ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2024 року
м. Київ
справа № 753/13833/20
провадження № 51-1042км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретарів судового засідання ОСОБА_4, ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 18 жовтня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року постановлені стосовно
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Переяслав-Хмельницький Київської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 18 жовтня 2022 року ОСОБА_9 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 358 КК, та призначено йому покарання у виді арешту на строк 2 місяці та звільнено його від призначеного покарання на підставі пункту 2 частини 1 статті 49, частини 5 статті 74 КК у зв`язку із закінченням строків давності.
Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_9, обіймаючи посаду директора ТОВ "Укравтономгаз" (код ЄДРПОУ 39082735), з метою отримання ліцензії на здійснення будівельної діяльності, згідно Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02 березня 2015 року та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання ліцензування будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками" від 30.03.2016 року № 256, 17.03.2017 року звернувся із заявою до Державної архітектурно - будівельної інспекції України, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 та надав, тим самим, використав, завідомо підроблений офіційний документ - "відомості про виробничо-технічну базу, склад працівників за професійним та кваліфікаційним рівнем, технологію виробництва, інформаційно-правове забезпечення, наявну систему контролю якості виконання робіт, виконані заявником будівельно-монтажні роботи" (Додаток 2) (далі - Документ), який долучений до заяви про отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів IV і V категорій складності. Дана заява та опис додатків засвідчені підписом директора підприємства ОСОБА_10 та печаткою ТОВ "Укравтономгаз".
При цьому ОСОБА_11 свідомо розумів, що до Документу (відомості про наявну систему контролю якості виконання робіт) внесено недостовірні відомості щодо наявності договорів з лабораторіями, а саме договорів: № ЗВ-2/3-02/17 від 03.02.2017 року з Випробувальною лабораторією Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної Академії наук України; № 4-01-02/2017 від 01.02.2017 року з Випробувальним центром будівельних матеріалів та виробів Державного підприємства "Український науково-дослідний у проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів "НДІБМВ"; № 3/6-2/17-20 від 06.02.2017 року з Випробувальною лабораторією ТОВ "УКРСТАНДАРТ-ПЛЮС"; № 13/2-02/2017 від 02.02.2017 року Випробувальним центром Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій".
В подальшому, ОСОБА_11 отримав ліцензію на проведення ТОВ "Укравтономгаз" господарської діяльності з будівництва об`єктів IV та V категорій складності, реєстраційний запис 2013036165, термін дії з 29.03.2017 року по 29.03.2022 року, № 13-Л відповідно до Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності".
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 рокувирок Дарницького районного суду м. Києва від 18 жовтня 2022 року залишено без змін.
Вимоги, викладені у касаційних скаргах, і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У своїх касаційних скаргах захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 просять скасувати вирок Дарницького районного суду м. Києва від 18 жовтня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_9 закрити на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з недоведеністю винуватості останнього у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 4 статті 358 КК. При цьому посилаються на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Указують на те, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12020100020003504 від 25 червня 2020 року затверджений неналежним суб`єктом - прокурором ОСОБА_12 .
Звертають увагу на те, що відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування на момент судового розгляду, після закінчення досудового розслідування, єдиним процесуальним керівником у кримінальному провадженні був лише прокурор Київської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_13, якого було призначено керівником вказаної прокуратури 25 червня 2020 року при виділенні матеріалів досудового розслідування стосовно ОСОБА_9 в окреме провадження зареєстрованого в ЄРДР за № 12020100020003504 від 25 червня 2020 року, із матеріалів кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 42016100020000076 від 22 березня 2016 року.
Постанова про призначення групи прокурорів від 14 липня 2020 року, до складу якої входив прокурор ОСОБА_12, як процесуальний керівник, у цьому кримінальному провадженні стороною обвинувачення в порядку статті 290 КПК захисту відкрита не була та відсутня у реєстрі матеріалів досудового розслідування.
Крім того, захисник ОСОБА_7 у своїй касаційній скарзі указує на те, що досудове розслідування та повідомлення про підозру здійснювалось неуповноваженими особами та з матеріалів кримінального провадження не вбачається, що ОСОБА_9 було повідомлено про підозру у порядку визначеному КПК.
Також, захисник у касаційній скарзі указує на порушення правил підслідності, адже у постанові прокурора від 03 липня 2020 року визначено СВ Дарницького УП ГУ НП України у м. Києві органом, який буде здійснювати подальше досудове розслідування у формі дізнання у кримінальному провадженні № 12020100020003504 від 25 червня 2020 року, а не орган дізнання.
Під час судового розгляду в суді першої інстанції було подано клопотання про визнання недопустимими доказів, проте судом не вирішено питання щодо допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення та у вироку не обґрунтовано мотиви відхилення аргументів сторони захисту, на що не звернув уваги суд апеляційної інстанції.
Вважає, що усі процесуальні рішення, які були прийняті до 25 червня 2020 року (з моменту виділення із матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42016100020000076 від 22 березня 2016 року) є незаконними, а всі докази, зібрані до 25 червня 2020 року - недопустимі, адже КПК не передбачена можливість виділення з матеріалів досудового розслідування, яке проводилось стосовно однієї особи, матеріалів щодо іншої особи, яка не має статусу підозрюваного у первісному провадженні.
Вважає, що не можуть бути використані у цьому провадженні висновки експертів від 31 січня 2019 року № 8-4/99 та від 25 травня 2020 року № 17-3/865, адже вони проведені в рамках кримінального провадження № 42016100020000076.
Указує на порушення порядку проведення тимчасового доступу до речей і документів.
Клопотання про визнання недопустимими фактичних даних, які містяться в заяві про порушення кримінального провадження не вирішено судом першої інстанції, на що не звернув уваги суд апеляційної інстанції.
Зазначає про необґрунтовану відмову суду першої інстанції в проведенні почеркознавчої експертизи заяви про порушення кримінального провадження.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримала касаційні скарги, подані стороною захисту, з підстав, зазначених у них.
Прокурор ОСОБА_6 заперечила щодо задоволення касаційних скарг. Вважала, що рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими.
Інших учасників було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не зʼявилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, позиції захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, які були предметом дослідження у судах першої та апеляційної інстанцій, інформація про вчинення кримінальних правопорушень неустановленими особами ряду підприємств Дарницького району м. Києва під час отримання ліцензій на здійснення будівельної діяльності шляхом підроблення та надання до органу ліцензування завідомо підроблених офіційних документів щодо укомплектованості підприємств інженерно-технічними працівниками і робітниками необхідних професій та кваліфікацій, а також що підтверджують відповідність підприємств вимогам для отримання ліцензії, зокрема укомплектованістю машинами, механізмами, дотримання вимог із забезпечення промислової безпеки та охорони праці була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 420161020000076 22 березня 2016 року на підставі письмової заяви громадської організації "Наша Влада" (т. 1, а. п. 77 - 90).
25 червня 2020 року прокурором Київської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_13 прийнято рішення у формі постанови про виділення з вказаного вище кримінального провадження матеріалів відносно ОСОБА_9 в окреме провадження (т. 1, а. п. 59 - 62).
Цього ж дня, тобто 25 червня 2020 року, виділені в окреме провадження матеріали зареєстровані в ЄРДР за № 12020100020003504 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 358 КК.
Відповідно до вказаної постанови проведення досудового розслідування доручено СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві, тобто тому ж самому органу й тому ж самому підрозділу, який здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 420161020000076.
Згідно з висловленої Верховним Судом позиції положеннями КПК, у тому числі статтею 217 КПК, не передбачено повторного призначення слідчого або прокурора у кримінальному провадженні, яке було виділено або об`єднано з іншим, якщо після початку досудового розслідування вже було визначено слідчого чи групу слідчих для його проведення (постанова Касаційного кримінального суду від 26 вересня 2023 року у справі № 382/646/19 (провадження № 51-2703 км 23). Правилами КПК не передбачено кількаразового призначення слідчого у кримінальному провадженні, яке було виділено або об`єднано з іншим, якщо після початку досудового розслідування вже було визначено слідчого чи групу слідчих для його проведення. Не спонукають до цього й правиластатті 217 КПК, адже основною функцією слідчого є розслідування конкретного кримінального правопорушення на підставі фактичних відомостей, які встановлюються в ході цього розслідування (постанова Касаційного кримінального суду від 17 листопада 2022 року у справі № 564/2082/16-к (провадження № 51-2409км22).
Таким чином, слідчий (група слідчих), а також прокурор (група прокурорів) автоматично не втрачають своїх повноважень з моменту виділення матеріалів в окреме кримінальне провадження у разі, коли виділене провадження розслідується тим самим підрозділом того ж органу досудового розслідування, а процесуальне керівництво здійснюється тим самим органом прокуратури до прийняття відповідних рішень вже в окремому провадженні.
Матеріали кримінального провадження містять доручення від 22 березня 2016 року начальнику СВ Дарницького УП ГУ НП у м. Києві про проведення досудового розслідування (т. 1, а. п. 75), доручення від 10 лютого 2020 року про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 420161020000076 від 22 березня 2016 року, слідчій СВ Дарницького УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_14 (т. 1, а. п. 72) та постанова від тієї ж дати про призначення групи слідчих, до складу якої увійшли слідча ОСОБА_14 (старша групи), старший слідчий ОСОБА_15, слідчий ОСОБА_16 (т. 1, а. п. 73 - 74), а також постанову від 28 березня 2018 року про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 420161020000076 від 22 березня 2016 року, до якої увійшли прокурори Київської місцевої прокуратури № 2 м. Києва ОСОБА_12 (старший групи), ОСОБА_13 та ОСОБА_17 (т. 1, а. п. 76).
Після виділення матеріалів стосовно ОСОБА_9 в окреме провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 12020100020003504, 25 червня 2020 року прийнята постанова про призначення групи прокурорів у складі прокурора ОСОБА_13 (т. 3, а. п. 57), а 14 липня 2020 року - про призначення групи прокурорів у складі прокурорів ОСОБА_12 (старший групи), ОСОБА_13 та ОСОБА_18 (т. 2, а. п. 56), про що повідомлено начальника СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві (т. 2, а. п. 57), а також 30 червня 2020 року надано доручення слідчому СВ Дарницького УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_19 про проведення досудового розслідування у цьому провадженні (т. 1, а. п. 63) та цього ж дня прийнята постанова про створення групи слідчих, до складу якої увійшли слідчі ОСОБА_19 (старший групи), ОСОБА_20, ОСОБА_21 та старший слідчий ОСОБА_22 (т. 1, а. п. 64).
Повертаючись до доводів сторони захисту, зазначених у касаційних скаргах, колегія суддів зазначає, що слідча СВ Дарницького УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_14 мала відповідні повноваження на здійснення процесуальних дій, у тому числі й складання повідомлення про підозру, до 30 червня 2020 року, тобто до прийняття рішення про інший склад групи слідчих у виділеному провадженні, а прокурор ОСОБА_13 - на погодження такого повідомлення.
Проте, повідомлення про підозру ОСОБА_9 від 25 червня 2020 року не було вручено останньому у встановленому статтею 278 КПК порядку, а отже, втратило юридичну чинність.
У зв`язку з цим Суд відхиляє доводи захисника ОСОБА_7 про те, що подальше повідомлення про підозру мало б здійснюватися у порядку, передбаченому статтею 279 КПК.
Відповідно до частини 1 статті 42 КПК у редакції, яка вже діяла у 2020 році (зміни до цієї норми були внесені Законом України № 1689-VII від 07 жовтня 2014року), підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.