ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 907/628/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Національного банку України
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 (судді: Кравчук Н. М. - головуючий, Матущак О. І., Скрипчук О. С.)
за позовом Національного банку України
до Приватного акціонерного товариства "Берегівський м`ясокомбінат"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива"
про звернення стягнення на предмет іпотеки,
В С Т А Н О В И В:
1. Фабула справи
1.1. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21.11.2018, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.02.2019, позовні вимоги Національного банку України (далі - НБУ) до Приватного акціонерного товариства "Берегівський м`ясокомбінат" (далі - ПрАТ "Берегівський м`ясокомбінат") задоволені частково, а саме в рахунок погашення заборгованості перед НБУ звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 30.03.2010 на зазначене в рішенні іпотечне майно. Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження". В частині встановлення початкової ціни предмета іпотеки в позові відмовлено.
1.2. На примусове виконання рішення суду 26.02.2019 видано наказ, в який ухвалою суду від 15.11.2019 внесено виправлення.
1.3. 05.04.2023 до Господарського суду Закарпатської області від НБУ надійшла скарга на дії державного виконавця, в якій заявник просив:
- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В. С. щодо передачі на реалізацію нерухомого майна - комплексу, розташованого за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, м. Берегово, вул. Сільвая (Кооперативна), 3 за стартовою ціною 6 155 000,00 грн без податку на додану вартість (далі - ПДВ);
- зобов`язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В. С. передати на реалізацію нерухоме майно - комплекс, розташований за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, м. Берегово, вул. Сільвая (Кооперативна), 3 за стартовою ціною 7 386 000,00 грн з ПДВ.
Скаргу обґрунтовано тим, що передача на реалізацію нерухомого майна за ціною без врахування ПДВ є безпідставним заниженням ринкової вартості об`єкта нерухомого майна, що призведе до несплати покупцем податку на додану вартість у складі вартості майна, у той час як відповідно до Податкового кодексу України у позивача виникнуть податкові зобов`язання зі сплати ПДВ, та він буде вимушений нарахувати ПДВ на остаточну вартість об`єкта нерухомого майна, відобразити в своєму податковому обліку, а також зобов`язаний буде видати податкову накладну покупцю, хоча покупець не має права на податковий кредит, оскільки не сплачував ПДВ у складі вартості майна.
У скарзі заявник просив врахувати висновки Верховного Суду в постанові від 02.06.2022 у справі № 420/8811/20 та зазначав, що дії державного виконавця із виставлення нерухомого майна на торги за ціною без врахування ПДВ буде наслідком недоотримання стягувачем коштів від продажу нерухомого майна.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.05.2023 скаргу НБУ задоволено, визнано неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В. С. щодо передачі на реалізацію нерухомого майна - комплексу, розташованого за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, м. Берегово, вул. Сільвая (Кооперативна), 3 за стартовою ціною 6 155 000,00 грн без ПДВ та зобов`язано головного державного виконавця передати на реалізацію нерухоме майно за стартовою ціною 7 386 000,00 грн з ПДВ.
2.2. Суд першої інстанції дійшов висновку, що дії державного виконавця із виставлення нерухомого майна на торги за ціною без врахування ПДВ свідчать про безпідставне заниження ринкової вартості предмета іпотеки та, як наслідок, недоотримання стягувачем коштів від продажу нерухомого майна, а тому, доводи державного виконавця, про те, що не передбачено такого обов`язку державного виконавця передавати нерухоме майно боржника на реалізацію з урахуванням вартості ПДВ та що виконавчі дії вчинено у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" своєчасно та в повному обсязі, судом до уваги не взяті, оскільки спростовуються матеріалами справи та висновками суду.
2.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 03.05.2023 скасовано частково, а саме відмовлено НБУ у задоволенні скарги в частині зобов`язання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В. С. передати на реалізацію нерухоме майно - комплекс, розташований за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, м. Берегово, вул. Сільвая (Кооперативна), 3 за стартовою ціною 7 386 000,00 грн з ПДВ.
В решті ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 03.05.2023 залишено без змін.
Відмовлено в задоволенні клопотання НБУ про винесення окремої ухвали.
2.4. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду щодо неправомірності дій державного виконавця із виставлення нерухомого майна на торги за ціною без врахування ПДВ.
Водночас, відмовляючи у задоволенні скарги в частині зобов`язання державного виконавця передати на реалізацію нерухоме майно за стартовою ціною 7 386 000,00 грн з ПДВ, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Законом України "Про виконавче провадження"не передбачено можливості повторної передачі арештованого майна на реалізацію в межах одного виконавчого провадження, у той же час 21.03.2023 державним виконавцем майно було передане на реалізацію на підставі Закону України "Про виконавче провадження", Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Мін`юсту від 29.09.2016 № 2831/5 (далі - Порядок) та Закону України "Про іпотеку". Електронні торги з реалізації арештованого майна комплексу, розташованого за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, м. Берегово, вул. Сільвая (Кооперативна), 3 не скасовані та не оскаржувались сторонами виконавчого провадження, отже, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для повторної передачі майна на реалізацію.
Суд також зазначив, що розглядаючи справу щодо правомірності дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Суд не має права зобов`язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 в частині скасування ухвали місцевого суду, НБУ у касаційній скарзі просить її скасувати та залишити в силі ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 03.05.2023 скасовано частково, а саме відмовлено НБУ у задоволенні скарги в частині зобов`язання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В. С. передати на реалізацію нерухоме майно - комплекс, розташований за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, м. Берегово, вул. Сільвая (Кооперативна), 3 за стартовою ціною 7 386 000,00 грн з ПДВ.
Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції порушено частину 2 статті 343 Господарського процесуального кодексу України.
Так, статтею 339 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17 вказано, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 Господарського процесуального кодексу України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Отже, заявник касаційної скарги акцентує увагу на тому, що положенням частини 2 статті 343 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що суд окрім визнання оскаржуваної дії неправомірної також поновлює порушене право заявника шляхом зобов`язання державного виконавця усунути порушення.
НБУ у касаційній скарзі наголошує, що суди визнали неправомірними дії державного виконавця щодо передачі на реалізацію нерухомого майна без урахування ПДВ, а тому для поновлення порушеного права НБУ, як стягувача, необхідним є застосування положення частини 2 статті 343 Господарського процесуального кодексу України, а саме зобов`язання державного виконавця усунути порушення шляхом виставлення нерухомого майна на торги за ціною із урахуванням ПДВ.
Скасування судом апеляційної інстанції ухвали в частині зобов`язання державного виконавця порушує право НБУ на справедливий судовий захист, невід`ємною складовою якого є право на виконання судового рішення, та призводить до безпідставного невиконання судового рішення протягом тривалого часу, тобто оскаржувана постанова не поновлює права стягувача.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, заперечуючи проти її задоволення, просить залишити без змін постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023, вказуючи, зокрема, на те, що державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а вимоги про зобов`язання передати на реалізацію нерухоме майно за стартовою ціною 7 386 000,00 грн з ПДВ є намаганням втрутитися в дискреційні повноваження органу державної виконавчої служби.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувану у справі постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судами норм права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
4.2. Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (частини 1, 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 339 зазначеного Кодексу сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
4.3. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов`язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів, врегульовані Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним законом та яким державний та приватний виконавці керуються при примусовому виконанні рішень суду та інших органів (посадових осіб).
За змістом частини 1 статті 5 зазначеного Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У пункті 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено обов`язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з пунктом 1 частини 1статті 26 вказаного Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
4.4. Як свідчать матеріали справи та встановили суди 05.05.2022 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В. С. (далі - державний виконавець), з метою примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 26.02.2019 (з у рахуванням виправлень), винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 68949816.
14.07.2022 року державним виконавцем проведено опис та арешт нерухомого майна.
15.09.2022 державним виконавцем винесено постанову про залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 68949816, яким складено висновок про ринкову вартість комплексу загальною площею 4 300,80 м2, що розташований за адресою: Закарпатська область, м. Берегово, вул. Сільвая (Кооперативна), 3 та належить на праві приватної власності ПрАТ "Берегівський м`ясокомбінат", станом на 19.09.2023 становить 6 155 000,00 грн без ПДВ або 7 386 000,00 грн з ПДВ.
13.12.2022 державним виконавцем повідомлено ПрАТ "Берегівський мясокомбінат" та НБУ про результати визначення вартості чи оцінки майна.
Згідно з заявкою від 27.03.2023 ВП № 68949816 Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України нерухоме майно передано на реалізацію Державному підприємству "СЕТАМ" за початковою вартістю 6 155 000,00 грн (том 8, а. с. 214).
НБУ, вважаючи такі дії державного виконавця неправомірними, звернувся до суду з відповідною скаргою.
4.5. Статтею 48 Закону України "Про виконавче провадження" визначений порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника та передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (частина 6 зазначеної норми).