ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2024 року
місто Київ
справа № 760/1125/20-ц
провадження № 61-12476сво21
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця",
третя особа - Кабінет Міністрів України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 грудня 2020 року у складі судді Вовка С. В. та постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року у складі колегії Шахової О. В., Вербової І. М., Головачова Я. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця", товариство), третя особа - Кабінет Міністрів України, про стягнення заборгованості із заробітної плати у виді квартальних премій за період із 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року у загальному розмірі 3 652 000, 00 грн та у виді річної премії за 2017 рік у розмірі 7 885 000, 00 грн.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2016 року № 349 його введено до складу правління Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
(далі - ПАТ "Укрзалізниця"), правонаступником якої є АТ "Укрзалізниця", а 02 вересня 2016 року він уклав контракт із ПАТ "Укрзалізниця" строком до 02 вересня 2017 року, за умовами якого відповідач зобов`язався забезпечити йому умови оплати праці, норми робочого часу і часу відпочинку.
Рішенням від 26 грудня 2016 року Наглядова рада товариства затвердила Карти оцінки результатів праці голови та членів правління відповідача, що є складовою частиною контракту.
Контрактом від 02 вересня 2016 року безпосередньо не передбачено його автоматичної пролонгації, проте після спливу строку дії контракту, а саме після 02 вересня 2017 року, сторони до 14 вересня 2019 року продовжили трудові відносини і він ( ОСОБА_1 ) до зазначеного часу продовжив здійснювати повноваження члена правління АТ "Укрзалізниця" та отримував заробітну плату, що підтверджує продовження дії контракту на невизначений термін.
Зазначав, що через протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у тривалому ухиленні від виконання взятих на себе обов`язків згідно з чинним законодавством, Статутом товариства та трудовим договором, станом на час звернення до суду він не отримав заробітну плату у виді премій та матеріальних винагород за 2017 рік.
Відповідно до підпункту 5.1.6 трудового контракту рішення про ненарахування та невиплату квартальної чи річної премії, а також про зменшення розміру цих премій ухвалюється Вищим органом товариства або Наглядовою радою товариства.
Будь-яких рішень про ненарахування та невиплату квартальної чи річної премії або про зменшення розміру цих премій за увесь час існування трудових відносин між ним та АТ "Укрзалізниця" повноважний орган товариства не ухвалював, а тому в результаті протиправної бездіяльності Наглядової ради АТ "Укрзалізниця", як органу юридичної особи, він безпідставно позбавлений частини заробітної плати усупереч умовам контракту, укладеного з ним.
Вказував, що Наглядова рада АТ "Укрзалізниця" володіє усім обсягом потрібної інформації, а також має повноваження для самостійного співставлення планових та фактичних показників КПЕ, що підтверджується, зокрема, затвердженням показників КПЕ за 2016 рік.
Стислий виклад заперечень відповідача та пояснень третьої особи
АТ "Укрзалізниця" подало до суду відзив на позовну заяву, зазначило, що зі змісту підпунктів 5.1.2, 5.1.3 та 5.1.6 контракту з позивачем квартальні та річні премії, матеріальна винагорода за ефективне управління майном не є фіксованими за своїм розміром та встановлюються за певних обставин за рішенням Наглядової ради товариства. Розраховане позивачем заохочення на 2017 рік у сумі 11 537 000, 00 грн у 3 рази перевищує розмір винагороди за увесь 2017 рік, що, в будь-якому разі, не може бути розумним і справедливим стосовно інших працівників АТ "Укрзалізниця". Рішення щодо заохочувальних виплат повинно ухвалюватися компетентним органом управління товариства на підставі окремого рішення Наглядової ради товариства, а не самим працівником.
Кабінет Міністрів України подав письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідно до пункту 75 Положення про правління АТ "Укрзалізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2019 року № 682, структура та розмір винагороди голови, його заступників та членів правління формуються відповідно до законодавства та визначаються положенням про винагороду голови, його заступників та членів правління, затвердженим Наглядовою радою, та регулярно переглядаються нею. Система винагород повинна відповідати структурі та рівню, встановленим на ринку, і враховувати не лише персональні показники, але і бізнес-ситуацію товариства, його фінансовий стан та перспективи.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 10 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року, Печерський районний суд міста Києва відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, зазначив, що встановлення розміру винагороди члену правління акціонерного товариства - суб`єкта державного сектору економіки, належить до виключних дискреційних повноважень Наглядової ради, виходячи зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 року № 859 "Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об`єднань державних підприємств" (зі змінами), а також згідно із рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25 вересня 2018 року № 659 (що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2018 року за № 1367/32819) "Про затвердження Вимог до положення про винагороду та звіту про винагороду членів наглядової ради та виконавчого органу акціонерного товариства". Тому премія, її розмір повинні визначатися компетентним органом управління AT "Укрзалізниця", а саме Наглядовою радою, відповідно до компетенції, визначеної у пункті 9 частини другої статті 52 Закону України "Про акціонерні товариства", та інших нормативно-правових актах.
Суд першої інстанції зазначив, що встановлений умовами контракту розмір винагороди позивача є непропорційно завищеним у порівнянні із середньою заробітною платою у відповідній галузі і перевищує її в десятки разів. Винагорода ОСОБА_1 як нерезидента України у визначеному ним розмірі не може вважатися справедливою та обґрунтованою, оскільки порушує рівність прав громадян України на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України). Також система оплати праці позивача у AT "Укрзалізниця" не може мати характеру соціальної справедливості та справедливої винагороди за працю, оскільки створює істотний дисбаланс між вкладом працівника у досягнення результатів діяльності підприємства та розміром винагороди за виконану роботу.
Виходячи зі змісту підпунктів 5.1.2, 5.1.3 та 5.1.6 контракту, інші види винагороди у формі квартальних та річних премій, матеріальної винагороди за ефективне управління майном не є фіксованими та встановлюються за певних обставин за рішенням наглядової ради AT "Укрзалізниця".
Позивач не довів, що з часу його призначення на посаду члена правління AT "Укрзалізниця" вчиняло дії щодо зміни порядку нарахувань премій згідно із умовами контракту, як то звернення до суду про вирішення корпоративного спору, ініціювання внесення змін до контракту, припинення повноважень члена правління з підстав невиконання компетентними органами управління AT "Укрзалізниця" своїх повноважень тощо. Позивач не довів будь-яких особистих досягнень під час виконання ним повноважень члена правління AT "Укрзалізниця" у період з 2016 року до 2019 року.
Апеляційний суд додатково зазначив, що член правління є посадовою особою акціонерного товариства та в розумінні рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25 вересня 2018 року № 659 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2018 року за № 367/32819) "Про затвердження Вимог до положення про винагороду та звіту про винагороду членів Наглядової ради та виконавчого органу акціонерного товариства" визначено, зокрема, дискреційні (на власний розсуд) повноваження Наглядової ради товариства щодо встановлення, нарахування та виплати члену виконавчого органу винагороди за виконувану ним роботу.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
23 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, визначив як підстави касаційного оскарження цих судових рішень те, що:
- рішення суду апеляційної інстанції не відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2019 року у справі № 174/780/16-ц (провадження № 61-34732св18). Відповідно до зазначеного висновку у структурі заробітної плати передбачена додаткова заробітна плата, яка є винагородою за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідництво i за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні i компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань i функцій. При вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок i доплат потрібно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках i за умов, передбачених цими актами. З мотивів браку коштів у здійсненні зазначених виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.
ОСОБА_1 зазначає, що за увесь час існування трудових відносин між ним та товариством жодних рішень про ненарахування та невиплату квартальної, річної премій, матеріальної винагороди або про зменшення розміру згаданих премій не ухвалювалося, що підтверджує ненастання підстав, передбачених підпунктами 5.1.4, 5.1.5 контракту. Такі обставини відповідач не спростував;
- існують підстави для відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), який застосовано судом апеляційної інстанції, оскільки застосування загальних засад цивільного судочинства під час регулювання трудових відносин не може превалювати над спеціальними нормами трудового права;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах у питанні структури заробітної плати, враховуючи, що позивач обіймав посаду члена правління юридичної особи, правові відносини між сторонами виникли на підставі контракту; щодо позбавлення працівника премій з урахуванням умов контракту та постанови Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 року № 859 "Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об`єднань державних підприємств";
- суд апеляційної інстанції належно не перевірив доводи і заперечення сторін, не оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу, зокрема, не дослідив умови контракту від 02 вересня 2016 року та додаткової угоди від 27 грудня 2016 року № 1 щодо нарахування та виплати члену правління квартальної та/або річної премії;
- суд першої інстанції безпідставно застосував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 234/7936/14-ц та від 31 травня 2017 року у справі № 759/7662/15-ц, у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 711/5711/16-ц (провадження № 61-535св18), у яких обставини справи не є подібними із обставинами у справі № 760/1125/20-ц, оскільки у наведених справах спори виникли щодо припинення повноважень члена правління, проте у справі, рішення у якій оскаржуються, предметом спору є стягнення частини заробітної плати у виді квартальних та річної премій;
- суди першої та апеляційної інстанцій, усупереч правилам частини четвертої статті 274 ЦПК України, розглянули справу за правилами спрощеного позовного провадження, хоча у цій справі ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- суд першої інстанції безпідставно не розглянув клопотання сторони позивача про витребування доказів та виклик свідків.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
АТ "Укрзалізниця" надало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. На переконання відповідача суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права.
Кабінет Міністрів України також подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому зазначив, що оскаржувані судові рішення відповідають критеріям законності та обґрунтованості.
ОСОБА_1 надав відповіді на відзиви на касаційну скаргу та через представника - адвоката Цвєткова А. М. подав пояснення до касаційної скарги.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 29 липня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Витребував із Печерського районного суду міста Києва цивільну справу № 760/1125/20-ц за позовом ОСОБА_1 до АТ "Українська залізниця", третя особа - Кабінет Міністрів України, про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати
Ухвалою від 22 листопада 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду призначив справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Ухвалою від 30 листопада 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою від 11 січня 2023 року Велика Палата Верховного Суду повернула справу на розгляд відповідній колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою від 29 березня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою від 10 квітня 2023 року Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду прийняв та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у ній матеріалами.
Мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
В ухвалі від 29 березня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки вважав, що існує необхідність для відступу від висновків, викладених колегією суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 464/1369/18
(провадження № 61-15457св19) щодо дискреційних повноважень роботодавця з виплати працівникові премій як обов`язкових складових заробітної плати із зазначенням, що:
- неухвалення жодного із рішень щодо виплати (невиплати, зменшення) премії працівникові, що як обов`язок врегульовано у трудовому контракті позивача, не може бути дискреційним повноваженням роботодавця, оскільки виходить за межі визначених варіантів правомірної поведінки учасника правовідносин. Неухвалення жодного із дозволених (передбачених контрактом) рішень виходить за межі дискреційних повноважень та є протиправним, призводить до порушення прав працівника на виплату йому премії як складової заробітної плати. Це є таким самим порушення як і відмова у виплаті премії як частини заробітку у тому разі, якщо для цього є відповідні підстави, передбачені умовами контракту;
- кінцевою та єдиною метою звернення працівника до суду є виплата йому цих премій, а не спонукання роботодавця до належного виконання своїх обов`язків з виплати працівникові заробітної плати в повному обсязі шляхом прийняття відповідного рішення. Неприйняття рішення у межах дискреційних повноважень свідчить про нездійснення роботодавцем свого обов`язку зі своєчасної та в повному обсязі виплати заробітної плати працівникові, а тому таке право працівника підлягає ефективному та дієвому судовому захисту;
- у вирішенні спору про нарахування та виплату премії як обов`язкової складової заробітної плати суд не може зобов`язувати відповідача усунути виявлені недоліки у його діяльності, а так само визнавати таку бездіяльність, зокрема протиправною, оскільки такий спосіб захисту у спірних правовідносинах не є дієвим, тобто не приведе до ефективного відновлення порушеного права, до вирішення спору, а лише створить передумови для нового звернення до суду за його вирішенням. Тож вимога про стягнення з відповідача невиплаченої премії як частини трудової винагороди за працю є ефективним (дієвим) та правомірним способом захисту порушених трудових прав позивача, за захистом яких він власне і звернувся до суду.
ІV. ПОЗИЦІЯ ОБ`ЄДНАНОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ У СКЛАДІ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що постановою від 01 червня 2016 року № 349 "Про зміну складу правління публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" Кабінет Міністрів України увів до складу правління ПАТ "Укрзалізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 жовтня 2015 року № 815 "Про деякі питання правління публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та вивів зі складу правління ОСОБА_5 ; ОСОБА_6, ОСОБА_7, припинивши відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України їх повноваження як членів правління.
На виконання зазначеної постанови Кабінету Міністрів України на засіданні 01 серпня 2016 року Наглядова рада ПАТ "Укрзалізниця" постановила протокольне рішення про зобов`язання правління AT "Укрзалізниця" подати Наглядовій раді пропозиції щодо умов контрактів, що укладатимуться з членами правління; визначити членів правління відповідальними за конкретні напрями діяльності AT "Укрзалізниця" з відображенням сфер відповідальності членів правління у контрактах, що укладатимуться з ними (як окремого додатка до контракту), та подальшим визначенням КРІ діяльності членів правління.
На черговому засіданні Наглядової ради AT "Укрзалізниця" 18 серпня 2016 року (протокол № 3) ухвалено рішення про затвердження умов контрактів із членами правління ПАТ "Укрзалізниця"; встановлено, що невід`ємними частинами контрактів з членами правління ПАТ "Укрзалізниця" є, зокрема, Карта оцінки результатів праці членів правління з урахуванням рекомендацій аудитора з числа "великої четвірки"; прийнято рішення про зобов`язання виконуючого обов`язки Корпоративного секретаря AT "Укрзалізниця" Галущака А. Е. підписати контракти з членами правління AT "Укрзалізниця", додаткові угоди та необхідні додатки відповідно до чинного законодавства України.
На виконання згаданих постанови Кабінету Міністрів України та рішень Наглядової ради AT "Укрзалізниця" 02 вересня 2016 року AT "Укрзалізниця", від імені якого діяв виконуючий обов`язки Корпоративного секретаря товариства Галущак А. Е., та ОСОБА_1 уклали контракт із членом правління АТ "Укрзалізниця".
Згідно з підпунктом 2.3.2 контракту товариство зобов`язується забезпечувати умови оплати праці, норми робочого часу і часу відпочинку відповідно до цього контракту і законодавства. Виплачувати члену правління винагороду (заробітна плата та інші виплати, що не належать до фонду оплати праці) на умовах цього контракту.
Відповідно до підпункту 3.1.9 контракту член правління має право отримувати винагороду за виконання функцій члена правління товариства.
За пунктом 5.3 контракту заробітна плата нараховується члену правління за фактично відпрацьований час та/або роботу, визначену контрактом, та виплачується в строки, визначені законодавством України та колективним договором товариства.
Згідно з пунктом 5.1 контракту за виконання обов`язків, передбачених контрактом, члену правління нараховується винагорода, виходячи з установленого посадового окладу, квартальної премії у відсотках до посадового окладу з урахуванням фактично відпрацьованого часу в розмірі і за показниками, визначеними картою оцінки результатів праці члена правління, що буде затверджена Наглядовою радою товариства (квартальна премія нараховується щокварталу, максимальний розмір - три посадові оклади), та річної премії у відсотках до посадового окладу з урахуванням фактично відпрацьованого часу в розмірі і за показниками, визначеними картою оцінки результатів праці члена правління, що буде затверджена Наглядовою радою товариства (річна премія нараховується один раз на рік, максимальний розмір - двадцять чотири посадові оклади).
Додатковою угодою від 27 грудня 2016 року № 1 до контракту від 02 вересня 2016 року пункт 5.2 контракту викладено в такій редакції:
"5.2 Рішення про нарахування та виплату члену правління квартальної та/або річної премії приймається Правлінням товариства на підставі рішення Наглядової ради товариства про схвалення виконання показників карти оцінки результатів праці члена правління з урахуванням вимог законодавства та умов цього контракту.
Рішення про нарахування та виплату члену правління матеріальної винагороди за ефективне управління майном приймається Наглядовою радою товариства".
Цією ж Додатковою угодою доповнено контракт з позивачем новим додатком "Картка оцінки результатів праці члена правління Товариства на 2016 рік", затвердженим рішенням Наглядової ради від 28 грудня 2016 року (протокол засідання № 6).
Відповідно до пункту 4 контракту (в редакції додаткової угоди від 27 грудня 2016 року № 1 до контракту від 02 вересня 2016 року) за рішенням Вищого органу товариства квартальна та річні премії не нараховуються та не виплачуються члену правління у разі відсутності прибутку за звітний період; наявності простроченої заборгованості перед державним бюджетом та державними соціальними фондами; збільшення розміру заборгованості Товариства з виплати заробітної плати у поточному звітному періоді порівняно з попереднім аналогічним звітним періодом, невиконання рішень Вищого органу товариства або Наглядової ради товариства за умови, що Вищим органом товариства та/або Наглядовою радою прийнято рішення про невиплату квартальної та/або річної премії.
Згідно з підпунктом 5.1.5 контракту квартальна та річна премії за звітний період можуть бути зменшені у разі наявності заборгованості із виплати заробітної плати - розмір премії встановлюється не більше 20 % максимально можливого розміру премії; погіршення якості роботи, неналежного виконання умов контракту, порушення трудової дисципліни - зменшується або не нараховується у тому звітному періоді, коли виявлено відповідне порушення (за окремим рішенням).
За підпунктом 5.1.6 контракту рішення про ненарахування та невиплату квартальної чи річної премії, а також про зменшення розміру цих премій приймається Вищим органом товариства або Наглядовою радою товариства.
Також цим пунктом контракту передбачено, що виплата винагороди не повинна здійснюватися за рахунок зменшення соціальних гарантій працівникам товариства, які визначені у колективному договорі товариства.
Відповідно до пунктів 3, 4 постанови Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 року № 488 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 07 жовтня 2015 року № 815" вирішено вивести зі складу правління AТ "Укрзалізниця" ОСОБА_1, припинивши відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України повноваження члена правління.
Наказом (розпорядженням) від 14 червня 2019 року № 1225/ос про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 звільнено 14 червня 2019 року з посади члена правління на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
Відповідно до розрахункових листів ОСОБА_1 за 2016-2019 роки йому нараховувалася і виплачувалася винагорода за виконувану ним роботу, як члену правління товариства, виходячи з окладу 415 000, 00 грн.
Оцінка мотивів передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
За обставинами справи позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості із заробітної плати у виді квартальних та річної премій, які, на переконання позивача, є її обов`язковими складовими саме за умовами трудового контракту.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у вирішенні цього спору в цілому та поставленого перед нею завдання визначила основними правовими проблемами, які підлягають розв`язанню нею: з`ясування правової природи контракту, як регулятора трудових відносин; правової природи премії, як складової заробітної плати у спірних правовідносинах; визначення меж власного розсуду і свободи роботодавця у повноваженнях з виконання обов`язку оплати праці робітника згідно з умовами укладеного сторонами трудового контракту; оцінка дискреційних повноважень роботодавця; визначення повноважень суду у вирішенні цього спору.
Право, що підлягає застосуванню судом
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.
Оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт (частина перша статті 97 КЗпП України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (частина друга статті 97 КЗпП України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті (частина третя статті 97 КЗпП України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами (частина четверта статті 97 КЗпП України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За правилами частини четвертої статті 62 Закону України "Про акціонерні товариства" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) посадовим особам органів акціонерного товариства виплачується винагорода лише на умовах, передбачених цивільно-правовими або трудовими договорами (контрактами), укладеними з ними.
Трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ними органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина перша статті 21 КЗпП України).
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 21 КЗпП України).
Оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов`язана з виконанням умов контракту (стаття 20 Закону України "Про оплату праці").