ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 912/3032/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючої), Колос І.Б. та Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,
представників учасників справи:
позивача - акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Цефей" - не з`яв.,
відповідача - фізичної особи-підприємця Майданюк Олени Петрівни - не з`яв.,
третьої особи 1 - товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" - не з`яв.,
третьої особи 2 - ОСОБА_1 - не з`яв.,
третьої особи 3 - ОСОБА_2 - Захарченко І.В. - адвокат (ордер від 18.05.2024 серія ВА № 1081168),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 )
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023
(головуючий - суддя Чус О.В., судді: Коваль Л.А. та Кощеєв І.М.) та
постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2024
(головуючий - суддя Чус О.В., судді: Коваль Л.А. та Кощеєв І.М.) та
касаційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2024
(головуючий - суддя Чус О.В., судді: Коваль Л.А. та Кощеєв І.М.), якою скасовано додаткове рішення господарського суду Кіровоградської області від 11.11.2022 до
якої приєдналася фізична особа-підприємець Майданюк Олена Петрівна (далі- ФОП Майданюк О.П.)
у справі № 912/3032/19
за позовом акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Цефей" (далі - АТ "Цефей")
до ФОП Майданюк О.П.
про заборону використання знаків для товарів і послуг,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" (далі - ТОВ "Маркхолдер"),
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 );
ОСОБА_2 .
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
До господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ТОВ "Маркхолдер" до ФОП Майданюк О.П. про заборону використання знаку для товарів і послуг шляхом здійснення демонтажу вивіски з позначенням " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", за адресою розташування ювелірного магазину ( АДРЕСА_1 ).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про незаконне використання ФОП Майданюк О.П. торгового знаку " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за місцем здійснення господарської діяльності шляхом нанесення його на вивіску ювелірного магазину, оскільки відповідачем не укладено відповідних ліцензійних договорів з власником знаку - ТОВ "Маркхолдер".
Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 07.10.2021, зокрема, задоволено заяву від 28.09.2021 позивача про уточнення описової та прохальної частини позовної заяви; визначено вважати по тексту описової та прохальної частини позовної заяви від 30.10.2019 №7600/3 вірним номер будинку АДРЕСА_1 .
Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 15.08.2022 прийнято заяву позивача від 29.07.2022 про зміну предмета позову та подальший розгляд справи ухвалив здійснювати з урахуванням такого змісту позовних вимог: заборонити ФОП Майданюк О.П. використовувати в будь-який спосіб, будь-якими шрифтами та алфавітами позначення "УКРЗОЛОТО", що є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України від 25.06.2010 № 124382 (далі - Свідоцтво), зокрема, але не виключно: нанесення такого позначення на вивіски та їх розміщення, під час пропонування для продажу та/або продажу продукції 14 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків.
Короткий зміст судових рішень попередніх інстанцій
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 27.10.2022 (суддя Коваленко Н.М.): позов задоволено частково; заборонено ФОП Майданюк О.П. використовувати будь-якими шрифтами та алфавітами позначення "УКРЗОЛОТО", що є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим знаком для товарів і послуг за Свідоцтвом шляхом нанесення такого позначення на вивіски та їх розміщення, під час пропонування для продажу та/або продажу продукції 14 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків; у задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено; стягнуто з ФОП Майданюк О.П. на користь ТОВ 1 921 грн. судового збору та 19 612, 80 грн. судових витрат на судову експертизу.
Задовольняючи позовні вимоги частково, господарський суд виходив з того, що ТОВ "Маркхолдер" не надавався ФОП Майданюк О.П. дозвіл на використання знака для товарів і послуг "УКРЗОЛОТО", а отже права позивача щодо виключного права використання торгового знаку порушені відповідачем.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2023: апеляційні скарги ФОП Майданюк О.П. та ОСОБА_2 задоволено; рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.10.2022 скасовано частково; прийнято нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 22.06.2023: касаційну скаргу ТОВ "Маркхолдер" задоволено частково; касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково; ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2023, постанови Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2023 та додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2023 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
За результатами нового розгляду Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 06.12.2023 задовольнив заяву ТОВ "Маркхолдер" про здійснення процесуального правонаступництва позивача (ТОВ "Маркхолдер") на його правонаступника -АТ "Цефей", виключив АТ "Цефей" з переліку третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, та змінив процесуальний статус ТОВ "Маркхолдер" з позивача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Задовольнив заяву АТ "Цефей" про здійснення процесуального правонаступництва позивача - ТОВ "Маркхолдер" на його правонаступника - АТ "Цефей", з виключенням АТ "Цефей" з переліку третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Здійснив заміну позивача - ТОВ "Маркхолдер" на його правонаступника - АТ "Цефей". Виключив АТ "Цефей" з переліку третіх осіб, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Змінив процесуальний статус ТОВ "Маркхолдер" з позивача на третю особу, залучив ТОВ "Маркхолдер" до участі у справі № 912/164/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2024:
- апеляційні скарги ФОП Майданюк О.П. та ОСОБА_2 залишено без задоволення;
- рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.10.2022 скасовано;
- прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково;
- заборонено ФОП Майданюк О.П. використовувати будь-якими шрифтами та алфавітами позначення "УКРЗОЛОТО", що є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим знаком для товарів і послуг за Свідоцтвом, шляхом нанесення такого позначення на вивіски та їх розміщення під час пропонування для продажу та/або продажу продукції 14 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків;
- у задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено;
- стягнуто з ФОП Майданюк О.П. на користь АТ "Цефей" 1 921 грн. судового збору за подання позову та 19 612,80 грн. витрат на судову експертизу, 3 842 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.
Ухвалюючи постанову, апеляційний господарський суд виходив із того, що ТОВ "Маркхолдер" не надавав ФОП Майданюк О.П. дозволу на використання знака для товарів і послуг "УКРЗОЛОТО", а отже, права позивача щодо виключного права використання торгового знака, відповідач порушив. Твердження відповідача і третіх осіб про те, що використання вказаного позначення на вивісці є способом використанням твору образотворчого мистецтва, суд визнав необґрунтованими та такими, що не підтверджені матеріалами справи.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2024: апеляційні скарги ФОП Майданюк О.П. та ОСОБА_2 на додаткове рішення господарського суду Кіровоградської області від 11.11.2022 задоволено частково; додаткове рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.11.2022 скасовано; прийнято нове додаткове рішення, яким стягнуто з ФОП Майданюк О.П на користь ТОВ "Маркхолдер" 15 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 про здійснення процесуального правонаступництва (в частині залучення ТОВ "Маркхолдер" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2024, а справу передати на новий розгляд до апеляційної інстанції.
ОСОБА_2 у другій ним поданій касаційній скарзі просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2024 (якою скасовано додаткове рішення господарського суду Кіровоградської області від 11.11.2022 у цій справі), а справу передати на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 21.05.2024 приєднано заяву ФОП Майданюк О.П. до розгляду з касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2024, якою переглянуто додаткове рішення господарського суду Кіровоградської області від 11.11.2022.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скарги
В обґрунтування підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції від 20.03.2024, яка ухвалена по суті спору ОСОБА_2 посилається на:
- пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права, зокрема, статті 13, 73, 74, 76, 77, 79, 80, 86, 98, 236, 269 ГПК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/2479/17 та від 22.06.2023 у справах № 912/164/20, № 912/3033/19 (щодо обов`язку суду перевірити дотримання прав осіб, які беруть участь у справі, під час призначення та проведення експертизи та обов`язку суду апеляційної інстанції навести всі мотиви відхилення / прийняття доводів апеляційної скарги);
- пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування пунктів 2, 7 частини третьої статті 2 та частини четвертої статті 75 ГПК України у подібних правовідносинах, зокрема: "..коли суд апеляційної інстанції неправомірно залучив учасника судового процесу до участі у справі надавши йому переваги у розгляді іншої справи";
- пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту четвертого частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції встановив обставини щодо здійснення ФОП Майданюк О.П. господарської діяльності з продажу ювелірних виробів у магазині за адресою: АДРЕСА_1, на підставі недопустимих доказів;
- з посиланням на пункт 2 частини першої статті 310 ГПК України також зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України, оскільки в ухваленні рішення брали участь судді, яким було заявлено відвід, що був безпідставно визнаний необґрунтованим;
- суд апеляційної інстанції безпідставно залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ТОВ "Маркхолдер" без зазначення та мотивування в цій частині на які саме права чи обов`язки зазначеної особи, зокрема і як саме може вплинути рішення суду.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції від 20.03.2024, якою скасовано додаткове рішення господарського суду Кіровоградської області від 11.11.2022 скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень частин першої, другої статті 126 та частини четвертої статті 129 ГПК України у подібних правовідносинах. Зокрема, у разі коли суд апеляційної інстанції розподілив витрати на правову допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції на користь особи, яка втратила статус позивача.
Доводи інших учасників справи
Відзиви на касаційні скарги не надходили.
Розгляд клопотань
ФОП Майданюк О.П. звернулася до Верховного Суду з клопотанням про зупинення провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України до набрання законної сили рішенням у справі № 912/3546/19. У клопотанні відповідач зазначає, що дана справа № 912/3032/19 та справа № 912/3546/19 є пов`язаними, оскільки у зазначених справах ТОВ "Маркхолдер" посилається на тотожні обставини, а також підтверджує свої позовні вимоги тотожними доказами. Зазначає, що у справі № 912/3546/19 предметом спору є вимоги ТОВ "Маркхолдер" до ФОП Майданюк О.П. про стягнення збитків за порушення прав інтелектуальної власності на торговельну марку "УКРЗОЛОТО" і у наведеній справі буде вирішено питання про права та обов`язки ТОВ "Маркхолдер" за Свідоцтвом за однакових із цією справою обставин.
За твердженням ФОП Майданюк О.П., оскільки матеріали цієї справи не містять примірника угоди про відступлення права вимоги про відшкодування збитків, провадження у цій справі підлягає зупиненню до набрання законної сили рішення у справі № 912/3546/19, оскільки результат розгляду зазначеної справи вплине на результат вирішення спору у справі, що розглядається.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Верховний Суд зазначає, що в силу наведених вище норм метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Водночас ФОП Майданюк О.П. належним чином не обґрунтувала, які обставини будуть встановленні судом у справі до якої заявник просить зупинити провадження у справі № 912/3032/19 та як вони вплинуть на результат касаційного перегляду цієї справи.
Крім того, з відомостей наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 12.06.2020 у справі № 912/3546/19 зупинено провадження у справі № 912/3546/19 до завершення розгляду даної справи № 912/3032/19 та набранням рішенням у справі законної сили.
З огляду на вказане клопотання ФОП Майданюк О.П. про зупинення провадження у справі № 912/3032/19 задоволенню Судом не підлягає.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Суд апеляційної інстанції встановив, що ТОВ "Маркхолдер" станом на час звернення до суду з позовом у цій справі належало право власності на торговий знак "УКРЗОЛОТО" (далі - Торговий знак), що зареєстрований, зокрема, для категорії товарів "Ювелірні вироби" (клас 14, Міжнародний класифікатор товарів та послуг). Право власності на знак засвідчено Свідоцтвом згідно зі вказаним зображенням: "УКРЗОЛОТО". Відповідно до інформації, опублікованої у виданні у сфері інтелектуальної власності "Промислова власність", бюлетень № 19, 2019, ТОВ "Маркхолдер" було власником Торгового знаку згідно з рішенням № 25919.
ТОВ "Маркхолдер" стало відомо про незаконне використання вказаної Торговельної марки, а саме, шляхом нанесення її на вивіску ювелірного магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
З урахуванням заяви позивача від 15.07.2022 під час розгляду справи судом враховано, що правильною адресою місця розташування вказаного магазину є саме адреса: АДРЕСА_2, що відповідає поданим доказам.
Позивач вказує на те, що за місцем розташування зазначеного ювелірного магазину, господарську діяльність з продажу ювелірних виробів здійснювала ФОП Майданюк О.П.
На підтвердження зазначеного позивачем надано копію товарного чека від 26.10.2019 та копію розрахункової квитанції від 26.10.2019 серії АВБ №002669.
Також надано фото розміщення вивіски за місцем розташування торгової точки.
Відповідно до акта фіксації від 06.11.2019 №7 на підставі наказу директора позивача від 30.10.2019 №2177 юрисконсультом позивача ОСОБА_3 встановлено використання торгового знаку "УКРЗОЛОТО" за адресою: АДРЕСА_2, розташовується ювелірний магазин над вхідними дверима якого розміщується вивіска з позначенням "УКРЗОЛОТО". На підставі виписки з ЄДР у куточку споживача встановлено, що у ювелірному магазині господарську діяльність з продажу ювелірних виробів здійснює ФОП Майданюк О.П. Такий акт складений у присутності гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Позивач в позові стверджує, що в порушення вимог законодавства, не уклавши відповідних ліцензійних договорів з власником знаку - ТОВ "Маркхолдер", відповідач незаконно використовув його за місцем здійснення господарської діяльності, тому права позивача щодо виключного права використання Товарного знаку (зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг) - відповідачем порушені.
Таким чином, позивач вважає за необхідне захищати свої права у судовому порядку, оскільки порушення його прав відповідачем, перешкоджає нормальному функціонуванню позивача, негативно впливає на його роботу та може призвести до порушення економічної стабільності, що є невід`ємною умовою для нормального існування та розвитку, як суб`єкта господарювання.
Позивач посилається, зокрема, на оглядовий лист Вищого господарського суду України від 22.01.2007 №01-8/24 "Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на знаки для товарів і послуг (торгівельні марки)", а саме на пункт 4 даного листа: встановивши наявність порушення прав власника свідоцтва на знак для товарів і послуг, суд має заборонити відповідачеві використання цього знаку у господарській діяльності.
При цьому відповідач стверджував, що позначення на будинку по АДРЕСА_2 є твором образотворчого мистецтва у вигляді "Зображення логотипу " ІНФОРМАЦІЯ_1 " відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір від 11.10.2016 № 68218, виданого на ім`я авторів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вказане позначення не замовлялось та не монтувалось ФОП Майданюк О.П.
Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності у господарській справі №912/3032/19 від 31.07.2020 №3619/20-53/19414/20-53:
- позначення "УКРЗОЛОТО", що використовуються на вивісках ювелірного магазину під час пропонування ювелірних виробів до продажу, є схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаком для товарів і послуг "УКРЗОЛОТО", зареєстрованим за свідоцтвом України №124382 щодо тих самих та споріднених товарів і послуг, визначених у Додатку до Висновку;
- позначення "УКРЗОЛОТО", що використовуються на вивісках ювелірного магазину під час пропонування ювелірних виробів до продажу, є використанням знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України № 124382 ;
- позначення (написи) "УКРЗОЛОТО", які розташовані на вивісках ювелірного магазину на будівлі за адресою: АДРЕСА_2, є відтворенням знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України №124382 від 25.06.2010. Встановити чи є позначення "УКРЗОЛОТО", які розташовані на будівлі за адресою: АДРЕСА_2, відтворенням твору образотворчого мистецтва у вигляді "Зображення логотипу "УКРЗОЛОТО" відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір від 11.10.2016 № 68218 за наявними матеріалами, не видається за можливе.
Згідно з поясненнями від 06.10.2021 третьої особи ОСОБА_1, останній орендував приміщення за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору оренди від 19.06.2017 укладеного з ФОП Марціфей Е.А.
На спірному приміщенні ОСОБА_1 змонтоване позначенням "УКРЗОЛОТО".
Вперше ОСОБА_1, як фізичною особою - підприємцем, позначення "УКРЗОЛОТО" використано 18.02.2000 при відкритті відділу "Укрзолото" в магазині по АДРЕСА_3 . Згодом 31.07.2004 при відкритті відділів "Укрзолото" в оптово-роздрібному магазині " ІНФОРМАЦІЯ_2 " по АДРЕСА_4 та з 01.06.2007 по АДРЕСА_5 . Пізніше 08.07.2010 при відкритті відділу "Укрзолото" в магазині АТБ по АДРЕСА_6 (Велика Перспективна). Вперше ОСОБА_2, як фізичною особою - підприємцем, позначення "УКРЗОЛОТО" було використано 03.09.2002 при відкритті відділу "Укрзолото" по АДРЕСА_7 . Далі 01.05.2013 при відкритті відділу "Укрзолото" в магазині АТБ по вул. Карла Маркса, 48 (Велика Перспективна).
Спеціалізацією даних відділів "Укрзолото" була роздрібна торгівля ювелірними виробами та годинниками.
Згодом, у період з 2006 року по 2010 рік на замовлення третіх осіб ПП "ДЦ Арт-Салон" вул. Мечникова, 16, м. Київ велися розробки та виготовлення рекламно-інформаційної продукції, а саме розроблення логотипу "УКРЗОЛОТО", інформаційні вивіски з використанням логотипу "Укрзолото" тощо.
Таким чином, починаючи з 2000 року та 2002 року третіми особами здійснено використання позначення "Укрзолото" при торгівлі ювелірними виробами, починаючи з 2006 року по 2010 роки розроблено логотип " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та іншу інформативну продукцію для позначення при торгівлі ювелірними виробами.
Наразі всі позначення на будинках по АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_5, 25/39, АДРЕСА_10 та АДРЕСА_11 замовлені та виготовлені задовго до реєстрації знаку для товарів і послуг відповідно до Свідоцтва на знак для товарів і послуг "УКРЗОЛОТО" від 25.06.2010 №124382, а тим більше задовго до переходу прав на вказаний знак для товарів і послуг ТОВ "Маркхолдер".
Вказані обставити, зокрема, підтверджують фото позначення "УКРЗОЛОТО" з датою 24.05.2006.
На даний момент на спірному приміщенні змонтоване позначенням "Столична ювелірна фабрика", що підтверджується фото вказаного позначення.
Щодо використання твору образотворчого мистецтва у вигляді "Зображення логотипу " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".
Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір №68218 від 11.10.2016 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували твір образотворчого мистецтва у вигляді "Зображення логотипу "УКРЗОЛОТО".
З прихильниками творчості ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зокрема, ФОП Руссо Т.В., ФОП Колісник К.С, ФОП Лимаренко В.В., ФОП Ком`яті О.Ю., ФОП Майданюк О.П., ФОП Погрібна Л.В були укладені ліцензійні договори щодо використання вказаного твору.
Згідно з відомостями з ЄДРПОУ 30.03.2021 /2004440060001029393/ здійснена Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ФОП Майданюк О.П. за її рішенням.
Позивач зазначає, що за місцем розташування приміщення, в якому відповідачем здійснювалась торгівельна діяльність з продажу ювелірних виробів, розміщено вивіску з позначенням "УКРЗОЛОТО".
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що на час прийняття судом першої інстанції рішення у справі, фактично право власності на торгову марку "УКРЗОЛОТО" за Свідоцтвом позивач у справі (ТОВ "Маркхолдер") відчужив на користь АТ "Цефей". З огляду на встановлені обставини, суд апеляційної інстанції ухвалою суду від 01.02.2023 залучив до участі у справі АТ "Цефей" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
У новому розгляді справи суд апеляційної інстанції також встановив, що право власності на торгову марку "УКРЗОЛОТО" за Свідоцтвом ТОВ "Маркхолдер" відчужено на користь АТ "Цефей" за договором про передачу прав власності на торговельні марки (на знаки для товарів і послуг) від 30.06.2021.
Роздруківкою з інформаційного порталу державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" щодо бібліографічних даних свідоцтва на знак для товарів і послуг № 124382 (публікація в Бюлетені від 27.10.2021 № 43) підтверджуються обставини, що власником Свідоцтва є АТ "Цефей".
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 задоволено заяву ТОВ "Маркхолдер" про здійснення процесуального правонаступництва позивача - ТОВ "Маркхолдер" на його правонаступника - АТ "Цефей", виключивши АТ "Цефей" з переліку третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, та змінивши процесуальний статус ТОВ "Маркхолдер" з позивача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог. Задоволено заяву АТ "Цефей" про здійснення процесуального правонаступництва позивача - ТОВ "Маркхолдер" на його правонаступника - АТ "Цефей", виключивши АТ "Цефей" з переліку третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Здійснено заміну позивача - ТОВ "Маркхолдер" на його правонаступника - АТ "Цефей". Виключено АТ "Цефей" з переліку третіх осіб, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Змінено процесуальний статус ТОВ "Маркхолдер" з позивача на третю особу, залучено ТОВ "Маркхолдер" до участі у справі № 912/3032/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Щодо оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2024 та включеної до касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції по суті спору скарги на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023, Суд зазначає таке.
Так, у касаційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 (яка не підлягає оскарженню окремо від постанови суду апеляційної інстанції і скарга щодо якої включається до касаційної скарги на відповідну постанову) у частині залучення ТОВ "Маркхолдер" до участі у справі № 912/3032/19 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
ОСОБА_2 вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ТОВ "Маркхолдер", ухвала суду апеляційної інстанції від 06.12.2023 в цій частині не містить будь-якого мотивування стосовного того, як саме рішення у справі може вплинути на права або обов`язки останнього, а тому підлягає скасуванню в цій частині.
Верховний Суд зазначає, що порушення норм процесуального права, допущенні апеляційним судом при їх ухваленні, у встановлених процесуальним законодавством випадках можуть бути підставою для скасування постанови апеляційного суду.
Зокрема, право сторони на оскарження ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, передбачено у частині другій статті 304 ГПК України.
Зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції в цій частині свідчить, що у вирішенні спірного питання суд апеляційної інстанції встановив факт переходу прав власності на торгову марку "УКРЗОЛОТО" за Свідоцтвом від позивача у справі ТОВ "Маркхолдер" до АТ "Цефей" (договір про передачу прав власності на торговельні марки [на знаки для товарів і послуг] від 30.06.2021, роздруківка з інформаційного порталу Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" щодо бібліографічних даних свідоцтва на знак для товарів і послуг № 124382 [публікація в Бюлетені від 27.10.2021 № 43].
Розглядаючи заяви ТОВ "Маркхолдер" і АТ "Цефей" про заміну сторони та надання правонаступнику (АТ "Цефей") статусу сторони у справі (позивача) суд апеляційної інстанції встановивши наявність підстав для заміни учасника справи на момент розгляду апеляційною інстанцією, керуючись принципом розумності і пропорційності та з метою уникнення надмірного формалізму, визнав обґрунтованими та задовольнив заяви ТОВ "Маркхолдер" і АТ "Цефей"; здійснив заміну позивача - ТОВ "Маркхолдер" на його правонаступника - АТ "Цефей", виключив АТ "Цефей" з переліку третіх осіб, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
Із резолютивної частини ухвали суду апеляційної інстанції про заміну сторони у справі від 06.12.2023 також вбачається, що суд апеляційної інстанції змінив процесуальний статус ТОВ "Маркхолдер" з позивача на третю особу, залучивши ТОВ "Маркхолдер" до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
Здійснюючи заміну процесуального статусу ТОВ "Маркхолдер" з позивача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення у справі може вплинути на його права та обов`язки щодо однієї із сторін, оскільки ТОВ "Маркхолдер" на час виявлення використання відповідачем торгового знаку "УКРЗОЛОТО", було його власником та позивачем у справі.
Суд зазначає, що процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обовґязків. Реалізація процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач тощо).
Згідно з частинами першою - третьою статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обовґязки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обовґязки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі (частина четверта статті 50 ГПК України).
Верховний Суд зауважує, що суть інституту третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, полягає в тому, що його застосування слугує процесуальним забезпеченням права регресу, а умова, що за законом третя особа залучається чи вступає у справу на стороні позивача чи відповідача, передбачає, що участь у процесі третьої особи випливає з тих відносин, які повґязують її з однією із сторін у процесі. Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 201/2760/20 та від 27.02.2024 у справі № 912/164/20.
У розумінні статті 50 ГПК України підставою участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, є їх заінтересованість у результатах вирішення спору, а саме: ймовірність виникнення в них у майбутньому права на позов або можливості предґявлення до них позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача.
Таким чином, в силу положень наведеної норми умовою для залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, як за ініціативою суду, так і за клопотанням відповідних осіб, є саме те, що рішення господарського суду може вплинути на їх права/інтереси та обовґязки.
Водночас положення частини четвертої цієї статті визначають обов`язок суду зазначити обставин, на які саме права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду.
Разом з тим, суд апеляційної інстанцій в порушення положень статті 50 ГПК України, надаючи оцінку доводам заяв ТОВ "Маркхолдер" і АТ "Цефей" та досліджуючи підстави щодо здійснення такої умови договору про передачу прав власності на торговельні марки (на знаки для товарів і послуг) від 30.06.2021 не надав належної оцінки наявності / відсутності підстав для залучення ТОВ "Маркхолдер" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Зокрема, декларативно зазначивши, що оскільки саме ТОВ "Маркхолдер" на час виявлення використання ФОП Майданюк О.П. торгового знаку "УКРЗОЛОТО" останнє було його власником та рішення у справі може вплинути на його права та обов`язки.
Водночас суд апеляційної інстанції в порушення положень частини четвертої статті 50 ГПК України не встановив та не зазначив, які саме права та інтереси цієї особи буде зачіпати рішення у цьому спорі саме після відчуження останнім (за винагороду) права власності на торгову марку "УКРЗОЛОТО" за Свідоцтвом на користь АТ "Цефей". У тому числі і обставин щодо вчинення ТОВ "Маркхолдер" будь-яких дій спрямованих на заміну його процесуального статуту у цьому спорі.
Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що заміна позивача у цьому спорі процесуальним правонаступником (АТ "Цефей" - власник торгової марки "УКРЗОЛОТО" за Свідоцтвом) саме за заявою ТОВ "Маркхолдер" призвела до автоматичної втрати останнім статусу учасника спірних правовідносин, пов`язаних із захистом майнових прав власника торгової марки, а тому рішення суду, ухвалене у цьому спорі, не впливає безпосередньо на його права та обовґязки.
Наведене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 50 ГПК України, оскільки за відсутності правових підстав залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ТОВ "Маркхолдер".
Крім того, зі змісту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що у вирішенні цього питання суд апеляційної інстанції посилається на висновки Верховного Суду, які викладено у постанові від 10.05.2023 у справі № 201/2760/20.
Водночас суд апеляційної інстанції не врахував, що у наведеній постанові Верховний Суд наголосив саме на тому, що суть інституту третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, полягає в тому, що його застосування слугує процесуальним забезпеченням права регресу такій особі і передбачає, що участь у процесі третьої особи випливає з тих відносин, які повґязують її з однією із сторін у процесі. У зв`язку з цим важливо розмежовувати випадки, коли рішення суду порушує права осіб і коли рішення суду може зачіпати права таких осіб.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 вказала, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.
Разом з тим, Суд зазначає, що вказане процесуальне порушення в силу положень частини другої статті 311 ГПК України не може бути достатньою та самостійною підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції, ухваленої за результатами вирішення спору по суті, оскільки такі особи (треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору) не є субґєктами спірних правовідносин і у вирішенні спору по суті суд фактично не вирішує питання про їх права та обовґязки. Аналогічні висновки також містяться у постанові Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 912/164/20.
У контексті наведеного Суд зазначає, що фактично доводи касаційної скарги ОСОБА_2 в цій частині містять лише посилання / цитування висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 27.02.2024 у справі № 912/164/20 щодо застосування положень статей 50, 269 ГПК України ухваленої у подібних / тотожних правовідносинах, однак не містять будь-яких аргументованих доводів, яким чином такі процесуальні порушення вплинули на результат вирішення спору по суті.
Також ОСОБА_2 у касаційній скарзі з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування пунктів 2, 7 частини третьої статті 2 та частини четвертої статті 75 ГПК України у подібних правовідносинах, зокрема, "..коли суд апеляційної інстанції неправомірно залучив учасника судового процесу до участі у справі надавши йому переваги у розгляді іншої справи".
Верховний Суд неодноразового наголошував, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті. 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.