ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2024 року
м. Київ
справа № 465/2324/19
провадження № 61-1212св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 липня 2023 року, ухвалене у складі судді Кузь В. Я., та постанову Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, щовона познайомилась з відповідачем у 2013 році та згодом вони разом поїхали за кордон, де влаштувались на роботу, винаймали квартиру, вели спільне господарство. Всі спільно зароблені кошти вони передавали в Україну її матері на зберігання. На початку червня 2016 року вони повернулись із-за кордону та проживали у квартирі АДРЕСА_1, яка належала відповідачу. 30 липня 2016 року між ними зареєстровано шлюб.
Восени 2016 року ОСОБА_2 знову поїхав за кордон та всі зароблені кошти переказував їй, на ці кошти ними було придбано меблі у квартиру.
Крім того, 14 липня 2017 року вони придбали автомобіль марки "Opel Astra", 2006 року випуску, за який сплачено 5 000,00 дол. США і який зареєстрований на неї, а у серпні 2017 року - автомобіль марки "Mercedes-Benz Sprinter" 316 CDI, 2004 року випуску, за який сплачено 10 100,00 дол. США, який надалі відчужено іншій особі, однак відповідач продовжує ним користуватися.
Вказувала на те, що за час перебування в шлюбі вони придбали квартиру АДРЕСА_2, покупцем якої у договорі купівлі-продажу одноосібно зазначено відповідача, а також майно, яке в квартирі знаходиться.
Також зазначала, що відповідач під час укладення договору купівлі-продажу вказаної квартири, запропонував передбачити у договорі пункт, згідно з яким квартира куплена за його особисті кошти, на що вона погодилась.
Вважала, що відповідач таким чином ввів її в оману, оскільки заздалегідь передбачав можливість розірвання шлюбу.
Вказувала на те, що відповідач має намір відчужити спільно придбану квартиру, оскільки проживає разом з іншою жінкою та поселив її у квартирі, яка придбана за спільні кошти, разом з рухомим майном, яке в ній перебуває.
З урахуванням зазначеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд:
- встановити факт її спільного проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 27 липня 2014 року до дати реєстрації шлюбу, тобто до 30 липня 2016 року;
- визнати об`єктом права спільної сумісної власності сторін:
- кватиру АДРЕСА_2, вартістю 301 000,00 грн, та рухоме майно, що знаходиться у цій квартирі, а саме : холодильник "Веко" вартістю 3 600,00 грн, пральну машину "LG" вартістю 2 400,00 грн, кутовий диван вартістю 3 000,00 грн, загальною вартістю 9 000,00 грн;
- рухоме майно, що знаходиться у квартирі АДРЕСА_1, а саме: спальню, яка придбана 25 липня 2016 року, вартістю 30 520,00 грн, та меблі, які придбані 03 жовтня 2016 року, вартістю 4 506,00 грн;
- грошові кошти від продажу автомобіля марки "Mercedes-Benz Sprinter" 316 CDI, 2004 року випуску, вартістю 260 000,00 грн;
- автомобіль марки "Opel Astra", 2006 року випуску, вартістю 130 000,00 грн;
- грошові кошти, виплачені за 1/4 ідеальну частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1, у розмірі 100 000,00 грн;
- поділити спільне майно, набуте подружжям, а саме: визнати за нею право власності на 1/2 ідеальну частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 ; рухоме майно, вартістю 9 000,00 грн, що знаходиться у квартирі АДРЕСА_2, та виділити їй у власність автомобіль марки "Opel Astra", 2006 року випуску;
- виділити відповідачу грошові кошти від продажу автомобіля марки "Mercedes-Benz Sprinter" 316 CDI, 2004 року випуску; 1/2 ідеальну частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 ; грошові кошти виплачені за 1/4 ідеальну частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 ; рухоме майно зі списку вартістю 35 026,00 грн;
- стягнути з відповідача на її користь компенсацію за різницю у вартості розділеного майна в сумі 128 013,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 03 липня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано встановленим факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю, як подружжя без офіційної реєстрації шлюбу, у період з 27 липня 2014 року до 30 липня 2016 року, тобто до дати реєстрації шлюбу.
Визнано об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 .
У порядку поділу спільного сумісного майна визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальної частки квартири АДРЕСА_2 .
У порядку поділу спільного сумісного майна визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальної частки квартири АДРЕСА_2 .
Залишено у власності ОСОБА_1 автомобіль "Opel Astra" G 1.4i 16V (T98) U05 5MT, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 96 110,00 грн.
Залишено у власності ОСОБА_1 рухоме майно на загальну суму 9 000,00 грн, а саме: холодильник "Веко", вартістю 3 600,00 грн; пральну машину "LG", вартістю 2 400,00 грн; кутовий диван, вартістю 3 000,00 грн, які знаходяться у квартирі АДРЕСА_2 .
Залишено у власності ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі вартості 1/4 частки квартири АДРЕСА_1, яка придбана 07 червня 2016 року, у розмірі 45 000,00 грн.
Залишено у власності ОСОБА_2 грошові кошти від продажу автомобіля "Mercedes Benz Sprinter" 316 CDi Combi (903) АКПШ, 2004 року випуску, вартістю 359 900,00 грн.
Залишено у власності ОСОБА_2 рухоме майно на загальну суму 35 026,00 грн, а саме спальний набір вартістю 30 520,00 грн; меблевий набір, вартістю 4 506,00 грн, які знаходяться в квартирі АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 9 989,20 грн та судові витрати за проведення експертиз у розмірі 2 400,00 грн.
У решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю таких.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що у період з 27 липня 2014 року до 30 липня 2016 року сторони спільно проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет та взаємні права та обов`язки, що підтверджується показаннями свідків.
Установивши, що під час спільного проживання сторони придбали 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 та меблі для цієї квартири, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що це майно є спільним майном подружжя, та залишив у власності ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі вартості 1/4 частки вказаної квартири, яка була придбана 07 червня 2016 року, у розмірі 45 000,00 грн, а також залишив у власності ОСОБА_2 рухоме майно на загальну суму 35 026,00 грн, що знаходиться у вказаній квартирі.
Визнаючи право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 та здійснюючи її поділ, суд першої інстанції виходив із того, що ця квартира придбана під час шлюбу сторін, відповідач змусив позивачку при підписанні ним договору купівлі-продажу цієї квартири ствердити, що спірна квартира придбана за кошти, що є особистою приватною власністю відповідача, та не надав доказів, які б підтверджували наявність у нього особистих коштів, за які придбана зазначена квартира.
Залишаючи у власності ОСОБА_1 рухоме майно на загальну суму 9 000,00 грн, а саме: холодильник "Веко" вартістю 3 600,00 грн; пральну машину "LG" вартістю 2 400,00 грн; кутовий диван вартістю 3 000,00 грн, які знаходяться у квартирі АДРЕСА_2, суд першої інстанції виходив із того, що це рухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спільною сумісною власністю подружжя є автомобіль "Opel Astra" G 1.4i 16V (T98) U05 5MT, 2006 року випуску, та автомобіль "Mercedes Benz Sprinter" 316 CDi Combi (903) АКПШ, 2004 року випуску, який відповідач відчужив, а тому суд у порядку поділу майна подружжя залишив у власності ОСОБА_1 автомобіль "Opel Astra" G 1.4i 16V (T98) U05 5MT, 2006 року випуску, а у власності ОСОБА_2 залишив грошові кошти від продажу автомобіля "Mercedes Benz Sprinter" 316 CDi Combi (903) АКПШ, 2004 року випуску.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь різниці у вартості поділеного між ними майна в сумі 128 013,00 грн, суд першої інстанції зазначив, що судом вирішується питання щодо виділеного спірного майна в натурі та присудження рухомого майна кожному з подружжя, а тому не вбачав підстав для виплати грошової компенсації за відхилення від рівності часток подружжя.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 липня 2023 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про:
- визнання встановленим факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю, як подружжя без офіційної реєстрації шлюбу, в період з 27 липня 2014 року по 30 липня 2016 року, тобто по дату реєстрації шлюбу;
- визнання об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . кватири АДРЕСА_2 ;
- визнання в порядку поділу спільного сумісного майна за ОСОБА_1 права власності на 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_2 ;
- визнання в порядку поділу спільного сумісного майна за ОСОБА_2 права власності на 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_2 ;
- залишення у власності ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі вартості 1/4 частки квартири АДРЕСА_1, яка придбана 07 червня 2016 року, у розмірі 45 000,00 грн;
- залишення у власності ОСОБА_2 рухомого майна на загальну суму 35 026,00 грн, що знаходиться в квартирі АДРЕСА_1 ;
- стягнення судового збору - скасовано та ухвалено в цій частині позовних вимог постанову, якою в задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
У решті рішення суду залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 27 липня 2014 року до 30 липня 2016 року, тобто до дати реєстрації шлюбу, визнання спільною сумісною власністю майна, яке придбано під час спільного проживання (1/4 частки квартири АДРЕСА_1 та меблів для цієї квартири),та їх поділу між сторонами, апеляційний суд виходив із того, що надані позивачкою світлини (фотографії), на яких зображено спільний відпочинок сторін, показання свідків, у тому числі про обставини, про які їм було відомо зі слів позивачки, якими підтверджується спільний відпочинок позивачки і відповідача, їх спільна присутність, самі по собі без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між ними склалися та мали місце з 27 липня 2014 року до 30 липня 2016 року усталені відносини, які притаманні подружжю, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що встановлення факту спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання у зв`язку з цим майна, придбаного в цей період часу, об`єктами права спільної сумісної власності сторін та поділ між ними цього майна.
Також суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції, визнаючи квартиру АДРЕСА_2 об`єктом права спільної сумісної власності, здійснюючи поділ цієї квартири та визнаючи за позивачкою та відповідачем за кожним з них право власності на 1/2 ідеальну частку, не звернув уваги на зміст договору купівлі-продажу квартири від 06 липня 2017 року, а саме: пункт 8 цього договору, який є чинним, а також зміст заяви ОСОБА_1, справжність підпису якої посвідчено приватним нотаріусом Бережанського районного нотаріального округу Тернопільської областіОсохівським В. М. 04 липня 2017 року, яка також є чинною, у якій вона стверджує, що її чоловік купує квартиру за кошти, що є його особистою приватною власністю та на вказану квартиру не виникає права спільної сумісної власності подружжя, якими сама позивачка спростовала презумпцію спільної сумісної власності на квартиру, оскільки зазначені договір купівлі-продажу і заява ОСОБА_1 підтверджують набуття спірної квартири саме в особисту приватну власність ОСОБА_2 .
При цьому апеляційний суд зазначив, що позивачка як заінтересована особа не скористалася правом звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 06 липня 2017 року в частині пункту 8 цього договору, а також щодо визнання за правилами одностороннього правочину недійсною її заяви, у якій позивачка стверджує, що її чоловік купує квартиру за кошти, що є його особистою приватною власністю та на вказану квартиру не виникає права спільної сумісної власності подружжя.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про те, що квартира АДРЕСА_2 була придбана виключно за кошти ОСОБА_2, а тому є його особистою приватною власністю і не може бути визнана об`єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а тому не підлягає поділу як спільне майно подружжя.
Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що автомобіль "Opel Astra" G 1.4i 16V (T98) U05 5MT, 2006 року випуску, та автомобіль "Mercedes Benz Sprinter" 316 CDi Combi (903) АКПШ, 2004 року випуску, є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбані під час шлюбу сторін, а тому залишив без змін рішення суду першої інстанції в частині поділу автомобілів.
При цьому апеляційний суд зазначив, що автомобіль Mercedes Benz Sprinter 316 CDi Combi (903) АКПШ, 2004 року випуску, відчужений відповідачем 03 листопада 2018 року, тобто під час шлюбу сторін, а позивачка не довела, що відповідач використав кошти від його продажу не в інтересах сім`ї.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь різниці у вартості поділеного між ними майна, апеляційний суд, враховуючи вартість спільного майна подружжя, яке підлягає поділу, дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки грошової компенсації за відхилення від рівності часток подружжя.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У січні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виплату грошової компенсації як різниці у вартості майна та постанову апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення її позову.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вона не довела факт проживання її з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 27 липня 2014 року до 30 липня 2016 року, тобто до дати реєстрації шлюбу. Апеляційний суд не врахував, що факт її проживання однією сім`єю з відповідачем підтверджується світлинами спільного відпочинку, придбанням спільно з відповідачем скутера для поїздок на роботу, придбанням нею одягу для відповідача за кошти спільного бюджету, показаннями свідків.
Суд апеляційної інстанції, вказуючи на те, що автомобіль "Mercedes Benz Sprinter" відчужений відповідачем під час шлюбу і кошти від його продажу використані в інтересах сім`ї, не врахував, що вказаний автомобіль відповідач відчужив 03 листопада 2018 року, а з вересня 2018 року шлюбні відносини між ними припинились, про що вона зазначала у відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, яка подана останнім у грудні 2018 року.
Апеляційний суд посилався на те, що квартира АДРЕСА_2 не є об`єктом права спільної сумісної власності, оскільки у пункті 8 договору купівлі-продажу від 04 липня 2017 року зазначено, що дружина покупця стверджує, що її чоловік купує квартиру за кошти, що є його особистою приватною власністю та на вказану квартиру не виникає права спільної сумісної власності подружжя, що підтверджується заявою, справжність підпису у якій засвідчено приватним нотаріусом.
Разом із цим апеляційний суд не врахував, що вказану квартиру мали намір придбати її батьки для її брата, який проживав та працював у м. Львові. 13 червня 2017 року її матір уклала попередній договір купівлі-продажу та внесла завдаток за квартиру у розмірі 26 000,00 грн, що в еквіваленті 1 000,00 дол. США, однак у зв`язку з тим, що її батько відмовився надавати кошти на купівлю цієї квартири, її матір, щоб не втратити суму завдатку, запропонувала відповідачу придбати цю квартиру з родинними домовленостями, що в ній буде проживати її брат, а будинок і все майно у м. Бережани залишиться для їхньої родини (позивачки та відповідача). У спірній квартирі з 06 липня 2017 року проживав її брат.
Вказує на те, що дійсно написала заяву нотаріусу про те, що квартира АДРЕСА_2 придбана відповідачем за його особисті кошти, оскільки це було умовою відповідача для укладення договору купівлі-продажу, однак відповідач не довів наявність особистих коштів для придбання квартири.
Апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність факту спільного проживання до укладення шлюбу та визнав спільним майном подружжя: два автомобілі вартістю 359 900,00 грн та 96 110,00 грн; рухоме майно вартістю 9 000,00 грн та 4 506,00 грн, яке залишилось у користуванні відповідача. Загальна вартість спільного майна становить 469 516,00 грн. Оскаржуваною постановою залишено в силі рішення суду першої інстанції в частині поділу автомобілів, рухомого майна на суму 9 000,00 грн та скасовано рішення суду першої інстанції про залишення відповідачу рухомого майна на суму 35 026,00 грн, яке в частині ним визнано спільним, а в спірній квартирі, яка визнана особистою власністю відповідача, залишено спільне майно вартістю 9 000,00 грн.
Отже, отримане відповідачем майно в результаті його поділу не відповідає за вартістю рівності часток у майні, на яку мають право сторони відповідно до закону.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 642/8107/14-ц (провадження № 14-108звц21), від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) та у постановах Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 519/475/17 (провадження № 61- 12384св22), від 11 листопада 2022 року у справі № 752/2546/19 (провадження № 61-19073св21), від 30 січня 2019 року у справі № 158/2229/16-ц (провадження № 61- 19420св18), від 18 грудня 2023 року у справі № 361/5135/19 (провадження № 61- 6818св22), від 05 серпня 2022 року у справі № 442/3303/20 (провадження № 61- 16808св21).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Подоляк Б. Р. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строку для усунення недоліків касаційної скарги.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2024 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
07 червня 2016 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу придбав 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 . Продаж вчинено за 45 000,00 грн.
У пункті 2 вказаного договору купівлі-продажу зазначено, що покупець стверджує, що у шлюбі не перебуває та у фактичних шлюбних відносинах не проживає, це майно купує за свої особисті кошти.
30 липня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб, який розірвано рішенням Франківського районного суду м. Львова від 18 грудня 2019 року у справі № 593/1938/18.
06 липня 2017 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу придбав квартиру АДРЕСА_2 . Квартиру придбано за 301 000,00 грн.
У пункті 8 договору купівлі-продажу зазначено, що дружина покупця - ОСОБА_1 стверджує, що її чоловік квартиру купує за кошти, що є його особистою приватною власністю та на вказану квартиру не виникає права спільної сумісної власності подружжя, що підтверджується заявою, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Бережанського районного нотаріального округу Тернопільської області Осохівським В. М. 04 липня 2017 року за реєстрованим № 834.
До укладення договору купівлі-продажу від 06 липня 2017 року матір`ю ОСОБА_1 - ОСОБА_3 13 червня 2017 року укладені договори про внесення завдатку при купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 та про надання ріелторських послуг.
Згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу від 14 липня 2017 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, позивачка придбала автомобіль "Opel Astra".
Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи від 27 листопада 2020 року № 491/20, ринкова вартість автомобіля "Opel Astra" G 1.4i 16V (T98) U05 5MT, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 96 110,00 грн.
Згідно з листом начальника Регіонального сервісного центру в Тернопільській області від 11 січня 2019 року ОСОБА_2 з 24 жовтня 2017 року до 03 листопада 2018 року був власником транспортного засобу "Mercedes Benz Sprinter 316 CDІ", 2004 року випуску. 03 листопада 2018 року автомобіль перереєстровано на нового власника.
Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи від 27 листопада 2020 року № 490/20, ринкова ціна автомобіля "Mercedes Benz Sprinter 316 CDi" Combi (903) АКПШ, 2004 року випуску, становить 359 900,00 грн.
Допитані в судовому засіданні у суді першої інстанції свідки: ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, повідомили, що після знайомства з відповідачем через певний час позивачка поїхала до нього в Республіку Італія, де вони почали проживати разом, вели спільне господарство як сім`я.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду відповідає не у повній мірі.
Щодо встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 27 липня 2014 року до 30 липня 2016 року та поділ майна, набутого у цей період
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.
Згідно з частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.