ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
31 липня 2024 року
справа № 380/6767/22
адміністративне провадження № К/990/23601/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року (суддя - Желік О. М.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2024 року (судді: Довга О. І., Глушко І. В., Запотічний І. І.)
у справі №380/6767/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Раджіон"
до Головного управління ДПС у Львівській області
про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити дії, -
УСТАНОВИВ:
Рух справи
25 квітня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Раджіон" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 січня 2022 року №596/13-01-07-03 щодо завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 16 978 120,00 гривень; №597/13-01-07-03 про завищення бюджетного відшкодування на 16 303 514,00 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8 151 757,00 гривень;
- зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ "Раджіон" (4338583) за жовтень 2021 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року позов задоволено повністю.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2024 року прийнято відмову Товариства від позову в частині позовних вимог про зобов`язання Головного управління ДПС у Львівській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ "Раджіон" (4338583) за жовтень 2021 року. Визнано нечинним рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року у справі № 380/6767/22 в частині зобов`язання Головного управління ДПС у Львівській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ "Раджіон" (4338583) за жовтень 2021 року. Закрито провадження у справі № 380/6767/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Раджіон" до Головного управління ДПС у Львівській області в частині позовних вимог про зобов`язання Головного управління ДПС у Львівській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ "Раджіон" (4338583) за жовтень 2021 року.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2024 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року у справі №380/6767/22 в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 січня 2022 року №596/13-01-07-03, №597/13-01-07-03 року, залишено без змін.
19 червня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі №380/6767/22.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2024 року відкрито провадження у справі на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та витребувано справу з суду першої інстанції.
Цією ухвалою також задоволено клопотання Головного управління ДПС у Львівській області та зупинено дію рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі №380/6767/22 до розгляду справи Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.
09 липня 2024 року справа №380/6767/22 надійшла до Верховного Суду.
Предметом касаційного перегляду є рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №596/13-01-07-03, №597/13-01-07-03 від 21.01.2022 року, прийнятих на підставі акту перевірки від 29 грудня 2021 року №24853/13-01-07-03/43385837 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Раджіон" (43385837) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету".
Доводи касаційної скарги
Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник в касаційній скарзі з посиланням на встановлені під час перевірки обставини наголошує на безпідставному відображенні ТОВ "Раджіон" у податковому обліку господарських операцій з постачання ТОВ "Олідарк", ТОВ "Східний Прайд", ТОВ "Боріваж", ТОВ "Ніка Транс Логістика" зернових культур та послуг (сушіння, зберігання, ін.). Крім цього, відповідач вказує, що Товариство до перевірки не надало первинні документи, які б підтверджували фактичне отримання ним послуг від ТОВ "ЄВТ Грейн", ТОВ "Одемара Інтер", ТОВ "СТОР Центр", ТОВ "Термінал Боріваж", ТОВ "СМТ Южний ЛТД" на загальну суму податку на додану вартість 17 591,20 грн згідно виписаних податкових накладних.
Податковий орган зазначає, що в рядку 16 Декларації з податку на додану вартість за жовтень 2021 року ТОВ "Раджіон" враховано суму податку на додану вартість в розмірі 38 568 611 грн, на яку попередніми перевірками встановлено завищення суми від`ємного значення податку на додану вартість (показник рядка 21 Декларації), що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (переноситься до рядка 16.1 Декларації наступного звітного (податкового) періоду), згідно з висновками актів перевірки від 17 червня 2021 року №13190/13-01-07- 03/43385837, від 13 липня 2021 року № 14399/13-01-07-02/43385837, від 13 вересня 2021 року № 17685/13-01-07-04/43385837, від 05 жовтня 2021 року № 18804/13-01-07-07/43385837 та акт від 16 листопада 2021 року № 21634/13-01-07-04/43385837.
Аналізуючи в касаційній скарзі господарські операції позивача з ТОВ "Олідарк" у жовтні 2021 року на загальну суму 63 017 801,37 грн, в тому числі податок на додану вартість у сумі 7 739 028,28 грн, скаржник вказує, що до перевірки і під час розгляду судової справи позивач не представив: доказів фізичного переміщення ТМЦ від контрагента до позивача; доказів проведення оплат за начебто поставлений товар; документи, які передбачені безпосередньо договором (акти приймання-передачі, якісні посвідчення на ТМЦ).
Щодо господарських операцій позивача з ТОВ "Східний Прайд" у жовтні 2021 року на загальну суму 7 706 778,92 грн, в тому числі податок на додану вартість у сумі 946 446,54 грн, відповідач в касаційній скарзі наголошує, що позивач як до перевірки так і до матеріалів судової справи не надав: доказів фізичного переміщення ТМЦ від контрагента до позивача; доказів проведення оплат за начебто поставлений товар; документи, які передбачені безпосередньо договором (акти приймання-передачі, якісні посвідчення на ТМЦ).
Податковий орган зазначає, що під час перевірки у ТОВ "Олідарк" та ТОВ "Східний Прайд" встановлено:
- відсутність реального (законного) джерела походження товару (кукурудзи);
- встановлено реалізацію товарів за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання по ланцюгу постачання, відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- відсутність умов щодо введення в обіг даного товару (їх виробництво, вирощування), зокрема відсутність матеріально-технічних і технологічних можливостей здійснення перевезення (навантаження/розвантаження), зберігання відповідних обсягів пшениці та ячменю (їх фізичного руху) в обмежені проміжки часу,
- відсутність трудових ресурсів, які фізично необхідні при здійсненні задекларованих операцій, а також відсутність необхідних земельних ділянок, послуг посіву, збору, оброблення.
Щодо господарських операцій позивача з ТОВ "Боріваж" у жовтні 2021 року на загальну суму 181 882,24 грн, в тому числі податок на додану вартість у сумі 28 161,93 грн, відповідач зазначив в касаційній скарзі, що під час перевірки і судового розгляду позивач не надав: доказів фізичного переміщення ТМЦ від контрагента до позивача на зберігання та з нього; доказів проведення оплат за начебто надані послуги; актів наданих послуг/виконаних робіт; сертифікатів та посвідчень (паспортів) якості зерна, відповідно до яких можна було б ідентифікувати виробника вищенаведених зернових, посвідчень на аналіз проб до відправлення зерна зі зберігання, карток аналізу зерна, якими підтверджується прийняття на зберігання зерна, трьохсторонніх актів приймання-передачі с/г продукції та складських квитанцій на зерно.
Також в касаційній скарзі відповідач аналізує господарські операції Товариства з ТОВ "Ніка Транс Логістика" у жовтні 2021 року на загальну суму 1 390 985,18 грн, в тому числі податок на додану вартість у сумі 231 830,86 грн та стверджує, що ні під час перевірки, ні під час розгляду справи позивач не надав доказів проведення оплат за начебто надані послуги, звітів про надані послуги, з яких неможливо встановити суть та зміст господарської операції.
Крім того, скаржник вказує про не підтвердження реальності господарських операцій між позивачем і ТОВ "Сільськогосподарська компанія "Арніка".
При цьому, відповідач посилається на висновки Верховного Суду, висловлені в постанові від 05 травня 2023 року по справі №1340/5998/18, щодо важливості товарно-транспортної накладної як доказу переміщення товару, враховуючи, що перевезення є одним із етапів поставки (у спорах, що стосуються встановлення реальності господарської операції). Відсутність товарно-транспортної накладної або суттєві недоліки в його оформленні може ставити під сумнів реальний характер господарської операції, особливо з урахуванням інших обставин, які свідчать про її безтоварність.
Посилаючись на вимоги Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, яка затверджена Постановою Правління Національного банку України № 163 від 29 липня 2022 року, скаржник наголошує, що долучені до матеріалів справи платіжні доручення не відповідають критеріям доказів, зокрема критерію достовірності. Зокрема, платіжні доручення не містять жодних відміток банку про проведення платежу, у таких відсутні печатки банку як фізичні так і проставлені у відповідності до Закону України "Про електронні довірчі послуги" за допомогою електронних цифрових підписів чи печаток. Відсутність вказаних реквізитів не дає змоги пересвідчитись про фактичне виконання банком долучених платіжних доручень та як наслідок не доводить факт сплати позивачем податку на додану вартість який у подальшому заявлено до відшкодування.
На думку відповідача, суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, висловлені в постанові від 22 листопада 2022 року у справі 380/7683/20 щодо порушення судами норм процесуального права в частині дослідження і оцінки доказів, в постанові від 02 грудня 2021 року у справі №400/3580/19 щодо наявності в матеріалах справи документів і доказів, які в сукупності та взаємозв`язку спростовують податкову інформацію, в постановах від 05 травня 2020 року по справі №826/678/16, від 16 квітня 2020 року по справі № 826/7760/15, від 03 квітня 2020 року по справі № 822/315/16, від 25 березня 2021 року по справі №826/5016/17, від 29 березня 2021 року у справі №826/10493/16, від 19 березня 2021 року у справі № П/811/936/17, від 06 серпня 2019 року по справі №160/8441/18, від 28 жовтня 2021 року №520/9691/18, від 13 жовтня 2021 року по справі №320/2128/19, від 04 жовтня 2021 року по справі №640/6522/20, від 30 вересня 2021 року по справі №815/4498/15, від 28 серпня 2021 року по справі № 808/1268/18 щодо ненадання платником податків документів під час перевірки.
Серед іншого, відповідач в касаційній скарзі звертає увагу на вимоги Законів України "Про зерно та ринок зерна в Україні", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених наказами Міністерства фінансів України, інших діючих нормативних актів, та стверджує, що позивач не надав документів, які б підтверджували факт зберігання зерна, документів складського обліку, оформлення яких передбачено Договорами, Інструкцією №661 та Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні". На обов`язковості таких документів для підтвердження факту поставки зернових культур наполягає Верховний Суд в постанові від 11 вересня 2019 року у справі №814/1932/17.
Відповідач просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року по справі №380/6767/22, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2024 року та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу податкового органу від Товариства до Верховного Суду не надходив.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Обставини справи
Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Раджіон" є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 43385837.
Позивач перебуває на податковому обліку Головного управління ДПС у Львівській області, про що зазначено в акті перевірки.
Фахівцями Головного управління ДПС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, про що складено акт №24853/13-01-07-03/43385837 від 29 грудня 2021 року (далі - акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Раджіон":
- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого підприємством завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, за жовтень 2021 року у сумі 16 303 514,00 гривень;
- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого підприємством завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації з податку на додану вартість), за жовтень 2021 року у сумі 16 978 120,00 гривень.
21 січня 2022 року на підставі акта перевірки керівник Головного управлення ДПС у Львівській області прийняв податкові повідомлення-рішення №596/13-01-07-03 щодо завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 16 978 120,00 гривень; №597/13-01-07-03 на суму завищення бюджетного відшкодування в розмірі 16 303 514,00 гривень та на суму штрафних санкцій в розмірі 8 151 757,00 гривень.
Правове регулювання
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України.
Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) визначено статтею 200 ПК України.
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.2 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.
Згідно з пунктом 200.4 цієї статті при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Отже, право на отримання бюджетного відшкодування у платника податку на додану вартість виникає щодо суми, яку він фактично сплатив у попередніх податкових періодах, за наявності у нього від`ємного значення різниці між податковим зобов`язанням та податковим кредитом у поточному та попередньому податковому періоді, за умови наявності у платника податку належно оформлених податкових накладних та відсутності спору щодо реальності господарських операцій із поставки товарів, робіт, послуг.
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону № 996-XIV).
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. Тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій повинні були встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання робіт (послуг), обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінити такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.
Правова оцінка рішень судів попередніх інстанцій
Колегія суддів визнає безпідставними доводи відповідача, зазначені в касаційній скарзі стосовно того, що в рядку 16 Декларації з податку на додану вартість за жовтень 2021 року ТОВ "Раджіон" враховано суму податку на додану вартість в розмірі 38 568 611 грн, на яку попередніми перевірками встановлено завищення суми від`ємного значення податку на додану вартість (показник рядка 21 Декларації), що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (переноситься до рядка 16.1 Декларації наступного звітного (податкового) періоду), згідно з висновками актів перевірки від 17 червня 2021 року №13190/13-01-07- 03/43385837, від 13 липня 2021 року № 14399/13-01-07-02/43385837, від 13 вересня 2021 року № 17685/13-01-07-04/43385837, від 05 жовтня 2021 року № 18804/13-01-07-07/43385837 та акт від 16 листопада 2021 року № 21634/13-01-07-04/43385837.