ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2024 року
м. Київ
справа № 638/16545/20
провадження № 61-7790св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - товариство з обмеженою відповідальністю "Луцька аграрна компанія";
суб`єкт оскарження - виконуючий обов`язки директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадим Іван Сергійович;
заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_1 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Довбиш Світлани Петрівни та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 16 березня 2023 року у складі судді Аркатової К. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 25 травня 2023 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст скарги
У березні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю "Луцька аграрна компанія" (далі - ТОВ "Луцька аграрна компанія") звернулося до суду зі скаргою на постанову виконуючого обов`язки директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - в.о. директора Департаменту ДВС МЮ України) Нещадима І. С. від 03 березня 2023 року в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3.
Скарга ТОВ "Луцька аграрна компанія" мотивована тим, що 06 лютого 2023 року представник боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 більше ніж через півроку, тобто з пропуском строку встановленого статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження", звернувся до Департаменту ДВС МЮ Українизі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванюти І. М. з проханням скасувати постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 від 18 липня 2022 року та інші постанови в зазначеному провадженні.
На виконання запиту Департаменту ДВС МЮ Українищодо надання інформації та копій документів від 15 лютого 2023 року № 17959/18031-33-23/20.5.1, приватний виконавець листом від 21 лютого 2023 року надав запитувані документи та відповідні пояснення.
Незважаючи на подані виконавцем пояснення, докази законності його дій щодо відкриття виконавчого провадження, в.о. директора Департаменту ДВС МЮ України Нещадим І. С. за наслідками перевірки зробив необґрунтований висновок, що подані стягувачем докази не є документами, які підтверджують наявність у боржника станом на 14 липня 2022 року відкритих в АТ "Універсал банк" рахунків, а також коштів на них, і як наслідок відсутність законних підстав у приватного виконавця для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
За наслідками розгляду скарги боржника в.о. директора Департаменту ДВС МЮ України Нещадим І. С. виніс постанову про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3, що на переконання стягувача порушує його права, передбачені статтею 24 Закону України "Про виконавче провадження", а саме право на пред`явлення виконавчого листа до виконання за місцезнаходженням майна боржника та право на справедливий суд.
Враховуючи викладене, ТОВ "Луцька аграрна компанія" просило визнати протиправною та скасувати вищезазначену постанову від 03 березня 2023 року, визнати протиправними дії в.о. директора Департаменту ДВС МЮ УкраїниНещадима І. С. щодо її прийняття, а також вказати про набрання законної сили ухвали негайно після її проголошення.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 16 березня 2023 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 25 травня 2023 року, скаргу ТОВ "Луцька аграрна компанія" задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову в.о. директора Департаменту ДВС МЮ України Нещадима І. С. від 03 березня 2023 року в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3 про скасування постанови приватного виконавця Іванюти І. М. від 18 липня 2022 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3. Визнано протиправними дії в.о. директора Департаменту ДВС МЮ України Нещадима І. С. стосовно прийняття постанови від 03 березня 2023 року в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3 про скасування постанови приватного виконавця Іванюти І. М. від 18 липня 2022 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3. Скаргу в частині вимог щодо набрання законної сили ухвали негайно після її проголошення залишено без задоволення.
Ухвала місцевого суду, з якою погодився апеляційний суд, мотивована тим, що на виконання вимог статей 24, 26 Закону України "Про виконавче провадження", абзацу 30 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень", затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5), стягувачем надано достатні докази, які у своїй сукупності є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника.
Так, надана стягувачем до заяви про примусове виконання рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 03 серпня 2021 року у справі № 638/16545/20 копія листа АТ "Універсал банк" підтверджує наявність у ОСОБА_1 банківських рахунків на території виконавчого округу міста Києва. Ця копія листа АТ "Універсал банк" у сукупності з наданою інформацією про зарахування коштів на данні рахунки (ухвала Господарського суду Харківської області від 18 січня 2022 року у справі № 922/1690/21) та враховуючи наявність арештів на зазначених рахунках у період з моменту зарахування коштів по день звернення стягувача до приватного виконавця із заявою про примусове виконання рішення є достатніми та беззаперечними доказами, що підтверджують право (підстави) звернення стягувача до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва та повноваження приватного виконавця Іванюти І. М. щодо примусового виконання виконавчого листа.
В подальшому кошти, зазначені в ухвалі Господарського суду Харківської області від 18 січня 2022 року у справі № 922/1690/21, та з рахунків, вказаних в довідці АТ "Універсал банк", наданій разом із заявою про примусове виконання виконавчого листа, та після зняття арешту з цих рахунків, приватним виконавцем Іванютою І. М. направлено на виконання судового рішення в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3, що є додатковим підтвердженням дотримання приватним виконавцем вимог Закону України "Про виконавче провадження" щодо територіальності.
Висновки в.о. директора Департаменту ДВС МЮ України, що були підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 є помилковими, не відповідають фактичним обставинам та доказам наданими сторонами виконавчого провадження.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У травні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Довбиш С. П. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 16 березня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 25 травня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та закрити провадження у справі.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Довбиш С. П. подана на підставі абзацу 6 частини другої статті 389Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що судами порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних та необґрунтованих судових рішень. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 552/1811/15, а також суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме розмежування судової юрисдикції.
У червні 2023 року Департамент ДВС МЮ України також подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 16 березня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 25 травня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ТОВ "Луцька аграрна компанія".
Касаційна скарга Департаменту ДВС МЮ України подана на підставі абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що судами порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних та необґрунтованих судових рішень. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2023 року у справі № 640/39320/21, а також суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Довбиш С. П. на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 16 березня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 25 травня 2023 року, а також витребувано матеріали справи із Дзержинського районного суду міста Харкова.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою Департаменту ДВС МЮ України на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 16 березня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 25 травня 2023 року.
03 липня 2023 року справа № 638/16545/20 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 червня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Довбиш С. П. мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що в цій справі скаржник фактично оскаржує дії в.о. директора Департаменту ДВС МЮ України, які стосуються здійснення ним, як органом державної влади управлінських функцій, а не вчинення приватним/державним виконавцем виконавчих дій під час виконання відповідного судового рішення. Тому провадження у справі підлягало закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Залишивши без розгляду заяву сторони боржника про закриття провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, безпідставно послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15, в якій викладено правові висновки у правовідносинах, які не є подібними до цієї справи.
Звертаючись до виконавця із заявою про примусове виконання рішення, стягувач мав довести саме обставини знаходження майна в межах виконавчого округу приватного виконавця, надати докази місцезнаходження майна боржника на цій території.
Таким чином, постанова приватного виконавця Іванюти І. М. про відкриття виконавчого провадження від 18 липня 2022 року № НОМЕР_3 суперечить частині другій статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", оскільки була винесена за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника, який був недоведеним стягувачем при поданні заяви про примусове виконання рішення суду, приватний виконавець Іванюта І. М. прийняв до виконання виконавчий лист за відсутності доказів того, що його місце виконання знаходиться у межах його виконавчого округу. Тому оскаржувана постанова в.о. директора Департаменту ДВС МЮ Українивід 03 березня 2023 року є такою, що прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, однак незаконно і безпідставно була скасована оскаржуваною ухвалою місцевого суду, яка залишена в силі судом апеляційної інстанції.
Касаційна скарга Департаменту ДВС МЮ України мотивована тим, що приватний виконавець має право прийняти до виконання виконавчий документ та відкрити виконавче провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника, у разі якщо до заяви стягувача додано документ або його копія, який (яка) підтверджує, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходяться на території виконавчого округу, у якому приватний виконавець здійснює свою діяльність.
Тобто відкриття виконавчого провадження за місцем знаходження майна боржника (в даному випадку коштів на рахунку) можливо лише за умови надання стягувачем разом із заявою про відкриття виконавчого провадження відповідних доказів. Однак стягувач не надав відповідні докази разом із заявою про відкриття виконавчого провадження.
Особливості перевірки дотримання приватним виконавцем вимог законодавства визначені розділом V Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 жовтня 2018 року № 3284/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2018 року за № 1195/32647.
Тому, з урахуванням виявлених при перевірці порушень, які були допущені приватним виконавцем, дії в.о. директора Департаменту ДВС МЮ УкраїниНещадим І. С. цілком відповідають вимогам чинного законодавства, а підстави для скасування оскаржуваної постанови від 03 березня 2023 року були відсутні.
Доводи особи, яка подала відзиви на касаційні скарги
У липні 2023 року ТОВ "Луцька аграрна компанія" подало до Верховного Суду відзиви на касаційні скарги, в яких зазначило, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи, тому підстави для їх скасування відсутні.
Фактичні обставини справи
У листопаді 2020 року ТОВ "Луцька аграрна компанія" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення частини заборгованості, в якому з урахуванням заяви про збільшення вимог просило: стягнути з відповідача на свою користь частину основного боргу за договором позики від 30 серпня 2017 року у розмірі 10 000 000 грн.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 03 серпня 2021 року у справі № 638/16545/20, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 25 січня 2022 року та постановою Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року, вищевказаний позов було задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Луцька аграрна компанія" частину основного боргу за договором позики від 30 серпня 2017 року у розмірі 10 000 000 грн та 149 990 грн судового збору.
02 липня 2022 року Дзержинський районний суд міста Харковавидав відповідний виконавчий лист на виконання рішення від 03 серпня 2021 року у справі № 638/16545/20.
12 липня 2022 року ТОВ "Луцька аграрна компанія" звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванюти І. М. із заявою про примусове виконання рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 03 серпня 2021 року у справі №638/16545/20.
В обґрунтування наявності майна на території виконавчого округу міста Києва у заяві про примусове виконання рішення від 12 липня 2022 року представник стягувача зазначив про наявність у боржника відкритих рахунків в АТ "Універсал банк" (04114 м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19), номери рахунків НОМЕР_1 та НОМЕР_2, наявність на них коштів у сумі 2 937 270,22 грн та 2 687 139,49 грн.
Крім того, у заяві представник стягувача також вказав, що на виконання ухвал Дзержинського районного суду міста Харкова від 10 вересня 2021 року у справі № 638/11819/21 та від 16 грудня 2021 року у справі № 638/19655/21 про забезпечення позовів, постановами приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Богатиренка А. І. від 01 жовтня 2021 року № НОМЕР_4 та від 20 грудня 2021 року № НОМЕР_5 накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках ОСОБА_1 в сумі 2 937 270,22 грн та 2 687 139,49 грн відповідно.
До цієї заяви про примусове виконання рішення від 12 липня 2022 року представник стягувача надав приватному виконавцю наступні документи: фотокопію листа АТ "Універсал банк" вих. №20668 А-БТ від 05 жовтня 2021 року, що підтверджувало наявність відкритих рахунків боржника; фотокопію частини виписки по рахунку боржника НОМЕР_1, що підтверджувало наявність коштів на рахунку боржника; електронний документ - ухвалу Господарського суду Харківської області від 18 жовтня 2022 року у справі № 922/1690/21.
18 липня 2022 року приватним виконавцем Іванютою І. М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 638/16545/20.
Того ж дня приватним виконавцем винесено постанови: про стягнення з боржника основної винагороди на суму 1 014 999 грн про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на суму 396,50 грн, про арешт коштів боржника в межах суми боргу з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження на суму 11 165 385,50 грн.
29 липня 2022 року відомості про виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа внесені до автоматизованої системи виконавчого провадження. Зазначене виконавче провадження зареєстровано в цій системі за номером НОМЕР_3.
В порядку, передбаченому пунктом 10-2 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження", 06 лютого 2023 року представник боржника у ВП № НОМЕР_3 адвокат Мягкий О. В. звернувся до Департаменту ДВС МЮ України зі зверненням (заявою) сторони виконавчого провадження, в якій зазначив про порушення приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Іванютою І. М. принципу територіальності при відкритті виконавчого провадження та просив скасувати постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3 від 18 липня 2022 року, скасувати інші постанови приватного виконавця у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_3, які є похідними від відкриття виконавчого провадження.
15 лютого 2023 року директором Департаменту ДВС МЮ Українинаправлено приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва запит №17959/18031-33-23/20.5.1 щодо надання інформації та копій документів з додатками на 69 аркушах.
03 березня 2023 року в.о. директора Департаменту ДВС МЮ України Нещадим І. С., у зв`язку зі скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мягкова О. В., на підставі відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження провів перевірку дотримання приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов`язків при здійсненні виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3.
За результатами перевірки 03 березня 2023 року в.о. директора Департаменту ДВС МЮ України Нещадим І. С. в рамках виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3, виніс постанову про скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванюти І. М. від 18 липня 2022 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3, яка в той же день зареєстрована у системі виконавчих проваджень.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 27 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Довбиш С. П. та Департаменту ДВС МЮ України не підлягають задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У період дії воєнного стану постанова або інший процесуальний документ (або їх частина), винесені у виконавчому провадженні приватним виконавцем, якщо вони суперечать вимогам законодавства щодо примусового виконання рішень, можуть бути скасовані за зверненням сторони виконавчого провадження або особи, права якої порушені, постановою керівника структурного підрозділу Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері примусового виконання рішень, або особи, що виконує його обов`язки, крім випадків, якщо наявна інформація про судове провадження, ініційоване особою, яка подала звернення, у зв`язку із спором між тими самими сторонами з такого самого предмета і з тієї самої підстави. Банкам чи іншим фінансовим установам така постанова направляється поштою або на офіційну електронну адресу, а також може бути вручена під розписку (абзацом сімнадцятий пункту 10-2 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови в.о. директора Департаменту ДВС МЮ України Нещадима І. С. від 03 березня 2023 року в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3).
Згідно з пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (стаття 129-1 Конституції України).
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частинами першою та другою статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Згідно із частиною другою статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя (частина перша статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").
Відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність, містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України (пункт 4 частини другої статті 23 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".
Аналіз наведених норм матеріального права свідчить, що прийняття державним чи приватним виконавцем виконавчих документів до виконання здійснюється за територіальним принципом, суть якого полягає у тому, що державний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться на території, на яку поширюються його функції, а приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність, та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. При цьому місце виконання виконавчого документа визначається за критеріями, зазначеними у частині другій статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", до яких законодавець відносить: (1) місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, (2) місцезнаходження боржника - юридичної особи, (3) місцезнаходження майна боржника.
Отже, зі змісту частин першої, другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" вбачається, що приватний виконавець має право прийняти до виконання подані йому виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання у разі, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташоване у межах виконавчого округу, в якому приватний виконавець здійснює свою діяльність та, відповідно, на яку поширюється компетенція цього приватного виконавця (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21 травня 2021 року у справі № 905/64/15 та від 12 липня 2021 року у справі № 905/2419/18).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
За змістом норм чинного законодавства, що регулюють питання, пов`язані з виконанням судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, виконавчий документ, прийнятий виконавцем до виконання, є підставою для початку здійснення виконавцем примусового виконання рішення. Оригінал (дублікат) виконавчого документа подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця разом із заявою про примусове виконання рішення.
Заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа (пункт 3 розділу ІІІ Інструкції № 512/5).
Відповідно до абзацу 12 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документ / копія документа, який підтверджує, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.
Передбачена цією нормою необхідність стягувача додати до заяви докази місцезнаходження майна боржника обумовлена необхідністю обґрунтування та доведення стягувачем виконавцю такого критерію, як місцезнаходження майна боржника та лише в ракурсі того, що майно боржника знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця. Зазначена норма передбачає надання стягувачем лише доказів місцезнаходження майна боржника на цій території, а не доказів фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна.