ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/1599/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Лаган Я.Ю. (адвокат),
відповідача - Грищенко К.В. (адвокат),
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Антимонопольного комітету України,
на рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2023 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2023
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним та скасування рішення.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (далі - Товариство, позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет, відповідач) про визнання недійсним рішення від 10.11.2022 №244-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).
1.2. Позовна заява мотивована: неповним з`ясуванням АМК обставин, які мають значення для справи; не доведенням обставин, які мають значення для справи і які АМК визнано встановленими; відповідач при прийнятті оспорюваного рішення дійшов помилкових висновків про те, що позивач зловживав монопольним становищем на досліджуваному ринку.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 22.06.2023 (суддя Підченко Ю.О.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 (колегія суддів: Євсіков О.О., Корсак В.А., Алданова С.О.), позов задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано рішення АМК.
2.2. Рішення судів мотивовано тим, Комітет прийняв Рішення АМК з неповним з`ясуванням обставин справи, які мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених у Рішенні АМК, обставинам справи, що призвело до прийняття неправильного рішення.
2.3. За висновками судів, Комітет, всупереч вимог законодавства про захист економічної конкуренції, не довів наявності факту зловживання позивачем монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з централізованого опалення Дарницького та Дніпровського районів міста Києва.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. АМК (скаржник), не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству у задоволенні позовних вимог.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. На обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.1.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, АМК зазначає про те, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовані норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:
- від 20.06.2023 у справі №904/2888/22 [щодо правових підстав здійснення перерахунку теплопостачальною організацією, як виконавцем послуг із централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, розміру нарахувань за теплову енергію за період грудень 2019 року - квітень 2020 року у зв`язку зі зміною ціни природного газу протягом опалювального періоду 2019-2020 року у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 за №1082 "Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію та послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води для споживачів у зв`язку із зміною ціни природного газу" (далі - Постанова №1082)];
- від 06.06.2023 у справі №904/4227/20 (стосовно того, що сама по собі відповідність дій суб`єктів господарювання цивільному, господарському законодавству не може автоматично свідчити про дотримання ними норм та вимог антимонопольного законодавства та щодо необхідності, реалізуючи права у сфері господарської діяльності, зважати на прямі законодавчі заборони у відповідних сферах господарських правовідносин, зокрема й ті, що встановлені Законом України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон №2210-ІІІ).
4.1.3. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України АМК зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування положень:
- пункту другого статті 50, частини першої статті 13 Закону №2210-ІІІ стосовно визнання бездіяльності, що призвела до ущемлення інтересів споживачів зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого опалення;
- частини першої статті 9 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" та Ліцензійних умов на провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКПРЕКП, Регулятор) від 22.03.2017 №308 (далі - Ліцензійні умови), з урахуванням приписів Постанови №1082 стосовно наявності правових підстав для зміни розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води споживачам у зв`язку із зміною для них ціни природного газу протягом опалювального періоду 2019-2020 року;
- статей 3, 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у сукупності з частиною другою статті 4 та частиною першою статті 13 Закону №2210-ІІІ стосовно трактування в інтересах кінцевого споживача послуги з централізованого опалення норм різних законів чи різних нормативно-правових актів, які допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання.
4.1.4. За твердженням АМК, суди попередніх інстанцій неправильно надали оцінку обставинам і фактам установленим Комітетом у оскаржуваному рішенні та застосували норми матеріального права. Зокрема, положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон №2189-VІІІ), Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" у сукупності з положеннями Постанови №1082, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень. Висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для зменшення розміру нарахувань споживачам плати за послуги з централізованого опалення у зв`язку із зміною ціни природного газу протягом опалювального и періоду 2019/2020 року зроблені за неправильного застосування судами попередніх інстанцій приписів Постанови №1082 і Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Комітету від 05.03.2002 №49-р (далі - Методика) та не відповідають висновкам Верховного Суду, які викладено у постанові від 20.06.2023 у справі №904/2888/22, яку прийнято у подібних правовідносинах.
4.1.5. У застосуванні пункту другого статті 50, частини першої статті 13 Закону №2210-ІІІ суд апеляційної інстанції не врахував сталої та послідовної позиції Верховного Суду стосовного того, що у спорах про визнання недійсними рішень АМК, встановлення судами обставин справи, дослідження та оцінка доказів має здійснюватися через призму кваліфікації правопорушення здійсненого Комітетом.
4.1.6. У цьому контексті скаржник наголошує, що оскаржуваним Рішенням АМК встановлено невідповідність дій позивача положенням наведених норм Закону №2210-ІІІ, які полягають у бездіяльності щодо неприйняття рішення щодо зміни (зменшення) розміру нарахувань споживачам плати за послуги з централізованого опалення у зв`язку зі зміною (зменшенням) ціни природного газу з грудня 2019 року по квітень 2020 року, і такі дії призвели до ущемлення інтересів споживачів та були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з централізованого опалення Дарницького та Дніпровського районів міста Києва. Однак, розглядаючи справу про визнання порушення, передбаченого пунктом другим статті 50, частиною першою статті 13 Закону №2210-ІІІ щодо бездіяльності Товариства, суд апеляційної інстанції безпідставно вказує на ознаки кваліфікації саме дій позивача, як зловживання монопольним (домінуючим) становищем, а не бездіяльності, що свідчить про неправильне застосування судом наведених положень Закону №2210-ІІІ.
4.1.7. У застосуванні положень частини першої статті 9 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" та Ліцензійних умов у сукупності з Постановою №1082, суди попередніх інстанцій погодились з доводами Комітету стосовно того, що відповідно до Постанови №1082 Товариству надано право змінювати розмір нарахованої плати за надані послуги з централізованого опалення без зміни тарифу. Водночас судами неправильно витлумачено положення Постанови №1082 та не враховано, що вказана постанова була прийнята Кабінетом Міністрів України саме з метою захисту прав споживачів теплової енергії та комунальних послуг. Висновки судів попередніх інстанцій в цій частині зроблені без надання оцінки наявному у матеріалах справи листу Міністерства розвитку громад та територій України (Мінрегіон) від 05.03.2021 за №7/10.2/3364-21 та мотивам наведеним у пункті 213 Рішення АМК.
4.1.8. У застосуванні положень статей 3, 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у сукупності з приписами частини другої статті 4 та частини першої статті 13 Закону №2210-ІІІ суди попередніх інстанцій не врахували, що положення Постанови №1082 надають право самостійно прийняти суб`єкту господарювання рішення про зміну нарахувань за спожиту послугу в разі зменшення ціни природного газу (без зміни тарифу). При цьому положення цієї постанови не містять будь-яких умов щодо зміни цін і тарифів на відповідні послуги, які б ставили різницю між споживачами за договорами, які укладено відповідно до положень Закону №2189-VІІІ чи положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 №1875-IV (далі - Закон №1875-IV). Неврахування зазначеного, на думку скаржника, призвело до помилкового застосування судами попередніх інстанцій принципу "презумпції правомірності" та неправильного застосування положень статті 13 Закону №2210-ІІІ.
4.1.9. Крім того, АМК зазначає про те, що суд першої та апеляційної інстанції не виконали обов`язку щодо встановлення обставин саме цієї справи №128-26.13/1-21 під час прийняття оскаржуваного Рішення АМК та не застосовано статтю 13 Закону №2210-ІІІ у частині перевірки рішення Комітету на предмет доведення факту зловживання Товариством своїм монопольним (домінуючим) становищем.
4.2. Доводи інших учасників справи
4.2.1. У відзиві на касаційну скаргу (поданий через систему "Електронний суд") позивач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
4.2.2. Від позивача також надійшли письмові пояснення по справі.
5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5.1. Товариство є юридичною особою та здійснює свою господарську діяльність на підставі Статуту, затвердженого рішенням учасника Товариства від 29.11.2019 №29/11-19. Відповідно до Статуту предметом діяльності Товариства є: виробництво електричної енергії (основний); передача електричної енергії магістральними, міждержавними, місцевими (локальними) електромережами; постачання електричної енергії за регульованим та нерегульованим тарифом; оплатне постачання електричної енергії; виробництво та постачання теплової енергії споживачам; виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях та установках з використанням нетрадиційних поновлюваних джерел енергії.
5.2. Товариство здійснює господарську діяльність у сфері теплопостачання відповідно до ліцензії на провадження господарської діяльності, виданої НКРЕКП.
5.3. АМК прийняло рішення №244-р у справі №7/10.2/3364-21 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, яким встановлено, що Товариство з жовтня 2019 року по квітень 2020 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з централізованого опалення Дарницького та Дніпровського районів міста Києва в зоні теплопостачання Товариства з часткою 100%.
5.4. У Рішенні Комітет встановив, що Товариство не прийняло рішення щодо зміни (зменшення) розміру нарахувань споживачам плати за послуги з централізованого опалення у зв`язку зі зміною (зменшенням) ціни природного газу в період з грудня 2019 року по квітень 2020 року та відповідно не здійснило відповідних перерахунків споживачам.
5.5. За висновком Комітету, такі дії Товариства є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50 та частиною 1 статті 13 Закону №2210-ІІІ, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого опалення Дарницького та Дніпровського районів міста Києва в зоні теплопостачання Товариства, що призвело до ущемлення інтересів споживачів та було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку.
5.6. Згідно з резолютивною частиною Рішення АМК:
- за вчинене порушення на Товариство накладено штраф у розмірі 9 646 253, 00 грн;
- зобов`язано Товариство усунути наслідки порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом здійснення перерахунку споживачам за послуги з централізованого опалення у зв`язку зі зміною (зменшенням) ціни природного газу за період з грудня 2019 року по квітень 2020 року.
5.7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що НКРЕКП постановою від 11.12.2018 №1823 (далі - Постанова №1823) встановила Товариству тарифи на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню, а саме:
- послуги з централізованого опалення: 1341,53 грн/Гкал (1 117,94 грн/Гкал без ПДВ) для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії, 35,67 грн (29,73 грн без ПДВ) за 1 кв. м за місяць для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії;
- послуги з централізованого постачання гарячої води: 80,28 грн. (66,90 грн. без ПДВ) за 1 куб. м за умови підключення рушникосушильників до систем централізованого постачання гарячої води, 74,22 грн (61,85 грн без ПДВ) за 1 куб. м за відсутності рушникосушильників.
5.8. До 01.05.2019 діяв Закон України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон №1875-IV), а з 01.05.2019 набрав чинності Закон України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон №2189-VIII), яким було запроваджено нову класифікацію комунальних послуг та нову систему взаємовідносин, що виникатимуть у процесі надання та споживання цих послуг.
5.9. Пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2189-VIII (у редакції Закону України від 07.06.2018 №2454-VIII) було передбачено перехідний період, а саме - встановлено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до 01.05.2019, зберігали чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі щодо застосовного (встановленого) тарифу), до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за новою класифікацією комунальних послуг та правилами, визначеними Законом №2189-VIII. Договори мали бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону (тобто, до 01.05.2020).
5.10. Відповідно до розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.10.2019 №1853 у місті Києві 25.10.2019 було розпочато опалювальний сезон 2019/2020.
5.11. З жовтня 2019 року відбувалося зниження ціни енергоносія, що входить до паливної складової тарифу, а саме: природного газу, який НАК "Нафтогаз України" постачала теплопостачальним організаціям, у тому числі і Товариству.
5.12. Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 24.12.2019 №1082 "Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію та послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води для споживачів у зв`язку зі зміною ціни природного газу" (Постанова №1082), відповідно до положень пункту 2 якої було внесено зміни до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 за №630 та Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2017 за №1198 (далі - Правила №1198).
5.13. Згідно з пунктом 2 Постанови №1082, у разі прийняття теплопостачальною організацію (виконавцем послуг із централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води) рішення щодо зміни розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, споживачам, у зв`язку із зміною для них ціни природного газу протягом опалювального періоду 2019/2020 року, відповідні зміни (починаючи із нарахувань за грудень 2019 року) мають відображатися щомісяця у платіжних документах споживачів, надісланих у місяці, що є наступним за розрахунковим періодом. Про прийняте рішення щодо зміни розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, теплопостачальна організація інформує споживачів шляхом розміщення інформаційного повідомлення (з наведенням відповідних обґрунтувань) на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному сайті
5.14. Постановою №1082 внесені зміни також до пункту 35 Правил №1198 (права теплопостачальної організації), доповнено абзацом такого змісту: прийняти рішення щодо зміни розміру нарахувань за теплову енергію для споживачів у зв`язку із зміною ціни природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії.
5.15. Також, Правила користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила №1198) доповнено розділом "Особливості нарахування (визначення) плати за теплову енергію для споживачів у зв`язку зі зміною ціни природного газу для теплопостачальної організації" з таким змістом: "47. У разі зміни для теплопостачальної організації протягом опалювального сезону ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), що використовується для виробництва теплової енергії, теплопостачальна організація може прийняти рішення щодо зміни розміру нарахувань за спожиту теплову енергію для споживачів. Підставою для зміни розміру нарахувань за спожиту теплову енергію є умова, коли ціна природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), придбаного теплопостачальною організацією у відповідному місяці опалювального сезону, є нижчою від ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), що врахована у структурі тарифів на теплову енергію, встановлених уповноваженими органами"; "49. Різниця в нарахуваннях спрямовується в оплату майбутніх платежів, крім випадку припинення дії договору із споживачем. За наявності у споживача заборгованості за спожиту теплову енергію сума перерахунку зараховується в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення" .
5.16. Тобто, відповідно до зазначених змін теплопостачальним організаціям було надано право прийняти рішення щодо зміни розміру нарахувань за теплову енергію для споживачів у зв`язку із зміною ціни природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії.
5.17. Суди також встановили що 14.01.2020 НКРЕКП постановою №77 (далі - Постанова №77) встановила Товариству тариф на теплову енергію для потреб населення у розмірі 745,02 грн/Гкал (без ПДВ).
5.18. 17.03.2020 НКРЕКП прийняла постанову №623 (далі - Постанова №623), якою були внесені зміни до Постанови №77 та встановлено для Товариства новий тариф на теплову енергію для потреб населення - у розмірі 689,32 грн/Гкал (без ПДВ), а також тариф на комунальну послугу за оновленою класифікацією відповідно до Закону №2189-VIII, а саме: тариф на послугу з постачання теплової енергії для потреб населення у розмірі 689,32 грн/Гкал (без ПДВ) або 827,18 грн/Гкал (з ПДВ).
5.19. Відповідно до розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 02.04.2020 №556 у місті Києві 05.04.2020 було закінчено опалювальний сезон 2019- 2020.
5.20. 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19" від 30.02.2020 №540ІХ, яким було внесено зміни до пунктів 3, 4 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2189-VIII та продовжено перехідний період на укладення нових договорів до п`яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином.
5.21. 01.05.2021 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг" від 03.12.2020 №1060-ІХ, яким були внесені зміни та викладено в новій редакції пункти 3, 31 і 4, розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2189-VIII та встановлено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг. Пільги та субсидії для відшкодування витрат з оплати комунальних послуг, що надаються за договорами, укладеними до введення в дію цього Закону, надаються до дати набрання чинності договорами про надання комунальних послуг, укладеними відповідно до цього Закону.
5.22. Як встановили суди, у Рішенні АМК доводи Комітету щодо наявності у діях позивача порушення законодавства про захист економічної конкуренції ґрунтуються на зайнятті монопольного (домінуючого) становища та зловживання ним. Обставини щодо зайняття позивачем монопольного (домінуючого) становища на досліджуваного ринку не спростовано позивачем. Зокрема, Комітетом встановлено, що Товариство за результатами господарської діяльності у період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з централізованого опалення Дарницького та Дніпровського районів міста Києва в зоні теплопостачання Товариства, як таке, що не мало на цьому ринку жодного конкурента.
5.23. Задовольняючи позовні вимоги Товариства суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у Рішенні АМК відповідачем, всупереч вимог законодавства про захист економічної конкуренції та Методики, не доведено наявності факту зловживання позивачем монопольним (домінуючим) становищем саме на ринку надання послуг з централізованого опалення Дарницького та Дніпровського районів міста Києва.
5.24. За висновками судів:
- відповідно до положень чинного законодавства у відносинах зі споживачами, з якими були укладені договори про надання послуг із централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води до 01.05.2019, нарахування плати за комунальні послуги підприємствами теплопостачання здійснюється відповідно до умов таких договорів (у т.ч. щодо тарифів, які затверджені уповноваженим органом у встановленому законом порядку), до моменту укладення нових договорів за вимогами і правилами Закону №2189-VIII;
- отже, до моменту укладання нових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, споживачам, зокрема для категорії "населення", нарахування плати за послуги з централізованого опалення здійснювалось Товариством відповідно до договорів, укладених до 01.05.2019, а тому застосування у відносинах з такими споживачами нових, знижених тарифів, можливо було виключно за умов укладення з такими споживачами нових договорів відповідно до Закону №2189-VIII;
- тариф на послугу з централізованого опалення (за Законом №1875-IV) та на послугу з постачання теплової енергії (за законом №2189-VIII) є державною регульованою ціною;
- тариф для Товариства в силу положень статті 6 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", статті 16 Закону України "Про теплопостачання" та статті 6 Закону України "Про природні монополії" встановлюється НКРЕКП;
- у період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року (в межах часового періоду, в якому, на думку Комітету, було вчинене порушення) Товариство було ліцензіатом НКРЕКП;
- отже, в силу положень пункту 29 частини першої статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", статті 16 Закону України "Про теплопостачання", пункту 1.4 Ліцензійних умов, правом на встановлення позивачу, як суб`єкту, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з централізованого опалення Дарницького та Дніпровського районів міста Києва в зоні теплопостачання Товариства, відповідного тарифу (у тому числі і правом зміни цього тарифу) наділена лише НКРЕКП;
- тарифи на комунальні послуги, у т.ч. на послуги з централізованого опалення, послуги з постачання теплової енергії встановлені НКРЕКП, є державною регульованою ціною у розумінні положень Закону України "Про ціни і ціноутворення";
- таким чином Товариство фізично не могло реалізувати надане йому Постановою №1082 право самостійно змінити розмір нарахувань за теплову енергію для споживачів у зв`язку із зміною ціни природного газу, оскільки відповідно до чинного законодавства зобов`язане визначати розмір таких нарахувань виключно за державною регульованою ціною (тарифом, встановленим НКРЕКП), водночас прийняття рішення Товариством про самостійну зміну розміру нарахувань, було б порушенням Ліцензійних умов;
- відповідно до положень статті 3, 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у разі, якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання, така норма трактується в інтересах суб`єкта господарювання, державний нагляд (контроль) здійснюється за принципом презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання;
- з урахуванням суперечностей між нормами Постанови №1082 та вимогами Ліцензійних умов, а також того, що НКРЕКП як ліцензіар (уповноважений орган ліцензування) з початку опалювального сезону 2019/2020 року не надавала Товариству будь-яких вказівок щодо можливості відхилення від Ліцензійних умов та здійснення продажу теплової енергії за зниженим тарифом, висновки Комітету про те, що Постановою №1082 Товариству були надані правові підстави самостійно приймати рішення про зменшення розміру нарахувань споживачам плати за послуги з централізованого опалення у зв`язку зі зменшенням ціни природного газу протягом опалювального періоду 2019/2020 років, без зміни тарифу на зазначені послуги є необґрунтованими;
- висновки Комітету про те, що послуга з постачання теплової енергії за своєю сутністю є тією ж послугою з централізованого опалення, складові якої не зазнали змін, а Товариство безпідставно не взяло до уваги зменшення вартості природного газу у структурі тарифу є такими, які прийняті за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, Законом №2189-VIII змінено підхід до формування ціни послуги з постачання теплової енергії (ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Таким чином, споживач у складі тарифу на послуги з постачання теплової енергії оплачує виключно вартість теплової енергії, поставленої виконавцем послуг до багатоквартирного будинку, а Додаткові витрати виконавця не входять до складу тарифу і відшкодовуються виконавцю у складі плати за комунальну послугу згідно з індивідуальним договором у складі плати за абонентське обслуговування. Тобто, такий підхід принципово відрізняється від підходу до формування тарифу на послугу з централізованого опалення, в якому ціна за одиницю постачання послуги з централізованого опалення для потреб населення (1 117,94 грн без ПІДВ /Гкал відповідно до Постанови №1823) була вищою за ціну теплової енергії для потреб населення (1096,22 грн/Гкал (без ПДВ) відповідно до постанови НКРЕКП від 11.12.2018 №1819), оскільки, окрім безпосередньо собівартості теплової енергії, включала в тому числі і витрати на утримання абонентської служби;
- НКРЕКП як державний орган, що здійснює ліцензування, 17.03.2020 відреагувала на зниження цін на природній газ в паливній структурі тарифу, зокрема постановою №623 було скориговано встановлені Постановою №77 тарифи на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання) та встановлено тарифи на послугу з постачання теплової енергії, в яких було враховано зниження ціни на природний газ;
- при цьому НКРЕКП також не мала правових підстав переглядати тариф на послуги з централізованого опалення, що надавалися за договорами, укладеними до 01.05.2019, оскільки втратила відповідні повноваження з 01.05.2019.
5.25. З огляду на наведене, суди дійшли висновку, що Комітетом у Рішенні АМК не доведено факту зловживання позивачем монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з централізованого опалення Дарницького та Дніпровського районів міста Києва.
6. Касаційне провадження
6.1. У зв`язку з відпусткою судді Колос І.Б. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2023, який наявний в матеріалах справи.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Причиною виникнення спору зі справи є питання щодо наявності або відсутності правових підстав для визнання Рішення АМК недійсним, згідно з яким дії позивача кваліфіковано за ознаками пункту 1 частини другої статті 13, пункту 2 статті 50 Закону №2210-ІІІ, у зв`язку з чим накладено штраф.
8.2. Відповідно до статті 12 Закону України №2210-ІІІ суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів для доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
8.3. Монопольним (домінуючим) вважається становище суб`єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він (суб`єкт господарювання) не доведе, що зазнає значної конкуренції.
8.4. Згідно з положеннями статті 13 Закону №2210-ІІІ зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:
1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;
2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб`єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об`єктивно виправданих на те причин;
3) обумовлення укладання угод прийняттям суб`єктом господарювання додаткових зобов`язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;
4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб`єктам господарювання, покупцям, продавцям;
5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;
6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб`єктів господарювання на ринку без об`єктивно виправданих на те причин;
7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб`єктів господарювання.
8.20. Отже, зі змісту вказаної норми вбачається, що перелік дій/бездіяльності, які можуть бути визнані АМК зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку не є вичерпним.
8.5. Відповідно до частини третьої статті 13 Закону №2210-ІІІ зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.
8.6. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 2 частини першої статті 50 Закону №2210-ІІІ).
8.7. Підставами для скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, зокрема є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59 Закону №2210-ІІІ).
8.8. Верховний Суд неодноразово зазначав, що на АМК або його територіальне відділення, яке є стороною у справі, крім того, що покладено обов`язок з доведення у суді факту зайняття суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку, також покладено обов`язок доведення наявності у діях суб`єкта господарювання зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, оскільки саме по собі зайняття монопольного (домінуючого) становища суб`єктом господарювання на ринку не підтверджує його зловживання та не може бути підставою для притягнення до відповідальності, зокрема у вигляді накладення штрафу відповідно до статті 52 Закону №2210-ІІІ.
8.9. При розгляді цієї категорії справ в основу кваліфікації дій суб`єкта господарювання як зловживання своїм монопольним становищем АМК може бути покладено, зокрема, дискримінаційність ціноутворення суб`єкта господарювання (наприклад, безсистемне встановлення цін на різному рівні, без прив`язки до обсягів закупівлі чи інших обґрунтованих критеріїв) та можливість такого ціноутворення за умов існування значної конкуренції на ринку (що включало аналіз наявності або відсутності об`єктивно виправданих причин). Близька за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 05.03.2020 №910/2921/19, від 01.10.2020 №920/890/20 та від 17.12.2020 №910/13225/19.