ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2024 року
м. Київ
справа № 520/8343/22
адміністративне провадження № К/990/36391/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу №520/8343/22
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Департаменту з питань виконання кримінальних покарань
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року, ухвалене у складі головуючого судді Кухар М.Д.
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Мінаєвої О.М., суддів: Калиновського В.А., Кононенко З.О.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У жовтні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань (далі - відповідач), у якому, з урахуванням змін до позовної заяви, просив:
1.1. зобов`язати відповідача видати відповідний наказ і внести запис до трудової книжки позивача про нову дату звільнення зі служби в Державній кримінально виконавчій службі України за станом здоров`я, а раніше внесений запис про день звільнення від 08.07.2022 визнати недійсним;
1.2. стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь період затримки розрахунку з 09.07.2022 (наступний день після звільнення) по день виплати позивачу заборгованість по одноразовій грошовій допомозі при звільненні 08.07.2023 у розмірі 178916,08 грн без урахування податків та інших обов`язкових платежів на картковий рахунок за вказаними реквізитами;
1.3. стягнути з відповідача на користь позивача не виплачену додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 у розмірі 120000,00 грн без урахування податків та інших обов`язкових платежів на картковий рахунок за вказаними реквізитами;
1.4. стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по одноразовій грошовій допомозі при звільненні у розмірі 28266,15 грн без урахування податків та інших обов`язкових платежів на картковий рахунок за вказаними реквізитами.
2. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що відповідачем порушені вимоги статей 47 та 116 КЗпП України щодо повного розрахунку у день його звільнення. Стверджує, що посадовими особами відповідача протиправно не виплачено середній заробіток за весь період затримки розрахунку з 09.07.2022 (наступний день після звільнення) по день виплати позивачу заборгованість по одноразовій грошовій допомозі при звільненні 08.07.2023 у розмірі 178916,08 грн, додаткову винагороду за період з 01.03.2022 по 30.06.2022 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 у розмірі 120000,00 грн (30000 х 3), заборгованість по одноразовій грошовій допомозі при звільненні у розмірі 28266,15 грн (12947,88 грн (50% від середнього грошового забезпечення) х 13 календарних років служби = 168322,44 грн, з яких відповідачем виплачено 140056,29 грн після звернення позивача до суду із цим позовом).
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
3. ОСОБА_1 у період з 24.09.2018 по 08.07.2022 проходив службу у Державній кримінально виконавчій службі України, останнє місце служби Державний департамент з питань виконання покарань (чергова частина Управління забезпечення діяльності у південному регіоні Департаменту в м. Одеса).
4. Згідно наказу Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 06.07.2022 №279/ОС-22 "Про звільнення", на підставі рапорту ОСОБА_1 від 05.07.2022 та свідоцтва про хворобу медичної (військово-лікарської) комісії ДУ "ТМО МВС України по Харківській області" від 01.07.2022 № 4, позивача звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України у відповідності з пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу), починаючи з 08.07.2022.
5. Позивач відмовився від ознайомлення під особистий підпис з вказаним наказом, в результаті чого був складений акт від 08.07.2022 № 679/ВЛ "Про відмову від ознайомлення з наказом про звільнення".
6. Листом Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 13.07.2022 № 8/1-5128/Гр/ВС, на вимогу позивача, викладену в рапорті від 05.07.2022, на вказану ним адресу за допомогою засобів поштового зв`язку "Нова Пошта" направлено запитувані документи та оригінал трудової книжки, що підтверджується експрес-накладною № 59000840466998.
7. В день звільнення позивача (08.07.2022) відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми належні при звільненні.
8. Пізніше (31.08.2022) позивач звернувся до відповідача зі зверненням з приводу не виплатити належних йому грошових коштів згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" зі змінами за час з 24.02.2022 по час звільнення з Державної кримінально-виконавчої служби України 08.07.2022, але відповідач відповіді позивачу не надав.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
9. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2023, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2023, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково, а саме:
9.1. визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу, звільненому 08.07.2022 на підставі наказу Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 06.07.2022 № 279/ОС-22 із Державної кримінально-виконавчої служби України з посади заступника начальника відділу збору та аналізу оперативної інформації у центральному та південному регіонах Управління з питань забезпечення режиму Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, належних при звільненні сум;
9.2. зобов`язано Департамент з питань виконання кримінальних покарань нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, які ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплачених сум;
9.3. зобов`язано Департамент з питань виконання кримінальних покарань здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", починаючи з 24.02.2022 по 31.05.2022;
9.4. у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
10. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення не виплаченої додаткової винагороди, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно встановлено пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350), відповідно до якого указана додаткова винагорода виплачується, серед інших, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка".
10.1. Суди попередніх інстанцій зважили, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р "Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми "єПідтримка"", Одеська область (без визначення окремих територіальних громад та населених пунктів) була включена до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка".
10.2. Визначаючи період, протягом якого позивач мав право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно у відповідності до вищевказаних норм, суди попередніх інстанцій урахували, що згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350, якою внесено зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 шляхом доповнення абзацу першого словами "а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка"", застосовується з 24.02.2022.
10.3. Надалі, постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 754 до постанови № 168 були внесені зміни, відповідно до яких в абзаці 1 пункту 1 слова "які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка" замінено словами "які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)". Пунктом 2 указаної цієї постанови, встановлено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022. Отже, з 01.06.2022 право на отримання щомісячної додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн залишилося лише у тих співробітників Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в межах територіальних громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
10.4. На підставі наведеного, суди обох інстанцій дійшли висновку, що відповідач зобов`язаний був нараховувати та виплачувати позивачу додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн щомісячно, яка передбачена постановою Кабінетом Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, з урахуванням фактично виплачених сум.
10.5. В частині позовних вимог про зобов`язання Департаменту з питань виконання кримінальних покарань нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби суди попередніх інстанцій, виходячи з того, що відповідачем не було у повному обсязі здійснено нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, дійшли висновку, що належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання Департаменту з питань виконання кримінальних покарань нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, які позивач отримував під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплачених сум.
10.6. В іншій частині позовних вимог, у задоволенні якої було відмовлено рішенням суду першої інстанції у зв`язку з передчасністю та безпідставністю, оцінка судом апеляційної інстанції не надавалася, оскільки, як зазначено судом цієї інстанції, позивачем не було оскаржено рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні його позовних вимог, тому в силу приписів статті 308 КАС України апеляційний перегляд справи здійснено в межах доводів та вимог апеляційної скарги Департаменту з питань виконання кримінальних покарань.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
11. Не погодившись із цими судовими рішеннями в частині задоволених позовних вимог, Департамент з питань виконання кримінальних покарань 31.10.2023 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду (далі - Суд), у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у вказаній частині, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
11.1. Ця касаційна скарга подана з підстав неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України з посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168), а також застосування частини п`ятої статті 122 КАС України у подібних правовідносинах.
11.2. В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на неправильне тлумачення судами першої та апеляційної інстанції пункту 1 Постанови № 168 (в редакції від 22.03.2022), оскільки вказаною нормою чітко визначено, що:
- право на додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн мають лише ті особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які саме несуть (тобто, заступають у наряд чергування тощо) службу в органах та установах зазначеної Служби, а не всі співробітники Державної кримінально-виконавчої служби України, які навіть не мають посадових завдань та обов`язків дотичних до несення служби. На переконання скаржника, оскільки, поняття "несення служби" включає в себе чергування у складі наряду чергової частини, участь в оперативних заходах, несення варти тощо, то пункт 1 Постанови № 168 (в редакції від 22.03.2022) не потребує додаткових застережень, так як там вже використано поняття "несення служби";
- виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників), а відтак за відсутності таких наказів, підстави для нарахування та виплати такої винагороди відсутні;
- для виплати винагороди служба має бути несена в органах та установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка", а в даному випадку останнім днем подання запитів (заявок) для отримання допомоги в рамках Програми "єПідтримка" взагалі було 31.03.2022.
11.3. У цьому аспекті касатор вказує, що Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України є таким, що затверджений наказом Міністерств юстиції України від 28.03.2018 № 925/5 (далі - Порядок № 925/5), яким визначено поняття несення служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально- виконавчої служби України, яке стосується виконання певної роботи у складі наряду чергової частини, караулу, зміни, патруля, контрольного пункту, поста, оперативно-пошукової групи, групи швидкого реагування.
11.4. Крім того, Департамент зазначає, що надання допомоги в рамках Програми "єПідтримка" врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 № 1272 "Деякі питання надання допомоги в рамках Програми ʼєПідтримка" (якою затверджено Порядок надання допомоги в рамках Програми ʼєПідтримка" та Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання допомоги в рамках Програми ʼєПідтримка". Так, постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2022 № 367 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2021 року № 1272" Постанову № 1272 було доповнено пунктом 3, згідно з яким установлено, що останнім днем подання запитів (заявок) для отримання допомоги в рамках Програми ʼєПідтримка" є 31.03.2022.
11.5. Таким чином, скаржник стверджує, що починаючи з 01.04.2022 на території Одеської області допомога в рамках Програми ʼєПідтримка" не надавалася, а тому, відсутні підстави для нарахування відповідної виплати з цього періоду.
11.6. Отже, за доводами Департаменту, Верховний Суд має сформувати правову позицію щодо застосування пункту 1 Постанови КМУ № 168 в частині визначення критеріїв, які підлягають врахуванню при застосуванні цієї норм права у справах подібної категорії, яка полягає у тому, що право на отримання додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн щомісячно мали лише ті особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які:
1) несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, тобто залучаються до участі в оперативних заходах, несення варти, в тому числі в нічний час, несення служби у наряді та інших заходах, спрямованих на забезпечення безпеки в умовах воєнного стану;
2) несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, на підтвердження чого командирами (начальниками) видаються відповідні накази, а уповноваженими посадовими особа складаються графіки наряду чергування, облікові форми часу несення служби тощо;
4) несуть службу лише в тих органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми ʼєПідтримка".
11.7. За твердженнями касатора, пункт 1 Постанови № 168 є таким, що не поширюється на позивача у цій справі, оскільки він не відповідає вимогам, які встановлені цією нормою, так як не залучався до участі в оперативних заходах, несення варти, в тому числі в нічний час, несення служби у наряді та інших заходах, спрямованих на забезпечення безпеки в умовах воєнного стану, не входив до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів.
11.8. Крім того, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою ту обставину, що за характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим та стосується проходження публічної служби, на який поширюється не лише юрисдикція адміністративних судів, а й застосування спеціального місячного строку для звернення до суду, як то передбачено частиною п`ятою статті 122 КАС України
11.9. Так, частиною п`ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
11.10. Своєю чергою, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою у цій справі 07.10.2022, де просив суд, крім іншого, зобов`язати Департамент нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагород у в розмірі 30 000 грн щомісячно починаючи з 24.02.2022 по 31.05.2022. За таких умов, на переконання Департаменту, позивач пропустив місячний строк (встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України) на звернення до суду.
11.11. У касаційній скарзі касатор також стверджує про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме суд апеляційної інстанції не виконав процесуальну вимогу щодо належного розгляду питання поважності причин неподання відповідачем доказів до суду першої інстанції, як передумови для апеляційного перегляду справи та як наслідок не застосував положення частини першої статті 319 КАС України, згідно якої, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених, зокрема пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України.
11.12. Так, скаржник зазначає, що Департаментом здійснено повний розрахунок всіх належних до виплати сум при звільнені із позивачем відповідно до наказу Департаменту від 02.02.2023 № 60/0023 "Про проведення розрахунку з ОСОБА_1" та платіжного доручення №49, що свідчить про вичерпання правового конфлікту між позивачем та відповідачем у частині нарахування та виплатити йому грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби із урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, та настанням умов, зазначених у пункті 8 частини першої статті 238 КАС України. Про вказані обставини відповідач зазначив в апеляційній скарзі та надав відповідні докази до суду апеляційної інстанції.
12. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.11.2023 клопотання Департаменту про поновлення строку задоволено, поновлено строк на касаційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2023 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2023 у справі № 520/8343/22, відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою.
13. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 24.01.2024 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статей 340 та 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
14. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.11.2023 про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою отримано позивачем 13.11.2023 що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до "Електронного кабінету" позивача. Правом подати відзив на касаційну скаргу позивач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
15. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
16. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
17. Судові рішення у цій справі оскаржуються лише в частині позовних вимог щодо невиплати позивачу додаткової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.
18. В іншій частині позовних вимог касаційна скарга доводів незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями не містить, а тому Верховний Суд не перевіряє застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в неоскаржуваній частині.
19. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
20. Спір у цій справі виник з приводу наявності/відсутності підстав для виплати позивачу - співробітнику Державної кримінально-виконавчої служби додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 (в редакції постанови від 22.03.2022), за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 у розмірі 30 000 гривень щомісячно.
21. Колегія суддів враховує, що на час розгляду цієї справи Верховний Суд у постанові від 02.11.2023 року у справі № 160/11851/22 сформував висновок щодо застосування пункту 1 Постанови № 168 у подібних правовідносинах, який у подальшому було підтримано Верховним судом у постанові від 18.01.2024 у справі № 200/297/23. Колегія суддів не бачить підстав для відступу від цих висновків, уважає їх застосовними до обставин цієї справи і надалі зауважує таке.
22. Відповідно до частин першої та другої статті 23 Закону України від 23.06.2005 № 2713-IV "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" (далі - Закон № 2713-IV) держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.