ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 675/157/23
провадження № 51-7792км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженої ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
потерпілого ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженої ОСОБА_6 на вирок Ізяславського районного суду Хмельницької області від 19 червня 2023 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 26 вересня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022244000001273, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1,уродженки та жительки АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ізяславського районного суду Хмельницької області від 19 червня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та їй призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком, 03 грудня 2022 року приблизно о 00:30 ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння за місцем свого проживання в буд. АДРЕСА_1, під час словесного конфлікту зі своїм чоловіком ОСОБА_9, який виник на ґрунті неприязних відносин, реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на вбивство свого чоловіка ОСОБА_9, який виник раптово, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, кухонним ножем умисно та послідовно завдала два удари ОСОБА_9 у ділянку грудної клітки ззаду, а також не менше трьох ударів ножем у різні частини його тіла, чим спричинила тяжке тілесне ушкодження, у вигляді двох проникаючих поранень задньої поверхні грудної клітки справа з ушкодженнями правої легені, що супроводжувались правобічним гемопневмотораксом (внутрішньо плевральною кровотечою - 2100 мл та накопичення повітря в плевральній порожнині), яке небезпечне для життя в момент спричинення, а в даному випадку перебуває в прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті ОСОБА_9 .
У результаті спричинених ОСОБА_6 вказаних тілесних ушкоджень, ОСОБА_9 помер на місці події через короткий проміжок часу.
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 26 вересня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 залишив без задоволення, а вирок місцевого суду- без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженої через суворість, просить судові рішення стосовно ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що судами неповно з`ясовані всі обставини провадження, у зв`язку з чим вину її підзахисної в умисному заподіянні смерті потерпілому не доведено та не підтверджено. Вказує, що умислу позбавляти потерпілого життя у ОСОБА_6 не було, вона лише зупиняла протиправну поведінку ОСОБА_9 щодо неї. У зв`язку з чим дії ОСОБА_6 необхідно кваліфікувати за ст. 118 КК України. Стверджує, що суди не дали належної оцінки показанням ОСОБА_6 та свідків, які стверджували, що потерпілий неодноразово вчиняв насильницькі дії по відношенню до її підзахисної. На думку захисника, протокол огляду місця події є недопустимим доказом, оскільки: огляд місця події було проведено, як без ухвали слідчого судді, так і без згоди власника, що є грубим порушенням норм передбачених КПК України; у протоколі слідчої дії не зазначено характеристик пристрою, за допомогою якого здійснювалося її фіксування та технічних носіїв інформації, на які здійснювалось таке фіксування; фототаблиці результатів фіксування огляду місця події та обшуку, які є невід`ємною частиною протоколів не підписані усіма учасниками слідчих дій, що є підставою для визнання їх недопустимими доказами і усіх речових доказів, які було вилучено під час обшуку 03 грудня 2022 року; у протоколі обшуку відсутня інформація про дотримання установленого законом порядку упаковування речових доказів. Зазначає, що висновок експерта № 203 від 13 січня 2023 року (експертиза трупа), не відповідає вимогам, що визначені Правилами проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи, затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я від 17 січня 1995 року № 6. Захисник посилається на практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини. Зазначає, що призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції не повною мірою дотримався вимог закону, та не зазначив, чому мінімальний строк покарання передбачений ч. 1 ст. 115 КК України буде дієвим та забезпечить виправлення обвинуваченої. Також не вказав, чи є призначене ОСОБА_6 покарання пропорційним і співмірнним ступеню тяжкості вчиненого, справедливим, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів. Суд апеляційної інстанції не усунув даних порушень.
У доповненні до касаційної скарги захисник ОСОБА_7 зазначає аналогічні доводи викладені у касаційній скарзі, окрім цього вказує про те, що апеляційний суд порушив вимоги ст. 197 КПК України. Так, місцевий суд у вироку від 19 червня 2023 року зазначив, що до набрання вироком законної сили, запобіжний захід ОСОБА_6 залишити попередній у виді тримання під вартою. На думку захисника, ОСОБА_6 під час здійснення апеляційного розгляду справи, який відбувся 26 вересня 2023 року, утримувалася під вартою всупереч норм чинного кримінального процесуального законодавства України, оскільки цей термін перевищував 60 днів. Вважає, що факт незаконного утримання під вартою, порушує законні права та інтереси ОСОБА_6 .
Від учасників судового провадження заперечень на зазначену касаційну скаргу не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_7 та засуджена ОСОБА_6 підтримали подану касаційну скаргу і доповнення до неї та просили їх задовольнити.
Потерпілий ОСОБА_8 просив задовольнити касаційну скаргу сторони захисту.
Прокурор ОСОБА_5 вважає касаційну скаргу сторони захисту і доповнення до неї необґрунтованими та просить залишити їх без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_11 - без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому за правилами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Доводи касаційної скарги захисника щодо неправильного застосування судами закону України про кримінальну відповідальність в частині кваліфікації дій засудженої ОСОБА_6 та щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону заслуговують на увагу.
Щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність
За положенням статті 115 КК України з об`єктивної сторони умисне вбивство характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв`язком між вказаними діянням та наслідком, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає або свідомо припускає її настання.
Такі ж ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторони характерні і для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (стаття 118 КК України).
Проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена статтею 115 КК України, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 118 КК України, є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.