ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2024 року
м. Київ
справа № 635/7079/18
провадження № 61-10001св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), суддів:Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,Гулька Б. І., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,
треті особи: Коротичанська селищна рада Харківського району Харківської області, фізична особа - підприємець ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду від 13 червня 2023 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Дряниці Ю. В., Панченка О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області), треті особи: Коротичанська селищна рада Харківського району Харківської області, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, про визнання недійсними наказів, скасування рішень про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки та державну реєстрацію земельних ділянок із скасуванням кадастрових номерів земельних ділянок, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.
Позовну заяву мотивувала тим, що вона на підставі рішення Виконавчого комітету Коротичанської селищної Ради народних депутатів від 13 квітня 1993 року № 238 є власником земельної ділянки, загальною площею 1485 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
У грудні 2016 року вона замовила розроблення технічної документації із землеустрою і їй стало відомо, що наказами ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 09 вересня 2016 року № 9056-СГ та від 09 вересня 2016 року № 9059-СГ відповідачу ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою земельних ділянок, площею 0,12 га та 0,04 га, для ведення, відповідно, індивідуального садівництва та особистого селянського господарства. Згідно з наказами вказані земельні ділянки розташовані за територією населених пунктів на території Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області.
Надалі наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 12 грудня 2016 року № 14304-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,03 га, в тому числі багаторічні насадження площею 0,03 га (кадастровий номер 6325157000:00:024:0162), із земель сільськогосподарського призначення державної власності, для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області.
Крім того, наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 12 грудня 2016 року № 14307-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,12 га, в тому числі багаторічні насадження площею 0,12 га, кадастровий номер 6325157000:00:024:0161, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, для індивідуального садівництва, розташовану за межами населених пунктів на території Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області.
Позивачка стверджувала, що вказані накази ГУ Держгеокадастру у Харківській області є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки вони порушують її право власності на надану їй у власність земельну ділянку.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконними і скасувати накази начальника ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 09 вересня 2016 року № 9056-СГ, від 12 грудня 2016 року № 14307-СГ; від 09 вересня 2016 року № 9059-СГ та від 12 грудня 2016 року № 14304-СГ; витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 1485,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати рішення державного реєстратора Зміївської міської ради Харківської області Калініної Л. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 36498199 від 07 серпня 2017 року, про реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку, загальною площею 0,03 га, кадастровий номер: 6325157000:00:0234:0162, та індексний номер 36495001 від 07 серпня 2017 року про реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку, загальною площею 0,12 га, кадастровий номер 6325157000:00:024:0161; скасувати державну реєстрацію земельних ділянок за кадастровими номерами: 6325157000:00:0234:0162 та 6325157000:00:024:0161, із скасуванням кадастрових номерів вказаних земельних ділянок; стягнути з відповідачів на її користь витрати на правову допомогу в розмірі 30 200,00 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 15 жовтня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного суду від 12 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діяв адвокат Терпелюк Є. В., залишено без задоволення. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 15 жовтня 2019 року залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діяв адвокат Терпелюк Є. В., задоволено. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 15 жовтня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 березня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 61-7877св20).
Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції у вказаній справі та передаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив про те, що чинним на час виникнення спірних правовідносин земельним законодавством, зокрема пунктом 6 Постанови Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року № 563-ХІІ "Про земельну реформу", а також пунктом 6 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України від 25 жовтня 2001 року передбачалося, що громадяни, яким передано у користування чи власність земельні ділянки до введення в дію ЗК України 2001 року, після закінчення строку оформлення права власності чи користування цією землею (який встановлено до 01 січня 2008 року), втрачають раніше надане їм право на землю. Зазначені норми на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 визнані такими, що не відповідають Конституції України, та втратили чинність, а тому неотримання ОСОБА_1 правовстановлюючого документа на спірну земельну ділянку не свідчить про те, що вона їй не належить. Суди попередніх інстанцій зазначеним вимогам закону належної уваги не надали та дійшли передчасного висновку про те, що ОСОБА_1 не підтвердила право власності на спірну земельну ділянку.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 09 вересня 2021 року у складі судді Савченка Д. М. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не доведено, що спірна земельна ділянка передана їй на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 "Про приватизацію земельних ділянок" (далі - Декрет КМУ від 26 грудня 1992 року № 15-92), у зв`язку із чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статей 22 та 23 ЗК України (1990 року), за яких право власності на земельну виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право; право власності або постійного користування землею посвідчуються державними актами, які видаються і реєструються відповідними районними радами. Оскільки позивачка недотрималась вимог законодавства, чинного на час передачі їй земельної ділянки, щодо виникнення права приватної власності на землю та не одержала у встановленому порядку державний акт на спірну земельну ділянку, то відповідно до частини першої статті 22 ЗК України (1990 року) право власності на вказану земельну ділянку в неї не виникло.
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25 березня 2022 року № 14/0/9-22 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду Полтавському апеляційному суду.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 13 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діяв адвокат Терпелюк Є. В., задоволено. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 09 вересня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконними та скасовано накази начальника ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 09 вересня 2016 року № 9056-СГ та № 9059-СГ, від 12 грудня 2016 року № 14307-СГ та № 14304-СГ. Витребувано із чужого незаконного володіння у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1485,0 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36498199 від 07 серпня 2017 року 13:38:31, державного реєстратора Зміївської міської ради Харківської області, ОСОБА_4, про реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку загальною площею 0,03 га, кадастровий номер: 6325157000:00:024:0162, за ОСОБА_2 . Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36495001 від 07 серпня 2017 року 11:46:01, державного реєстратора Зміївської міської ради Харківської області Калініної Л. М., про реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку, загальною площею 0,12 га, кадастровий номер: 6325157000:00:024:0161, за ОСОБА_2 . Скасовано державну реєстрацію земельних ділянок за кадастровими номерами: 6325157000:00:024:0161 та 6325157000:00:024:0162 із скасуванням кадастрових номерів вказаних земельних ділянок. Стягнуто із ОСОБА_2 та ГУ Держгеокадастру у Харківській області на користь ОСОБА_1 по 5 397,57 грн судового збору та по 1 750,00 грн витрат на правову допомогу.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, апеляційний суд виходив із того, що позивачка на підставі рішення Виконавчого комітету Коротичанської селищної Ради народних депутатів від 13 квітня 1993 року № 238 є власником земельної ділянки, загальною площею 1 485,00 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 . Чинним на час виникнення спірних правовідносин земельним законодавством, зокрема пунктом 6 Постанови Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року № 563-ХІІ "Про земельну реформу", а також пунктом 6 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України від 25 жовтня 2001 року передбачалося, що громадяни, яким передано у користування чи власність земельні ділянки до введення в дію ЗК України 2001 року, після закінчення строку оформлення права власності чи користування цією землею (який встановлено до 01 січня 2008 року), втрачають раніше надане їм право на землю. Зазначені норми на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 визнані такими, що не відповідають Конституції України, та втратили чинність, а тому неотримання ОСОБА_1 правовстановлюючого документа на спірну земельну ділянку не свідчить про те, що вона їй не належить.
Також апеляційний суд виходив із того, що при ухваленні рішення суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем того, що рішення Виконавчого комітету Коротичанської селищної Ради народних депутатів від 13 квітня 1993 року № 238 прийнято на підставі Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року № 15-92.
Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що за відсутності доказів наявності у земельно-кадастрових документах запису про право власності на спірну земельну ділянку, що була передана ОСОБА_1 на підставі рішення Виконавчого комітету Коротичанської селищної Ради народних депутатів від 13 квітня 1993 року "Про надання земельної ділянки для будівництва житлового будинку", суд першої інстанції повинен був врахувати, що позивачка має охоронюваний законом інтерес на захист права користування земельною ділянкою та завершення процедури набуття її у власність, а отже, її право на вказану земельну ділянку є порушеним.
При цьому апеляційний суд зазначив, що земельним законодавством не передбачено конкретного строку, протягом якого рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність повинно бути реалізовано; що передана позивачці земельна ділянка у встановленому законом порядку органом місцевого самоврядування у неї не вилучалася.
Звернув увагу на положення пункту 1 Перехідних положень ЗК України 2001 року, які гарантують громадянам реалізацію рішень про передачу безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятих органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету № 15-92, та не виконаних на момент введення в дію цього Кодексу.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиція інших учасників справи
У липні 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Терпелюк Є. В., подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 13 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення в частині вирішення питання про відшкодування їй судових витрат на правову допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з ГУ Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_2 на її користь судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 53 000,00 грн пропорційно в рівних частинах. В іншій частині оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) та постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20), від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-2144св19), від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18 (провадження № 61-13573св19), від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20, від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 3157св21), від 24 березня 2023 року у справі № 484/449/22 (провадження № 61-10140св22), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:
- не звернув увагу на те, що заявлений позивачкою розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним зі складністю цієї справи і цілком доведеним;
- необґрунтовано та невмотивовано зменшив суму витрат на правову допомогу за весь час надання правової допомоги з 53 000,00 грн до 3 500,00 грн;
- не врахував, що відповідачі жодним чином не довели неспівмірність заявлених позивачкою витрат на правову допомогу.
У серпні 2023 року ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Репета Г. В., подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 13 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення Харківського районного суду Харківської області від 09 вересня 2021 року.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 299/2534/15-ц, від 16 травня 2018 року у справі № 760/21210/14-ц та від 13 червня 2018 року у справі № 671/86/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:
- безпідставно скасував правильне і законне рішення суду першої інстанції;
- проігнорував, що рішення Виконавчого комітету Коротичанської селищної Ради народних депутатів від 13 квітня 1993 року № 238 за своєю правовою природою не є та не може вважатись таким, що прийнято на виконання Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року;
- не звернув увагу на те, що особа може претендувати на захист порушеного права власності (користування) на майно лише з моменту оформлення такого права у порядку, встановленому законом, та отримання правовстановлюючого документа;
- не врахував, що право власності на земельну ділянку, загальною площею 1 485,00 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, передано позивачці ОСОБА_1 на підставі рішення Виконавчого комітету Коротичанської селищної ради народних депутатів від 13 квітня 1993 року № 238, а не рішення самої селищної ради, що прямо суперечить пункту 1 Декрету КМУ від 26грудня 1992 року;
- проігнорував, що позивачка не довела факт передачі їй у користування спірної земельної ділянки до прийняття рішення від 13 квітня 1993 року № 238 про передачу такої земельної ділянки їй у власність;
- не врахував, що оскільки спірні земельні ділянки на час їх відведення відносились до земель сільськогосподарського призначення та розташовані за межами населених пунктів, то спірні накази прийнято ГУ Держгеокадастру у Харківській області відповідно до компетенції, визначеної ЗК України;
- проігнорував, що земельна ділянка площею 1 480,00 кв. м, яка нібито перебуває у приватній власності позивачки, не була сформована як об`єкт цивільних прав у силу вимог статті 79-1 ЗК України, відомості про вказану земельну ділянку не було внесено до Державного земельного кадастру, земельній ділянці не було присвоєно кадастровий номер, а тому за відсутності інформації про неї в Державному земельному кадастрі встановити знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини неможливо.
У клопотанні, включеному до касаційної скарги, ОСОБА_2 просить поновити строк на касаційне оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 13 червня 2023 року, з посиланням на те, що вказану постанову суду апеляційної інстанції вона не отримувала, а про її існування дізналася на початку серпня 2023 року з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Крім того, в окремо доданому до касаційної скарги клопотанні ОСОБА_2 порушує питання про зупинення виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 13 червня 2023 року до закінчення касаційного провадження, зазначаючи, що виконання оскаржуваного судового рішення апеляційного суду призведе до того, шо спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 6325157000:00:024:0161 та 6325157000:00:024:0162, власником яких на даний час є заявник, припинять своє існування як об`єкти цивільних прав шляхом скасування їх державної реєстрації із скасуванням кадастрових номерів вказаних земельних ділянок, а у випадку задоволення касаційної скарги здійснення повороту виконання судового рішення буде утруднено. З метою забезпечення балансу прав та законних інтересів сторін, просить клопотання задовольнити.
У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про продовження строку для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 13 червня 2023 року.
У вересні 2023 року ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Репета Г. В., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначив про необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 05 липня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 13 червня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Лідовцю Р. А., судді, які входять до складу колегії: Луспеник Д. Д., ОСОБА_5
Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням заявниці строку для усунення недоліків, а саме: запропоновано заявниці уточнити касаційну скаргу, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та направити на адресу Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ від 01 серпня 2023 року у зв`язку відставкою судді ОСОБА_5, на підставі повідомлення судді Лідовця Р. А. від 01 серпня 2023 року, справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А., судді, які входять до складу колегії: Луспеник Д. Д., Коломієць Г. В.
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2023 року (після усунення недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 635/7079/18 із суду першої інстанції; надано учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29 серпня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду від 13 червня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Лідовцю Р. А., судді, які входять до складу колегії: Луспеник Д. Д., Коломієць Г. В.
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2023 року клопотання ОСОБА_2 про продовження строку для подання відзиву задоволено. Продовжено ОСОБА_2 строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 29 вересня 2023 року.
Ухвалою судді Верховного Суду від 04 вересня 2023 року визнано наведені ОСОБА_2 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 13 червня 2023 року неповажними. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху з наданням заявниці строку для усунення недоліків, зокрема запропоновано заявці подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та надати докази поважності причин його пропуску.
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2023 року (після усунення недоліків касаційної скарги) поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 13 червня 2023 року; відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України; зупинено дію постанови Полтавського апеляційного суду від 13 червня 2023 року до закінчення касаційного провадження; надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.
У листопаді 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 635/7079/18.
25 січня 2024 року судді Верховного Суду: Лідовець Р. А., Коломієць Г. В., Луспеник Д. Д. заявили про самовідвід у справі з тих підстав, що вони брали участь у перегляді цієї справи у суді касаційної інстанції, за наслідком якого Верховним Судом прийнято постанову від 28 жовтня 2020 року (провадження № 61-7877св20), у якій висловлювалася правова позиція щодо вирішення спору.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2024 року заяви суддів Верховного Суду: Лідовця Р. А., Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д. про самовідвід задоволено. Відведено суддів Верховного Суду: Лідовця Р. А., Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., за їхніми заявами від участі у розгляді касаційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 13 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ГУ Держгеокадастру у Харківській області, треті особи: Коротичанська селищна рада Харківського району Харківської області, фізична особа - підприємець ОСОБА_3, про визнання недійсними наказів, скасування рішень про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки та державну реєстрацію земельних ділянок із скасуванням кадастрових номерів земельних ділянок, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння. Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 13 червня 2023 року у зазначеній справі № 635/7079/18 передано для проведення повторного автоматизованого розподілу.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 26 січня 2024 року № 153/0/226-24 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку з постановленням Верховним Судом 25 січня 2024 року ухвали про самовідвід суддів Лідовця Р. А., Коломієць Г. В. та Луспеника Д. Д. у цій справі.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 26 січня 2024 року справу № 635/7079/18 призначено судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І. Шипович В. В.
Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2024 року справу № 635/7079/18 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно з протоколом автоматичного визначення складу суду від 04 липня 2024 року для розгляду справи № 635/7079/18 визначено колегію суддів у складі: судді-доповідача Гулейкова І. Ю., суддів, які входять до складу колегії: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.