Постанова суду № 914/1027/19 від 04.04.2024 про визнання протиправною та скасування відмови державного реєстратора, викладеної у листі від 18.10.2018 № 2902-1009; визнання...

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/1027/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Мамалуй О. О.

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А

та представників:

позивача - Лука Т. М.

відповідача 1 - не з`явився

відповідача 2 - не з`явився

відповідача 3 - не з`явився

третьої особи - Рісна Ю. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 (головуючий - Галушко Н. А., судді Желік М. Б., Орищин Г. В.)

та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 (головуючий - Галушко Н. А., судді Желік М. Б., Орищин Г. В.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2023 (головуючий - Березняк Н. Є., судді Горецька З. В., Ділай У. І.)

та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2023 (головуючий - Березняк Н. Є., судді Горецька З. В., Ділай У. І.)

у справі № 914/1027/19

за позовом ОСОБА_1

до 1) Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, 2) державного реєстратора Відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Небесного Андрія Івановича, 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Латориця"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2

про визнання протиправною та скасування відмови державного реєстратора, викладеної у листі від 18.10.2018 № 2902-1009; визнання протиправною та скасування відмови державного реєстратора, викладеної у листі від 19.10.2018 № 2902-1018; зобов`язання державного реєстратора скасувати запис/реєстраційну дію від 15.04.2005 щодо включення відомостей про юридичну особу

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 - як учасник господарського товариства - ТОВ "Латориця", звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача - Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради з вимогами про:

- визнання протиправною та скасування відмови державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради А. Небесного, щодо неможливості виконання рішення Господарського суду Львівської області від 02.08.2011 у справі № 13/188, викладеної у листі від 18.10.2018 № 2902-1009;

- зобов`язання державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради А. Небесного скасувати запис/реєстраційну дію № 14151200000004431 від 15.04.2005 щодо включення відомостей про юридичну особу (з урахуванням заяви позивача про зміну предмета позову від 16.01.2020, прийнятою до розгляду ухвалою суду від 30.01.2020).

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Господарського суду Львівської області від 02.08.2011 у справі № 13/188 визнано недійсним рішення зборів учасників ТОВ "Латориця" від 15.03.2004, оформлене протоколом № 6, згідно з яким ОСОБА_2 з 15.03.2004 обрано директором ТОВ "Латориця", що має наслідком повернення відомостей про юридичну особу до містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до стану, у якому вони знаходились на момент прийняття скасованого рішення, а отже оскаржувані відмови державного реєстратора є протиправними та підлягають скасуванню та наявні підстави для зобов`язання державного реєстратора скасувати запис/реєстраційну дію № 14151200000004431 від 15.04.2005 щодо включення відомостей про юридичну особу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Справа розглядалась судами неодноразово. За наслідками нового розгляду справи рішенням Господарського суду Львівської області від 16.03.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 у задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, мотивовано тим, що предметом спору у справі № 13/188 не був спірний запис/реєстраційна дія № 14151200000004431 від 15.04.2005, а судом вирішувався спір щодо визнання недійсним рішення зборів учасників ТОВ "Латориця" від 15.03.2004, оформленого протоколом № 6. Матеріалами справи та позивачем не доведено наявності зв`язку між вчиненою реєстраційною дією № 14151200000004431 від 15.04.2005 та рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Латориця" № 6 від 15.04.2004, скасованим рішенням Господарського суду Львівської області від 02.08.2011 у справі № 13/188. Відмова (у державній реєстрації) з боку державного виконавця, вичерпний перелік для якої викладено у частині першій статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (у редакції станом на жовтень 2018 року), відсутня.

5. При цьому, суди зазначили, що ксерокопія реєстраційної картки, наданої позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог (оригінал якої відсутній як в матеріалах реєстраційної справи, так і в матеріалах даної судової справи) не може бути належним і допустимим доказом у справі, оскільки не завірена належним чином на предмет її відповідності оригіналу та містить відтиски печатки товариства втраченої ще у 2002 році.

6. Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 30.03.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2023, заяву ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 2 881,50 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 04.08.2020 та 11 526,00 грн судового збору сплаченого за подання касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 881,50 грн судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги та 11 526,00 грн судового збору сплаченого за подання касаційної скарги.

7. Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 23 000,00 грн на відшкодування судових витрат на правову допомогу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

8. ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2023, додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023, рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2023 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2023 та направити справу № 914/1027/19 на новий розгляд до суду першої інстанції.

9. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18, від 24.04.2019 у справі № 802/1024/18-а (щодо обов`язку суду з`ясувати характер спірних правовідносин, наявність/відсутність порушеного права і можливості його поновлення/захисту в обраний спосіб), постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) та постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 (щодо застосування стандарту доказування "вірогідність доказів"), постановах Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 908/2846/19, від 27.05.2021 у справі № 910/702/17, від 17.11.2021 у справі № 910/2605/20 (щодо критеріїв оцінки доказів), постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19), від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) та постановах Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 924/196/19, від 30.01.2020 у справі № 904/1093/19, від 20.01.2020 у справі № 902/803/17, від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (щодо застосування принципу "Jura novit curia"), постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 902/743/18, від 03.11.2020 у справі № 906/46/17, від 11.11.2020, від 11.11.2020 у справі № 04/01/5026/1089/2011 (щодо права позивача змінити предмет або підстави позову при новому розгляді справи) постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 провадження № 11-84сап21 та постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 911/1609/21 (щодо усунення недоліків судових рішень).

10. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", статей 10, 20, 58, 59, 62 Закону України "Про господарські товариства", частин третьої, шостої статті 11, статті 12, частини п`ятої, сьомої статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", пунктів 2.1.- 2.5., 3.7., 4.1., 4.3., 4.5., 5.2.- 5.5. Порядку зберігання та пересилання реєстраційних справ юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 10.02.2012 № 238/5), а також частин першої, другої статті 8 Закону України "Про доступ до судових рішень" та норм ГПК України, які регламентують процес прийняття та оприлюднення рішення.

11. Також в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України).

12. В обґрунтування підстав касаційного оскарження додаткового рішення та додаткової постанови скаржник посилається на необхідність їх скасування, як похідних рішень з урахуванням наявності підстав для скасування рішення і постанови, прийнятих за наслідками розгляду справи по суті.

Позиція інших учасників справи

13. Відповідач 1 подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

14. Третя особа подала відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

15. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

16. Згідно наявного у справі Статуту ТОВ "Латориця", затвердженого Зборами учасників товариства на підставі протоколу № 5 від 26.02.2004 та зареєстрованого 15.03.2004 за № 10498 (п.3.1, п.11.5) учасниками товариства є:

ОСОБА_1 з часткою у статутному фонді - 50%;

ОСОБА_2 з часткою у статутному фонді - 50%;

17. Згідно п.18.1 Статуту вищим органом товариства є Збори учасників; згідно п.19.1.4. статуту до компетенції загальних зборів відноситься обрання виконавчого органу (директора). Такий склад учасників ТОВ "Латориця" підтверджується і отриманим на запит судді № 1005387191 від 29.05.2019 Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по юридичній особі.

18. Протоколом № 6 Зборів учасників ТОВ "Латориця" від 15.03.2004 обрано директором товариства з 15.03.2004 ОСОБА_2 та в подальшому, як стверджує позивачка, на підставі цього документа проведено 15.05.2005 включення відомостей про юридичну особу ТОВ "Латориця" в ЄДРЮО та ФОП. Позивачка зазначає, що збори учасників відбулися за її відсутності, а підпис на протоколі № 6 від її імені є підробленим, що було встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 02.08.2011 у справі № 13/188, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2011, яким визнано недійсним рішення зборів учасників ТОВ "Латориця" від 15.03.2004, оформленого протоколом № 6.

19. 09.10.2018 Господарським судом Львівської області з метою примусового виконання рішення Господарського суду Львівської області від 02.08.2011 у справі № 13/188, супровідним листом було надіслано таке рішення до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради для виконання.

20. Проте, 24.10.2018 від Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради на адресу суду надійшли листи від 18.10.2018 № 2902-1009 та від 19.10.2018 № 2902-1018, згідно яких, як стверджує позивач, відмовлено у виконанні судового рішення у справі № 13/188 у зв`язку з тим, що у Єдиному державному реєстрі відсутня інформація про проведення державної реєстрації змін до відомостей юридичної особи на підставі протоколу № 6 від 15.03.2004.

21. Відтак позивач вважає, що відмови у виконанні рішення Господарського суду Львівської області від 02.08.2011 у справі № 13/188 зі сторони відповідача є протиправними, такими, що порушують права позивача, як учасника товариства, а самі відмови, викладені у листах від 18.10.2018 № 2902-1018 та від 19.10.2018 № 2902-1018 такими, що підлягають скасуванню.

22. Вищенаведені обставини, а також, те, що запис/реєстраційна дія № 14151200000004431 від 15.04.2005 щодо включення відомостей про юридичну особу - ТОВ "Латориця" був внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань саме на підставі скасованого рішення зборів учасників ТОВ "Латориця" від 15.03.2004, оформленого протоколом № 6, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування відмов державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради А. Небесного, щодо неможливості виконання рішення Господарського суду Львівської області від 02.08.2011 у справі № 13/188, викладених у листах від 18.10.2018 № 2902-1009 та від 19.10.2018 № 2902-1018; зобов`язання державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради А. Небесного, скасувати запис/реєстраційну дію № 14151200000004431 від 15.04.2005 щодо включення відомостей про юридичну особу.

Позиція Верховного Суду

23. Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та заперечення, наведені у відзиві, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

24. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

25. Так, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник, зазначає про застосування судами попередніх інстанцій норм права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, наведених у пункті 9 цієї постанови.

26. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

27. Відповідно до положень вказаної норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

28. При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

29. Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

30. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

31. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду у справах, на які посилався скаржник, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовим позиціям, викладеним Верховним Судом у наведених скаржником постановах. Так, у цій справі та у справах, на які посилається скаржник, суди дійшли відповідних висновків не у зв`язку з неоднаковим застосуванням норми права, а у зв`язку з наявністю різних обставин у вказаних справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку.

32. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

33. За змістом статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

34. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

35. При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

36. Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

37. Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

38. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

39. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду 22.01.2019 у справі № 912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18 про неврахування яких зазначає скаржник у касаційній скарзі.

40. Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

41. Згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по ТОВ "Латориця" (що містяться в матеріалах справи), безпосередньо в Єдиному державному реєстрі відсутні будь-які прямо зазначені відомості про проведення реєстраційної дії щодо ТОВ "Латориця" 15.04.2005 за № 14151200000004431 саме на підставі рішення зборів учасників ТОВ "Латориця" від 15.03.2004, оформленого протоколом №6.

42. Відтак, суди дійшли висновку, що матеріалами справи не підтверджується твердження позивача, що реєстраційна дія проведена 15.04.2005 за № 14151200000004431 здійснена саме на підставі визнаного недійсним в судовому порядку рішення зборів учасників ТОВ "Латориця" від 15.03.2004, оформленого протоколом №6.

43. Суди зазначили, що матеріали справи свідчать про те, що 26.02.2004 зборами учасників ТОВ "Латориця" прийнято рішення, оформлене протоколом № 5 згідно з яким прийнято в число учасників та визначено розмір частки у статутному капіталі ТОВ "Латориця": ОСОБА_1 - у розмірі 50%, ОСОБА_2 - у розмірі 50%. Також 26.02.2004 зборами учасників товариства затверджено (протокол від 26.02.2004 № 5) у новій редакції статут ТОВ "Латориця".

44. З огляду на рішення, прийняті зборами учасників ТОВ "Латориця" 26.02.2004 та оформлені протоколом № 5, органу державної реєстрації для внесення відомостей до Реєстру суб`єктів підприємницької діяльності подано реєстраційну картку суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи (внесення змін) (за формою згідно з додатком № 1 до Положення про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 740 (було чинним до 01.07.2004)), підписану 02.03.2004 директором ТОВ "Латориця" - ОСОБА_2 . Державну реєстрацію змін до установчих документів за реєстраційною карткою від 02.03.2004 проведено 15.03.2004 (підтверджується змістом самої реєстраційної картки та титульним аркушем Статуту ТОВ "Латориця": запис № 10498).

45. 15.03.2004 зборами учасників ТОВ "Латориця" прийнято рішення, оформлене протоколом за № 6, яким ОСОБА_2 обрано директором товариства.

46. Надалі, 15.04.2005 вчинено запис/реєстраційну дію № 14151200000004431 стосовно включення відомостей про юридичну особу, ТОВ "Латориця" до ЄДР.

47. Разом з цим суди зазначили, що рішенням Господарського суду Львівської області від 02.08.2011 у справі № 13/188, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2011 визнано недійсним рішення зборів учасників ТОВ "Латориця" від 15.03.2004, оформлене протоколом № 6. Виходячи з ухвали Господарського суду Львівської області від 26.07.2019 у справі № 13/188 (залишеної без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.09.2019) рішення Господарського суду Львівської області від 02.08.2011 у справі № 13/188 є виконаним з моменту набрання ним законної сили. Ухвалою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.11.2019 позивачеві відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №13/188 (з перегляду ухвали від 26.07.2019 та постанови від 26.09.2019).

48. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, отримавши рішення Господарського суду Львівської області від 02.08.2011 у справі № 13/188, листами від 18.10.2018 № 2902-1009 та від 19.10.2018 № 2902-1018 державний реєстратор Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Небесний. І. повідомив суд про неможливість виконання вказаного судового рішення у зв`язку з тим, що у ЄДР відсутня інформація про проведення державної реєстрації змін до відомостей юридичної особи на підставі протоколу від 15.03.2004 № 6.

49. Разом з цим, суди першої і апеляційної інстанції встановили, що ОСОБА_2 виконував функції директора товариства ще до прийняття 26.02.2004 зборами учасників ТОВ "Латориця" рішення, оформленого протоколом № 5. Наведене, окрім реєстраційної картки від 02.03.2004 суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи також підтверджується: декларацією про прибуток ТОВ "Латориця" від 09.08.2002; записом у трудовій книжці ОСОБА_3, датованим 02.09.2002; податковою декларацією з податку на додану вартість (скороченою) від 16.09.2002; актом від 17.11.2003 № 49 на скриті роботи по вогнезахисній обробці дерев`яних конструкцій; податковою декларацією з податку па додану вартість (скороченою) від 13.01.2004; заявою № 33/3 про видачу свідоцтва про право сплати єдиного внеску вхідний номер ДПІ: 9147/10 від 16.12.2002; заявою від 15.12.2003 №42/6 про видачу свідоцтва про право сплати єдиного податку.

50. Окрім того, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли висновку, що конклюдентні дії ОСОБА_1, що знайшли свій вияв у зверненні останньої до Господарського суду Львівської області з позовом у справі № 914/1147/20, де вона просила господарський суд стягнути з ОСОБА_2 2 602 640,00 грн збитків в порядку частини першої статті 54 ГПК України, підтверджують, що ОСОБА_2 був керівником ТОВ "Латориця" ще до рішення зборів учасників товариства від 15.03.2004, оформленого протоколом № 6.

51. Окрім цього суди зазначили, що у Статуті товариства відсутні відомості про те, кого належить відносити до посадових осіб ТОВ "Латориця", наглядова рада товариства не створена та статутом ТОВ "Латориця" не передбачена.

52. Суди попередніх інстанцій, проаналізувавши вимоги, чинного на час здійснення відповідної реєстраційної дії, законодавства дійшли висновку про те, що внесення до ЄДР відомостей стосовно обрання (зміни) керівника юридичної особи підлягало здійсненню на підставі реєстраційної картки форми № 4. Для того, аби здійснювати державну реєстрацію у ЄДР відомостей стосовно обрання (зміни) керівника юридичної особи, виходячи з положень ст. 19, п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції станом на 15.04.2005) та листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 21.07.2004 № 4929, спершу на підставі заповненої реєстраційної картки (форма № 6) необхідно було провести включення відомостей про цю юридичну особу до ЄДР, а потім здійснювати інші реєстраційні дії відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців".

53. Відтак, за висновками судів запис/реєстраційна дія № 14151200000004431 стосовно включення відомостей про ТОВ "Латориця" до ЄДР не вчинявся (-лася) на підставі та/або на виконання рішення зборів учасників ТОВ "Латориця" від 15.03.2004 оформленого протоколом № 6.

54. При цьому суди зауважили, що в матеріалах справи № 914/1027/19 відсутні належні, допустимі та достовірні докази того, що запис/реєстраційна дія № 14151200000004431 вчинявся (-лася) на підставі / чи на виконання рішення зборів учасників ТОВ "Латориця" від 15.03.2004, оформленого протоколом № 6.

55. Щодо реєстраційної картки ТОВ "Латориця" від 15.04.2005, копія якої була надана позивачем, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції зазначив, що копія реєстраційної картки не відповідає вимогам статті 91 ГПК України (оригінал згаданої картки позивачем не представлено).

56. Крім того, на спростування доводів позивача суди встановили, що ОСОБА_4 об`єктивно не міг при ознайомленні з матеріалами реєстраційної справи ТОВ "Латориця" отримати копію реєстраційної картки, наведене за висновками судів підтверджується довіреністю від 01.09.2008 де зазначено лише: "З реєстраційною справою ознайомився ТОВ "Латориця"". Окрім того, у відповідь на адвокатський запит від 08.11.2021 (стосовно надання представникові ОСОБА_1, ОСОБА_4, у зв`язку із ознайомленням у 2009 році з матеріалами реєстраційної справи ТОВ "Латориця" копій будь-яких документів, що знаходилися у вказаній реєстраційній справі), Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради листом від 10.11.2021 № 2902-вих-105246 з посиланням на частину шосту статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" повідомило про відсутність інформації щодо надання копій документів ОСОБА_4 з матеріалів реєстраційної справи ТОВ "Латориця".

57. З огляду на наведене суди дійшли висновку, що ксерокопія реєстраційної картки, наданої позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог (оригінал якої відсутній як в матеріалах реєстраційної справи, так і в матеріалах судової справи) не може бути належним і допустимим доказом у справі, оскільки не завірена належним чином на предмет її відповідності оригіналу, містить відтиски печатки товариства, втраченої ще у 2002 році, що підтверджується матеріалами справи і оформлення та подання такої реєстраційної картки від 15.04.2005 заперечується самим ОСОБА_2 .

58. При цьому суди зазначили, що як зазначено в листах від 18.10.2018 № 2902-1018 та від 19.10.2018 № 2902-1018 державний реєстратор Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради А. Небесний, отримавши рішення Господарського суду Львівської області від 02.08.2011 у справі № 13/188, повідомив суд про неможливість виконання вказаного судового рішення у зв`язку з тим, що у Єдиному державному реєстрі відсутня інформація про проведення державної реєстрації змін до відомостей юридичної особи саме на підставі протоколу №6 від 15.03.2004.

59. Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що за даних конкретних умов, відмова (у державній реєстрації) з боку державного виконавця, вичерпний перелік для якої викладено у частині першій статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (у редакції станом на жовтень 2018 року), відсутня, а за наведених вище обставин, державний реєстратор не порушив вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадських формувань".

60. Отже суди дійшли висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

61. Верховний Суд погоджується із наведеним висновком судів попередніх інстанцій та зазначає, що такий узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.1.2019 у справі № 686/23317/13-а (на яку також послались суди попередніх інстанцій).

62. Щодо вимоги про зобов`язання державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради А. Небесного, скасувати запис/реєстраційну дію № 14151200000004431 від 15.04.2005 щодо включення відомостей про юридичну особу суди попередніх інстанцій зазначили, що в силу приписів статей 7, 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, зокрема судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав; зобов`язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

63. Відтак, суди дійшли висновку, що з наведених положень Закону у разі прийняття відповідного рішення судом, державний реєстратор здійснює дію відповідно до вимог закону, а тому у господарського суду відсутні правові підстави додатково зобов`язувати державного реєстратора виконувати свої повноваження.

64. Верховний Суд погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій та зазначає, що наведена правова позиція повністю узгоджується, зокрема, з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 905/1076/16.

65. Окрім цього, суди попередніх інстанцій зазначили, що предметом спору у справі № 13/188 не був спірний запис/реєстраційна дія № 14151200000004431 від 15.04.2005, а судом вирішувався спір щодо визнання недійсним рішення зборів учасників ТОВ "Латориця" від 15.03.2004, оформленого протоколом № 6. При цьому, матеріали справи не свідчать, а позивачем не доведено наявності зв`язку між вчиненою реєстраційною дією № 14151200000004431 від 15.04.2005 та рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Латориця" № 6 від 15.04.2004, скасованим рішенням Господарського суду Львівської області від 02.08.2011 у справі № 13/188.

66. З огляду на наведене суди дійшли висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування повідомлень державного реєстратора щодо неможливості виконання рішення Господарського суду Львівської області від 02.08.2011 у справі № 13/188 та зобов`язання державного реєстратора скасувати запис/реєстраційну дію № 14151200000004431 від 15.04.2005 щодо включення відомостей про юридичну особу.

67. Так, Верховний Суд зазначає, що обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

68. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

69. Із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено у господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

................

Перейти до повного тексту