ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2024 року
м. Київ
справа №280/4367/19
адміністративне провадження № К/9901/23385/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Єзерова А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.12.2019 (головуючий суддя: Сіпака А.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 (головуючий суддя: Дурасова Ю.В., судді: Божко Л.А., Лукманова О.М.) у справі № 280/4367/19 за позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У вересні 2019 року Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (далі - ПАТ "Запоріжжяобленерго" або позивач) звернулося з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП або відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 09.08.2019 № 1680 "Про накладення штрафу на ПАТ "Запоріжжяобленерго" за порушення Ліцензійних умов розподілу електричної енергії".
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 27.12.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020, позов задовольнив.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 26.10.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2024 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач наполягає на протиправності оскаржуваної постанови. У підтвердження своєї позиції позивач насамперед посилається на те, що ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2019 у справі № 280/3830/19 НКРЕКП було заборонено проведення планового заходу державного контролю відповідно до повідомлення про проведення заходу державного контролю від 20.06.2019 у строк з 05.08.2019 по 16.08.2019, проте зазначене судове рішення було проігноровано відповідачем, внаслідок чого складено спірну постанову.
Також позивач стверджує, що у разі якщо органом державного нагляду (контролю) не затверджена та не оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику, суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю).
У контексті наведеного позивач наголосив, що постановами НКРЕКП № 1229 від 18.10.2018 та № 2002 від 21.12.2018 внесено зміни до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, проте відповідачем не було внесено змін до відповідних Переліків питань, які є складовими акту планового заходу державного нагляду. Зазначене, на переконання позивача, свідчить про те, що форма Акту, затверджена постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 428, не є уніфікованою формою акту в розумінні статті 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а отже у ПАТ "Запоріжжяобленерго" були обґрунтовані підстави для недопуску уповноважених осіб органу ліцензування до здійснення заходу контролю.
Також позивач вважає, що оскільки відповідачем не забезпечено реєстрації постанов НКРЕКП, якими затверджено Ліцензійні умови, а також не здійснено державної реєстрації "Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов", то такі акти не мають обов`язкового характеру та не створюють прав і обов`язків для визначеного кола осіб, не можуть бути підставою для реалізації повноважень державним органом, а їх недотримання не може бути підставою для притягнення до відповідальності.
Окрім зазначеного вище, позивач вказував і на те, що відповідно до приписів Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" відділ НКРЕКП у Запорізькій області, як територіальний орган НКРЕКП, не наділений повноваженнями органу ліцензування щодо проведення перевірок додержання ліцензіатами вимог ліцензійних умов та складання актів за результатом їх проведення.
Також позивач вказував і на відсутність факту порушення, зафіксованого в оскаржуваній постанові, а за порушення зазначене в цій постанові, на переконання ліцензіата, передбачено інший вид відповідальності, визначений пунктом 5 статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії".
Відповідач позов не визнав. Наполягає, що ним у встановленому чинним законодавством порядку проведено планову перевірку ПАТ "Запоріжжяобленерго", результати якої оформлені актами від 05.08.2019 №263 та №264, за формою наведеною у додатку 18 Порядку контролю, яка відповідає уніфікованій формі акту перевірки.
Вважає, що вимоги Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" щодо необхідності приведення форм актів у відповідність до зазначено Закону на НКРЕКП не розповсюджуються, оскільки відповідач не є центральним органом виконавчої влади.
Також за твердженнями відповідача, ані Порядок контролю, ані Ліцензійні умови, не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України, з огляду на імперативний припис частини шостої статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".
Крім того, відповідач посилається і на безпідставність тверджень позивача про відсутність у відділу НКРЕКП у Запорізькій області повноважень щодо проведення планової перевірки, оскільки відповідно до положень статті 6 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", рішенням органу ліцензування на його територіальні підрозділи можуть бути покладені обов`язки з виконання повноважень органу ліцензування щодо проведення перевірок додержання ліцензіатами вимог ліцензійних умов та складання актів за результатами їх проведення. За таких обставин, Відділ у Запорізькій області, як структурний підрозділ НКРЕКП без статусу юридичної особи, на думку відповідача, мав право на проведення планового заходу та оформлення його результатів.
Своєю чергою, долученими до матеріалів справи доказами підтверджується факт вчинення ПАТ "Запоріжжяобленерго" порушення вимог пункту 2.2 Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії, а саме: підпункту 7 в частині обов`язку ліцензіата при провадженні ліцензованої діяльності дотримуватися таких організаційних вимог, зокрема щодо надання до НКРЕКП документів (їх копій), інформації (даних, відомостей, звітності), необхідних для виконання НКРЕКП своїх повноважень та функцій, в обсягах та у строки (не менше десяти робочих днів для надання копій документів, пояснень тощо), встановлені НКРЕКП, у зв`язку з чим позивача обґрунтовано притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу на підставі оскаржуваної постанови.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій установлено, що 25.06.2019 ПАТ "Запоріжжяобленерго" отримало від відділу НКРЕКП у Запорізькій області повідомлення №40-13/1207 від 20.06.2019 про проведення заходу державного контролю, яким ліцензіата було повідомлено про заплановане проведення планової перевірки дотримання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу та постачання електричної енергії у строк з 05.08.2019 по 16.08.2019, за період (діяльності) з 01.01.2018 по 31.12.2018.
01.07.2019 Відділом НКРЕКП у Запорізькій області було складено та направлено позивачу листа № 40-13/1285 з вимогою надати у строк до 11-00 години 05.08.2019 копії документів необхідних для здійснення планової перевірки.
Листом від 02.08.2019 №001/13086 ПАТ "Запоріжжяобленерго" повідомило відділ НКРЕКП у Запорізькій області про відсутність законних підстав для проведення заходу державного контролю стосовно ПАТ "Запоріжжяобленерго" відповідно до повідомлення про проведення заходу державного контролю від 20.06.2019 №40-13/1207.
За результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері енергетики та ліцензійних умов з розподілу електричної енергії та з постачання електричної енергії, 05.08.2019 співробітниками відділу НКРЕКП у Запорізькій області були складені акти № 263 та № 264.
У висновка цих актів, зазначено про порушення ПАТ "Запоріжжяобленерго" Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 27.12.2017 №1470, а саме: відмовлено в доступі посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, об`єктів, що використовується Ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню та не надано інформації на запит відділу від 01.07.2019 № 40-13/1285, що є порушенням підпункту 7 пункту 2.2 Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії в частині ненадання до НКРЕКП документів (їх копій), інформації (даних, відомостей, звітності), необхідних для використання НКРЕКП своїх повноважень та функцій, в обсягах та у строки (не менше десяти робочих днів для надання копій документів, пояснень тощо), встановлені НКРЕКП.
09.08.2019 НКРЕКП прийнято постанову № 1680 "Про накладення штрафу на ПАТ "Запоріжжяобленерго" за порушення Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії", якою відповідно до пунктів 11, 12 частини 1 статті 17, статей 19 та 22 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" та статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії", на ПАТ "Запоріжжяобленерго" накладено штраф у розмірі 1 700 000 грн за порушення підпункту 7 пункту 2.2 Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії в частині ненадання до НКРЕКП документів (їх копій), інформації (даних, відомостей, звітності), необхідних для використання НКРЕКП своїх повноважень та функцій, в обсягах та у строки (не менше десяти робочих днів для надання копій документів, пояснень тощо), встановлені НКРЕКП.
Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся із цим позовом до суду.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.
Суди зазначили, що єдиний підхід до розроблення органами державного нагляду (контролю) уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) (далі - уніфікована форма акта перевірки) встановлює Методика № 342.
Згідно із пунктом 2 цієї Методики, уніфікована форма акта перевірки розробляється органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюється на його офіційному веб-сайті протягом 5-ти робочих днів з дня її затвердження.
Проте суди не встановили, що на час проведення перевірки ПАТ "Запоріжжяобленерго", відповідач (НКРЕКП) затвердив та оприлюднив уніфіковану форму акту у встановленому Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" порядку.
Своєю чергою, імперативні приписи частини першої статті 10 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" дають право суб`єкту господарювання не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що порушення органом контролю порядку призначення та/або проведення заходу/перевірки не породжують для суб`єкта господарювання обов`язку щодо допуску посадових осіб органу контролю до перевірки, як і не породжують обов`язку виконувати вимоги такого органу, які пов`язані з призначенням перевірки.
Одночасно з цим, суди констатували, що питання чи відбувся 05.08.2019 допуск посадових осіб НКРЕКП до планової перевірки не має правового значення для вирішення цієї справи, оскільки штраф застосовано саме за недотримання Ліцензійних умов в частині неподання документів на вимогу НКРЕКП, а не за недопуск до перевірки.
Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет відповідності її вимогам законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки за наслідками проведеної перевірки, відповідач одразу застосував до ліцензіата штраф, без винесення попередньо розпорядчого документа з вимогою усунути порушення та наданням часу на усунення недоліків.
Також суди попередніх інстанцій констатували, що в частині 4 статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" законодавець відокремив відповідальність за порушення суб`єктом господарювання обов`язку надати НКРЕКП документи, необхідні останньому для виконання покладених на Регулятора функцій, від відповідальності за порушення Ліцензійних умов.
Отже, на переконання судів попередніх інстанцій, у разі невиконання суб`єктом господарювання обов`язку надати Регулятору документи, необхідні останньому для виконання покладених на нього функцій, відповідальність повинна бути застосована саме відповідно до підпункту "б" пункту 5 частини четвертої статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії", що свідчить про безпідставність накладення на позивача штрафу на підставі пункту "б" пункту 4 частини четвертої статті 77 цього Закону.
Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії", при визначенні санкцій за порушення, передбачені цією статтею, Регулятор та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, враховують серйозність і тривалість правопорушення, наслідки правопорушення для інтересів ринку електричної енергії та учасників ринку, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини.
Водночас, при винесенні оскаржуваної постанови, НКРЕКП не було дотримано принципу пропорційності, оскільки до ПАТ "Запоріжжяобленерго" застосовано штрафну санкцію, передбачену підпунктом "б" пункту 4 частини 4 статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" у максимальному розмірі 100 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1 700 000 грн).
У контексті наведених мотивів, суди визнали безспірне право контролюючого органу на визначення розміру санкції, проте, з урахуванням того, що законодавцем встановлено можливість застосування штрафних санкцій в розмірі від 85000,00 грн до 1 700 000 грн, суди дійшли висновку, що орган контролю під час прийняття рішення про накладення штрафу зобов`язаний обґрунтовано вказати про причинити застосування обраного розміру штрафної санкції, а також вказати на підстави неможливості застосування штрафної санкції у меншому розмірі.
Проте, спірна постанова не містить жодних обґрунтованих доводів щодо застосування штрафної санкції у максимальному розмірі, зокрема не зазначено про те, які негативні наслідки спричиненні Державі та/або споживачам такою поведінкою суб`єкта господарювання, не зазначено про повторність вчинення такого порушення, бажання/ не бажання сприяти усуненню виявленого порушення, тощо.
Також суди встановили, позивачем не подавались до НКРЕКП документи, які запитувались відповідно до листа від 01.07.2019 № 40-13/1285, оскільки позивач вважав незаконним призначення планової перевірки, про що зазначав в листі від 02.08.2019 № 001/13086.
У розрізі цієї обставини, суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що оскільки законність вимоги Регулятора позивачем піддана сумніву та, як наслідок, позивачем подано позов до суду, то відповідач не мав правових підстав для ухвалення свого рішення про накладення штрафних санкцій на позивача (до ухвалення рішення суду щодо законності вимог суб`єкта владних повноважень).
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову.
Скаржник у касаційній скарзі покликається на те, що на виконання законів України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", "Про ліцензування видів господарської діяльності" 14.06.2018 на відкритому засіданні НКРЕКП було прийнято постанову № 428 "Про затвердження Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов" (далі - Порядок № 428).
Пунктом 5.1. Порядку № 428, який оприлюднений на офіційному веб-сайті НКРЕКП визначено, що за результатами проведених планових та позапланових перевірок складається акт перевірки за формою, наведеною в додатку 18 до цього Порядку.
Додатками 4 - 17 до цього Порядку № 428 затверджено, зокрема, переліки питань, які є складовими акту планового заходу державного контролю та уніфікована форма Акту перевірки (додаток 18), яка є єдиною формою для всіх сфер регулювання Регулятором.
Переліки питань, затверджені згідно із додатками 4-17 Порядку № 428, є вичерпними для всіх суб`єктів відповідних сфер регулювання, незалежно від ступеня ризику, оскільки вищезазначені сфери регулювання є як ризико-орієнтовними так і соціально значущими, незалежно від обсягів реалізації послуг та кількості обслуговування споживачів.
Отже скаржник вважає, що НКРЕКП при здійсненні заходів державного контролю застосовує виключну форму акту перевірки, яка є уніфікованою формою та відповідає Методиці № 342.
До того ж, Порядок № 428 разом із додатком № 18 (Акт перевірки) опубліковані на офіційному веб-сайті НКРЕКП у форматі "pdf".
Своєю чергою, нормативно-правові акти законодавства України не містять положень, які б визначали невідповідність акту перевірки, затвердженого Порядком № 428, вимогам встановленим у Методиці № 342. Питання щодо відповідності акта перевірки, затвердженого Порядком № 428, вимогам встановленим Методиці № 342 не було предметом судового спору, та судами України не розглядалися.
Отже, враховуючи наведене, скаржник наполягає, що НКРЕКП у встановленому законодавством України порядку затверджена та опублікована на власному веб-сайті уніфікована форма акту, в які передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику.
Щодо обґрунтованості винесення постанови, скаржник наголосив, що стаття 13 Закону про НКРЕКП імперативно встановлює, що рішення про накладення штрафу приймається Регулятором у вигляді постанови.
Своєю чергою, статтею 22 Закону про НКРЕКП передбачено, що суб`єкти господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, несуть відповідальність за правопорушення у сферах енергетики та комунальних послуг, визначену, зокрема, Законом України "Про ринок електричної енергії", який передбачає такі види застосування санкцій: попередження про необхідність усунення порушень; штраф; зупинення дії ліцензії; анулювання ліцензії (стаття 77).
Водночас, положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" не встановлено обмеження чи послідовність застосування Регулятором вищезазначених санкцій.
Оскільки за результатами здійснення планової перевірки було встановлено порушення позивачем вимог Ліцензійних умов, яке відповідно до статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" є правопорушенням на ринку електричної енергії, за яке передбачена санкція у виді штрафу, то НКРЕКП обґрунтовано винесено оскаржувану постанову.
Також скаржник вважає, що застосування до позивача відповідальності на підставі підпункту "б" пункту 4 частини четвертої статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" повністю узгоджується із вимогами законодавства. Крім того, НКРЕКП обґрунтовано застосовано до позивача штраф у максимальному розмірі 1 700 000 гривень.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, просить касаційний суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Вважає, що відповідач використовує неуніфіковану форму акту перевірки.
Також позивач вважає, що НКРЕКП передчасно застосувала до ліцензіата санкцію у виді штрафу, оскільки попередньо не вимагала усунути встановлені порушення. Своєю чергою, положення частини одинадцятої статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" звільняють суб`єкта господарювання від відповідальності у разі виконання ним розпорядчого документу про усунення порушення.
Окрім наведених доводів, позивач також наполягає, що за невиконання суб`єктом господарювання обов`язку надати НКРЕКП документи, необхідні останньому для виконання покладених на Регулятора функцій, відповідальність повинна бути застосована саме відповідно до підпункту "б" пункту 5 частини 4 статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії", що свідчить про безпідставність накладення штрафної санкції за підпунктом "б" пункту 4 частини 4 статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії".
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіривши у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в оскаржуваній частині, а також надаючи оцінку аргументам сторін, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд встановив таке.
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України від 02.03.2015 № 222-VIII "Про ліцензування видів господарської діяльності" (далі - Закон № 222-VIII) визначено, що орган ліцензування - орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або уповноважений законом державний колегіальний орган, який відповідно до пункту 3 частини другої статті 6 цього Закону здійснює контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов та за результатами перевірки приймає рішення.
У спірних правовідносинах таким органом є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП або Регулятор), правовий статус та повноваження якої визначаються Законом України від 22.09.2016 № 1540-VIII "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (далі - Закон 1540-VIII).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема: у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії.
Згідно із статтею 3 Закону № 1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.
Частинами першою - третьою статті 19 Закону № 1540-VIII передбачено, що регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.
Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора.
Для проведення перевірки створюється комісія з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора.
Згідно із частиною четвертою статті 19 Закону № 1540-VIII під час здійснення державного контролю Регулятор має право: 1) вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог цього Закону та законів, що регулюють діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг, і ліцензійних умов; 2) фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо - та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу; 3) вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; 4) призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, копії документів, відомості з питань, що виникають під час державного контролю; 5) приймати обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення про усунення виявлених порушень; 6) накладати штрафні санкції та вживати заходів, передбачених законом.
Відповідно до частини п`ятої статті 19 Закону № 1540-VIII за результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки. У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом.
За приписами частини шостої статті 19 Закону № 1540-VIII планові перевірки суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, проводяться не частіше одного разу на рік відповідно до річних планів, які затверджуються Регулятором до 1 грудня року, що передує плановому, та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті.
План здійснення заходів державного контролю на відповідний плановий період оприлюднюється на офіційному веб-сайті Регулятора не пізніш як за п`ять днів до початку відповідного планового періоду.
Планова виїзна перевірка проводиться за умови письмового повідомлення суб`єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за 10 днів до дня його початку.
Строк проведення планової виїзної перевірки не може перевищувати 15 робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - п`яти робочих днів.
Судами попередніх інстанцій установлено, що у спірному випадку мала місце планова перевірка дотримання ПАТ "Запоріжжяобленерго" Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу та постачання електричної енергії за період діяльності з 01.01.2018 по 31.12.2018.
Відповідач наполягає, що НКРЕКП при здійсненні заходів державного контролю застосовує виключну форму акта перевірки, яка є додатком до Порядку № 428, яка є уніфікованою формою та відповідає Методикам розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 342.
Своєю чергою, позивач, із твердженнями якого також погодилися суди попередніх інстанцій, вважає, що НКРЕКП не мала правових підстав на винесення оскаржуваної постанови через відсутність затвердженої уніфікованої форми акта.
Надаючи правову оцінку у контексті спірних правовідносин, колегія суддів зазначає таке.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), визначено Законом України від 05.04.2007 № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 877-V).