ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 953/24224/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуюча, Багай Н. О., Дроботова Т. Б.,
за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.
представників учасників справи:
прокуратури - Керничний Н. І.,
Мица Юрій Вікторович, особисто
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Харківської області від 15.02.2024
(суддя Жигалкін І. П.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2024
(судді Мартюхіна Н. О., Склярук О. І., Шутенко І. А.)
у справі за позовом Київської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави, в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України
до: 1) Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
2) Фізичної особи ОСОБА_1,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: 1) Український державний науково-дослідний інститут проблем водопостачання, водовідведення та охорони навколишнього природного середовища "Укрводгео",
2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство нерухомості "Рестріелт",
про зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст позовних вимог
1.1. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури № 2 (далі - Прокурор), який діє в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України (далі - Мінрегіон, позивач), звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - Управління юстиції, відповідач-1), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, відповідач-2), за участю третіх осіб: Українського державного науково-дослідного інституту проблем водопостачання, водовідведення та охорони навколишнього природного середовища "Укрводгео" (далі - УДНДІ "Укрводгео"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство нерухомості "Рестріелт" (далі - ТОВ "АН "Рестріелт"), про визнання недійсними протоколу торгів, свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і зобов`язання повернути нерухоме майно.
1.2. Зазначив, що в ході досудового розслідування встановлено, що реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції Харківської області видала свідоцтво про право власності від 10.02.2015 №33396285 про те, що нежитлові будівлі за адресою АДРЕСА_1, перебувають у державній власності в особі Мінрегіону.
1.3. За доводами Прокурора рішення про реалізацію вказаних об`єктів нерухомого майна з торгів та їх подальша реалізація є незаконними, оскільки суперечать нормам Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" - реалізація майна з прилюдних торгів відбулася з порушенням встановленого мораторію. Відчужене на прилюдних торгах майно є державним майном та віднесене до переліку об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації згідно із Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", частиною дев`ятою статті 11 якого передбачено, що нерухоме майно об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження. Той факт, що за змістом листа УДНДІ "Укрводгео" ці об`єкти не використовувалися у господарській діяльності, не має значення в контексті застосування мораторію.
1.4. Прокурор також вказав на порушення вимог частини шостої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", адже звернення стягнення на майно відбулося в розмірі, що значно перевищував розмір заборгованості.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами
2.1. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно 33396285, виданого 10.02.2015 року Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції у Харківській області, Державі Україна в особі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (правонаступником якого є позивач у справі) належало право власності на об`єкт нерухомості з реєстраційним номером 570454663101, який був розташований по АДРЕСА_1 й складався з нежитлових будівель літ. А-2 загальною площею 4905,0 м2, літ. "Б-1" загальною площею 104,2 м2, літ. "В-1" загальною площею 111,2 м2, літ. "Г-1" загальною площею 11,4 м2, літ. "Д-1" загальною площею 28,6 м2, літ. "Е-1" загальною площею 124,5 м2, літ. "Ж-1" загальною площею 140,9 м2, літ. "З-1" загальною площею 144,0 м2, літ. "К-1" загальною площею 269,6 м2, літ. "Л-1" загальною площею 108,8 м2. Право власності Держави Україна в особі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України на вказаний об`єкт нерухомості було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 лютого 2015 року Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції у Харківській області, номер запису про право власності: 8672824. Зазначений об`єкт нерухомості з реєстраційним номером 570454663101, розташований по АДРЕСА_1, був закріплений за УДНДІ "Укрводгео" на праві господарського відання.
2.2. Згідно з даними довідки від 07.11.2017 в провадженні Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебувало зведене виконавче провадження щодо стягнення грошових коштів з УДНДІ "Укрводгео" по 16 виконавчим документам на загальну суму боргу 315 018,88 грн (без врахування стягнення виконавчого збору та втрат виконавчого провадження) з яких 15 виконавчих проваджень на загальну суму 282 134,85 грн про стягнення заборгованості по заробітній платі та 1 виконавче провадження на суму 32 884,03 про стягнення заборгованості на користь УПФУ.
2.3. На запит державного виконавця до УДНДІ "Укрводгео" від 05.09.2017 №53940971 щодо надання відомостей про майно, на яке можливо звернути стягнення, УДНДІ "Укрводгео" листом від 20.09.2017 № 75/01-26 повідомило, що на балансі підприємства знаходяться нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1. Зазначені будівлі не опалюються, а також не використовуються у виробничій діяльності підприємства, а саме: літ. "А" приміщення підвалу №№ 133,144 загальною площею 104,2 м2, приміщення першого поверху №№ 20 25, загальною площею 175,2 м2, літ. "Б" приміщення № 1 загальною площею 104,2 м2, літ. "В" приміщення № 1 загальною площею 111,2 м2, літ "Г" приміщення № 1 загальною площею 11,4 м2, літ. "Д" приміщення № 1 загальною площею 28,6 м2, літ. "Е" приміщення №№ 1-4 загальною площею 124,5 м2, літ. "Ж-1" приміщення №№ 1-4, загальною площею 144,0 м2, літ. "К" приміщення № 1, загальною площею 269,6 м2, літ "Л" приміщення №№ 1-3 загальною площею 108,8 м2.
2.4. Постановою державного виконавця від 06.10.2017 у зведеному виконавчому провадженні спірне нерухоме майно описане та арештоване.
2.5. Постановою державного виконавця від 10.10.2017 призначено суб`єкта оціночної діяльності щодо визначення вартості Нежитлових приміщень, а саме ТОВ "Експерт-2012".
2.6. 07.11.2017 до Харківської філії ДП "СЕТАМ" була направлена заявка за №54568549/07.01/В-З на реалізацію спірного нерухомого майна, вартістю 799 300,00 грн без ПДВ.
2.7. Згідно з протоколом проведення електронних торгів № 301338, сформованого 04.12.2017, 28.11.2017 відбулися торги щодо реалізації спірного нерухомого майна зі стартовою ціною 799 300,00 грн та остаточною ціною продажу 1 630 572,00 грн, з яких 1 549 043,40 грн підлягали перерахуванню на рахунок Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Переможцем торгів визнано відповідача - ОСОБА_1
2.8. Згідно з розпорядженням від 18.12.2017 щодо розподілу отриманих коштів з 1 549 043,40 грн була погашена вся заборгованість на суму 409 119,17 грн, з яких 32 884,03 грн заборгованість перед УПФУ, 8 000,00 грн - заборгованість перед Державою Україна за виданим Київським районним судом м. Харкова виконавчим листом №640/8434/17, а 368 235,14 грн - заборгованість по заробітній платі. Крім того стягнуто на користь ДВС 48 600,56 грн виконавчого збору та 1 214,00 грн виконавчих витрат.
2.9. У подальшому відповідно до приписів статті 72 Закону України "Про нотаріат" приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Прядко Олесею Сергіївною було видано ОСОБА_1 свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів (аукціонів) № 305 від 20.03.2018, на підставі якого того ж дня право власності на спірне нерухоме майно було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 25330642).
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. Київський районний суд міста Харкова рішенням від 10.08.2020 у задоволенні позовних вимог відмовив.
3.2. Харківський апеляційний суд постановою від 27.05.2021 апеляційну скаргу залишив без задоволення.
3.3. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 30.08.2023 задовольнив частково касаційну скаргу Харківської обласної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Мінрегіону; рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.08.2020 та постанову Харківського апеляційного суду від 27.05.2021 скасував; провадження у справі № 953/24224/19 закрив. Роз`яснив Харківській обласній прокуратурі, яка діє в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України, що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції господарського суду, і протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови вона може звернутися до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
3.4. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 18.10.2023 задовольнив заяву Харківської обласної прокуратури про направлення справи за встановленою юрисдикцією; справу № 953/24224/19 за позовом Прокурора в інтересах держави в особі Мінрегіон до Управління юстиції, ОСОБА_1, треті особи: УДНДІ "Укрводгео", ТОВ "АН "Рестріелт", про визнання недійсними протоколу торгів, свідоцтва про право власності та зобов`язання повернути нерухоме майно передано для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області.
3.5. Господарський суд Харківської області ухвалою від 25.01.2024 замінив Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 на процесуального правонаступника - Київську окружну прокуратуру міста Харкова; прийняв до розгляду заяву (вх. № 2216 від 24.01.2024) Прокурора про зміну предмету позовних вимог, подальший розгляд справи здійснював з урахуванням цієї заяви.
Згідно з уточненою позовною заявою (вх. № 2216 від 24.01.2024) Прокурор просив суд:
- визнати недійсними електронні торги щодо продажу нежитлових приміщень підвалу №№ 133, 144 загальною площею 55,2 м2, нежитлових приміщень 1-го поверху № 20-25 загальною площею 175,2 м2; нежитлових будівель загальною площею 902,3 м2, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, проведених 28.11.2017 ДП "СЕТАМ" та оформлених протоколом проведення електронних торгів від 04.12.2017 № 301338.
- визнати недійсним свідоцтво від 20.03.2018 № 305, видане ОСОБА_1 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Прядко Олесею Сергіївною.
- витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України нежитлові приміщення підвалу №№ 133, 144, загальною площею 55,2 м2; частину приміщень 1-го поверху № 20 загальною площею 48,0 м2; 1-го поверху №№ 21-25 загальною площею 127,2 м2 в літ. "А-2", та нежитлові будівлі літ. "Б-1" загальною площею 104,2 м2, літ. "В-1" загальною площею 111,2 м2, літ. "Г-1" загальною площею 11,4 м2, літ. "Д-1" загальною площею 28,6 м2, літ. "Е-1" загальною площею 124,5 м2, літ. "З-1" загальною площею 144,0 м2, літ. "К-1" загальною площею 269,6 м2, літ. "Л-1" загальною площею 108,8 м2, розташовані за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1505032763101).
3.6. Господарський суд Харківської області від рішенням 15.02.2024 у справі № 953/24224/19 у позові відмовив повністю.
3.7. Мотивував тим, що під час підготовки та проведення електронних торгів, результати яких були оформлені протоколом проведення електронних торгів від 28.11.2017 № 301338, ані державний виконавець, ані будь-хто з відповідачів не допустили порушень законодавства України, що регламентує порядок організації та проведення торгів з реалізації арештованого майна.
3.8. За висновком суду віднесення майна державної юридичної особи до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, не свідчить про неможливість звернення стягнення на закріплене за цією юридичною особою (на праві господарського відання чи оперативного управління) державне майно.
3.9. Місцевий господарський суд відзначив, що запроваджений Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" мораторій не поширюється на примусове відчуження закріпленого за боржником - УДНДІ "Укрводгео" на праві господарського відання нерухомого майна, а дії органів ДВС з такого відчуження вчинені з дотриманням норм законодавства.
3.10. Разом з цим суд вказав, що необхідність застосування під час здійснення виконавчого провадження приписів частини третьої статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" зумовлена метою і спрямованістю відповідної норми закону - забезпечити прискорене та гарантоване виконання судових рішень, за реальне виконання яких держава бере на себе відповідальність. Водночас, таке можливе лише у разі, коли відповідне судове рішення дійсно може бути виконане за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, як цього вимагає частина друга статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Інше розуміння вказаних приписів законодавства матиме наслідком створення штучних перешкод та зволікань з виконанням судових рішень, що набрали законної сили, та інших виконавчих документів, що не узгоджуватиметься з принципами верховенства права, обов`язковості судових рішень і, найголовніше, із змістом діяльності держави як його визначає стаття 3 Конституції України.
3.11. Суд зазначив, що ані Прокурором, ані позивачем не було доведено, що у 2017 році відповідною бюджетною програмою взагалі були передбачені будь-які кошти для забезпечення виконання рішень суду та інших виконавчих документів. Не було доведено також й того, що буквальне, без врахування дійсного змісту та мети закону, виконання державним виконавцем у межах виконавчого провадження приписів частини третьої статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" призвело б до скорішого та повнішого виконання відповідних судових рішень та інших виконавчих документів, аніж це було фактично зроблено державним виконавцем у спірних правовідносинах.
3.12. З наведених підстав суд відхилив доводи Прокурора та позивача про проведення спірних електронних торгів, оформлених протоколом проведення електронних торгів від 04.12.2017 № 301338, з порушенням вимог чинного законодавства України.
3.13. При цьому суд врахував і те, що Велика Палата Верховного Суду виснувала, що позовні вимоги про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу не є ефективними способами захисту інтересу та права позивача (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16).
3.14. Щодо заявлених Прокурором позовних вимог (з урахуванням уточнень) про витребування спірного майна з володіння відповідача - ОСОБА_1, суд вказав, що спірне майно було реалізовано державним виконавцем на електронних торгах, в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" і Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5, тобто в порядку, встановленому для виконання судових рішень. При цьому прокурором та позивачем не доведено порушень порядку підготовки та проведення спірного електронного аукціону, які могли б бути підставою для визнання його недійсним.
3.15. Щодо доводів Прокурора стосовно недобросовісності відповідача як покупця з огляду на презумпцію правознайомства, суд вказав на відсутність підстав покладати на покупця як сторону укладеного на торгах договору купівлі-продажу додаткового обов`язку перевіряти та аналізувати обставини правомірності вибуття майна з володіння як критерію для встановлення його добросовісності.
3.16. Східний апеляційний господарський суд постановою від 06.05.2024 залишив рішення суду першої інстанції без змін, наголосивши на існуванні підстав для застосування віндикаційного імунітету, передбаченого частиною другою статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) для випадків продажу майна в порядку виконання судово рішення.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування
4.1. Харківська обласна прокуратура подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Харківської області від 15.02.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2024, у якій просить їх скасувати та ухвалите нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
4.2. На обґрунтування прокурор зазначає про те, що судові рішення у цій справі підлягають касаційному оскарженню відповідно до випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки суди не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права (статей 1, 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", частини дев`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності"), викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду та постановах Верховного Суду:
- постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/26146/15 - щодо порядку визнання торгів недійсними з огляду на норми, передбачені статтями 203, 215 ЦК України, з урахуванням положень Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" та частини дев`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності";
- постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 914/2062/14 та Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 903/41/18 щодо висновку про поширення дії мораторію не тільки лише на оборотні активи, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або протягом 12 місяців із дати складення балансу;
- постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 щодо висновків про порядок застосування мораторію на відчуження державного майна, запроваджений Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", а саме щодо виняткової заборони примусового виконання будь-якого іншого рішення суду, окрім щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, бо під час такого виконання діє передбачена Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна". Тобто для висновку про відповідність примусової реалізації спірного нерухомого майна умовам Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" необхідно на підставі належних і допустимих доказів встановити, що звернення стягнення на майно позивача відбувалося за рішеннями стосовно виплати заробітної плати й інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, а не те, що кошти, отримані від такої реалізації, були надалі спрямовані на погашення заборгованості за цими виплатами. Також за висновками в цій справі положення частини дев`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" передбачають, що нерухоме майно об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження;
- постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 908/1525/16 (пункт 80), де суд дійшов висновку про застосування положень статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", що необхідності вчинення державним виконавцем виконавчих дії не лише з дотриманням цього Закону, але й інших законів, виконання яких є обов`язковим під час виконавчого провадження;
- постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 3-262гс15, щодо висновку про те, що включення до зведеного виконавчого провадження виконавчих документів про стягнення боргів, які підпадають під дію мораторію, призводить до недотримання заборони на примусову реалізацію майна державного підприємства, оскільки неможливо розмежувати у реалізованому майні частину, яка стосується задоволення вимог, що не підпадають під дію мораторію. Крім того, за доводами скарги, аналогічні висновки про незаконність рішення державного виконавця про реалізацію майна з метою погашення всієї суми заборгованості у разі, якщо у зведеному виконавчому провадженні наявні виконавчі документи не тільки щодо стягнення заборгованості із заробітної платі та по внесках до Пенсійного фонду, а й інші, викладені у постановах Вищого господарського суду України від 01.04.2013 у справі № 35/17-4931-2011 та від 14.03.2011 у справі № 47/24910;
- постанові від 27.11.2018 у справі № 910/26146/15, у якій Верховний Суд підтвердив правильність визнання апеляційним судом спірних торгів недійсними з огляду на норми, передбачені статтями 203, 215 ЦК України через те, що відчужене на аукціоні майно є державним майном, віднесеним до переліку об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації згідно з положеннями Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації";
- постановах Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 808/2227/17 та Вищого господарського суду України від 23.10.2017 у справі № 914/2062/14, від 27.07.2016 у справі № 922/4782/13, де визначено, що державний виконавець зобов`язаний діяти згідно з положеннями частини третьої статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та те, що на спірне нерухоме майно поширювався мораторій на його примусову реалізацію, а також це майно на момент проведення торгів входило до переліку об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації згідно з положеннями Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", та щодо якого згідно з частиною дев`ятою статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження;
- постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, де суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту права є витребування власником майна від кінцевого набувача (володільця).
4.3. Скаржник також наводить низку висновків, викладених Верховним Судом:
- у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89), від 07.11.2018 у справах № 488/5027/14-ц (пункт 95) та № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц про те, що метою позову про витребування майна з чужого володіння є забезпечення введення позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку позбавлення власника його нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на таке майно;
- у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункти 10, 29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 38), про те, що рішення суду про витребування нерухомого майна на користь його власника із чужого володіння є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України). Аналогічний правовий висновок наведений у пункті 43 постанови Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 904/10673/16;
- постанові Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 495/6375/15-ц, де визначено, що визнання прилюдних торгів недійсними спростовує правомірність укладення в подальшому будь-яких правочинів щодо спірного майна;
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 811/1640/17 про те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Звернення до суду з віндикаційним позовом до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, тобто з позовом про повернення майна із чужого незаконного володіння, є ефективним способом захисту права власника, який не є фактичним володільцем індивідуально- визначеного майна;
- у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 6-1цс15 де зроблено правовий висновок про те, що у відповідності до вимог статей 330, 388ЦК України у випадку, коли майно, яке було предметом судового розгляду про визнання іпотечного договору дійсним та за рішенням суду право власності визнано за іншою особою, проте дійсний власник не був стороною зазначеного правочину, не був учасником судового розгляду і майно відчужено поза волею власника, то право власності на майно не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.
4.4. Отже, за доводами Прокурора:
- відчуження спірних приміщень з електронних торгів, суперечить положенням статей 1, 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", частини дев`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", а також суперечить інтересам держави, оскільки майно вибуло у приватну власність поза волею держави в особі Мінрегіону та всупереч зазначеним вище законодавчим обмеженням;
- суди безпідставно не застосували частину першу статті 203 ЦК України та зазначені вище норми спеціального законодавства як акти цивільного законодавства до спірних торгів, що мало б наслідком визнання їх недійсними;
- суди неправильно застосували до спірних правовідносин, пов`язаних з реалізацією нерухомого майна, норми Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", дійшовши необґрунтованого висновку, що невикористання цього майна у виробничій діяльності УДНДІ "Укрводгео" виключає застосування мораторію на відчуження;
- суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку, що встановлений Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" мораторій за буквальним змістом вказаного закону стосується майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків. УДНДІ "Укрводгео", у свою чергу, не є ані господарським товариством, ані державним підприємством, адже відповідно до наявної в матеріалах справи копії статуту УДНДІ "Укрводгео" ця юридична особа є державною установою, а не підприємством;
- суди безпідставно відхили аргументи Прокурора щодо того, що до зведеного виконавчого провадження № 54568549, в рамках якого реалізовано спірне нерухоме майно, були включені виконавчі листи про стягнення заборгованості не тільки із заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, але і заборгованість за відшкодування наукових пенсій та стягнення судового збору, тоді як мораторій не поширюється тільки на рішення щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та заборгованість перед фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування;
- суди також безпідставно відхили посилання Прокурора в обґрунтування своїх доводів у відповідній частині на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 щодо застосування до спірних правовідносин Закону України "Про управління об`єктами державної власності";
- суди дійшли помилкового висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин "віндикаційного імунітету", передбаченого частини другої статті 388 ЦК України, оскільки набувач - відповідач-2, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати, що спірне майно не підлягає відчуженню з огляду на його включення до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, відповідно до Закону України від 07.07.1999 № 847-XIV.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2 просить судові рішення у справі залишити без змін як законні та обґрунтовані.
5.2. Звертає увагу, що в матеріалах справи наявні (причому подані самим прокурором) докази того, що в процесі виконавчого провадження боржник - УДНДІ "Укрводгео" - самостійно повідомив Відділ примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Харківській області, що УДНДІ "Укрводгео" не використовує відповідне нерухоме майно для здійснення виробничої діяльності (що підтверджується листом УДНДІ "Укрводгео" від 20.09.2017 № 75/01-26). При цьому відповідно до правової позиції Верховного Суду (постанова від 02.08.2018 у справі № 502/3008/14-ц) повідомлення юридичною особою, за якою закріплено державне майно (основні фонди), про невикористання такого майна у виробничій діяльності та надання органам Державної виконавчої служби документів для реалізаші такого майна є вирішальним для висновку про те, чи забезпечує відповідне майно виробничу діяльність підприємства державної форми власності. З цих підстав вважає, що твердження прокурора про порушення оспорюваними прилюдними торгами вимог Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" є помилковими.
5.3. У судовому засіданні представник прокуратури та відповідач-2 доводи, викладені у касаційній скарзі та відзиві відповідно підтримали.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає про таке.
Щодо вимог про визнання недійсними електронних торгів щодо продажу нежитлових приміщень та свідоцтва про придбання нерухомого майна
6.2. Позивач звернувся до суду з вимогами (уточненими), зокрема, визнати недійсними електронні торги щодо продажу нежитлових приміщень, оформлених протоколом проведення електронних торгів від 04.12.2017 № 301338 та визнати недійсним свідоцтво від 20.03.2018 № 305 про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів (аукціонів), видане ОСОБА_1 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Прядко Олесею Сергіївною.
6.3. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
6.4. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 28), від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц (пункт69), від 10.04.2024 у справі № 760/20948/16-ц (пункт 43)).