ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 360/804/22
адміністративне провадження № К/990/37628/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №360/804/22
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року (головуючий суддя Секірська А.Г.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року (колегія суддів: головуючий суддя Геращенко І.В., судді Блохін А.А., Компанієць І.Д.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 жовтня 2017 року по 24 січня 2022 року включно;
1.2. зобов`язати нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 жовтня 2017 року по 24 січня 2022 року включно.
1.3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, відповідач порушив вимоги Кодексу законів про працю України, оскільки не виплатив йому при звільненні всіх належних йому сум. Таким чином, позивач вважає, що існують достатні правові підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2.1. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року, позов задоволено частково.
2.2. Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 12 жовтня 2017 року по 24 січня 2022 року в сумі 2000,00 грн.
2.3. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
2.4. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наявними в матеріалах справи підтверджується виключення позивача зі списків особового складу військової частини 11.10.2017 та проведення остаточного розрахунку з ним лише 25.01.2022, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем порушено приписи статей 116, 117 КЗпП України, у зв`язку з чим відповідач повинен нарахувати та виплатити йому середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 12 жовтня 2017 року по 24 січня 2022 року. Середнє грошове забезпечення позивача за час затримки розрахунку при звільненні з 12 жовтня 2017 року по 24 січня 2022 року становить 388070,46 грн (247,81 грн х 1566 календарних днів). Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, суди врахували (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц): розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
2.5. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, зважаючи на розмір грошового забезпечення позивача, виплаченого із затримкою, суди дійшли висновку про наявність підстав для зменшення середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби із застосуванням принципу співмірності.
2.6. Враховуючи встановлені обставини, суди дійшли висновку про стягнення з військової частини на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 12.10.2017 року по 24.01.2022 року в сумі 2000,00 грн.
ІІІ. Касаційне оскарження
3. Не погоджуючись з такими рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову повністю.
4. Підставою для перегляду в касаційному порядку оскаржуваних судових рішень, скаржник зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує, що судами попередніх інстанцій ухвалено судові рішення без урахування висновків Верховного Суду, які викладено в постановах 09 березня 2023 року у справі № 520/899/21, від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, від 05 квітня 2023 року у справі № 560/13719/21.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
5. Позивач з 30.07.2016 року по 11.10.2017 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
6. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23.09.2021 року у справі № 360/3811/21 відповідача зобов`язано нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 30 липня 2016 року по 11 жовтня 2017 року включно із застосуванням базового місяця січень 2008 року.
7. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 року у справі № 360/4172/21 відповідача зобов`язано нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
8. На виконання вказаних судових рішень відповідач 25.01.2022 року виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення в сумі 46564,82 грн. та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в сумі 6948,69 грн.
9. Вважаючи, що станом на день виключення із списків особового складу з ним не було проведено повного розрахунку, позивач звернувся до суду з цим позовом.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
10. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
11. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
12. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
13. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
14. Цією ж статтею передбачено, що право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
15. Відповідно до частин другої-четвертої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
16. Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
17. Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
18. Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці від 01 липня 1949 року № 95 "Про захист заробітної плати", ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
19. Статтею 12 Конвенції установлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.
20. У спірних правовідносинах повинні застосовуватись не тільки норми спеціального законодавства, але й трудового.
21. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 за № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
22. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
23. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
24. За ч. 1 статті 117 КЗпП України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
25. Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розмір виплати грошового забезпечення.
VI. Позиція Верховного Суду
26. Перевіривши доводи касаційних скарг, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.
27. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання рішень суду у справах № 360/3811/21, 360/4172/21 відповідачем 25.01.2022 року виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових.
29. При цьому відповідачем порушено приписи статей 116, 117 КЗпП України, у зв`язку з чим відповідач повинен нарахувати та виплатити йому середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 12 жовтня 2017 року по 24 січня 2022 року. Середнє грошове забезпечення позивача за час затримки розрахунку при звільненні з 12 жовтня 2017 року по 24 січня 2022 року становить 388070,46 грн (247,81 грн х 1566 календарних днів).