ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2024 року
м. Київ
справа №808/2432/17
касаційне провадження № К/9901/48869/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2018 (головуючий суддя - Чумак С.Ю., судді - Чабаненко С.В., Юрко І.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансойлтрейд" до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекція ГУ ДФС у Запорізької області про визнання протиправними дій та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансойлтрейд" (далі у тексті - позивач, Товариство, платник) звернулось з адміністративним позовом до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекція ГУ ДФС у Запорізької області (далі у тексті - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), в якому просило: визнати незаконними дії відповідача щодо опису майна Товариства у податкову заставу (нежитлових приміщень, реєстраційні номера 83434923101, 83506523101, 83533423101, 83557823101, що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Таганська, 16); скасувати акт опису майна від 14.08.2015 №24 та рішення про опис майна у податкову заставу від 11.06.2014 №66; зобов`язати відповідача звільнити майно Товариства із податкової застави з виключенням цього майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В обґрунтування позову позивач послався на протиправність дій відповідача щодо опису майна платника, протиправність рішень про опис майна у податкову заставу з підстав того, що ці рішення підписано заступником начальника Інспекції, а не керівником контролюючого органу, що суперечить вимогам пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Також, позивач вказує на те, що контролюючим органом перед прийняттям рішення про опис майна у податкову заставу не було проведено оцінку майна, яке підлягало опису. Зазначає про те, що він звертався до контролюючого органу з заявою, в якій вказував на протиправність дій щодо опису майна у податкову заставу, оскільки вартість описаного майна була значно більша від податкового боргу, але відповідачем рішення про опис майна у податкову заставу не скасовано і не усунуто зазначені порушення вимог чинного законодавства.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 01.11.2017 у задоволенні позову відмовив у повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заступник Інспекції мав повноваження на підписання рішення про опис майна у податкову заставу відповідно до пункту 89.3 статті 89 ПК України та наказу Інспекції від 20.01.2014 №71 "Про розподіл обов`язків між керівництвом ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області" (далі - Наказ №71), а та обставина, що акт опису майна підписаний не керівником ДПІ, а його заступником, на якого було покладено виконання обов`язків по погашенню заборгованостей, не порушують прав та інтересів позивача, і не може бути підставою для скасування рішення. Суд дійшов висновку, що незважаючи на певні недоліки допущені контролюючим органом під час складання акту опису майна та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу, права та законні інтереси позивача були поновлені в досудовому порядку шляхом виключення з акту опису майна нежитлового приміщення ХІ літ.А1, а2 реєстраційний номер 83506523101, адреса вул. Таганська, 16, та нежитлового приміщення №170 літ.А1, реєстраційний номер 83533423101, адреса вул. Таганська, 16.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 16.03.2018 (з урахуванням ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 02.11.2018 про виправлення допущених описок) скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення, яким позов задовольнив, визнав протиправними дії контролюючого органу щодо опису майна платника у податкову заставу, а саме, нежитлових приміщень, реєстраційні номера 83434923101, 83506523101, 83533423101, 83557823101, що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Таганська, 16, визнав протиправним та скасував рішення про опис майна у податкову заставу від 11.06.2014 №66, скасував акт опису майна від 14.08.2015 №24, зобов`язав Запорізьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Запорізькій області звільнити з податкової застави майно платника, визначене актом опису майна від 14.08.2015 № 24, з виключенням цього майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем в порушення вимог пункту 89.3 статті 89 ПК України та Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1841/24373 (далі - Порядок №572) рішення про опис майна у податкову заставу підписано неуповноваженою особою, що є підставою для його скасування, а скасування зазначеного рішення є підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів, оскільки відсутні рішення про те, що відповідне майно перебуває у податковій заставі.
Відповідач подав до суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі, відповідач доводить правомірність прийнятих ним рішення щодо опису майна у податкову заставу з підстав наявності у заступника Інспекції повноважень на підписання рішення про опис майна у податкову заставу та наявності у позивача податкового боргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.05.2018 відкрив касаційне провадження за касаційної скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав суду, що не перешкоджає її розгляду.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.02.2024 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 07.02.2024.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі у тексті - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій установили, що 11.06.2014 контролюючим органом сформовано податкову вимогу №545-25, якою позивача зобов`язано сплатити податковий борг у розмірі 3853,00 грн.
Також, 11.06.2014 заступником начальника Інспекції ОСОБА_1 прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №66.
Вказані рішення направлялись на адресу позивача, проте були повернуті до контролюючого органу з відміткою відділення поштового зв`язку із закінченням терміну зберігання.
14.08.2015 податковим керуючим складено акт опису майна №24, яким описано у податкову заставу наступні об`єкти: нежитлове приміщення Х літ. А-14,А1, А 2 реєстраційний номер 83434923101, адреса вул. Таганська, 16; нежитлове приміщення ХІ літ. А1, а2 реєстраційний номер 83506523101, адреса вул. Таганська, 16; нежитлове приміщення № 170 літ. А1, реєстраційний номер 83533423101, адреса вул. Таганська, 16; нежитлове приміщення № 170а літ. А1, реєстраційний номер 83557823101, адреса вул. Таганська, 16.
Зазначений акт опису майна затверджений заступником начальника Інспекції.
23.11.2015 позивач звернувся з листом до податкового керуючого, в якому зазначив, що загальна вартість приміщень ХІ, літ А1, а 2 та № 170а, літ. А1 становить 209240,00 грн, що покриває розмір податкового боргу. Крім того, у вказаному листі позивач просив виключити з податкової застави майно, інше ніж нежитлове приміщення ХІ, літ. А1, а2 реєстраційний номер 83506523101 та нежитлове приміщення № 170а, літ А1, реєстраційний номер 83557823101.
З огляду на надходження вказаної заяви від Товариства податковим органом були направлені відповідні листи до Запорізького міського управління юстиції з питань державної реєстрації для виключення з реєстру обтяжень відомостей про вищевказане майно, як на таке, що підпадає під дію податкової застави, а саме - щодо нежитлового приміщення ХІ літ. А1, а2 реєстраційний номер 83506523101, адреса вул. Таганська, 16, та нежитлового приміщення № 170 літ.А1, реєстраційний номер 83533423101, адреса вул. Таганська, 16.
Надаючи оцінку правомірності діям відповідача та прийняття ним оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями підпунктів 14.1.155, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що: податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання; податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
За правилами пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгоджені суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.