ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2024 року
м. Київ
справа № 820/3280/18
касаційне провадження № К/9901/69156/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Юрченко В.П., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2018 (суддя - Бабаєв А.І.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2018 (головуючий суддя - Жигилій С.П., судді - Перцова Т.С., Спаскін О.А.) у справі за позовом Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№12)" до Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№12)" (далі у тексті - позивач, підприємство, платник) звернулось до суду з позовом до Східної об`єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківської області (далі - відповідач 1, Інспекція, податковий орган), Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі по тексту - відповідач 2, Управління), в якому просило суд:
визнати протиправними дії Інспекції щодо перерозподілу в інтегрованій картці платника податків позивача сплачених грошових коштів з 30.06.2015 по 26.02.2016 та зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов`язань з податку на додану вартість по деклараціям: №9013045585 від 11.02.2015 на суму 114599,00 грн; №9035811518 від 12.03.2015 у сумі 131570,00 грн; № 9073506950 від 20.04.2015 у сумі 121848,00 грн; №9100038616 від 19.05.2015 у сумі 106809,00 грн; №9128345359 від 19.06.2015 у сумі 181185,00 грн; № 9150858339 від 17.07.2015 у сумі 84981,00 грн, а також нарахуванню пені у розмірі 66777,09 грн на суму цих грошових зобов`язань з податку на додану вартість;
зобов`язати відповідачів здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника позивача шляхом виключення (списання) з неї податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 740992,00 грн та пені по податку на додану вартість у розмірі 66777,09 грн.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 04.07.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2018, позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії Інспекції щодо перерозподілу в інтегрованій картці платника сплачених грошових коштів з 30.06.2015 по 26.02.2016 та зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов`язань з податку на додану вартість по деклараціям: № 9013045585 від 11.02.2015 на суму 114599,00 грн; №9035811518 від 12.03.2015 у сумі 131570,00 грн; №9073506950 від 20.04.2015 у сумі 121848,00 грн; №9100038616 від 19.05.2015 у сумі 106809,00 грн; №9128345359 від 19.06.2015 у сумі 181185,00 грн; №9150858339 від 17.07.2015 у сумі 84981,00 грн, а також нарахуванню пені у розмірі 66777,09 грн на суму цих грошових зобов`язань з податку на додану вартість. Зобов`язав Управління здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника шляхом виключення (списання) з неї податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 740992,00 грн та пені по податку на додану вартість у розмірі 66777,09 грн. В частині позовних вимог щодо зобов`язання Інспекцію здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника шляхом виключення (списання) з неї податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 740992,00 грн та пені по податку на додану вартість у розмірі 66777,09 грн відмовив.
Задовольняючи позовні вимоги у визначеній судами частині, суди виходили з того, що податковий орган, перерозподіляючи в інтегрованій картці платника податків сплачені позивачем грошові кошти, зараховуючи в рахунок погашення грошових зобов`язань з податку на додану вартість по вищевказаним деклараціям та нараховуючи пеню, діяв протиправно, оскільки позивачем своєчасно було сплачено узгоджені грошові зобов`язання з податку на додану вартість за період лютий-липень 2015 року, що встановлено судовими рішеннями у справі №820/8657/15.
Управління, не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на прийняття судового рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач 2 посилається на невірне застосування судами першої та апеляційної інстанцій приписів Порядку ведення органами доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 №765 (далі - Порядок №765), Порядку ведення органами Державної фіскальної служби оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 (далі - Порядок №422), пункту 87.9 статті 87, статті 129 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Скаржник зазначає про неврахування судами, що сплачені позивачем кошти по деклараціям 2015 року, були правомірно зараховані ним на погашення податкового боргу платника, який виник раніше і був стягнутий за рішенням суду у справі 2а-3772/12/2070 та, у подальшому, розстрочений за ухвалами суду, згідно з черговістю його виникнення відповідно до вимог пункту 87.9 статті 87 ПК України. Скаржник доводить правомірність нарахування пені відповідно до статті 129 ПК України, з дати фактичного виникнення боргу по дату його фактичної сплати, оскільки судове рішення про стягнення податкового боргу, яким встановлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді пені, передбаченої підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просив залишити їх без змін та відмовити відповідачу у задоволенні касаційної скарги.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.12.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.01.2024 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 25.01.2024.
Переглянув судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірив повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов наступного висновку.
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, податковий орган звертався до суду з позовом щодо стягнення з платника заборгованості перед бюджетом у сумі 1115884,60 грн з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) з рахунків у банках, які обслуговують його на користь державного бюджету України. Податковий орган звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості на підставі узгоджених податкових декларацій зазначених вище та пені, нарахованої у розмірі 374892,60 грн.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 12.10.2015 у справі №820/8657/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015, у задоволенні позову Інспекції до підприємства про стягнення заборгованості відмовив.
Інспекцією здійснено перерозподіл в інтегрованій картці платника податків сплачених грошових коштів з 30.06.2015 по 26.02.2016 та зараховано в рахунок погашення грошових зобов`язань з податку на додану вартість по деклараціям №9013045585 від 11.02.2015 на суму 114599,00 грн, №9035811518 від 12.03.2015 у сумі 131570,00 грн, №9073506950 від 20.04.2015 у сумі 121848,00 грн, №9100038616 від 19.05.2015 у сумі 106809,00 грн, №9128345359 від 19.06.2015 у сумі 181185,00 грн, № 9150858339 від 17.07.2015 у сумі 84981,00 грн. Також, контролюючим органом нараховано пеню у розмірі 66777,09 грн на суму вищевказаних грошових зобов`язань з податку на додану вартість.
Зі змісту постанови Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2015 у справі №820/8657/15, в межах розгляду даної справи судами встановлено, що підприємством сплачено суми узгоджених грошових зобов`язань з податку на додану вартість, визначених у податкових деклараціях: №9013045585 від 11.02.2015; №9035811518 від 12.03.2015; №9073506950 від 20.04.2015; №9100038616 від 19.05.2015; № 9128345359 від 19.06.2015; №9150858339 від 17.07.2015, згідно з платіжними дорученнями: №443 від 30.03.2015, №444 від 30.03.2015, №596 від 30.04.2015, №597 від 30.04.2015, №818 від 29.05.2015, №1011 від 25.06.2015, №1035 від 30.06.2015, №1038 від 30.06.2015, №1070 від 06.07.2015, №1085 від 10.07.2015, №1099 від 13.07.2015, №1103 від 14.07.2015, №1106 від 16.07.2015, №1111 від 17.07.2015, №1118 від 17.07.2015, №1129 від 20.07.2015, №1132 від 22.07.2015, №1135 від 23.07.2015, №1152 від 27.07.2015, №1162 від 29.07.2015, №1165 від 30.07.2015, №1173 від 30.07.2015, №1225 від 03.08.2015, №1223 від 04.08.2015, №1238 від 05.08.2015, №1249 від 06.08.2015, №1252 від 07.08.2015, №1265 від 10.08.2015, №1274 від 11.08.2015, №1292 від 12.08.2015, №1293 від 13.08.2015, №1297 від 14.08.2015, №1313 від 18.08.2015, №1322 від 19.08.2015, №1331 від 20.08.2015, №1332 від 21.08.2015.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з урахуванням меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає про таке.
Підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).
Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 ПК України).
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України встановлено, що після закінчення встановлених Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
При самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків нарахування пені розпочинається після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.
Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань (підпункт 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 ПК України).
Таким чином, у разі якщо пеня нараховується на погашену суму заборгованості, що виникла в результаті самостійно нарахованого платником податків узгодженого грошового зобов`язання, то відповідно контролюючий орган у будь - якому випадку позбавлений права нараховувати таку пеню до спливу 90 - денного строку з дня наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання.
За правилами, встановленими пунктами 32.1, 32.2, 32.3 статті 32 ПК України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов`язку.
Положеннями пункту 100.1 статті 10 ПК України встановлено, що розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.
Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.
Наведене свідчить, що виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний із несплатою узгодженої суми грошового зобов`язання протягом установленого строку.
Джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів (пункт 87.1 статті 87 ПК України).
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (пункт 87.2 статті 87 ПК України).
Як зазначалось раніше, скаржник у касаційній скарзі посилається на неврахування судами, що сплачені позивачем кошти по деклараціям 2015 року, були правомірно зараховані ним на погашення податкового боргу платника, який виник раніше і був стягнутий за рішенням суду у справі 2а-3772/12/2070 та, у подальшому, розстрочений за ухвалами суду, згідно з черговістю його виникнення відповідно до вимог пункту 87.9 статті 87 ПК України.