ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2024 року
м. Київ
справа №600/4070/22-а
адміністративне провадження № К/990/43436/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стеценка С.Г. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Боровицького О. А. суддів: Курка О. П., Шидловського В.Б. )
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2022 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (далі - позивачі) звернулися до адміністративного суду з позовними заявами до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - Управління, відповідач, скаржник), в яких просили:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії як непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ);
зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік): ОСОБА_1 з 26 вересня 2022 року, ОСОБА_2 з 01 грудня 2022 року, ОСОБА_3 з 27 грудня 2022 року.
2. Позивачі в обґрунтування позовних вимог вказали аналогічні за змістом аргументи. Зокрема, зазначили про те, що перебувають на обліку в пенсійному органі як отримувачі пенсії за віком та проживають в с. Киселів Кіцманського району Чернівецької області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 р. №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради України PCP про порядок введення в дію законів Української PCP "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Перелік № 106), віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
3. Крім того, аргументи позивачів стосуються поміж іншим і того, що рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 відновлено з 17 липня 2018 року дію статті 39 Закону №796-ХІІ в редакції, чинній до 01 січня 2015 року. Це означає, що непрацюючі пенсіонери, які проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, яка є радіоактивно забрудненою зоною (в тому числі с. Киселів Кіцманського району), набули з 17 липня 2018 року право на отримання підвищення до пенсій в розмірі двох мінімальних заробітних плат.
4. Відтак, позивачі вважають бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії як непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення протиправною, та такою, що порушує їх право на належний соціальний захист.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
5. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року об`єднано в одне провадження адміністративну справу №600/4070/22-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, з адміністративною справою №600/4384/22-а за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та з адміністративною справою №600/518/23-а за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.
6. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що пенсіонери, які проживають в с. Киселів Чернівецького району Чернівецької області, не підпадають під вимоги статті 39 Закону №796-ХІІ, оскільки вказаний населений пункт не є радіоактивно забрудненим, а підзаконний нормативний-правовий акт, яким це село віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, суперечить закону, який має вищу юридичну силу, а саме Закону № 796-ХІІ.
8. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року скасовано рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити з 26 вересня 2022 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_2, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити з 01 грудня 2022 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_2 як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_3, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити з 27 грудня 2022 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_3, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
У задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовлено.
9. Частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції помилково піддав сумніву належність населеного пункту, де мешкають позивачі, до зони гарантованого добровільного відселення, через відсутність там забруднення, адже згідно із частиною п`ятою статті 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 791а-XII від 27 лютого 1991 року (далі - Закон №791а-XII) межі цих зон установлюються та переглядаються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з Національною академією наук, центральними органами виконавчої влади, сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави, безпеки використання ядерної енергії, управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов`язкового) відселення, на основі експертних висновків.
10. Суд апеляційної інстанції також зауважив, що матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що позивачі проживають у с. Киселів, Чернівецького (Кіцманського) району Чернівецької області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення у відповідності до статті 2 Закону № 791а-XII та Переліку № 106.
11. Таким чином, позивачі мають право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючі пенсіонери, які проживають на території гарантованого добровільного відселення.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
12. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, Управління звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року та залишити в силі рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року.
13. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини п`ятої статті 2 Закону №791а-XII, статті 39 Закону №796-XII, що призвело до необґрунтованого висновку про наявність підстав для нарахування та виплати позивачам щомісячного підвищення до пенсії як непрацюючим пенсіонерами, які проживають на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб на відповідний рік.
14. Доводи касаційної скарги ґрунтуються на тому, що правовідносини у даній справі не є тотожними з обставинами зразкової справи №240/4937/18, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права, оскільки позивачі проживають на території, яка не є радіоактивно забрудненою внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
15. Касаційна скарга надійшла до суду 21 грудня 2023 року.
16. Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 600/4070/22-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано позивачам надати відзив на касаційну скаргу.
17. Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2024 року справу призначено до розгляду у судовому засіданні.
18. Ухвалами від 12 червня 2024 року та від 13 червня 2024 року задоволено клопотання учасників справи про їх участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
19. Інших клопотань при розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи заявлено не було.
20. У судовому засіданні, яке відбулося 18 червня 2024 року Суд, враховуючи позицію учасників справи, ухвалив рішення про продовження розгляду цієї справи в порядку письмового провадження.
Позиція інших учасників справи
21. 27 лютого 2024 року та 01 березня 2024 року до Суду надійшли однакові за змістом відзиви трьох позивачів на касаційну скаргу Управління, де зазначено, що порядок установлення меж зон радіоактивно забруднених територій та їх перегляду визначений Законом № 791а-XII, відповідно до положень якого це є виключною компетенцією Кабінету Міністрів України.
Позивачі вказують, що врахований судом першої інстанції лист Державного агентства України з управління зоною відчуження (далі - ДАЗВ) від 30 січня 2023 року № 2130/0/2-23 "Про розгляд ухвали" та Додаток № 9 до експертного висновку № 11 від 26 грудня 2012 року, який був доданий до листа ДАЗВ, не є належним, допустимим та достовірним доказом, так як отримана інформація, не стосується предмету спору та є суперечливою за змістом і неповною. Водночас позивачі зазначають, що з вказаного листа ДАЗВ вбачається, що питання віднесення с. Киселів Чернівецького району до радіоактивно забрудненої зони внаслідок Чорнобильської катастрофи є виключною компетенцією Кабінету Міністрів України, а не ДАЗВ та адміністративного суду.
22. 21 червня 2024 року від позивачів надійшли додаткові спільні пояснення до їх відзиву на касаційну скаргу Управління. Останні мотивовані тим, що Законом № 791а-ХІ визначено умови проживання і трудової діяльності населення без обмежень за радіаційним фактором. Зокрема, частиною другою статті 3 цього Закону встановлено, що порядок в`їзду для постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення визначається рішенням Кабінету Міністрів України. Пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи"" від 23 липня 1991 року № 106 (далі - постанова КМУ № 106) установлено, що правом в`їзду для постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення користуються громадяни, які підлягають прописці відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР від 28 серпня 1974 р. № 678 "Про деякі правила прописки громадян" (далі - постанова № 678), а у виняткових випадках - відповідно до пункту 4 вказаної постанови: громадяни, які прибувають на роботу за направленнями підприємств, установ, колгоспів, радгоспів або працевлаштовуються на контрактній основі, прописуються або реєструються згідно з чинним законодавством.
Таким чином, позивачі наголошують, що для с. Киселів, яке входить до переліку радіоактивно забруднених зон внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлюється особливий порядок, зокрема, в`їзду та реєстрації місця проживання на цій території.
23. 21 червня 2024 року від Управління також надійшли додаткові пояснення у справі, де скаржник наголошує, що обов`язковою умовою для отримання підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, є наявність посвідчення особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
24. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що відповідно до Переліку № 106, с. Киселів Кіцманського району Чернівецької області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
25. З 1 січня 2015 року припинено виплату підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ, у зв`язку із внесенням Законом №76-VIII змін до Закону №796-ХІІ, яким зокрема статтю 39 Закону №796-ХІІ було виключено. 17 липня 2018 року Рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 вказані зміни визнано неконституційними.
26. Згідно довідки Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (12 червня 2020 року, внаслідок реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, село Киселів увійшло до Веренчанської сільської громади) від 18 жовтня 2022 року № 889 ОСОБА_1, з 26 вересня 2022 року проживає та зареєстрований в с. Киселів, Кіцманського району, Чернівецької області.
27. Відповідно до пенсійного посвідчення ОСОБА_1 з 27 січня 2021 року перебуває на обліку Управління, як отримувач пенсії за віком.
28. Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 16 січня 1997 року ОСОБА_1 є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи категорії 3.
29. Згідно довідки Управління від 24 листопада 2022 року № 497, щодо відомостей про пенсію за період з травня 2022 року по жовтень 2022 року - пенсія ОСОБА_1 виплачувалася у незмінному розмірі з урахуванням планового підвищення, однак без підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
30. Згідно листа Управління № 2795-2623/С-17/8-2400/22 від 04 листопада 2022 року ОСОБА_1 повідомлено, про відсутність правових підстав для встановлення підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає у зоні гарантованого добровільного відселення.
31. Відповідно до листа Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області № 198 від 29 грудня 2022 року вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований і проживає у господарстві своєї сестри - ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 з 26 вересня 2022 року. Дане господарство було власністю його батьків, у якому він народився і проживав певний період.
32. Згідно довідки Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 08 грудня 2022 року № 1030 ОСОБА_2 з 01 грудня 2022 року проживає та зареєстрована в с. Киселів, Кіцманського району, Чернівецької області.
33. Відповідно до пенсійного посвідчення, ОСОБА_2 з 31 липня 2012 року перебуває на обліку Управління як отримувач пенсії за віком. При цьому ОСОБА_2 не є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
34. Згідно довідки Управління від 19 грудня 2022 року № 2386 5447 5533 0316 щодо відомостей про пенсію за період з вересня 2022 року по грудень 2022 року - пенсія ОСОБА_2 виплачувалася у незмінному розмірі з урахуванням планового підвищення, однак без підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
35. Згідно листа Управління № 3149-3227/В-17/8-2400/22 від 19 грудня 2022 року ОСОБА_2 повідомлено, про відсутність правових підстав для встановлення підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає у зоні гарантованого добровільного відселення.
36. Відповідно до листа Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області № 197 від 29 грудня 2022 року вбачається, що реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 проведено за її особистою заявою про реєстрацію місця проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_2 у житловому будинку, який належить їй на праві особистої власності.
37. Згідно довідки Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 01 лютого 2023 року № 42 ОСОБА_3 з 27 грудня 2022 року проживає та зареєстрований в с. Киселів, Кіцманського району, Чернівецької області.
38. Відповідно до пенсійного посвідчення ОСОБА_3 з 15 грудня 2022 року перебуває на обліку Управління, як отримувач пенсії за віком. При цьому, згідно листа Управління від 30 січня 2023 року ОСОБА_3 з 08 лютого 2020 року призначено пенсію за віком, із зниженням пенсійного віку, як потерпілому внаслідок аварії на ЧАЕС, відповідно до Закону №796-ХІІ, (потерпілий 4 категорії).
39. Згідно довідки Управління від 01 лютого 2023 року № 5984 4799 2197 1560, щодо відомостей про пенсію за період з серпня 2022 року по січень 2023 року - пенсія ОСОБА_3 виплачувалася у незмінному розмірі з урахуванням планового підвищення, однак без підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
40. Згідно листа Управління № 371-214/Ш-17/8-2400/23 від 30 січня 2023 року ОСОБА_3 повідомлено про відсутність правових підстав для встановлення підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає у зоні гарантованого добровільного відселення.
Позиція Верховного Суду
41. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначені статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
42. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
43. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
44. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
45. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи є необґрунтованими з огляду на таке.
46. У статті 1 Конституції України встановлено, що Україна проголошена суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою.
47. Відповідно до частини другої статті 3 Основного Закону України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
48. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
49. Статтею 16 Конституції України передбачено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.
50. Положеннями статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
51. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
52. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
53. У справі, яка розглядається, предметом спору є бездіяльність територіального органу Пенсійного фонду України щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії позивачам як непрацюючим пенсіонерам, що проживають на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення) у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII у редакції, чинній до 01 січня 2015 року.
54. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовів виходив з того, що с. Киселів Чернівецького району Чернівецької області не відноситься до зони радіоактивного забруднення, з огляду на надані ДАЗВ докази.
55. Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, вказав, що суд першої інстанції помилково піддав сумніву належність населеного пункту, де мешкають позивачі, до зони гарантованого добровільного відселення, через відсутність там радіоактивного забруднення. При цьому також зазначив, що вказане у статті 39 Закону №796-ХІІ підвищення до пенсії, заробітної плати та стипендії є соціальної виплатою для відповідних громадян - у даному випадку, які отримують пенсію і не працюють, а тому позивачі, як непрацюючі пенсіонери, що проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, мають право на отримання відповідного підвищення до пенсії.
56. Звертаючись до Суду із касаційною скаргою, Управління наголошує на відсутності підстав для нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачам як непрацюючим пенсіонерам, що проживають на території радіоактивного забруднення у зв`язку з відсутністю законодавчих та фактичних підстав для цього, а також на тому, що необхідною умовою для отримання доплати, передбаченої статтею 39 Закону № 796-ХІІ, є наявність у особи статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням. Крім того, скаржник у касаційній скарзі зауважив, що с. Киселів не відповідає критеріям, відповідно до яких вказаний населений пункт може бути віднесений до зони радіоактивного забруднення.
Щодо доводів скаржника про відсутність підстав для нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачам як непрацюючим пенсіонерам, що проживають на території радіоактивного забруднення у зв`язку з відсутністю законодавчих та фактичних підстав для цього, колегія суддів вказує наступне.
57. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон № 796-XII.
58. Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
59. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати (частина друга цієї статті).
60. 01 січня 2015 року набрав чинності Закон № 76-VIII, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено у Законі № 796-XII статті 31, 37, 39, 45.
61. У подальшому Законом України від 04 лютого 2016 року № 987-VIII "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" (далі - Закон № 987-VIII; згідно з розділом II "Прикінцеві положення" Закону № 987-VIII він набрав чинності з 01 січня 2016 року) включено до Закону № 796-XII статтю 39 такого змісту:
"Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України".
62. Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності), зокрема, підпункту 7 пункту 4 розділу I Закону № 76-VIII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ як такі, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
63. Крім того, Конституційний Суд України указав, що обмеження чи скасування Законом № 76-VIII пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, фактично є відмовою держави від її зобов`язань, передбачених статтею 16 Конституції України, у тому числі щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов`язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Отже, Закон № 76-VIII у частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню частини другої статті 3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
64. При цьому у вказаному Рішенні Конституційного Суду України встановлено порядок його виконання щодо застосування статей 53 і 60 Закону № 796-ХІІ у редакціях, чинних до внесення змін Законом № 76-VIII. Водночас застережень щодо порядку застосування статті 39 Закону № 796-ХІІ вказане Рішення не містить.
65. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року), яка із 17 липня 2018 року є чинною.
66. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема у постановах від 24 квітня 2024 року у справі № 240/18881/22, від 25 квітня 2024 року у справі № 240/12545/22, від 03 травня 2024 року у справі № 240/22317/22 та від 07 травня 2024 року у справі № 240/44186/21.
67. Суд також зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у зразковій справі № 240/4937/18 зробила висновок щодо співвідношення норм статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, дія якої відновлена відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018) та статті 39 (у редакції Закону № 987-VIII) з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018.
68. Так, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з 17 липня 2018 року відновлено дію редакція статті 39 Закону № 796-ХІІ (яка була чинною до 01 січня 2015 року) і ця редакція за своїм змістом та правовим регулюванням передбачає доплати значно більшим категоріям осіб, ніж це передбачено у редакції Закону № 987-VIII, і відновлює соціальні виплати тим особам, право на доплати яким не передбачено із включенням статті 39 Законом № 987-VIII. Відновлення дії попередньої редакції нормативно-правового акта - статті 39 Закону № 796-ХІІ до внесення змін Законом № 76-VIII спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність із 01 січня 2016 року статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 987-VIII. І ця колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (статті 3, 8 Конституції України та статті 6 КАС України) у частині визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями, які визначають зміст та спрямованість держави, з урахуванням дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій, зумовленої фінансово-економічними можливостями для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, без порушення сутності відповідних прав. При цьому Суд також дійшов висновку, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ.
69. При цьому Великою Палатою Верховного Суду не здійснено відступ від цієї позиції з огляду на положення частини п`ятої статті 61 Закону України "Про правотворчу діяльність" від 24 серпня 2023 року № 3354-IX (далі - закон № 3354-IX) (набрав чинності 20 вересня 2023 року та буде введений в дію в дію через один рік з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022), згідно з якою визнання нормативно-правового акта або окремого його структурного елемента таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), або таким, що втратив чинність, не відновлює дію нормативно-правового акта або його окремого структурного елемента, що діяв до набрання чинності нормативно-правовим актом або окремим його структурним елементом, що визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), або таким, що втратив чинність.
70. Також Суд зауважує, що 06 грудня 2016 року був прийнятий Закон № 1774-VIII, що набрав чинності 01 січня 2017 року.
71. Пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій (зі змінами, внесеними згідно із Законом від 19 грудня 2019 року № 410-IX).
72. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року (зі змінами, внесеними згідно із Законом від 15 травня 2018 року № 2415-VIII).
73. Згідно з пунктом 9 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VIII до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
74. Як свідчить зміст Закону № 1774-VIII, ним була змінена розрахункова величина з мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум, яка стала застосовуватися для обчислення всіх виплат, де раніше застосовувалася як розрахункова величина мінімальна заробітна плата, а також для обчислення інших платежів та санкцій, та внесені такі зміни до низки законів України, зокрема, але не виключно, в Земельний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний процесуальний кодекс України, Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу", Закон України "Про підвищення престижності шахтарської праці", Закон України "Про Державний земельний кадастр", Закон України "Про судовий збір", Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", Закон України "Про судоустрій і статус суддів".