ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2024 року
м. Київ
справа №520/3474/23
адміністративне провадження № К/990/40861/23, К/990/41261/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року (головуючий суддя - Перцова Т.С., судді: Жигилій С.П., Русанова В.Б.)
та касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року (головуючий суддя - Єгупенко В.В.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року (головуючий суддя - Перцова Т.С., судді: Жигилій С.П., Русанова В.Б.)
у справі № 520/3474/23
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 )
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 17 календарних років військової служби;
- зобов`язати військову частину нарахувати та виплатити позивачу у зв`язку із звільненням одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 17 календарних років військової служби.
2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача йому не виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні, встановлену статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ). На його думку, він має право на виплату спірної грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 17 календарних років військової служби.
3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати при звільненні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 17 календарних років військової служби.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 17 календарних років військової служби.
4. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 17 календарних років військової служби.
Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 17 календарних років військової служби.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
5. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, військова частина звернулась із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
6. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач також звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
7. Ухвалами Верховного Суду від 25 грудня 2023 року відкрито касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07 листопада 2022 року № 439-ОС припинено (розірвано) контракт із майора ОСОБА_1 та звільнено його з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII (через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років).
9. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09 листопада 2022 року № 442-OC ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Встановлена календарна вислуга років військової служби 17 років 11 місяців 13 днів.
10. При звільненні ОСОБА_1 не виплачувалась одноразова грошова допомога.
11. Не погодившись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 17 календарних років військової служби, оскільки за змістом Закону № 2011-ХІІ та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558 (далі - Інструкція № 558), військовослужбовцям, які звільняються зі служби виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
13. Ухвалюючи таке рішення, керувався правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 листопада 2020 року у справі № 822/3008/17.
14. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи оскаржуване рішення та ухвалюючи нове, зазначив, що станом на момент звільнення позивача зі служби (09 листопада 2022 року) редакція частини другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ передбачала виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу саме військовослужбовцям-жінкам, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, а тому зазначена норма Закону № 2011-ХІІ не підлягала застосуванню до позивача. Проте, враховуючи, що звільнення позивача зі служби відбулося за власним бажанням за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", суд апеляційної інстанції вказав, що розмір спірної грошової допомоги слід визначати за відповідно до абз. 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII, тобто, на рівні 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ
15. Касаційні провадження у цій справі відкриті на підстав пункту 3 частини четвертої статі 328 КАС України.
16. І позивач і відповідач у касаційних скаргах зазначають про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування абзаців 1, 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, поліцейських та деяких інших осіб" від 06 вересня 2023 року № 3379-IX у правовідносинах при визначенні права військовослужбовців, звільнених з військової служби на підставах, визначених підпунктом "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", на отримання одноразової грошової допомоги.
17. Відповідач також наголошував, що позивач звільнився під час воєнного стану, а тому взагалі не набув права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні та положення статті 15 Закону № 2011-ХІІ на нього не поширюється.
18. Представником позивача подано відзив на касаційну скаргу військової частини, в якій він зазначив, що вичерпний перелік підстав для невиплати спірної грошової допомоги визначено у частині третій статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", проте під визначений перелік позивач не підпадає, а тому має право на отримання одноразової допомоги при звільненні.
19. У своїй касаційній скарзі представник позивача зазначив, що з часу набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян" від 1 квітня 2022 року № 2169-IX (13 квітня 2022 року), яким Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" доповнено додатковими підставами для звільнення з військової служби під час воєнного стану, і до набрання чинноcті Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, поліцейських та деяких інших осіб" від 06 вересня 2023 року № 3379-IX (05 жовтня 2023 року), яким удосконалено порядок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, питання належного розміру одноразової грошової допомоги військовослужбовців, звільнених під час проведення мобілізації та дії воєнного стану на підставах, введених Законом № 2169-IX, було не врегульованим. І хоча на сьогодні така прогалина усунута, однак стосовно військовослужбовців, звільнених у період з 13 квітня 2022 року по 05 жовтня 2023 року, вказане питання залишилось відкритим.
20. Також у скарзі наголошено, що позбавляння позивача права на одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення через відсутність належного правового регулювання є необґрунтованим.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
22. Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з нездійсненням виплати військовослужбовцю одноразової грошової допомоги при звільненні.
23. У зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з військової служби 07 листопада 2022 року на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) за висновками суду першої інстанції у нього виникло право на грошову допомогу у розмірі 50 % відсотків місячного грошового забезпечення за 17 календарних років військової служби згідно із абзацом 1 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ.
24. Суд апеляційної інстанції у свою чергу дійшов висновку про право позивача на грошову допомогу у розмірі 25 % відсотків місячного грошового забезпечення за 17 календарних років військової служби відповідно до абзацу 1 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ.
25. Проте Верховний Суд не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
26. Касаційні провадження у цій справі відкрито задля формування правового висновку застосування абзаців 1, 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ.
27. На час відкриття касаційних проваджень у цій справі такого правового висновку не було сформовано, проте у постанові від 24 січня 2024 року у справі № 140/1143/23 Верховним Судом викладено правовий висновок щодо застосування пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII у взаємозв`язку з пунктом 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII (у редакції, яка діяла на дату звільнення позивачки у спірних правовідносинах).
28. У подальшому такий висновок було підтримано та застосовано Верховним Судом у постанові від 02 травня 2024 року у справі № 280/7090/22.
29. Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
30. Частиною першою статті 26 Закону № 2232-ХІІ визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:
а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби;
б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.