ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2024 року
м. Київ
справа № 753/19773/21
провадження № 61-8482 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
представник заявника - адвокат Діденко Володимир Євгенович,
заінтересована особа - Державна міграційна служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Діденка Володимира Євгеновича, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 липня
2022 року у складі судді Курічової В. М. та постанову Київського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У вересні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Діденко В. Є.,
звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України включно до 24 серпня 1991 року, заінтересована особа - Державна міграційна служба України (далі -ДМС України).
В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 народилася хлопчиком
ІНФОРМАЦІЯ_1 у Сполучених Штатах Америки (далі - США), ім`я
при народженні - ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), батько - ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), громадянин Куби, мати - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянка СРСР.
Факт народження ОСОБА_2 зареєстровано в посольстві СРСР
у США. З 09 травня 1987 року по 10 липня 1992 року ОСОБА_2 разом із батьками проживав у місті Сімферополі (на той час - Кримська область УРСР).
У 1996 році його усиновили ОСОБА_8 та ОСОБА_9, у зв`язку з чим його прізвище, ім`я та по батькові було змінено на ОСОБА_10 .
У подальшому ім`я було змінено на ОСОБА_1 внаслідок гендерної орієнтації та фактичного перебування у шлюбних відносинах
із ОСОБА_11 .
ОСОБА_1 є громадянкою США, проте має намір оформити громадянство України за територіальним походженням.
З урахуванням наведеного, представник ОСОБА_1 - адвокат
Діденко В. Є., просив суд установити факт проживання ОСОБА_1
на території України включно до 24 серпня 1991 року.
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян
та правовий режим на тимчасово окупованій території України" ухвалою Київського апеляційного суду від 10 вересня 2021 року визначено Дарницький районний суд міста Києва для забезпечення розгляду вищевказаної заяви.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 18 липня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України.
Суд першої інстанціїнадав оцінку наявним у матеріалах справи доказам
в їх сукупності і вважав, що заявником, громадянкою США, не доведено факт постійного проживання на території України включно до 24 серпня 1991 року.
При цьому районний суд не взяв до уваги докази, видані органами окупаційної влади, так як вони є недопустимими доказами. У цій частині суд першої інстанції врахував прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та практику Міжнародного Суду ООН щодо "Намібійських винятків", Інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2017 року №9-697/0/4-17.
Районний суд застосував відповідні норми Закону України "Про громадянство України", Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (далі - Порядок).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Діденка В. Є., залишено
без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 липня 2022 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, висновки районного суду підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються
на нормах законодавства, так як заявником не доведено факт постійного проживання на території України включно до 24 серпня 1991 року.
Апеляційний суд погодився з висновками районного суду про те, що дана справа не стосується встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, а тому документи, які надав представник заявниці, видані органами окупаційної влади, а не лікувальними закладами,
є недопустимими доказами для вимог, які заявлені.
При цьому оригінал архівної довідки, доданої представником заявника, відрізняється від її копії, а в деякій частині викладена в ній інформація спростована представником заінтересованої особи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду
У червні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Діденка В. Є., звернувся
до Верховного Суду із касаційною скаргою на судові рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.
Підставою касаційного оскарження судових рішень вказано неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, після усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 13 червня 2023 року. Витребувано із районного суду вищевказану цивільну справу. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив
на касаційну скаргу, надано строк для його подання.
У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2023 року справу призначено
до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 161/9609/22 (провадження № 61-12995сво22).
Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2024 року поновлено касаційне провадження у справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій зробили помилкові висновки про відсутність правових підстав для встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України включно до 24 серпня 1991 року, так як у матеріалах справи наявні докази, які підтверджують факт проживання заявника на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Суди попередніх інстанцій невірно врахували прецедентну практику ЄСПЛ
та практику Міжнародного Суду ООН щодо "Намібійських винятків", інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2017 року № 9-697/0/4-17, не врахували відповідну судову практику Верховного Суду, відповідно до якої суд може застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки") у контексті як мінімум "реєстрація народжень, смертей і шлюбів", виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).
Тобто суд може застосовувати вказані принципи до будь-яких документів,
якщо їх невизнання веде за собою порушення або обмеження прав громадян.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від ДМС України, в якому вказується, що оскаржувані судові рішення ухвалено
з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а касаційна скарга заявника є необґрунтованою.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з посвідченням особи № НОМЕР_1 (Штат Техас, США), переклад якого
з англійської мови на українську мову посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус)
Козаєвою Н. М., реєстровий номер 5002, заявницею є ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 112-114).
Із поданої заяви вбачається, що ОСОБА_1 є громадянкою США.
Відповідно до ордера Моніторингової місії з прав людини в Україні про проведення правової експертизи про встановлення факту народження від 20 жовтня 2020 року: факт народження ОСОБА_1 на території США є легітимним; належність
до громадянства російської федерації не виявлено; належність до громадянства України за територіальним походженням виявлено; зв`язки з Україною, родинні
і сімейні зв`язки за допомогою фактичних шлюбних відносин з ОСОБА_11, який є етнічним українцем, вважається легітимним (а. с. 108-111).
Згідно з афідевіту, посвідченого приватним нотаріусом Козаєвою Н. М., реєстровий номер № 5004, ОСОБА_1 отримано вищевказаний ордер Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні про проведення правової експертизи про встановлення факту народження ІНФОРМАЦІЯ_4
(а. с.115-118).
Представником заявника надано до суду оригінал адресного листка вибуття, виданий "Отделом УФМС россии по Республике Крым в Центральном районе
г. Симферополя" (а. с. 102), довідки про народження, яку видано 01 вересня
2020 року "Отделом записи актов гражданського состояния города Симферополя Департамента записи актов гражданського сотояния Министерства юстиции Республики Крым" (а. с. 103), оригінал та копію архівної довідки вих. № 12,
яку видано 02 жовтня 2021 року за підписом начальника архіву та ректора "МБДОУ № 2 "Звездочка" г. Симферополя муниципального образования городской округ г. Симферополя Министерства образования и науки российской федерации" (а. с. 104, 134 зворот).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права
без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку
(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника представника ОСОБА_1 - адвоката
Діденка В. Є., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права
із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав
(частина перша статті 293 ЦПК України).
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає
в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна
або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом
не визначено іншого порядку їх встановлення.
Стаття 1 Закону України від 18 січня 2001 року "Про громадянство України" дає визначення, зокрема, таких термінів: громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах
та обов`язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України
в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України; іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України
і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або мають військовий квиток, виданий іноземцю чи особі
без громадянства, які в установленому порядку уклали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, або мають посвідчення біженця
чи документ, що підтверджує надання притулку в Україні.
Законодавство України, яке регулює підстави і порядок набуття громадянства
та його припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь
у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових
і службових осіб розрізняє, зокрема, порядок та процедуру встановлення належності до громадянства України та набуття громадянства України.
Стаття 3 Закону України "Про громадянство України" встановлює належність
до громадянства України. Відповідно до цієї статті громадянами України є:
1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України
"Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні
і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками
в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;
4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України
та міжнародних договорів України.
У частині другій цієї статті вказано, що особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, -
з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки
про громадянство України.
Встановлення належності особи до громадянства України це - визнання особи громадянином України відповідно до статті 3 Закону України "Про громадянство України", але яка з тих чи інших причин досі не має паспорта громадянина України та не є громадянином іншої держави.
З метою організації виконання Закону України "Про громадянство України" Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, зокрема, затверджено Порядок, яким відповідно до вказаного Закону визначено перелік документів,
які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності
до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень
з питань громадянства України.
Згідно з пунктом 7 Порядку встановлення належності до громадянства України стосується: а) громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають
у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; б) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року
не досягли повноліття і батьки яких належать до категорій, зазначених у підпункті "а" цього пункту; в) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття та виховувалися в державних дитячих закладах України.
Для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає до територіального органу Державної міграційної служби України
за місцем проживання: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи
та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
Для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону особа, яка проживала на території України
за станом на 13 листопада 1991 року і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її проживання в Україні на зазначену дату, подає
до територіального органу Державної міграційної служби України за місцем проживання (пункт 9 Порядку): а) заяву про встановлення належності
до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР.
У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України
про встановлення особи та про те, що за станом на 13 листопада 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів,
що підтверджують зазначений факт); в) судове рішення про встановлення юридичного факту проживання особи на території України за станом