ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2024 року
м. Київ
справа № 420/11918/23
адміністративне провадження № К/990/9168/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №420/11918/23
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року (колегія суддів: головуючий суддя Осіпов Ю.В., судді Коваль М.П., Скрипченко В.О.)
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив:
1.1. визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по виплаті одноразової грошової допомоги за період з 28 липня 2022 року по 19 квітня 2023 року;
1.2. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 28 липня 2022 року по 19 квітня 2023 року відповідно до "Порядку обчислення середньої заробітної плати" (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100), "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (затв. наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260), а також "Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям державної прикордонної служби України" (затв. наказом МВС від 25 червня 2018 року №558).
1.3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання судового рішення від 26.12.2022р. у справі №420/14172/22 відповідач здійснив виплату (доплату) належного позивачу грошового забезпечення у сумі 111943,07 грн. Вказана виплата здійснена з порушенням строків. Водночас, згідно зі ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини уповноваженого органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені у ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинна виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Позивач вважає, що має право на отримання від відповідача середнього заробітку за час затримки виплати коштів (до дня фактичного розрахунку).
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2.1. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року позов задоволено частково.
2.2. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по виплаті одноразової грошової допомоги.
2.3. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки остаточного розрахунку за період з 26 жовтня 2022 року по 28 січня 2023 року у розмірі 111 939,90 грн.
2.4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
2.5. Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з врахування принципів справедливості та співмірності.
3. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року змінено рішення суду першої інстанції та викладено абзац 3 його резолютивної частини в наступній редакції:
"Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) середній заробіток за весь час затримки належних виплат при звільненні у розмірі - 20146,11 грн (двадцять тисяч сто сорок шість гривень 11 копійок)".
3.1. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року залишено без змін.
3.2. Змінюючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції врахував висновки Верховного Суду та Великої палати Верховного Суду та з огляду на обставини цієї справи, з метою дотримання справедливого балансу між правами та інтересами сторін справи застосував критерії зменшення розміру відшкодування зменшив розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача з військової служби в 3,89 рази, зменшивши суму 78368,35 грн (95 днів) до 20146,11 грн.
ІІ. Касаційне оскарження
4. Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати це судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5. Підставою звернення з касаційною скаргою зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28 червня 2023 року у справі № 560/11489/22, від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19; від 29 січня 2024 року у справі № 560/9586/22, від 22 лютого 2024 року у справі № 560/831/23.
6. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу позивача, за змістом якого висловив незгоду з викладеними заявником в скарзі доводами та повідомив свою думку про правильність висновку суду апеляційної інстанції, просив це судове рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
7. Позивач проходив військову службу у лавах Збройних Сил України у військовій частині та згідно з наказом начальника прикордонного загону імені героя України Євгена Пікуса Держприкордонслужби України від 27.07.2022р. за №2230-ос був звільнений з військової служби у відповідності до пп. "г" (через такі сімейні обставини або інші поважні військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) п.3 ч.5 ст.26 Закону України "Про військової обов`язок і військову службу".
8. 26.12.2022р. рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/14172/22 відповідача зобов`язано нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
9. На виконання вказаного судового рішення від 26.12.2022р. (справа №420/14172/22), військова частина 26.04.2023р. здійснила виплату (доплату) належного позивачу грошового забезпечення.
10. Оскільки відповідач у день його звільнення не провів остаточний розрахунок, у зв`язку із чим виникли підстави для виплати середнього грошового забезпечення за весь час такої затримки, позивач звернувся до суду із цим позовом.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
11. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
13. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
14. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
15. Цією ж статтею передбачено, що право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
16. Відповідно до частин другої-четвертої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
17. Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
18. Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
19. Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці від 01 липня 1949 року № 95 "Про захист заробітної плати", ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
20. Статтею 12 Конвенції установлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.
21. У спірних правовідносинах повинні застосовуватись не тільки норми спеціального законодавства, але й трудового.
22. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 за № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
23. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
24. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
25. Статтею 117 КЗпП України у редакції, що була чинна до 19.07.2022 року, обумовлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
26. Відповідно до статті 117 КЗпП України у редакції, що набула чинності після 19.07.2022 року, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
27. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
VI. Позиція Верховного Суду
28. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
29. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
30. Підставою звернення з касаційною скаргою зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та неврахуванням судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28 червня 2023 року у справі № 560/11489/22, від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19; від 29 січня 2024 року у справі № 560/9586/22, від 22 лютого 2024 року у справі № 560/831/23.
31. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваного судового рішення буде здійснюватися Верховним Судом в її межах.
32. Спірні правовідносини виникли у зв`язку із тим, що станом на день виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення відповідач не провів з ним розрахунку у повному обсязі. Період затримки такої виплати з 27.07.2022 по квітень 2023.