ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 440/18128/21
адміністративне провадження № К/990/18412/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2022 (суддя Кукоба О.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2023 (головуючий суддя Перцова Т.С., судді: Русанова В.Б., Жигилій С.П.) у справі за позовом Головного управління ДПС у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
В С Т А Н О В И В:
Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області (далі також - позивач, контролюючий орган) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також - відповідач), в якому просило стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 139887,47 грн з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, контролюючий орган зазначає, що станом на дату звернення до суду за ОСОБА_1 обліковується узгоджений та несплачений податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у загальній сумі 139887,47 грн. Вказаний борг виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 16.06.2017 № 79965-13, № 79966-13, від 15.03.2019 № 0014023-55-1620 та № 0014024-55-1620, від 06.03.2018 № 92716-13 та № 92717-13, від 23.03.2020 № 0008998-55-1620, № 0008999-55-1620, № 0009000-55-1620, від 04.03.2021 № 0010095-2410-1620, № 0010096-2410-1620, № 0010097-2410-1620, які надсилалися на адресу платника податків рекомендованим листом та були вручені особисто або повернуті у зв`язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, доданих до позовної заяви; в судовому або адміністративному порядку не оскаржувались.
Зазначив також, що на виконання вимог п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) на адресу відповідача направлено податкову вимогу форми "Ф" № 20654-17/1620 від 18.12.2017, яка станом на час звернення до суду з цим позовом є дійсною, не скасована та не відкликана. Враховуючи несплату відповідачем у встановлений законодавством строк вказаної суми податкового боргу, керуючись п. 87.11 ст. 87 ПК України, позивач стверджує про наявність підстав для стягнення такого боргу за рішенням суду.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2022, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2023, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості:
у розмірі 49177,64 грн (сорок дев`ять тисяч сто сімдесят сім гривень шістдесят чотири копійки) на рахунок UA068999980314090512000016710, отримувач - ГУК у Полт.обл./тг м. Миргород/18010300, код ЄДРПОУ 37959255, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП);
у розмірі 90709,83 грн (дев`яносто тисяч сімсот дев`ять гривень вісімдесят три копійки) на рахунок UA168999980314040512000016702, отримувач - ГУК у Полт.обл./тг м. Хорол/18010300, код ЄДРПОУ 37959255, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП).
В ході розгляду справи судами встановлено, що за ОСОБА_1 обліковується податковий борг зі сплати податку на майно у розмірі 139887,47 грн.
Контролюючий орган упродовж 2017-2021 років сформував та надіслав відповідачеві податкові повідомлення-рішення від 16.06.2017 № 79965-13, № 79966-13, від 31.08.2018 № 92716-13, № 92717-13, від 31.05.2019 № 0014023-55-1620, № 0014024-55-1620, від 23.03.2020 № 0009000-55-1620, від 26.07.2020 № 0008998-55-1620, № 0008999-55-1620, від 04.03.2021 № 0010095-2410-1620, № 0010096-2410-1620, № 0010097-2410-1620, якими визначено суму податкового зобов`язання ОСОБА_1 зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у загальному розмірі 141558,64 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення надіслані відповідачу на податкову адресу та вважаються врученими йому.
Податковий борг частково погашено за рахунок переплати зобов`язань попередніх періодів у розмірі 1671,17 грн.
18.12.2017 Головним управлінням ДФС у Полтавській області сформовано та 27.12.2017 надіслано відповідачу податкову вимогу № 20654-17/1620 про сплату узгодженої суми грошового зобов`язання у розмірі 7970,30 грн. Поштове відправлення отримане відповідачем 29.12.2017, що підтверджено копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 3600018020171.
Сторонами у справі доказів оскарження зазначеної податкової вимоги у встановленому законом порядку не надано.
Посилаючись на несплату відповідачем податкового зобов`язання у строки, визначені ПК України, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, позицію якого підтримав й апеляційний суд, виходив з їх обґрунтованості та наявності у відповідача податкового боргу за узгодженими грошовими зобов`язаннями з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у загальному розмірі 139887,47 грн.
З такими рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився відповідач та подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено підпункти б), г) пункту другого частини п`ятої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на те, що суд першої інстанції помилково відніс цю справу до категорії незначних. Водночас, з огляду на положення ч. 3 ст. 257 КАС України при вирішенні такого питання суд повинен був врахувати, що дана справа має для відповідача важливе значення, оскільки сума податкового боргу, заявлена до стягнення (139887,47 грн), є для нього значною. Крім того зазначив, що жодних повідомлень від суду щодо розгляду даної справи відповідач не отримував, а тому був позбавлений можливості звернутися з зустрічним позовом, що в силу ч. 4 ст. 177 КАС України зумовило б прийняття судом рішення про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Таким чином суд, без урахування думки відповідача, значення справи для сторін, категорії та складності справи, обсягу та характеру доказів у справі та без належного правового обґрунтування, безпідставно розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.
Також зазначає, що з урахуванням позиції суду апеляційної інстанції у цій справі про зупинення перебігу строків давності, передбачених статтею 102 ПК України, на період дії встановленого в Україні карантину, строк оскарження жодного з податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виник податковий борг, не звершився ні на момент звернення позивача до суду, ні на даний час, а відтак такий борг є неузгодженим.
Ухвалою Верховного Суду від 25.07.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2023.
Контролюючий орган у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані ПК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визначається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.
За визначенням, наведеним в п.п. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Положеннями п.п. 54.3.3. п. 54.3 ст. 54 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що заявлена контролюючим органом до стягнення сума несплаченого податкового боргу у розмірі 139887,74 грн виникла на підставі податкових повідомлень-рішень, якими відповідачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме податкові повідомлення- рішення від 16.06.2017 № 79965-13 у розмірі 5904,73 грн, № 79966-13 1671,17 грн, від 15.03.2019 № 0014023-55-1620 15953,06 грн та № 0014024-55-1620 4515,07 грн, від 06.03.2018 № 92716-13 13712,00 грн та № 92717-13 3880,8 грн, від 23.03.2020 № 0008998-55-1620 17881,31 грн, № 0008999-55-1620 5060,81 грн, № 0009000-55-1620 24136,47 грн, від 04.03.2021 № 0010095-2410-1620 25041,17 грн, № 0010096-2410-1620 18551,55 грн, № 0010097-2410-1620 5250,50 грн, що в загальному розмірі складає 141558,64 грн.
Податковий борг, як уже було зазначено вище, частково погашено за рахунок переплати зобов`язань попередніх періодів у розмірі 1671,17 грн, що підтверджується витягом з ІКП з АІС "Податковий блок" з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; залишок несплаченого податкового боргу складає 139887,74 грн.
За правилами п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до норм п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення (отримання) податкового повідомлення-рішення.
Положеннями п. 58.3 ст. 58 ПК України (в редакції, що діяла на час надіслання податкових повідомлень-рішень) визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Відповідно до п. 45.1 ст. 45 ПК України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Судами констатовано, що адресою реєстрації місця проживання ОСОБА_1 з 30.06.1994 є: АДРЕСА_1, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про реєстрацію місця проживання особи, виданими відділом реєстрації виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області № 05.3-20/5178 від 16.11.2021 та № 118/05.3-20 від 12.01.2022.
На зазначену податкову адресу відповідача, як стверджено судами попередніх інстанцій, були направлені податкові повідомлення-рішення від 16.06.2017 № 79965-13, № 79966-13 та вручені особисто відповідно - 07.08.2017, від 15.03.2019 № 0014023-55-1620 та № 0014024-55-1620 - 01.04.2019, від 06.03.2018 № 92716-13 та № 92717-13 - 02.07.2018, що підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення за адресою місця реєстрації відповідача.
З 23.05.2020 набули чинності зміни до п.58.3 ст. 58 ПК України, внесені Законом України № 466-IX від 16.01.2020 "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", відповідно до якої податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Згідно з п. 42.2 ст. 42 ПК України (в редакції вищезазначеного закону) документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до п. 42.5 ст. 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
На вимогу платника податків, який отримав документ в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідний документ у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної вимоги (у паперовій або електронній формі) платника податків.
Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.09.2019 у справі № 825/1109/16 та від 09.10.2018 у справі 820/1864/17, суд апеляційної інстанції зазначив, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року № 1204 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за № 124/28254 (в редакції, що діяла на час надіслання спірних податкових повідомлень-рішень), якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
З наведених норм вбачається, що надіслане контролюючим органом податкове повідомлення-рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, вважається врученим також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.
Враховуючи викладені вище обставини, контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 826/17798/18 та від 23 вересня 2021 року у справі № 640/8096/19.
Крім того, судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 810/3116/18 зазначено, що відповідно до п. 42.2. ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Судом також зазначено, що постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень.
У постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 820/1864/17 Верховний Суд наголосив, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів, як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що надіслані на адресу місця проживання ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення від 23.03.2020 № 0008998-55-1620 та № 0008999-55-1620, № 0009000-55-1620 були повернуті до податкового органу 08.07.2020, а податкові повідомлення-рішення від 04.03.2021 № 0010095-2410-1620, № 0010096-2410-1620, № 0010097-2410-1620 - 13.09.2021 з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.