ВССУ підготовлено та направлено в суди нижчих рівнів лист (від 15 квітня 2016 року № 9-1130/0/4-16 про окремі питання застосування Закону України від 04 лютого 2016 року № 990-VIII "Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України" (копія додається), в якому, зокрема, наводяться рекомендації щодо окремих питань визнання належними та допустимими доказів на підтвердження факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), а також Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v. the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia") у зазначеному листі зроблено висновок, що документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку статті 257-1 ЦПК України.

Результати аналізу судової практики щодо питань, які були предметом зазначеного листа, свідчать про те, що у цілому суди належним чином реалізують положення статті 257-1 ЦПК України та здійснюють розгляд по суті заяв, регламентованих цією правовою нормою.

Разом із тим відповідний аналіз дозволив виявити неоднаковий підхід щодо використання у судових рішеннях формулювань, що відображають місце настання фактів, які мають юридичне значення, зокрема, фактів народження і смерті. Так, в окремих випадках, всупереч законодавчим підходам до визначення правового статусу тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей, в резолютивних частинах судових рішень міститься вказівка на те, що відповідний факт (народження або смерті) мав місце у населених пунктах "Донецької народної республіки".

У цьому контексті слід зважати на те, що така практика є неприпустимою, оскільки факт існування ані так званої "Донецької народної республіки", ані так званої "Луганської народної республіки" не визнається органами влади України, а окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, визнані тимчасово окупованими територіями відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 252-VIII "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями".