ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 травня 2024 року
м. Київ
справа № 280/2664/23
адміністративне провадження № К/990/37141/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами як суд касаційної інстанції справу № 280/2664/23
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов?язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Дічко Віталій Сергійович,
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року, ухвалене у складі головуючого судді Конишевої О.В.
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року, ухвалену у складі колегії суддів: судді-доповідача - Чепурнова Д.В., суддів: Сафронової С.В., Семененко Я.В..
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діяв адвокат Дічко Віталій Сергійович, звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), в якому просила:
1.1. визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1, яка полягає у не виплаті за період з 01.04.2022 по 14.09.2022 щомісячного грошового забезпечення, включаючи додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168), померлого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 в порядку, визначеному Порядком виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (далі - Порядок № 884);
1.2. зобов?язати в/ч НОМЕР_1 виплатити позивачці щомісячне грошове забезпечення померлого ОСОБА_2 з 01.04.2022 по 12.05.2022, включаючи додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 168, в порядку, визначеному Порядком № 884;
1.3. зобов?язати в/ч НОМЕР_1 виплатити позивачці щомісячне грошове забезпечення померлого ОСОБА_2 з 12.05.2022 по 14.09.2022, включаючи додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 168, в порядку, визначеному Порядком № 884.
2. На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона є матір`ю солдата ОСОБА_2, який за повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_3 зник безвісти 14.03.2022 під час виконання бойового завдання з відсічі збройної агресії російської федерації поблизу населеного пункту Благодатне Донецької області під час зіткнення з противником та не повернувся до розташування військової частини, а у травні 2022 року стало відомо, що він загинув. Службовим розслідуванням, призначеним наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 12.05.2022 № 1021 по факту загибелі ОСОБА_2, встановлено дату загибелі останнього - 14.03.2022, про що складений акт про настання смерті від 12.05.2022 № 16. Свідоцтво серії № НОМЕР_2 про смерть ОСОБА_2 позивачка отримала 25.07.2022. Відповідно до витягу з протоколу № 2745 засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювання, поранень, травм, контузій, каліцтв від 23.11.2022 травма та поранення, які призвели до смерті ОСОБА_2, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини.
2.1. Позивачка стверджує, що їй одночасно з повідомленням про зникнення сина роз`яснили право звернутися до відповідача із заявою про отримання грошового забезпечення зниклого безвісти солдата ОСОБА_2, яким позивачка і скористалася. Так, за твердженням позивачки, у квітні та травні 2022 року вона написала кілька заяв та направила їх на адресу відповідача, але грошового забезпечення замість ОСОБА_2 не отримувала. Разом з тим 29.09.2022 на її рахунок в АТ "Райффайзен Банк" від відповідача надійшла допомога на поховання у розмірі 11 965 грн та 125 488,39 грн грошового забезпечення ОСОБА_2 за березень 2022 року.
2.2. З відповіді в/ч НОМЕР_1 від 05.04.2023 № с/1638 на адвокатський запит представника позивачки останній стало відомо, що зі списків особового складу ЗСУ ОСОБА_2 виключений у зв`язку з його смертю (з загибеллю) лише 06.09.2022 на підставі наказу командира ІНФОРМАЦІЯ_4 від 06.09.2022 № 159-РС, а зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 - з 14.03.2022 на підставі наказу командира цієї в/ч від 14.09.2022 № 258, довідка про розмір грошового забезпечення та грошовий атестат ОСОБА_2 видали 26.09.2022.
2.3. З наведеного позивачка робить висновок, що ОСОБА_2 у період з 14.03.2022 по 12.05.2022 перебував у статусі особи, яка зникла безвісти, а в період з 12.05.2022 по 14.09.2022 продовжував перебувати у списках особового складу в/ч НОМЕР_1, а тому вона на підставі приписів Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядка № 884 має право отримати грошове забезпечення ОСОБА_2, включаючи додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, за вказані періоди до дня його виключення зі списків особового складу військової частини.
Установлені судами фактичні обставини справи
3. Позивачка є матір`ю військовослужбовця ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який не одружений і не має дітей (т. 1 а.с. 13-22).
4. Згідно з витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.02.2022 № 57 солдата ОСОБА_2 зарахували на посаду стрільця 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 24).
5. 14.03.2022 під час виконання бойового завдання солдат ОСОБА_2 загинув, що підтверджує акт про настання смерті від 12.05.2022 № 16; матеріали службового розслідування за фактом загибелі військовослужбовця, зокрема, відомості з журналу ведення бойових дій 1 механізованого батальйону, а також витяг з наказу від 12.05.2022 № 89 "Про підсумки службового розслідування по факту загибелі солдата ОСОБА_2", свідоцтв про смерть серії НОМЕР_3 від 25.06.2022 (т. 1 а.с. 23, 31-36, 43, 44).
6. Службовим розслідуванням встановлено, зокрема, з журналу ведення бойових дій 1 механізованого батальйону (т. 1 а.с. 40-42), що про факт загибелі солдата ОСОБА_2 стало відомо 14.03.2022.
7. Згідно з витягом з наказу командира ІНФОРМАЦІЯ_4 (по особовому складу) від 06.09.2022 № 159-РС (т. 1 а.с. 27) солдата ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу Збройних Сил України через смерть (загибель). Загинув 14.03.2022.
8. Згідно з витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.09.2022 № 258 солдата ОСОБА_2, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 внаслідок вибухової травми, з 14.03.2022 виключено зі списків особового складу частини і направлено документи для виключення з військового обліку до ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а.с. 28).
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
9. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.07.2023, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2023 у задоволенні позову відмовлено.
9.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до Розділу ХХХ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260, належне солдату ОСОБА_2, але не отримане ним до дня смерті (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув), а саме по 31.03.2022) грошове забезпечення було виплачено позивачці, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивачки та не заперечується нею.
9.2. Суд апеляційної інстанції зауважив, що ОСОБА_2 виключили зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 14.03.2022 на підставі Наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.09.2022 № 258, тож від цієї дати у відповідача відпав обов?язок з виплати грошового утримання ОСОБА_2 та немає підстав платити й позивачці.
9.3. Наголошуючи на тому, що позивачкою не оскаржувався вищевказаний наказ, суд цієї інстанції дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності у діяльності відповідача, позаяк така бездіяльність була наслідком виконання наказу від 14.09.2022 № 258. З тих самих причин апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що акт про настання смерті ОСОБА_2 складений 12.05.2022, а тому у відповідача не було підстав для виключення загиблого військовослужбовця із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 до цієї дати. Цей суд висновував, що наведені доводи фактично свідчать про незгоду з рішенням відповідача, викладеним у наказі № 258, однак, вчергове підкреслюючи, що цей наказ не є предметом спору у цій справі, вирішив, що вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
9.4. Тож у підсумку суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що період з 01.04.2022 по 14.09.2022, за який позивачка просить виплатити грошове забезпечення солдата ОСОБА_2 - це період, який виник після смерті солдата ОСОБА_2, а тому позивачка не має права на отримання грошового забезпечення за цей період.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
10. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Дічко В.С., звернулася до Верховного Суду (далі - Суд) із цією касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
10.1. Касаційна скарга подана з підстав пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України - суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.12.2020 у справі № 810/2184/16, від 18.02.2021 у справі № 804/4633/17 щодо застосування Порядку виплати грошового забезпечення сім?ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884.
10.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження справи, розглянутої правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні), за підпунктом а пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, скаржниця зауважує, що з 2022 року значна кількість військовослужбовців ЗСУ та інших військових формувань визнається такими, що зникли безвісти, пізніше частина з яких виявляється в полоні, а інші визнаються загиблими. Однак відсутня єдина правозастосовча практика суб`єктів владних повноважень (військових частин) щодо того, чи потрібно нараховувати та виплачувати грошове забезпечення за безвісно зниклого військовослужбовця, якщо він згодом визнається померлим. У зв`язку з викладеним, уважає, що касаційний розгляд цієї справи матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики в частині виплати грошового забезпечення членам сімей зниклих безвісти військовослужбовців. Наголошує, що у цій справі позивачка вимагала від військової частини здійснити виплату грошового забезпечення за визнаного без вісті зниклим сина у період з моменту визнання його безвісти зниклим до визнання померлим (загиблим) і з визнання померлим до видання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини.
10.3. На обґрунтування касаційної скарги за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржниця зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, неправильно визначено характер спірних правовідносин, у зв`язку з чим неповністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, судом зроблені висновки, які не відповідають дійсним обставинам справи, а також не враховані та не застосовані норми матеріального права, які підлягали застосуванню у спірних правовідносинах.
10.4. Сторона позивачки наполягає, що суди попередніх інстанцій неправильно встановили дату, коли відповідач міг достовірно дізнатися та фактично достовірно дізнався про факт загибелі ОСОБА_2 . У цьому зв`язку підкреслює, що, як слідує із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.05.2022 № 1021, відповідачу стало відомо про те, що 14.03.2022 під час обстрілу солдат ОСОБА_2 отримав поранення не сумісне з життям з рапорту командира 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_3 від 12.05.2022 № 6382.
10.5. Підкреслюючи, що тіло ОСОБА_2 не було евакуйоване та залишилося на непідконтрольній Україні території, а відтак провести будь-яке медичне підтвердження факту його смерті було неможливим, сторона позивачки наголошує, що факт його смерті був підтверджений виключно показаннями свідків, що слідує з акту службового розслідування, за змістом якого лише 12.05.2022 були допитані 2 свідки - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які повідомили, що бачили як ОСОБА_2 отримав поранення несумісні з життям.
10.6. Тому, на переконання скаржниці та її представника, в період до 12.05.2022 відповідач повинен був продовжувати ведення військового обліку у відношенні ОСОБА_2, який відповідно до приписів діючої на той час Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 № 333, полягає у тому, що військовослужбовець повинен мати конкретний статус: в строю, не в строю (відпустка, лікарняний тощо), зниклий безвісти, як такий, що самовільно залишив частину, у полоні, загиблий. Саме від того як обліковується військовослужбовець і залежить його грошове забезпечення, а також порядок його виплати.
10.7. Втім відповідач не надав документів щодо обліку ОСОБА_2 у період з 14.03.2022 по 12.05.2022 ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції, а судами відповідно ці обставини взагалі не встановлювалися. Поряд із цим суди попередніх інстанцій свої висновки щодо відсутності оскаржуваної бездіяльності відповідача помилково, на думку сторони позивачки, обґрунтовували наказом від 14.09.2022 № 258, якого у періоді з 14.03.2022 по 12.05.2022 не існувало та який не міг у цьому періоді виправдовувати бездіяльність відповідача. Також суди обох інстанцій лишили поза увагою сповіщення сім?ї від 12.07.2023 № 963 як доказ статусу ОСОБА_2 у військовій частині протягом спірного періоду, за змістом якого "солдат ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 зник безвісти в період з 06.03.2022 по 02.04.2022 в районі населеного пункту Мар?їнка Донецької області після виконання бойового завдання із забезпечення національної безпеки".
10.8. Таким чином, до моменту отримання результатів службового розслідування, на переконання скаржниці, відповідач був зобов`язаний обліковувати солдата ОСОБА_2 як безвісно відсутнього військовослужбовця, здійснювати йому нарахування грошового забезпечення та виплачувати це забезпечення його матері, як здійснювати таке нарахування і виплату до моменту виключення цього військовослужбовця зі списків особового складу частини, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 №810/2184/16.
10.9. Сторона позивачки також наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій не застосували норми матеріального права, які належало застосувати до цих правовідносин та на які посилалася позивачка у позовній заяві, а саме Порядку № 884, не надали жодної оцінки доводам позивачки про порушення її права через недотримання присів цього Порядку та не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування норм цього Порядку, викладених у постанові від 18.02.2021 у справі № 804/4633/17.
10.10. Також суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції посилався у рішенні на відзив відповідача, однак позивач та представник позивача - адвокат Дічко В.С. - цей відзив не отримували. Відзив теж не долучили до справи в електронному суді. Цим суд першої інстанції позбавив позивача права реалізувати передбачене право на відповідь на відзив за статтею 163 КАС України.
11. Ухвалою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2023 відкрите касаційне провадження за цією касаційною скаргою.
12. Правом подати відзив на касаційну скаргу відповідач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.
13. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 01.05.2024 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статей 340 та 345 КАС України.
Джерела права та акти їхнього застосування, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
14. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Водночас згідно із частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
15. Спірні правовідносини виникли у зв`язку із реалізацією матір`ю загиблого військовослужбовця права на отримання його грошового забезпечення за періоди до встановлення факту його загибелі, а також до моменту виключення його із списків особового складу військової частини.
16. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
17. Статтею 17 Конституції України установлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
18. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
19. Частина п`ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов`язки щодо соціального захисту не тільки громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.