Постанова суду № 752/17604/15-ц від 11.09.2024 про стягнення заборгованості

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 752/17604/15-ц

провадження № 61-14780св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -

Луспеника Д. Д.,

суддів:

Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

відповідачі: ОСОБА_1 (третя особа за зустрічним позовом), ОСОБА_2 (третя особа за зустрічним позовом), ОСОБА_3 (третя особа за зустрічним позовом), ОСОБА_4 (третя особа за зустрічним позовом),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2022 року у складі судді Плахотнюк К. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Білич І. М., Березовенко Р. В., та касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Марченко Владислав Сергійович, на постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Білич І. М., Березовенко Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог банка

У жовтні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), найменування якого змінено на Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Позовна заява обґрунтована тим, що 30 травня 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № К2K4GK00260009, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 54 655,00 дол. США на строк до 27 травня 2021 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язання за вказаним договором між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладено договори поруки, відповідно до умов яких поручителі зобов`язалися відповідати солідарно з позичальником за виконання ним умов кредитного договору.

ОСОБА_1 на порушення умов договору не здійснював погашення заборгованості у визначеному порядку, у зв`язку з чим станом на 11 вересня 2015 року у нього виникла заборгованість у розмірі 69 380,77 дол. США, з яких: 31 374,50 дол. США - заборгованість за кредитом; 17 210,48 дол. США -заборгованість за процентами за користування кредитом; 20 795,79 дол. США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

З огляду на викладене, банк просив стягнути солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 69 380,77 дол. США, що за курсом 21,73, відповідно до службового розпорядження Національного банку України (далі - НБУ) від 11 вересня 2015 року, становить 1 507 644,13 грн, за кредитним договором від 30 травня 2006 року № К2K4GK00260009.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 .

У січні 2018 року ОСОБА_1 подав зустрічний позов до банку про захист прав споживача кредитних послуг та розірвання кредитного договору.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що 30 травня 2006 року між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладений кредитний договір № К2K4GK00260009, відповідно до змісту якого банк зобов`язався видати йому готівкою через касу банку 54 655,00 дол. США для придбання житла, а також 7 996,71 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та порядку, передбачених пунктами 2.1.3, 2.2.7 кредитного договору, на строк до 27 травня 2021 року.

На забезпечення виконання зобов`язання 30 травня 2006 року укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

Також 30 травня 2006 року укладено три договори поруки, відповідно, між банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 .

Умови кредитного договору № К2K4GK00260009, що укладений між ним та банком, не містять детального розпису загальної вартості кредиту, графіку платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг (зокрема, комісій, страхування, нотаріальних послуг за укладення договорів забезпечення, експертної оцінки предмета іпотеки тощо), а також інших фінансових зобов`язань споживача за кожним платіжним періодом. Позичальнику не було надано достовірної та необхідної інформації перед укладенням кредитного договору, передбаченої Законом України "Про захист прав споживачів", а викладена у ньому інформація не відповідає дійсності, оскільки передбачений у пункті 1.1 кредитного договору щомісячний платіж по 853,11 дол. США є завищеним на 41,24 дол. США щомісячно, що підтверджується доданими розрахунками на кредитних калькуляторах. Пунктом 1.1 зазначеного кредитного договору передбачена сплата комісії за надання фінансового інструменту у розмірі 0,50 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, комісії 0,35 % щомісячно, а пунктами 2.1.3, 2.2.7 кредитного договору - обов`язок позичальника щорічно укладати на користь банку договори страхування предмету іпотеки, тобто передбачені додаткові витрати, які також входять у вартість кредитної послуги і збільшують як реальну (ефективну) процентну ставку, так і суму абсолютного значення подорожчання кредиту, що складають у процентному та грошовому виразі ціну банківської послуги.

Йому, як позичальнику, ні до підписання кредитного договору, ні після його підписання не було повідомлено форми кредитування, порядку нарахування процентів, дійсної реальної річної процентної ставки за кредитом, детального розпису сукупної вартості кредиту. Графік погашення кредиту не видавався. Зазначені умови у кредитному договорі не відображено.

Крім того, кредитний договір не відповідає пункту 6 статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а тому його розірвання є справедливим способом захисту його прав, як споживача, з тих підстав, що за період виконання ним умов кредитного договору ним же на користь банку виплачено набагато більшу суму ніж передбачено, а тому в результаті банк отримав дохід, а він - збитки.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив:

- розірвати кредитний договір № К2K4GK00260009, що укладений 30 травня 2006 року між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк";

- розірвати договір іпотеки, що укладений 30 травня 2006 року між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк" та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горобець П. А., зареєстрований у реєстрі за № 2359;

- визнати припиненою іпотеку нерухомого майна за договором іпотеки, що укладений 30 травня 2006 року між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк" та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горобець П. А., зареєстрований у реєстрі за № 2359;

- розірвати договір поруки № K2K4GK00260009/1, що укладений 30 травня 2006 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "ПриватБанк";

- визнати припиненою поруку за договором поруки № K2K4GK00260009/1, що укладений 30 травня 2006 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "ПриватБанк";

- розірвати договір поруки № K2K4GK00260009/2, що укладений 30 травня 2006 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ "ПриватБанк";

- визнати припиненою поруку за договором поруки № K2K4GK00260009/2, що укладений 30 травня 2006 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ "ПриватБанк";

- розірвати договір поруки № K2K4GK00260009/3, що укладений 30 травня 2006 року між ОСОБА_4 та ПАТ КБ "ПриватБанк";

- визнати припиненою поруку за договором поруки № K2K4GK00260009/3, що укладений 30 травня 2006 року між ОСОБА_4 та ПАТ КБ "ПриватБанк".

Короткий зміст зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 .

У липні 2018 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали зустрічний позов до ПАТ КБ "Приватбанк", третя особа - ОСОБА_1, про визнання порук припиненими.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що банк звернувся до суду з позовом 06 жовтня 2015 року, тобто більше ніж через шість місяців після настання строку виконання зобов`язань за основним договором у повному обсязі, який банк змінив відповідно до підпункту 2.3.3 кредитного договору та частини другої статті 1050 ЦК України згідно з вимогою № 30.1.0.0./2 про повне дострокове погашення заборгованості від 18 червня 2012 року і який настав через тридцять днів з дати зазначеної вимоги, в результаті невиконання якої банк 26 вересня 2015 року звернувся до суду з позовом до позичальника про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В подальшому була направлена друга вимога від 01 березня 2013 року № 30.1.00/2-90 про повне дострокове погашення кредиту, яка також залишилася без добровільного виконання позичальником.

У 2012 році банк подав позов до позичальника про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

26 листопада 2014 року Апеляційний суд міста Києва за результатами перегляду заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 грудня

2012 року змінив рішення суду першої інстанції.

Зменшено суму заборгованості за кредитним договором від 30 травня 2006 року № К2K4GK00260009, що укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, з 508 468,46 грн до 300 355,50 грн, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 грудня 2012 року в частині виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_2, скасовано.

У задоволенні позовної вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про виселення відмовлено.

В іншій частині рішення суду залишено без змін, а саме: звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 30 травня 2006 року: квартиру загальною площею 42,20 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу; встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки - квартиру загальною площею 42,20 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, що належить на праві власності

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, - шляхом продажу

з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження; встановлено початкову ціну для реалізації предмета іпотеки за договором іпотеки від 30 травня 2006 року, на рівні ціни, не нижчої за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчого провадження; стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 326,30 грн; у решті позовних вимог відмовлено.

Внаслідок порушення боржником виконання зобов`язань за кредитним договором, ПАТ КБ "ПриватБанк" 18 червня 2012 року пред`явило вимогу до боржника і поручителів про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов`язаних з ним платежів, що відповідає вимогам частини другої статті 1050 ЦК України та умовам кредитного договору й договорів поруки.

Таким чином, банк використав своє право, передбачене статтею 1050 ЦК України та підпунктом 2.3.3 кредитного договору, достроково вимагати погашення заборгованості у повному обсязі і строк виконання основного зобов`язання настав ще у 2012 році.

Останні платежі за кредитним договором проведено у вересні 2012 року, вимогу про дострокове погашення заборгованості направлено у червні 2012 року, позов до позичальника пред`явлено у 2012 році, а до поручителів лише у вересні 2015 року. Таким чином, станом на вересень 2015 року строк пред`явлення вимог до поручителів минув, а тому порука є припиненою.

На підставі зазначеного ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 просили визнати припиненою поруку за договорами поруки:

- № K2K4GK00260009/1, що укладений 30 травня 2006 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "ПриватБанк";

- № K2K4GK00260009/2, що укладений 30 травня 2006 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ "ПриватБанк";

- № K2K4GK00260009/3, що укладений 30 травня 2006 року між ОСОБА_4 та ПАТ КБ "ПриватБанк".

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12 липня 2018 року прийнято зустрічні позови відповідачів до спільного розгляду із первісним позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" та об`єднано їх в одне провадження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

02 лютого 2016 року Голосіївським районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення, яким задоволено заявлені позовні вимоги банку у повному обсязі.

30 жовтня 2017 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвали про задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 02 лютого 2016 року та його скасування, а також про залишення без розгляду заяв ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про перегляд зазначеного заочного рішення.

Оскаржуваним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2022 року первісний позов АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення. Зустрічний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено. Визнано припиненим договір поруки № K2K4GK00260009/1, що укладений 30 травня 2006 року між ОСОБА_2 та АТ КБ "ПриватБанк". Визнано припиненим договір поруки № K2K4GK00260009/2, що укладений 30 травня 2006 року між ОСОБА_3 та АТ КБ "ПриватБанк". Визнано припиненим договір поруки № K2K4GK00260009/3, що укладений 30 травня 2006 року між ОСОБА_4 та АТ КБ "ПриватБанк". Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_4 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову банку, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі заперечували проти позову, зокрема не визнали розмір заборгованості, з огляду на що судом було призначено судово-економічну експертизу. Суд під час постановлення ухвали про призначення судово-економічної експертизи зобов`язав позивача надати перелік документів, що необхідні для проведення такої експертизи, проте зазначену ухвалу не виконано позивачем у повному обсязі.

За результатами проведеного експертного дослідження зроблено висновки про те, що в межах наявних матеріалів відсутній повний обсяг документів бухгалтерського обліку ПАТ КБ "ПриватБанк" та інших документів, які відображають облік здійснених операцій за кредитним договором від 30 травня 2006 року № К2K4GK00260009 року за досліджуваний період (з 30 травня 2006 року до 11 вересня 2015 року) та підтверджують заборгованість, зазначену у "Розрахунку заборгованості за договором № К2K4GK00260009 від 30.05.2006 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 станом на 11.09.2015 року". У зв`язку з відсутністю повного обсягу документів бухгалтерського обліку ПАТ КБ "ПриватБанк" та інших документів у межах наявних матеріалів неможливо в повній мірі дослідити відповідність наведеного розрахунку умовам кредитного договору від 30 травня 2006 року № К2K4GK00260009 та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту, а також встановити дійсний розмір заборгованості станом на 11 вересня 2015 року. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості не підлягають задоволенню судом.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що зазначені ним обставини, як підстави для зустрічного позову, в тому числі, підстави для визнання припиненими договорів порук, не свідчать про істотне порушення умов договору зі сторони банку; відсутні істотні умови, визначені у статті 652 ЦК України, оскільки зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом, проте позивач не довів істотного порушення умов договору зі сторони банку, які б давали підстави для розірвання спірного договору у судовому порядку.

У свою чергу задоволення зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 місцевий суд мотивував тим, що банк, пред`явивши до позичальника та поручителів вимогу у позасудовому порядку у 2012 році та позов до позичальника про звернення стягнення на предмет іпотеки, пропустив шестимісячний строк звернення з позовом до поручителів, подавши позов лише у 2015 році.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2022 року в частині відмови в задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення заборгованості скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги банку задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 30 травня 2006 року, яка станом на 06 липня 2012 року становить 37 591,43 дол. США, з якої 30 930,85 дол. США - кредит, 5 120,84 дол. США - проценти, 1 539,74 дол. США - пеня, а також витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в сумі 25 204,74 грн.

В іншій частині позовних вимог про стягнення заборгованості відмовлено.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2022 року в частині вирішення вимог зустрічного позову про визнання порук припиненими залишено без змін.

Апеляційний суд зазначив, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови в задоволенні первісного позову АТ КБ "ПриватБанк" та зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання порук припиненими, а тому в іншій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.

Щодо первісного позову банку апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції не врахував та не взяв до уваги, що судовим експертом не було встановлено дійсний розмір заборгованості за кредитним договором, за відсутністю документального підтвердження, таким чином, висновок експерта не відповідає обставинам справи та наданим доказам. Суд першої інстанції не врахував, що заборгованість за спірним кредитним договором вже була предметом розгляду судом та встановлена на підставі заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 грудня 2012 року у справі № 2610/22829/2012 за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, яким позов задоволено, проте змінено рішенням Апеляційного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року шляхом зменшення суми заборгованості за кредитним договором від 30 травня 2006 року № K2K4GK00260009, укладеним між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, з 508 468,46 грн до 300 355,50 грн. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 грудня 2012 року у справі № 2610/22829/2012 з урахуванням змін, внесених рішенням суду апеляційної інстанції, не виконано, погашення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки не відбулося. Отже, за висновком апеляційного суду, знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги про неврахування районним судом того, що рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки залишилося не виконаним, а тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором від 30 травня 2006 року № K2K4GK00260009, встановлена рішенням Апеляційного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року у справі № 2610/22829/2012 та станом на 06 липня 2012 року складає 37 591,43 дол. США, з яких: 30 930,85 дол. США - заборгованість за кредитом; 5 120,84 дол. США - заборгованість за процентами; 1 539,74 дол. США - пеня за період з 06 липня 2011 року до 06 липня 2012 року.

Водночас апеляційний суд не знайшов підстав для стягнення заборгованості з поручителів, оскільки пункт 12 договорів поруки містить умову про збільшення позовної давності до п`яти років, а в частині строку дії поруки містить відсилання до основного зобов`язання. На підставі пунктів 11, 12 договорів поруки, з відсилкою до пункту 5.1 кредитного договору, апеляційний суд дійшов висновку, що у договорах поруки не встановлено строку припинення поруки, оскільки одна умова договорів поруки вказує на дію до повного виконання зобов`язань за кредитним договором, а інша - відсилає до терміну дії основного зобов`язання, а основне зобов`язання згідно з умовами кредитного договору припиняється повним виконанням сторонами зобов`язань за цим договором. У жовтні 2015 року позивач звернувся із позовною заявою про стягнення заборгованості та відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання. У разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов`язання передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати. Разом з тим банк використав право, передбачене статтею 1050 ЦК України та підпунктом 2.3.3 кредитного договору, достроково вимагати погашення заборгованості у повному обсязі у строк виконання основного зобов`язання, який настав у 2012 році.

Апеляційний суд визнав безпідставними твердження апеляційної скарги про те, що банк звернувся із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в межах строків, визначених частиною четвертою статті 559 ЦК України, оскільки банк з вимогою до поручителів мав звертися протягом шести місяців з дня встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку, передбаченому частиною другою статті 1050 ЦК України, проте з позовом звернувся лише у жовті 2015 року, а тому підстави для стягнення з поручителів заборгованості відсутні, оскільки строк пред`явлення вимог до них минув. А отже, порука ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за договорами поруки від 30 травня 2006 року є припиненою, тому зустрічні позовні вимоги цих відповідачів про визнання припиненими порук на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України є доведеними та обґрунтованими. На цій підставі апеляційний суд погодився з висновками районного суду про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кредитної заборгованості у зв`язку з визнанням укладених з ними порук припиненими.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи

У жовтні 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення заборгованості з поручителів та в частині задоволених вимог зустрічних позовів про визнання порук припиненими та ухвалити в цій частині постанову, якою первісний позов до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задовольнити та стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 30 травня 2006 року, яка станом на 06 липня 2012 року становить 37 591,43 дол. США, з якої 30 930,85 дол. США - кредит, 5 120,84 дол. США - проценти, 1 539,74 дол. США - пеня; зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишити без задоволення; в іншій частині судові рішення залишити без змін.

у справі № 725/3981/14, від 28 квітня 2022 року у справі № 185/10409/15, від 24 травня 2022 року у справі № 754/11448/15, від 31 травня 2023 року у справі № 202/3936/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Крім того, підставою касаційного оскарження зазначає пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Банк також вказує в касаційній скарзі, що порука поручителів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не припинилася, оскільки умовами договорів поруки встановлено, що порука припиняється після закінчення п`яти років з дня настання терміну повернення кредиту, при цьому день повернення кредиту настав 05 липня 2012 року, позов пред`явлений 21 жовтня 2015 року, тому, відповідно, порука не припинилася, отже, наявні підстави для стягнення заборгованості також з поручителів у солідарному порядку. Апеляційний суд не дослідив умов кредитного договору та договорів поруки щодо строку дії поруки.

24 жовтня 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Марченко В. С., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою (у листопаді 2023 року - уточненою касаційною скаргою на виконання ухвали Верховного Суду від 22 листопада 2023 року) на постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості у розмірі 37 591,43 дол. США та залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині залишення без задоволення вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. Касаційна скарга містить також клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заявник посилається на неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17, від 08 липня 2019 року у справі № 908/156/18, від 08 серпня 2019 року у справі № 922/2013/18, від 10 жовтня 2019 року у справі № 910/2164/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/17, від 25 березня 2021 року у справі № 911/2961/19, від 15 липня 2021 року у справі № 910/19256/16, від 28 вересня 2021 року у справі № 907/762/16, від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20, від 02 серпня 2022 року у справі № 904/5665/21, від 30 серпня 2022 року у справі № 904/1427/21, від 28 грудня 2022 року у справі № 759/7632/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, посилається на необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах

від 26 вересня 2018 року у справі № 159/2146/15-ц, від 26 травня 2021 року

у справі № 202/2543/16 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявник також вказує у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд на порушення статей 2, 12, 13, частини четвертої статті 82, статей 227-229, 263, частини шостої статті 367 та статті 375 ЦПК України розглянув позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, бо ні в тексті позовної заяви, ні в будь-яких інших заявах/клопотаннях позивач не посилався на підставу позовних вимог - постанову Апеляційного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року у справі № 22-ц/796/185/2014, де, як він вважає, встановлено заборгованість відповідача 1 на суму 37 591,43 дол. США, що має преюдиційне значення для розгляду цієї справи. Позивач не приєднав копії вказаного судового рішення до позовної заяви та до матеріалів справи в цілому. Отже, звертаючись до суду першої інстанції із позовною заявою про стягнення заборгованості, позивач не повідомив суду про наявність преюдиційних обставин, встановлених рішенням суду, що набрало законної сили в іншій цивільній справі, а також не надав суду відповідного рішення, а тому зазначена обставина не є підставою первісного позову. Апеляційний суд на порушення статей 78, 80 ЦПК України дійшов помилкового висновку про те, що кредитний договір є достатнім та допустимим доказом дійсного розміру заборгованості за кредитним договором; на порушення статей 76, 77, 79, 84, 89, 109, 110 та частини другої статті 367 ЦПК України відхилив висновок експерта, який підтверджує неможливість встановлення дійсного розміру заборгованості у зв`язку з відсутністю повного обсягу документів бухгалтерського обліку позивача. Дійсний розмір заборгованості за кредитним договором у справах про стягнення заборгованості є предметом доказування та має важливе значення для забезпечення ефективного захисту прав та інтересів як кредитора, так і боржника. Оскільки позивач не виконав ухвалу про призначення судово-економічної експертизи, якою у банку витребувано документи, необхідні для її проведення, що призвело до неможливості встановлення дійсного розміру заборгованості, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості не підлягають задоволенню. Кредитний договір не є допустимим та достатнім доказом на підтвердження розміру заборгованості, оскільки він визначає лише загальну суму наданого кредиту та умови кредитування, тоді як сума заборгованості має визначатися документами первинного бухгалтерського обліку відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Апеляційний суд не врахував, що обставини у цій справі та у справі № 22-ц/796/185/2014 є інакшими; він визнав преюдиційною обставину, яка є лише згадуваною у рішенні іншого суду, натомість не врахував, що вказаним рішенням вже вирішено спір між сторонами та встановлено суму заборгованості відповідача за кредитним договором у розмірі 300 355,50 грн. Висновок суду апеляційної інстанції про те, що заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 06 липня 2012 року встановлена рішенням Апеляційного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року у справі № 22-ц/796/185/2014 у розмірі

37 591,43 дол. США, не відповідає обставинам, встановленим у вказаному рішенні, а також самому рішенню.

У лютому 2024 року від ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Марченко В. С., до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк", у якому співвідповідач, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги банку, просив залишити її без задоволення, скасувати постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року в частині того, як він просив у своїй касаційній скарзі.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 жовтня 2023 року касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року передана на розгляд судді-доповідачу Антоненко Н. О., судді, які входять до складу колегії: Русинчук М. М., Дундар І. О.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 01 листопада 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Антоненко Н. О., судді, які, входять до складу колегії: Русинчук М. М., Дундар І. О.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2023 року № 1466/0/226-23 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_5 .

Відповідно до протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 16 листопада 2023 року касаційні скарги АТ КБ "ПриватБанк", ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачу

Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Погрібний С. О., Ступак О. В.

Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року (з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 752/17604/15-ц із Голосіївського районного суду м. Києва та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року, касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків, зокрема приведення у відповідність до вимог пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року (після усунення недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року (з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України) та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У грудні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 752/17604/15-ц.

Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 16 липня 2024 року № 889/0/226-24 на підставі службової записки судді Гулейкова І. Ю. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 16 липня 2024 року справу передано судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Ухвалою від 16 липня 2024 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 17 липня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д. (головуючий).

Позиція Верховного Суду

З огляду на межі апеляційного перегляду справи, зміст та прохальні частини касаційних скарг, Верховний Суд здійснює перегляд справи в порядку касаційного провадження в частині вирішення позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення заборгованості у розмірі 37 591,43 дол. США та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання порук припиненими, та не здійснює перегляд справи щодо вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про захист прав споживача кредитних послуг та розірвання кредитного договору.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди попередніх інстанційвстановили, що 30 травня 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № К2K4GK00260009, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 54 655,00 дол. США для придбання житла, а також 7 996,71 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та порядку, передбачених пунктами 2.1.3, 2.2.7 кредитного договору, на строк до 27 травня 2021 року.

На забезпечення виконання зобов`язання, 30 травня 2006 року укладений договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

18 червня 2012 року банк направив вимогу ОСОБА_1, у якій вимагав у позичальника повернення суми кредиту в повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкції, нарахованих на день повернення кредиту, в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги.

У вересні 2012 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

01 березня 2013 року ПАТ КБ "ПриватБанк" вдруге звернулося до ОСОБА_1 з вимогою про повне дострокове погашення кредиту.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року змінено заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 грудня 2012 року, шляхом зменшення суми заборгованості за кредитним договором від 30 травня 2006 року № K2K4GK00260009, укладеним між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, з 508 468,46 грн до 300 355,50 грн, яка підлягала стягненню з позичальника за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки. Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 грудня 2012 року в частині виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_2 скасовано. В цій частині ухвалено нове рішення, яким відмовлено у позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 грудня 2012 року у справі № 2610/22829/2012 з урахуванням змін, внесених рішенням суду апеляційної інстанції, не виконано, погашення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки не відбулося.

22 вересня 2015 року банк направив повідомлення ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про дострокове повернення кредиту.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ КБ "ПриватБанк" в обґрунтування своїх вимог зазначало, що ОСОБА_1 на порушення умов договору не здійснював погашення заборгованості у визначеному порядку, у зв`язку з чим станом на 11 вересня 2015 року у нього виникла заборгованість у розмірі 69 380,77 дол. США, з яких: 31 374,50 дол. США - заборгованість за кредитом; 17 210,48 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 20 795,79 дол. США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Як випливає зі змісту висновку експерта № 2772 за результатами проведення судово-економічної експертизи у цивільній справі № 752/17604/15-ц, складеного 20 березня 2019 року судовим експертом Київської незалежної судово-експертної установи Тарасюком С. Ю., на вирішення експертизи поставлено такі питання:

- чи підтверджується документально бухгалтерськими та первинними документами у справі № 752/17604/15-ц оформлення операції з надання кредитних коштів ЗАТ КБ "ПриватБанк" (правонаступник - ПАТ КБ "ПриватБанк") позичальнику ОСОБА_1 за кредитним договором від 30 травня 2006 року № К2K4GK00260009 у доларах США;

- якими є реальна процентна ставка, дійсні розміри щомісячних платежів, сукупна орієнтовна вартість кредиту та абсолютне значення подорожчання кредиту за кредитним договором від 30 травня 2006 року № К2K4GK00260009, відповідно до базових умов, викладених в цьому договорі, на момент його укладення з наданим графіком;

- чи відповідно до кредитного договору від 30 травня 2006 року № К2K4GK00260009 банком зараховано та спрямовано кошти, сплачені позичальником на погашення кредиту (черговість та суми зарахування)? Якщо ні, то в чому невідповідність;

- чи відповідає наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості за всіма видами платежів станом на 15 вересня 2015 року умовам за кредитним договором від 30 травня 2006 року № К2K4GK00260009, розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором? Якщо ні, в чому така невідповідність і яким є дійсний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 30 травня 2006 року № К2K4GK00260009 за її складовими (окремо: сума основного боргу, проценти, пеня) станом на 15 вересня 2015 року.

За результатами проведення зазначеної експертизи, судовий експерт дійшов таких висновків:

1. У зв`язку з відсутністю первинних документів (в т.ч. заяви на видачу готівки), передбачених вимогами постанови Правління НБУ від 14 серпня 2003 року № 337 "Про затвердження інструкції про касові операції в банках України", та документів бухгалтерського обліку банку (в т.ч. відсутні відомості про рух коштів за рахунком № НОМЕР_1 ), в межах наявних матеріалів справи надання кредитних коштів за кредитним договором від 30 травня 2006 року № К2K4GK00260009 документально не підтверджується.

2. У результаті проведеного дослідження, виходячи з наданих на експертизу документів та керуючись умовами на момент укладення кредитного договору від 30 травня 2006 року № К2K4GK00260009, встановлена сукупна вартість кредиту (у процентному значенні та у грошовому виразі) складає: сукупна вартість кредиту у процентному значенні на момент укладення кредитного договору від 30 травня 2006 року № К2K4GK00260009 - 20,59 %; сукупна вартість кредиту у грошовому виразі на момент кредитного договору від 30 травня 2006 року № К2K4GK00260009 - 106 252,35 дол. США. В результаті проведених арифметичних розрахунків, відповідно наявних матеріалів та умов кредитування, викладених на момент укладення кредитного договору від 30 травня 2006 року № К2K4GK00260009, встановлений щомісячний платіж складає: від 853,11 дол. США до 1 376,36 дол. США та 661,80 дол. США в останній період сплати.

3. У результаті дослідження наявних матеріалів встановлено відсутність повного обсягу інформації стосовно обліку заборгованості за кредитним договором від 30 травня 2006 року № К2K4GK00260009, а також суперечливі та неузгоджені дані стосовно відображення платежів у наявних документах, а саме: у розрахунку заборгованості станом на 11 вересня 2015 року не відображено сум погашення основного боргу та загальних розмірів здійснених платежів за кредитом. Крім того, умовами на момент укладення кредитного договору від 30 травня 2006 року № К2K4GK00260009 не визначено детальної інформації стосовно погашення заборгованості (в т.ч. відсутній графік платежів у розрізі погашення основного боргу, процентів та щомісячної винагороди); розрахунок заборгованості станом на 11 вересня 2015 року не відображає нарахування та погашення комісії за період із 30 травня 2006 року до 11 вересня 2015 року (значення кол. "Комісія нарахована", "Сплачено комісії", "Залишок заборгованості за комісією" у розрахунку наведено як "0,00" за весь досліджуваний період), що не узгоджується з умовами пункту 1.1 кредитного договору від 30 травня 2006 року № К2K4GK00260009 та даними виписки по рахунку № НОМЕР_2 за період з 30 травня 2006 року до 25 жовтня 2017 року і довідки про погашення станом на 26 січня 2012 року, згідно з якими наведено погашення комісії; в результаті співставлення розмірів погашених процентів, наведених у кол. "Сплачено процентів" розрахунку заборгованості станом на 11 вересня 2015 року та даних про перерахування коштів на рахунки № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 виписки за рахунком № НОМЕР_2 за період з 30 травня 2006 року до 25 жовтня 2017 року, встановлено, що суми погашення процентів у розрахунку наведено у розмірах менших, ніж згідно з даними виписки за рахунком № НОМЕР_2 ; не видається за можливе в повній мірі встановити обґрунтованість операцій, наведених у виписках за рахунком № НОМЕР_2 за період з 30 травня

2006 року до 25 жовтня 2017 року та за рахунком № НОМЕР_6 за період

з 26 червня 2006 року до 26 жовтня 2017 року. Крім того, відображення банком операцій та оформлення зазначених виписок в повній мірі не узгоджується

з вимогами нормативно-правових актів НБУ щодо ведення документів бухгалтерського обліку в банках (в т.ч. вимог, передбачених постановами Правління НБУ від 18 червня 2003 року № 254, від 17 червня 2004 року № 280 та від 30 грудня 1998 року № 566); відсутні платіжні документи позичальника (квитанції, заяви на переказ готівки та інші документи) щодо погашення заборгованості за кредитним договором від 30 травня 2006 року № К2K4GK00260009; відсутній повний обсяг документів бухгалтерського обліку банку, в т.ч. відомостей щодо руху коштів (виписок) за рахунками № НОМЕР_1, № НОМЕР_3, № НОМЕР_7, № НОМЕР_8, № НОМЕР_9, № НОМЕР_10, № НОМЕР_5, № НОМЕР_11

з відображенням погашення заборгованості за кредитним договором від 30 травня 2006 року № К2K4GK00260009. Враховуючи вищенаведене, у зв`язку з відсутністю повного обсягу інформації стосовно здійснених платежів за кредитним договором від 30 травня 2006 року № К2K4GK00260009, а також суперечливими та неузгодженими даними щодо відображення платежів в наданих документах, в межах наявних матеріалів не видається за можливе в повній мірі дослідити зарахування сплачених позичальником коштів в погашення заборгованості відповідно до умов кредитного договору від 30 травня 2006 року № К2K4GK00260009.

4. Дослідивши "Розрахунок заборгованості за договором № К2K4GK00260009 від 30.05.2006 року, укладеним між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 станом на 11.09.2015 року" в частині арифметичних розрахунків, відповідно до наданих матеріалів та умов договору, встановлено суперечливі та неузгоджені дані щодо відображення заборгованості: у розрахунку виявлено документально необґрунтоване збільшення заборгованості за основним боргом (надання кредитних коштів) на загальну суму 2 903,88 дол. США; у розрахунку не відображено суми погашення основного боргу та загальних розмірів здійснених платежів за кредитом. Крім того, умовами на момент укладення кредитного договору від 30 травня 2006 року № К2K4GK00260009 не визначено детальної інформації стосовно погашення заборгованості (в т.ч відсутній графік платежів

у розрізі погашення основного боргу, процентів та щомісячної винагороди);

у результаті співставлення розмірів погашених процентів, наведених у кол. "Сплачено процентів" розрахунку заборгованості станом на 11 вересня 2015 року та даних про перерахування коштів на рахунки № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 виписки за рахунком № НОМЕР_2 за період з 30 травня 2006 року до 25 жовтня 2017 року, встановлено, що суми погашення процентів у розрахунку наведено у розмірах менших ніж згідно

з даними виписки за рахунком № НОМЕР_2 ; не видається за можливе

в повній мірі встановити обґрунтованість операцій, наведених у виписках за рахунком № НОМЕР_2 за період з 30 травня 2006 року до 27 жовтня

2017 року та за рахунком № НОМЕР_6 за період з 26 червня 2006 року до

26 жовтня 2017 року. Крім того, відображення банком операцій та оформлення зазначених виписок в повній мірі не узгоджується з вимогами нормативно-правових актів НБУ щодо ведення документів бухгалтерського обліку в банках

(в т.ч. вимог, передбачених постановами Правління НБУ від 18 червня 2003 року № 254, від 17 червня 2004 року № 280, від 30 грудня 1998 року № 566); загальна сума платежів колонки "Сума погашеної пені" у розрахунку заборгованості станом на 11 вересня 2015 року складає 653,05 дол. США, що не узгоджується з даними у підсумковій частині розрахунку ("Погашено пені, в т.ч. списано 0,00 USD"); розрахунок заборгованості станом на 11 вересня 2015 року не відображає нарахування та погашення комісії за період з 30 травня 2006 року до 11 вересня 2015 року (значення кол. "Комісія нарахована", "Сплачено комісій", "Залишок заборгованості за комісією" розрахунку наведено як "0,00" за весь досліджуваний період), що не узгоджується з умовами пункту 1.1 кредитного договору від 30 травня 2006 року № К2K4GK00260009 та даними виписки за рахунком № НОМЕР_2 за період з 30 травня 2006 року до 25 жовтня 2017 року і довідки про погашення станом на 26 січня 2012 року, згідно з якими наведено погашення комісії. В межах наявних матеріалів відсутній повний обсяг документів бухгалтерського обліку ПАТ КБ "ПриватБанк" та інших документів, які відображають облік здійснених операцій за кредитним договором від 30 травня 2006 року № К2K4GK00260009 за досліджуваний період (з 30 травня 2006 року до 11 вересня 2015 року) та підтверджують заборгованість, зазначену у "Розрахунку заборгованості за договором № К2K4GK00260009 від 30.05.2006 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 станом на 11.09.2015 року". В зв`язку з відсутністю повного обсягу документів бухгалтерського обліку ПАТ КБ "ПриватБанк" та інших документів у межах наявних матеріалів, неможливо в повній мірі дослідити відповідність "Розрахунку заборгованості за договором № К2K4GK00260009 від 30.05.2006 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 станом на 11.09.2015 року" умовам кредитного договору від 30 травня 2006 року № К2K4GK00260009 та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту, а також встановити дійсний розмір заборгованості станом на 11 вересня 2015 року.

Відповідно до пункту 11 договорів поруки, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань за кредитним договором.

У пункті 12 договорів поруки зазначено, що порука припиняється після закінчення п`яти років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

Згідно з пунктом 5.1 кредитного договору цей договір у частині пункту 3.7 набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами, в інших частинах - з моменту надання позичальником розрахункових документів або оформлення касових документів з використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі виданих позичальникові коштів до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

................

Перейти до повного тексту