ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 440/8467/23
адміністративне провадження № К/990/5339/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Прокопенка О.Б.
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
розглянувши в письмовому провадженні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №440/8467/23
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1, на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року (прийняте у складі головуючого судді - Ясиновського І.Г.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2024 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Бартош Н.С., суддів: Присяжнюк О.В., Подобайло З.Г.)
У С Т А Н О В И В :
І. Суть спору
У червні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 березня 2019 року по 30 травня 2023 року включно;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 березня 2019 року по 30 травня 2023 року включно в сумі 281612 гривень 40 копійок, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08 лютого 1995 року №100.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації на підставі судового рішення, яке набрало законної сили. Як наслідок, у відповідача виникає обов`язок нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за період затримки розрахунку.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій (серія НОМЕР_2 від 28 травня 2015 року), з 31 березня 2014 року по 28 січня 2019 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 41 від 28 лютого 2019 року сержанта ОСОБА_1, командира відділення зв`язку - начальника телефонної станції, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 26 лютого 2019 року №4-РС у запас за підпунктом "а", відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку із закінченням строку контракту), виключено зі списків особового складу.
Позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою від 13 липня 2021 року, в якій просив, зокрема, виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2019 роки.
Листом військової частини НОМЕР_1 від 31 серпня 2021 року №1017 за результатами розгляду заяви позивача про нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки повідомлено позивача, що виплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки не здійснювалася. Видатки на здійснення компенсації витрат на оплату додаткової відпустки учасникам бойових дій у Державному бюджеті на 2015-2020 роки не передбачалися.
Уважаючи, що відповідач протиправно не виплатив грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки з 2015 року по 2019 рік, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивач звернувся з позовом до суду.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року у справі №440/14367/21 визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за фактично невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за фактично невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
На виконання вказаного рішення Полтавського окружного адміністративного суду відповідачем нараховано та виплачено грошову компенсацію за фактично невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 30 травня 2023 року у розмірі 25263,62 грн.
Водночас відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, а також не нараховано та не виплачено середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні з військової служби (за період з 01 березня 2019 року (наступний день звільнення) по 30 травня 2023 року (день фактичного розрахунку), у зв`язку з чим позивач звернувся з цим позовом до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2024 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасну виплату при звільненні зі служби грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки у розмірі 2501,10 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні. При цьому, керуючись принципом співмірності розміру недоплаченої суми і розміром розрахованої суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, суд дійшов висновку про необхідність застосування у спірних правовідносинах принципу співмірності та визначив, що належна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 2501,10 грн.
IV. Касаційне оскарження
Не погодившись з рішенням суду першої та постановою суду апеляційної інстанцій, ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1, подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) скаржник зазначив, що судами попередніх інстанції не враховано висновків Верховного Суду щодо застосування статті 117 Кодексу законів про працю України у спірний період, викладених у постановах від 30 листопада 2023 року у справі №380/19103/22, від 29 січня 2024 року у справі №560/9586/22, від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, від 09 березня 2023 року у справі №520/899/21, від 05 квітня 2023 року у справі №560/13719/21, у частині визначення періоду, за який позивачу належний середній заробіток та порядку визначення частки заборгованості при розрахунку суми середнього заробітку.
На обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначає, що суди обмежили право позивача на отримання указаної компенсаційної суми, безпідставно застосувавши і обмеження 6-місячним періодом і принципом співмірності, який застосовувався у судовій практиці до набрання чинності нормою, яка власне і ввела обмеження часового проміжку у 6 місяців.
У зв`язку з наведеним скаржник просить скасувати оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилається на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм процесуального права, а тому не підлягають скасуванню.
V. Оцінка Верховного Суду
Спірні правовідносини склалися щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Абзацом 1 частини першої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
У Рішенні Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у якому визначені основні трудові права працівників.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано застосували до спірних правовідносин положення КЗпП України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.