Постанова суду № 120/7509/23 від 19.09.2024 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 120/7509/23

адміністративне провадження № К/990/21156/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Прокопенка О.Б.

суддів - Кашпур О.В., Соколова В.М.,

розглянувши в письмовому провадженні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №120/7509/23

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача військової частини НОМЕР_2, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2024 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Полотнянка Ю.П., суддів: Драчук Т.О. Смілянця Е.С.)

У С Т А Н О В И В :

І. Суть спору

У червні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача військової частини НОМЕР_2, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168) за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей за період з 07 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року, з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 червня 2022 року по 25 червня 2022 року в розрахунку до 100000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови №168 за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей за період з 07 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року, з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 червня 2022 року по 25 червня 2022 року в розрахунку до 100000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях і заходах та з врахуванням проведених виплат за цей період.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходить військову службу в НОМЕР_3 прикордонному загоні (військовій частині НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України.

Відповідно до бойового розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02 квітня 2022 року №56гриф та довідки від 05 серпня 2022 року №1647, виданої військовою частиною № НОМЕР_2 він приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей у період з 07 квітня 2022 року до 25 червня 2022 року, а тому набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100000 грн, передбаченої Постанова №168, яку відповідач йому протиправно не виплатив.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 5-вв від 07 квітня 2022 року ОСОБА_1 направлено у службове відрядження до оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " з 07 квітня 2022 року.

У службовому відрядженні у НОМЕР_4 прикордонному загоні (військовій частині НОМЕР_2 ), який входить в оперативне угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", позивач перебував до 25 червня 2022 року, що підтверджується довідкою №1647 від 05 серпня 2022 року, виданою військовою частиною НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки №1647 від 05 серпня 2022 року ОСОБА_1, який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1, приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні захисту національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей з 07 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року, з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 червня 2022 року по 25 червня 2022 року.

Вважаючи, що військовою частиною НОМЕР_1 допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн., встановленої пунктом 1 Постанови №168 за вищезазначені періоди, ОСОБА_1 звернувся з даним позивом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки безпосередня участь позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей із 07 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року, з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 червня 2022 року по 25 червня 2022 року є встановленою та підтвердженою довідкою військової частини НОМЕР_2 від 05 серпня 2022 року №1647, а в межах визначеного в цій довідці періоду відповідач не здійснив нарахування та виплату позивачу збільшеної додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови № 168, тому має місце протиправна бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати такої винагороди за вказані у довідці періоди участі позивача у бойових діях.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2024 року скасовано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що довідка про підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або заходах видана відповідно до додатку 1 Наказу №164-АГ, може підтверджувати участь військовослужбовця в бойових діях, водночас підставою для її видачі може слугувати один з документів, перелік яких визначено пунктом 3 Наказу №164-АГ.

Суд апеляційної інстанції констатував, що відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 05 серпня 2022 року №1647 старший лейтенант ОСОБА_1, який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1, приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні захисту національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей з 07 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року, з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 червня 2022 року по 25 червня 2022 року. Підстава: бойове розпорядження Адміністрації ДПС України від 02 квітня 2022 року №56 гриф.

Водночас суд зазначив, що вказана довідка не є тим документом, який передбачений пунктом 3 Наказу № 164-АГ, оскільки документ, на який в ній зроблено посилання про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, не є тим документом, в залежності якого здійснюється відповідна виплата.

IV. Касаційне оскарження

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків Верховного Суду щодо застосування положень Постанови №168, викладених у постановах від 18 квітня 2024 року у справі № 560/3145/23, від 24 травня 2024 року у справі №120/4967/23, від 23 травня 2024 року у справі №120/4387/23.

У зв`язку із наведеним скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач послався на необґрунтованість доводів касаційної скарги та просив залишити її без задоволення.

V. Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" від 3 квітня 2003 року №661-IV Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII, дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині другій статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

У пункті 1 цієї постанови Уряд установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Аналіз цих норм законодавства дає підстави для висновку про те, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Водночас реалізація зазначених приписів Постанови №168 вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах, враховуючи, що Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558, не врегульовувала цих питань.

31 березня 2022 року Адміністрація Держприкордонслужби видала наказ №164-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168".

У пункті 3 наказу №164-АГ встановлено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходів, здійснювати на підставі одного з таких документів:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

2) журналу бойових дій (вахтового журналу) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об`єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл);

3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (додаток 1).

Пункт 4 наказу №164-АГ передбачав, що начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць (додаток 2).

Відповідно до пункту 5 наказу №164-АГ виплату військовослужбовцям зазначеної у пункті 1 винагороди здійснювати на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).

В наказі про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень на місяць, обов`язково зазначати підстави для його видання.

За обставинами цієї справи позивач є військовослужбовцем Держприкордонслужби, проходив службу у НОМЕР_3 прикордонному загоні та у відрядженні перебував у НОМЕР_4 прикордонному загоні (військовій частині НОМЕР_2 ).

Суд першої інстанції встановив, що безпосередня участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії протягом спірного періоду підтверджена довідкою військової частини НОМЕР_2 від 05 серпня 2022 року №1647, відповідно до якої, ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні захисту національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей з 07 квітня 2022 року до 30 квітня 2022 року, з 01 травня 2022 року до 31 травня 2022 року, з 01 червня 2022 року до 25 червня 2022 року.

Підставою для видачі цієї довідки слугувало бойове розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02 квітня 2022 року №56 гриф.

З наведеного вбачається, що указана довідка видана на підставі одного із підтверджуючих документів, передбачених пунктом 3 наказу №164-АГ від 31 березня 2023 року.

За таких обставин і правового регулювання суд першої інстанції мотивовано виходив з того, що оформлена стосовно позивача довідка військової частини НОМЕР_2 від 05 серпня 2022 року №1647 підтверджує його право на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за вказані у ній періоди.

У вимірі спірних правовідносин суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача про те, що підставою для нарахування додаткової винагороди є виключно списки за формою згідно додатку 2 до наказу № 164-АГ, які мали направлятись військовою частиною, у відрядженні якої перебував позивач.

Також суди першої інстанції мотивовано зазначив про те, що надіслання цих списків є елементом процедури виплати додаткової винагороди, тоді як право позивача на отримання спірних сум підтверджується довідкою від 05 серпня 2022 року №1647, яка, як уже було зазначено, видана на підставі бойового розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02 квітня 2022 року №56 гриф.

Водночас невідповідності довідки від 05 серпня 2022 року №1647 критеріям належності, достовірності та допустимості, визначених статтями 73-75 КАС України, суди попередніх інстанцій не встановили.

Зрештою порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у нього права на таку винагороду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 травня 2024 року у справі №120/4387/23, від 24 травня 2024 року у справі №120/4967/23, від 28 травня 2024 року у справі №120/5170/23 та від 08 серпня 2024 року у справі №280/2754/23.

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність обставин безпосередньої участі позивача у спірний період у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що дає підстави для виплати йому за цей період додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн розмірі.

За встановлених обставин у справі, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції відповідає закону і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

Отже, доводи касаційної скарги позивача, які були підставою відкриття касаційного провадження, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду та спростовують висновки суду апеляційної інстанцій по суті справи, а тому приймаються Судом як належні.

Статтею 352 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2024 року і залишити в силі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

................

Перейти до повного тексту