ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2024 року
м. Київ
справа № 362/1294/23
провадження № 61-15628св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Друга васильківська державна нотаріальна контора,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 травня 2023 року у складі судді Лебідь-Гавенко Г. М. та постанову Київського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Другої васильківської державної нотаріальної контори про скасування арешту.
Позовна заява мотивовано тим, що вона є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 . Вказаний будинок набуто нею на підставі договору купівлі-продажу від 15 лютого 1968 року, укладеного з ОСОБА_3 .
Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна їй стало відомо про те, що 16 вересня 2004 року щодо належного їй на праві власності житлового будинку було внесено запис про реєстрацію заборони (архівний запис) за реєстраційним номером 1309871. Реєстратором заборони вказано Васильківську районну державну нотаріальну контору, правонаступником якої є Друга васильківська державна нотаріальна контора. Підстава для реєстрації обтяження зазначено: "повідомлення, б/н, Ки. з-д залізобет. шпа. Власник: ОСОБА_3 ".
Позивачка зазначала, що вона набула право власності на вищевказаний житловий будинок у лютому 1968 році за договором купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_3 . Вказаний договір зареєстровано 04 березня 1968 року у Фастівському бюро технічної інвентаризації. Отже, реєстрація обтяження на належний їй житловий будинок здійснено за зобов`язаннями колишнього власника будинку, до якого вона не має ніякого відношення. Наявність відомостей про обтяження на житловий будинок створює для неї суттєві перешкоди, як власнику нерухомого майна, у праві розпоряджатися будинком на власний розсуд без будь-яких обмежень. Вважала, що вчинення відповідачем дій з реєстрації обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у 2004 році на підставі повідомлення невідомого походження, а саме "повідомлення, б/н, Ки. з-д залізобет. шпа. Власник: ОСОБА_3 ", на належний їй житловий будинок є порушенням її права власності, яке підлягає захисту судом шляхом скасування такого обтяження (арешту).
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд скасувати обтяження (арешт) на житловий будинок по АДРЕСА_1, який належить їй на праві власності.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 травня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою неправильно визначено відповідача у справі, оскільки Друга васильківська нотаріальна контора не є ані боржником, ані заінтересованою особою, в інтересах якої накладено арешт. Тобто нотаріальна контора не має правового зв`язку зі спірним нерухомим майном й накладеним на нього арештом, а тому не може бути відповідачем у вказаній справі.
Суд першої інстанції послався на відповідні правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 травня 2023 року змінено у частині мотивів прийнятого судом рішення про відмову у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позову з інших правових підстав, апеляційний суд виходив із того, що позивачкою не доведено належним та допустимими доказами, хто саме порушив її право та хто повинен відповідати за її позовом.
Апеляційний суд послався на відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Васильківського міськрайонного суду Київської області. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У грудні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2024 року справу за позовом ОСОБА_1 до Другої васильківської державної нотаріальної контори про скасування арешту, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили усіх обставин справи. Позивачкою набуто право власності на житловий будинок 15 лютого 1968 року за договором купівлі-продажу, який було посвідчено нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори, а тому такий договір пройшов відповідну перевірку нотаріусом на предмет наявності заборон у1968 році. До Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо житлового будинку позивачки16 вересня 2004 року було внесено запис про реєстрацію заборони за реєстраційним номером 1309871. Реєстратором заборони в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вказано Васильківську районну державну нотаріальну контору, назва якої в подальшому була змінена на Другу васильківську державну нотаріальну контору. Підстава для реєстрації обтяження зазначено: "повідомлення, б/н, Ки. з-д залізобет. шпа. Власник: ОСОБА_3 ". Отже, зі змісту підстави для накладення заборони неможливо встановити особу кредитора з метою можливого залучення його до участі у справи. Так само неможливо залучити до справи колишнього власника будинку ОСОБА_3, як можливого боржника, оскільки він не може мати до цієї обставини ніякого відношення, так як з 1968 року не є власником будинку. При цьому ОСОБА_3 ніякими діями чи бездіяльністю не порушував прав позивачки. Друга васильківська державна нотаріальна контора не надала належних обґрунтувань та пояснень про те, на якій правовій підставі здійснено у 2004 році реєстрацію обтяження на майно позивачки, яке належить їй на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 15 лютого 1968 року.
Станом на 16 вересня 2004 року питання ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та внесення до нього відповідного запису про обтяження було врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV) та Положенням про єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09 червня 1999 року № 31/5 у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18 серпня 2004 року № 85/5 (далі - Положення про єдиний реєстр заборон). Проте, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не застосували спеціальні норми права, які регулюють спірні правовідносини, а посилання судів на відповідні правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду є не релевантними до спірних правовідносин і фактичних обставин справи.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15 лютого 1968 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, є ОСОБА_1 .
Відповідно до інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 22 грудня 2021 року зареєстровано заборону на житловий будинок від 16 вересня 2004 року № 1309871, що знаходиться у АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на підставі повідомлення "повідомлення, б/н, Ки. з-д залізобет. шпа. Власник: ОСОБА_3 ".
Вказана заборона була зареєстрована Васильківською районною державною нотаріальною конторою як реєстратором вказаного реєстру в реєстрі для реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, арештів, накладених на майно судами, слідчими органами, і реєстрації зняття таких заборон та арештів, про що і зазначається у відомостях з реєстру, а також в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (електронна версія).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.