ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2024 року
м. Київ
справа № 161/5823/23
провадження № 61-6342св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ЕкоПагорб",
відповідачі: Боратинська сільська рада Луцького району Волинської області, ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкоПагорб" на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 січня 2024 року у складі судді Філюк Т. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У квітні 2023 рокутовариство з обмеженою відповідальністю "ЕкоПагорб" (далі - ТОВ "ЕкоПагорб", товариство) звернулося до суду із позовом до Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області, ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди та припинення права оренди.
Позовну заяву мотивовано тим, що товариство є власником об`єктів нерухомого майна, які розташовані на АДРЕСА_1, в межах сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 0722880700:03:001:6279.
Позивач зазначав, що 03 жовтня 2019 року Боратинська сільська рада Луцького району Волинської області прийняла рішення № 11/263 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її в оренду ОСОБА_1", яким надала ОСОБА_1 в оренду на 15 років земельну ділянку, площею 0,5827 га, кадастровий номер 0722880700:03:001:6435, розташовану у с. Новостав Луцького району Волинської області. На підставі вказаного рішення 22 грудня 2021 року між Боратинською сільською радою Луцького району Волинської області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі.
ТОВ "ЕкоПагорб" посилалося на те, що надання ОСОБА_1 в оренду вказаної земельної ділянки порушує його права як власника приміщення котельні літ. И-1, загальною площею 127, 5 кв. м, яке розташоване на переданій відповідачу земельній ділянці, а тому просило визнати незаконним та скасувати рішення Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області
від 03 жовтня 2019 року, визнати недійсним договір оренди землі від 22 грудня 2021 року, укладений між Боратинською сільською радою Луцького району Волинської області та ОСОБА_1, а також скасувати державну реєстрацію та припинити ОСОБА_1 право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0722880700:03:001:6435.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року, у задоволенні позову ТОВ "ЕкоПагорб" відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що ТОВ "ЕкоПагорб" набуло право власності на нерухоме майно, зокрема, котельню, площею 127,5 кв. м, лише 01 серпня
2022 року, тоді як оспорювані ним рішення Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області прийнято 03 жовтня 2019 рок та договір оренди землі укладено 22 грудня 2021 року, тобто вищенаведені рішення Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області та договір оренди існували задовго до набуття позивачем у власність приміщення котельні, що свідчить про те, що на час прийняття сільською радою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її в оренду ОСОБА_1 та укладення договору оренди права позивача не були порушені. Крім того, на спірній орендованій земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомості, право власності на які зареєстровано за відповідачем ОСОБА_1 (автогараж на 5 боксів, загальною площею 240, 6 кв. м, кормоцех, загальною площею 176,8 кв. м, кормосховище, загальною площею 557,2 кв. м) і вона як власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване в силу Закону. Також загальна площа нерухомого майна, яке належить відповідачу і знаходиться на спірній орендованій земельній ділянці значно перевищує площу, яку займає котельня, яка належить позивачеві, а тому у випадку визнання недійсним оспорюваного договору оренди землі будуть порушені права відповідача ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою для обслуговування належних на праві власності об`єктів нерухомості, які на ній знаходяться.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
29 квітня 2024 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" від імені ТОВ "ЕкоПагорб" - адвокат Василюк І. М. подав касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 20 серпня 2019 року у справі № 911/714/18, від 14 січня 2020 року у справі № 910/21404/17, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 15 грудня 2021 року у справі № 924/856/20, від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статті 21 ЦК України у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, заявник оскаржує судові рішення з передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав (вказує на порушення судами норм процесуального права відповідно до пункту 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що на переданій відповідачу у користування земельній ділянці розташоване належне позивачу на праві власності приміщення котельні, а тому рішення сільської ради та укладений між відповідачами договір оренди порушує його права як власника вказаного майна. Власник нерухомого майна має право користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Зазначає, що на момент реєстрації права власності на приміщення котельні (01 серпня
2022 року) позивач не міг бути обізнаним про існування рішення сільської ради та договору оренди землі, оскільки державну реєстрацію права оренди за
ОСОБА_1 проведено лише 19 жовтня 2022 року. Тобто, договір оренди землі набрав чинності 19 жовтня 2022 року, коли позивач вже був власником спірного майна.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 11 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами фактичні обставини справи
03 жовтня 2019 року Боратинською сільською радою Луцького району Волинської області прийнято рішення № 11/263 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її в оренду ОСОБА_1". Зазначеним рішенням Боратинська сільська рада вирішила затвердити розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,5827 га, кадастровий номер 0722880700:03:001:6435, в оренду на 15 років відповідачу ОСОБА_1,
а також надати в оренду на 15 років вказану земельну ділянку
ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування основних, підсобних і допоміжних споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
22 грудня 2021 року між Боратинською сільською радою Луцького району Волинської області та ОСОБА_1 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки. У пунктах 3 та 4 договору оренди визначено, що на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, земельна ділянка передається в оренду разом з господарським приміщенням.
01 серпня 2022 року ТОВ "ЕкоПагорб" набуло право власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на АДРЕСА_1, в межах сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 0722880700:03:001:6279, у тому числі на приміщення котельні літ. И-1, загальною площею 127, 5 кв. м.
Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 22 лютого 2023 року під час розроблення проекту землеустрою, який був затверджений оспорюваним рішенням сільської ради, не було враховано те, що на земельній ділянці, кадастровий номер 0722880700:03:001:6435, розташований об`єкт нерухомого майна - котельня, площею 127,5 кв. м, який перебуває у приватній власності ТОВ "ЕкоПагорб". Даний обєкт нерухомості на кадастровому плані та інших графічних та текстових матеріалах землевпорядної документації не враховано та не відображено. Факт розташування вказаної будівлі на земельній ділянці з кадастровим номером 0722880700:03:001:6435 підтверджується картографічною основою Державного земельного кадастру. В результаті внесення недостовірних відомостей до Державного земельного кадастру, ТОВ "ЕкоПагорб" не може оформити належним чином право користування на земельну ділянку під будівлею, на яку оформлено право власності.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 152 ЗК України захист прав юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.
Правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, в разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд, неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні об`єктів нерухомого майна під час дії статті 30 ЗК Української РСР закон передбачав автоматичний перехід права власності або право користування на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права. За приписами статті 120 ЗК України в редакції, яка була чинною з 01 січня 2002 року до 20 червня 2007 року (до набрання чинності Закону України від 27 квітня 2007 року № 997-V "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям ЦК України"), при відчуженні об`єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. При цьому, якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
Чинні редакції статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України передбачають автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди.