ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 400/8493/23
адміністративне провадження № К/990/11549/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року, ухвалену у складі колегії суддів: Кравченка К.В. (головуючий), Джабурія О.В., Вербицької Н.В.,
І. Суть спору:
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення ОСОБА_1 нарахування та виплати середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за весь час затримки по день фактичного розрахунку 22.06.2023 року по виплаті індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року;
1.2. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 його середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 15.05.2020 року по 22.06.2023 року включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 із застосуванням істотності частки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з врахуванням висновків щодо застосування норм права викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2020 року у справі №821/1083/17
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він звільнений з військової служби 15.05.2020 року. При звільненні відповідачем не виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року із застосуванням базового місяця січня 2008 року. 22.06.2023 року на виконання рішення суду відповідачем виплачено 77935,19 грн. Позивач вважає, що одночасно з виплатою грошової компенсації відповідач повинен був нарахувати та виплатити середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, як це передбачено ст.116, ст.117 Кодексу законів про працю України.
3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Позивач у період з 22.06.1996 року по 15.05.2020 року проходив військову службу у Збройних Силах України.
5. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2020 року №109 позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
6. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 року по справі №400/2218/21 позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови провести перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року; в решті позову відмовлено.
7. На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 року по справі № 400/2218/21 відповідач нарахував індексацію за спірний період із застосуванням базового місяця січень 2016 року.
8. Вказані дії позивач оскаржив до суду.
9. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 року по справі №400/9548/21 у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дії щодо відмови провести перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року з урахуванням 01.01.2008 року (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення; зобов`язання провести нарахування та виплатити індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року з урахуванням 01.01.2008 року (базовий) місяць для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення - відмовлено.
10. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2022 року у справі №400/9548/21 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято по справі нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
10.1. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби в Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін дія розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
10.2. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 нарахування та виплатити індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін дія розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
11. На виконання постанови 22.06.2023 року відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення з 01.06.2000 року по 01.03.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін дія розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року у сумі 77935,19 грн.
12. 30.06.2023 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за весь час затримки по день фактичного розрахунку по виплаті індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року.
13. Відповіді на вказану заяву не надходило, у зв`язку з чим позивач звернувся із цим позовом до адміністративного суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
14. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року позов задоволено.
14.1. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку 22.06.2023 року по виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року із застосуванням базового місяця січня 2008 року.
14.2. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 15.05.2020 року по 22.06.2023 року у сумі 77935,19 грн.
15. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки станом на день звільнення позивача зі служби, відповідачем не було проведено з ним розрахунку у повному обсязі, а саме не виплачено індексацію грошового забезпечення, позивач відповідно до статті 117 КЗпП України має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі виплаченої індексації грошового забезпечення, а саме 77935,19 грн.
16. 13 березня 2024 року постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року змінено та викладено абзац третій її резолютивної частини у наступній редакції: "Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 16.05.2020 року по 16.11.2020 року у сумі 10532,75 грн. (десять тисяч п`ятсот тридцять дві гривні 75 копійок)". В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
17. Суд апеляційної інстанції мотивував рішення тим, що Миколаївський окружний адміністративний суд помилково визначив суму середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, яку належить стягнути з відповідача на користь позивача.
17.1. Так, суд апеляційної інстанції, виходячи з того, що починаючи з 19.07.2022 року у КЗпП України стаття 117 передбачає відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні, зокрема, виплату працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, однак не більш як за шість місяців. На дату звернення позивача (11.07.2023 року) до суду з цим позовом стаття 117 КЗпП України діяла в редакції, викладеній згідно із Законом №2352-ІХ, і підлягала застосуванню. А відтак, позивач має право на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, починаючи з 16.05.2020 року (наступний день після звільнення), проте не більш як за шість місяців, що становить 184 календарних дня (з 16.05.2020 року по 16.11.2020 року). З урахуванням положень ст.117 КЗпП у редакції Закону №2352-IX, вся сума середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку при звільненні складає 55435,52 грн. (301,28 грн. (середньоденний заробіток) х 184 днів (кількість днів затримки розрахунку)).
17.2. Крім того, судом апеляційної інстанції враховано, що повна сума розрахунку при звільненні позивача повинна була становити 419093,57 грн. (341158,38 грн. (сплачені при звільненні позивачу згідно з довідкою про виплату грошового забезпечення при звільненні) + 77935,19 грн. (несвоєчасна виплачена індексація грошового забезпечення). Тобто, недоплачена сума індексації грошового забезпечення (77935,19 грн.) складає 0,19% від загальної суми належній позивачу розрахунку при звільненні (419093,57 грн.), що обраховується таким чином: (77935,19 грн. / 419093,57 грн.) х 100%. Таким чином, апеляційний суд уважав, що сума, що підлягає відшкодуванню з урахуванням принципу пропорційності, розраховується наступним чином: 301,28 (середньоденний заробіток позивача) х 184 (дні затримки розрахунку, враховуючи 6-місячний термін встановлений ст.117 КЗпП України) х 0,19% та дорівнює 10532,75 грн.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
18. Не погодившись із рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року у справі повністю, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 року у справі №400/8493/23 - залишити в силі.
19. Нормативною підставою для касаційного оскарження судового рішення в цій справі скаржник зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
20. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин статтю 117 Кодексу законів про працю України без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 та Верховного Суду, викладених у постановах: від 02 лютого 2023 року у справі № 460/10582/21 від 28 червня 2023 року у справі № 560/11489/22.
21. Скаржник наголосив, що умовами застосування частини першої ст.і 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
22. Позивач також зазначає, що ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення. Таким чином, на думку позивча, військова частина НОМЕР_1 повинна нарахувати та виплатити йому середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за весь час затримки по день фактичного розрахунку 22.06.2023 року по виплаті індексації грошового забезпечення в період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін дія розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. При цьому стверджує, що до спірних правовідносин має бути застосована норма статті 117 КЗпП України, яка діяла до 19 липня 2022 року та не мала обмеження щодо періоду виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
23. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції скасувати повністю.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
24. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Відповідно до статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
26. Згідно із частиною першою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
27. Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.
28. Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
29. У рішенні Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.