ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2024 року
м. Київ
справа № 520/18807/23
адміністративне провадження № К/990/14539/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Прокопенка О.Б.
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,
розглянувши в письмовому провадженні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №520/18807/23
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Дяченка Олексія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1, на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Подобайло З.Г., суддів: Чалого І.С., Присяжнюк О.В.)
У С Т А Н О В И В :
І. Суть спору
У липні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач), звернулася до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 лютого 2022 року по 11 липня 2023 року включно;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 лютого 2022 року по 11 липня 2023 року у сумі 157051,77 грн включно відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Постанова №100).
На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2022 роки. Як наслідок, у відповідача виникає обов`язок нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
ОСОБА_1 з 23 грудня 2011 року по 23 лютого 2022 року проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ), яка входить до складу військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 23 лютого 2022 року №39 ОСОБА_1 звільнено в запас Збройних Сил України, виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.
При звільненні з військової служби позивачці не виплачено компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2022 роки.
Не погодившись із такими діями позивачка звернулася до суду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року у справі №200/970/23 позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
На виконання вищевказаного рішення, відповідачем 24 червня 2023 року у розмірі 44638,91 грн та 12 липня 2023 року у розмірі 11742,10 грн виплачено позивачу компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2022 роки, що підтверджується виписками з банку.
Вважаючи, що військовою частиною НОМЕР_1 допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 лютого 2022 року по 11 липня 2023 року, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 лютого 2022 року по 11 липня 2023 року включно.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 лютого 2022 року по 11 липня 2023 року у сумі 56379 (п`ятдесят шість тисяч триста сімдесят дев`ять) грн 93 коп включно відповідно до вимог Постанови №100. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачці середнього заробітку за увесь час затримки розрахунку при звільненні. При цьому, керуючись принципом співмірності розміру недоплаченої суми і розміром розрахованої суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, суд дійшов висновку про необхідність застосування у спірних правовідносинах принципу співмірності та визначив, що належна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 56379,93 грн.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року.
Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 лютого 2022 року по 11 липня 2023 року.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 лютого 2022 року по 11 липня 2023 року у розмірі 21671,91 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову, суд апеляційної інстанції, зокрема, зазначив, що в даному випадку права позивачки підлягають захисту з моменту її звернення з адміністративним позовом до суду у справі №200/970/23.
Врахувавши розмір простроченої заборгованості відповідача щодо належних до виплати позивачці при звільненні сум, терміну не звернення позивачки до суду щодо захисту своїх прав у зв`язку з неповним розрахунком з нею відповідачем, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що загальна сума компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 21671,91 грн., розрахована у процентному співвідношенні від суми середнього грошового забезпечення за період з моменту звернення позивачки з адміністративним позовом до суду у справі №200/970/23 по дні фактичного розрахунку.
IV. Касаційне оскарження
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанцій, Дяченко Олексій Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків Верховного Суду щодо застосування статті 117 Кодексу законів про працю України у спірний період, викладених у постановах від 30 листопада 2023 року у справі №380/19103/22, від 26 січня 2024 року у справі №160/14384/22, від 29 січня 2024 року у справі №560/9586/22, від 13 лютого 2024 року у справі №380/10080/22, від 15 лютого 2024 року у справі №420/11416/23, від 22 лютого 2024 року у справі №560/831/23, від 09 березня 2023 року у справі №520/899/21, від 14 березня 2024 року у справі №560/6960/23, у частині визначення періоду, за який позивачу належний середній заробіток та порядку визначення частки заборгованості при розрахунку суми середнього заробітку.
На обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції проігноровано висновки Верховного Суду у вказаних постановах щодо порядку визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
У зв`язку з наведеним скаржник просить скасувати оскаржуване рішення суду, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність доводів скаржника, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
V. Оцінка Верховного Суду
Спірні правовідносини склалися щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Абзацом 1 частини першої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
У Рішенні Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у якому визначені основні трудові права працівників.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано застосували до спірних правовідносин положення КЗпП України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.