ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2024 року
м. Київ
справа № 522/18864/19
провадження № 61-10697 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: акціонерне товариство "Сенс Банк", юридичний департамент Одеської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника - адвоката Реви Дмитра Сергійовича,
на постанову Одеського апеляційного суду від 25 травня 2023 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який уточнювався, до акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ Альфа-Банк"), правонаступником якого є акціонерне товариство "Сенс Банк" (далі - АТ "Сенс Банк"), юридичного департаменту Одеської міської ради, в якому просила суд витребувати в АТ "Альфа-Банк" нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер нерухомого майна 1583013851101.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 28 квітня 2006 року вона уклала
з акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк"
(далі - АКБ СР "Укрсоцбанк"), після зміни назви - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк"), договір кредиту № 200624-24/050,
за яким отримала в кредит 50 000,00 доларів США для купівлі квартири. Виконання вказаних кредитних зобов`язань забезпечено іпотекою нерухомого майна
на підставі укладеного з АКБ СР "Укрсоцбанк" іпотечного договору від 28 квітня 2006 року, за яким банку передано в іпотеку зазначену квартиру.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
22 червня 2018 року державним реєстратором Мельник Т. І. звернуто стягнення
за іпотечним договором на предмет іпотеки та проведено реєстрацією права власності на предмет іпотеки - квартиру
АДРЕСА_1, за іпотекодержателем.
Позивач уважала, що вказані дії державного реєстратора здійснено з порушенням
статей 33, 35, 37 Закону України "Про іпотеку".
Зазначала, що на час укладення договору іпотеки та на час звернення стягнення
на предмет іпотеки діяли різні редакції статті 37 Закону України "Про іпотеку".
На час укладення договору іпотеки єдиною підставою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки міг бути лише договір
про задоволення вимог іпотекодержателя, який між ними не укладався.
При цьому державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за банком була проведена на наступний день після отримання нею вимоги про усунення порушення основного зобов`язання, хоча вона мала 30 днів на усунення відповідних порушень. При зверненні стягнення на предмет іпотеки
не проводилася оцінка предмета іпотеки.
Державним реєстратором порушено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (далі - Порядок), норми Закону України
"Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки у державного реєстратора були відсутні оригінали всіх необхідних документів.
Крім того, державну реєстрацію права власності за іпотекодержателем
на спірне нерухоме майно проведено з порушенням вимог Закону України
"Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки кредит надано в іноземній валюті, предметом іпотеки була квартира, загальна площа якої 60,9 кв. м, і вона є єдиним
і постійним місцем її проживання.
З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд
її позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2020 року у складі cудді Свяченої Ю. Б. позов ОСОБА_1 задоволено.
Витребувано у АТ "Альфа-Банк" на користь ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме квартиру
АДРЕСА_1, реєстраційний номер нерухомого майна 1583013851101.
Стягнуто з АТ "Альфа-Банк" на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору у розмірі 768,40 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна квартира використовується ОСОБА_1 як постійне місце її проживання, тому в силу вимог Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого
як забезпечення кредитів в іноземній валюті", яким введено тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження, не може бути примусово стягнута, у тому числі
шляхом реєстрації права власності не неї за банком.
При цьому, оскільки квартира була відчужена без згоди ОСОБА_1 на користь
банка під час дії мораторію на таке відчуження, то усі подальші зміни власників квартири є нікчемними в силу вимог закону.
Крім того, рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є рішенням, яке передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Районний суд послався на відповідні правові висновки Великої Палати
Верховного Суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 25 травня 2023 року апеляційну скаргу АТ "Сенс Банк" задоволено частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2020 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Сенс Банк" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 152,60 грн.
Суд апеляційної інстанції надав відповідну правову оцінку наданим сторонами доказам і виходив із того, що між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрсоцбанк", після реорганізації - АТ "Альфа-Банк", який в подальшому змінив назву на АТ "Сенс Банк", існували правовідносини на підставі укладених між ними кредитного
та іпотечного договорів.
АТ "Сенс Банк" є правонаступником банка, з яким позивачка уклала вищевказані договори. У спірних правовідносинах нерухоме майно, що було предметом іпотеки, не вибуло до третіх осіб, які не мають договірних відносин з ОСОБА_1,
а залишилося у власності банку, який на підставі договору іпотеки зареєстрував право власності на майно та продовжив ним володіти як правонаступник.
Тому вимога позивачки про витребування майна із чужого незаконного володіння є неефективним способом судового захисту порушеного, на її думку, права. Ефективним способом судового захисту права є скасування рішення державного реєстратора, втрата права власності та відновлення права власності, виходячи
із того, що право власності на предмет іпотеки виникло на підставі умов іпотечного договору та статті 37 Закону України "Про іпотеку". Вказане є окремою правовою підставою для відмови у позові ОСОБА_1 .
Судом апеляційної інстанції враховано судову практику Великої Палати Верховного Суду, яка була ухвалена пізніше тієї, яку застосував районний суд, щодо належного та ефективного способу судового захисту у даній категорії справ.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх надходження до Верховного Суду
У липні 2023 року ОСОБА_1 та її представник - адвокат Рева Д. С., звернулися
до Верховного Суду із касаційними скаргами на постанову Одеського апеляційного суду від 25 травня 2023 року, в яких просять оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити
в силі.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення заявники посилаються на те, що апеляційним судом: застосовано норми права
без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; належним чином
не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1,
4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційними скаргами ОСОБА_1 та її представника - адвоката
Реви Д. С. Витребувано із районного суду вищевказану цивільну справу.
У задоволенні клопотань заявників про зупинення дії постанови Одеського апеляційного суду від 25 травня 2023 року відмовлено. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для його подання.
У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2024 року у задоволенні клопотань заявників про повідомлення дати, часу та місця розгляду справи, про розгляд справи за участю сторін відмовлено. Справу призначено до судового розгляду
в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Крім того, у січні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Рева Д. С., подав
до Верховного Суду письмові пояснення, які по суті є доповненням до касаційної скарги. Проте, вони подані поза строком на касаційне оскарження й заявником
не ставиться питання про поновлення цього строку, тому вони залишаються
без розгляду (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц, провадження № 14-680цс19, від 25 січня 2022 року
у справі № 761/16124/15-ц, провадження № 14-184цс20, від 14 грудня 2022 року
у справі № 477/2330/18, провадження № 14-31цс22).
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про відмову у задоволенні її позову у зв`язку
з неефективним способом судового захисту й не врахував судову практику Верховного Суду у даній категорії справ, за якою вона має право на витребування свого майна із чужого незаконного володіння.
ПАТ "Укрсоцбанк" звернуло стягнення на іпотечне майно шляхом набуття права власності на іпотечне майно у червні 2018 року, а отже, з цього часу основне зобов`язання та іпотека припинили свою дію. До АТ "Альфа-Банк" не переходили права за відповідними кредитним та іпотечним договорами. У спірних правовідносинах фактично відбувся перехід права власності на спірну квартиру
до третьої особи - АТ "Альфа-Банк", яке не було стороною кредитного
та іпотечного договорів. Тому вона має право витребувати своє майно
в АТ "Альфа-Банк". При цьому вона проживає у спірній квартирі. Обраний нею спосіб судового захисту порушеного, на її думку, права є ефективним.
Вказує, що суд апеляційної інстанції розглядав справу протягом тривалого проміжку часу, за який судова практика у даній категорії справ неодноразово змінювалася. Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні її позову, помилково керувався лише судовою практикою Верховного Суду й безпідставно не врахував норми закону.
Крім того, апеляційний суд не надав оцінку доводам сторін, указав про обставини, які не відповідають дійсності, у тому числі про те, що вона отримувала письмову вимогу банка, оскільки відповідних повідомлень вона не отримувала. Більше того, вона не мала заборгованості за кредитним договором, укладеним між нею
та банком.
Посилається на порушення банком процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, визначеної нормами Закону України "Про іпотеку". Вказує також
на порушення норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав
на нерухоме майно та їх обтяжень", Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
При цьому зазначає, що вона є особою з інвалідністю другої групи й відповідні докази знаходилися у матеріалах справи. Тому апеляційний суд безпідставно стягнув із неї на користь банка судовий збір.
У касаційній скарзі представника ОСОБА_1 - адвоката Реви Д. С., викладено доводи, які є аналогічними доводам касаційної скарги, яка подана ОСОБА_1 .
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
ОСОБА_1 від юридичного департаменту Одеської міської ради, в якому вказується, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідна касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини справи
28 квітня 2006 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 2006/24-24/050, за яким останній надано кредит у сумі
50 000,00 доларів США під 12,05 % річних на строк по квітень 2026 року
для придбання нерухомого майна - квартири, загальною площею 60,9 кв. м, житловою площею 42,3 кв. м, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 (а. с. 18-22, т. 1).
На забезпечення виконання умов указаного кредитного договору у цей самий день, 28 квітня 2006 року, між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, за яким банку передано в іпотеку нерухоме майно - квартиру, загальною площею 60,9 кв. м, житловою площею 42,3 кв. м, що знаходиться
за адресою: АДРЕСА_1 . Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу
(далі - приватний нотаріус) Чапським А. Е., зареєстровано в реєстрі за № 253
(а. с. 23-27, т. 1).
Згідно з умовами іпотечного договору від 28 квітня 2006 року у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (пункт 4.1); іпотекодержатель
за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду; або на підставі виконавчого напису нотаріуса; або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки
в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; або шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві
на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38
Закону України "Про іпотеку"; або шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки
між іпотекодавцем та відповідним покупцем у порядку, встановленому статтею 6 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" (пункт 4.5).
Вищевказана квартира належала на праві приватної власності ОСОБА_2
на підставі договору купівлі-продажу від 28 квітня 2006 року, укладеного
з ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Чапським А. Е., зареєстрованого в реєстрі за № 244 (а. с. 29-31, т. 1).
Відповідно до повідомлення від 21 березня 2018 року про звернення стягнення
на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору
та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням,
яке надіслано ПАТ "Укрсоцбанк" ОСОБА_1, борг за кредитним договором станом на 14 березня 2018 року складав 28 507,71 доларів США, еквівалент -
738 802,59 грн (20 464,00 доларів США - строкова заборгованість за тілом кредиту; 4 857,53 доларів США - прострочена заборгованість за тілом кредиту;
132,94 доларів США - строкова заборгованість по відсоткам за кредитом;
3 053,24 доларів США - прострочена заборгованість по відсоткам за кредитом).
У порядку статей 35, 36 Закону України "Про іпотеку" попереджено, що в разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку ПАТ "Укрсоцбанк" зверне стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтею 37
Закону України "Про іпотеку". Повідомлення вручено ОСОБА_1 27 березня
2018 року (а. с. 115-116, 119, 233, 234, 242-247, т. 1).
Згідно з Рішенням від 15 жовтня 2019 року № 5/2019 єдиного акціонера
АТ "Укрсоцбанк" затверджено Передавальний акт та визначено,
що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ "Укрсоцбанк",
які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ "Альфа-Банк" із дати визначеної у Передавальному акті, а саме з 15 жовтня 2019 року.
15 жовтня 2019 року відповідно до підпункту "г" пункту 11 частини 4 статті 1 Закону України "Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків", пунктів 3.1, 5.3 постанови Правління Національного банка України від 27 червня 2008 року № 189 "Про затвердження положення про особливості реорганізації банку за рішенням його власників" було затверджено Передавальний акт,
за яким АТ "Альфа-Банк" у порядку правонаступництва набув усіх прав
за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення,
у тому числі поруки), а також набув обов`язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов`язаннями без необхідності внесення змін
до відповідних договорів.
Згідно з пунктом 1 Передавального акту від 15 жовтня 2019 року внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ "Укрсоцбанк" правонаступником усього його майна, прав та обов`язків за цим актом став АТ "Альфа-Банк", правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків АТ "Укрсоцбанк" виникло у АТ "Альфа-Банк" з дати затвердження цього Передавального акту загальними зборами акціонерів
АТ "Альфа-Банк" та рішенням єдиного акціонера АТ "Укрсоцбанк", а саме -
15 жовтня 2019 року.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1583013851101) - квартира, загальною площею 60,9 кв. м, житловою площею 42.3 кв. м, розташована
за адресою:
АДРЕСА_1, зареєстрована на праві власності (приватна, розмір частки 1/1)
за АТ "Альфа-Банк" 03 лютого 2020 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Чапським А. Е.; підстава для державної реєстрації: передавальний акт, серія та номер: б/н, виданий 11 жовтня 2019 року, видавник: АТ "Альфа-Банк"
та АТ "Укрсоцбанк"; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50997890 від 06 лютого 2020 року, приватний нотаріус Чапський А. Е. (а. с. 47, т. 2).
У квітні 2021 року АТ "Альфа-Банк" повідомив ОСОБА_1, що відповідно
до статті 37 Закону України "Про іпотеку" банк 23 червня 2018 року задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. У зв`язку з набуттям права власності на предмет іпотеки у АТ "Альфа-Банк" відсутні фінансові претензії до ОСОБА_1 за кредитним договором від 28 квітня 2006 року № 2006/24-24/050 (а. с. 13-20, т. 3).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1
частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційні скарги ОСОБА_1 та її представника - адвоката Реви Д. С., підлягають частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права
із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні
та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася
до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України