ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 205/8555/18
провадження № 61-8884св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Коротуна В. М.,Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідачі: Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) (правонаступник Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Новокодацького відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області), Державне підприємство "Сетам", ОСОБА_2,
третя особа - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Другого Правобережного відділу державної виконавчої службиу Чечелівському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2022 року у складі судді Басової Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Єлізаренко І. А., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Новокодацького відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - ВДВС), Державного підприємства "Сетам" (далі - ДП "Сетам"), ОСОБА_2, третя особа - Акціонерне товариство комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ "КБ "ПриватБанк"), про визнання електронних торгів недійсними.
Позов мотивований тим, що він є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (станом на день подання позову - АДРЕСА_2, на підставі договору дарування квартири від 20 грудня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Базилєвим С. П. за реєстровим № 7098. 11 вересня 2008 року між ним та ЗАТ КБ "ПриватБанк" укладено кредитний договір № DNR0GR0000000146, забезпеченням виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором виступає іпотека вказаної квартири. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2014 року з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 солідарно стягнуто на користь АТ "КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № DNR0GR0000000146 у розмірі 283 556,55 грн. Ленінським районним судом м. Дніпропетровська було видано виконавчі листи.
Виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. № 7201 від 08 грудня 2015 року, стягнуто на користь АТ "КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № DNR0GR0000000146 від 11 вересня 2008 року у розмірі 462 492,96 грн. Обидва виконавчі документи стягувачем звернуто до виконання до ВДВС, яким було відкрито виконавчі провадження. Позивач звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2017 року зупинено стягнення за виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. № 7201 від 08 грудня 2015 року. Постановою державного виконавця Новокодацького ВДВС від 30 травня 2017 року зупинено вчинення виконавчих дій. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду. Не погодившись із вказаною ухвалою позивач 31 травня 2018 року звернулася до апеляційного суду Дніпропетровської області із апеляційною скаргою на ухвалу суду від 02 квітня 2018 року та ухвалою від 05 вересня 2018 року апеляційним судом Дніпропетровської області було відкрито апеляційне провадження. Проте 08 жовтня 2018 року державним виконавцем поновлено виконавче провадження, а 12 жовтня 2018 року проведено електронні торги та реалізовано предмет іпотеки - спірну квартиру.
На ухвалі Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2018 року, яку було надано стягувачем до Новокодацького ВДВС відсутня відмітка про набрання нею законної сили, тому державний виконавець не мав підстав для поновлення виконавчих дій. Окрім того, наявність ухвали від 02 квітня 2018 року не є підставою про поновлення виконавчих дій, оскільки ухвалу судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2017 року про забезпечення позову скасовано не було. Тому електронні торги з реалізації квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 відбулися незаконно у межах виконавчого провадження, яке мало б бути зупинено.
Просив суд визнати недійсними електронні торги по реалізації квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, проведені 12 жовтня 2018 року № 362438, лот № 215600.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Справу суди розглядали неодноразово.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позовні вимоги не зумовлюють наявність обставин недійсності електронних торгів, визначених статтею 203 ЦК України. Позивачем не надано до суду доказів на підтвердження порушення порядку проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна в ході проведення електронних торгів, що ці порушення вплинули на результат торгів та що під час торгів були порушені права позивача. Позивачем дії державного виконавця щодо обставин, на які вона посилається у своєму позові, у встановленому законом порядку не оскаржувалися. Дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні є підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб.
Постановою Верховного Суду від 24 березня 2021 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що судами не перевірено та не надано належної правової оцінки доводам позивача про те, що при поновленні виконавчих дій постановою від 08 жовтня 2018 року державний виконавець не звернув увагу на те, що ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2018 року, якою позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк", приватного нотаріуса про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, було залишено без розгляду, та яка стала підставою для поновлення виконавчих дій відповідно до статей 261, 273 ЦПК України не набрала законної сили, була оспорена в апеляційному суді та, у подальшому, скасована. Судами не було враховано доводів заявника про те, що підставою для зупинення виконавчих дій була ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2017 року про забезпечення позову, якою зупинено стягнення за виконавчим написом від 08 грудня 2015 року, та саме по собі залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду не є підставою для поновлення виконавчих дій, за наявності чинної ухвали про забезпечення позову. Тому ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2017 року про забезпечення позову, якою зупинено стягнення за виконавчим написом від 08 грудня 2015 року, була чинною та обов`язковою для всіх органів державної влади.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсними електронні торги по реалізації квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, проведені 12 жовтня 2018 року № 362438, лот № 215600. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що державний виконавець при поновленні виконавчих дій постановою від 08 жовтня 2018 року не звернув увагу на те, що ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2018 року, якою позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк", приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, було залишено без розгляду, та яка стала підставою для поновлення виконавчих дій відповідно до статей 261, 273 ЦПК України, не набрала законної сили, була оскаржена в апеляційному суді та в подальшому скасована.
Підставою для зупинення виконавчих дій була ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2017 року про забезпечення позову, якою зупинено стягнення за виконавчим написом від 08 грудня 2015 року, та саме по собі залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду не є підставою для поновлення виконавчих дій, за наявності чинної ухвали про забезпечення позову. Державним виконавцем не враховано, що в ухвалі Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2018 року про залишення позову без розгляду не було вирішено питання про скасування заходів забезпечення позову, а тому ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2017 року про забезпечення позову, якою зупинено стягнення за виконавчим написом від 08 грудня 2015 року, була чинною та обов`язковою для всіх органів державної влади.
Оскільки виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого проводилась примусова процедура продажу нерухомого майна на електронних торгах, визнаний у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, електронні торги, які були проведені на підставі такого виконавчого напису, слід визнати недійсними. Такі висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 712/1317/14-ц (провадження № 61-22566св18), від 12 грудня 2018 року у справі № 759/18852/14-ц (провадження № 61-21320св18), від 07 лютого 2019 року у справі № 522/1516/15-ц (провадження № 61-25870св18).
Апеляційний суд вказав, що згідно із частиною дев`ятою статті 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. Державним виконавцем не враховано, що в ухвалі Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2018 року про залишення позову без розгляду не було вирішено питання про скасування заходів забезпечення позову, а тому ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2017 року про забезпечення позову, якою зупинено стягнення за виконавчим написом від 08 грудня 2015 року, була чинною та обов`язковою для всіх органів державної влади. Також суд першої інстанції вірно прийняв до уваги те, що виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого проводилась примусова процедура продажу нерухомого майна на електронних торгах, визнаний у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, суд дійшов висновку про недійсність електронних торгів, які були проведені на підставі такого виконавчого напису. Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються із висновками Верховного Суду у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 712/1317/14-ц (61-22566св18), від 12 грудня 2018 року у справі № 759/18852/14-ц (61-21320св18), від 07 лютого 2019 року у справі № 522/1516/15-ц (61-25870св18). Наявні в матеріалах справи докази, встановлені в ході судового розгляду обставини, свідчать про наявність правових підстав вважати, що права позивачки були порушені, оскільки належне їй майно було реалізовано на електронних торгах, які відбулись з порушенням вимог чинного законодавства, під час дії ухвали суду про забезпечення позову. Отже, суд першої інстанцій правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив наявні у справі обставини, у результаті чого дійшов правильного висновку стосовно того, що проведення електронних торгів з реалізації належної позивачці квартири АДРЕСА_3 відбулось із порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року №656/5.
Аргументи учасників справи
У вересні 2022 року Другий Правобережний ВДВС подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить рішення судів скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Витрати по сплаті судового збору покласти на ОСОБА_1 .
Касаційну скаргу мотивовано тим, що головною умовою, яку підлягає встановленню судами при вирішені позовів про визнання недійсними прилюдних торгів, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними. Однак, ОСОБА_1 не вказала, які порушення вплинули на результати торгів, не надала доказів на підтвердження того, що її права були порушені діями відповідача, тобто не довела своїх позовних вимог, що є її процесуальним обов`язком.
На примусовому виконанні у відділі перебувало зведене виконавче провадження НОМЕР_2 про стягнення з грошових коштів з боржника ОСОБА_1 грошових коштів, на підставі трьох виконавчих документів, а саме: 1) виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису № 7201, виданого 08 грудня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "КБ "ПриватБанк" суму боргу в розмірі 462 492,96 грн; 2) виконавче провадження НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 205/2166/2014, виданого 19 листопада 2014 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "КБ "ПриватБанк" суму боргу в розмірі 283 556,55 грн; 3) виконавче провадження НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 205/2166/2014, виданого 19 листопада 2014 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "КБ "ПриватБанк" судового збору в розмірі 1 417,78 грн.
Судами вказано, що виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого проводилась примусова процедура продажу нерухомого майна на електронних торгах, визнаний у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню. Однак на момент проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна вказаний виконавчий документ був чинним. Два виконавчі листи № 205/2166/2014, видані 19 листопада 2014 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "КБ "ПриватБанк" суму боргу в розмірі 283 556,55 грн та суму судового збору в розмірі 1 417,78 грн. ОСОБА_1 не оскаржувались, стягнення за ними не зупинялось, вони є чинними та такими, що підлягають примусовому виконанню. Державним виконавцем на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" 21 грудня 2018 року винесені постанови про закінчення вказаних виконавчих проваджень у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Судами не враховано той факт, що відповідно до положень чинного законодавства, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. Зазначений висновок узгоджується і з положенням статті 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Тому ухвалення судом рішення про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не спростовує презумпції правомірності правочину, тобто результатів проведення електронних торгів.
Отже дії державного виконавця направлені на виконання вимог виконавчих документів проведені відповідно до вимог чинного законодавства. Державним виконавцем, після надходження коштів від реалізації майна боржника, 21 грудня 2018 року по виконавчим провадження про стягнення суми боргу з ОСОБА_1 винесені постанови про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження та відповідні виконавчі провадження завершені.
Судами безпідставно не взято до уваги той факт, що стаття 74 Закону України "Про виконавче провадження" регулює порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби. 18 жовтня 2018 року представник боржника ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, про що свідчить відповідна відмітка на заяві. Таким чином, боржнику за виконавчим провадженням ОСОБА_1 було відомо про поновлення вчинення виконавчих дій та про проведення реалізації її майна, однак відповідні дії державного виконавця боржником не оскаржувались.
З огляду на те, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою-третьою та п`ятою-шостою статті 203 ЦК України для визнання електронних торгів недійсними, які є правочином, в розумінні статей 203 та 215 ЦК України, необхідно встановити порушення саме норм порядку їх проведення. В той же час, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Така ж правова позиція викладена й у постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12.
Позивачем в цьому спорі неправильно обрано спосіб захисту свої прав, як визнання електронних торгів недійсними, так як при цьому жодним чином її право власності та будь які інші права не було порушено. Позивач не надав жодних доказів на підтвердження своїх доводів про визнання електронних торгів недійсними та як описані ним порушення вплинули на результат торгів. Надані докази не містять інформацію щодо предмету доказування.
У жовтні 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача.
Касаційну скаргу мотивовано тим, щона примусовому виконанні у Новокодацькому ВДВС перебувало зведене виконавче провал з № 48265133 про стягнення грошових коштів з боржника ОСОБА_1 на підставі трьох виконавчих документів. Виконавчі листи № 205/2166/14 є чинними та такими, що підлягають примусовому виконанню. Торги проведені з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження", в межах зведеного виконавчого провадження. Відповідно до розпорядження державного виконавця грошові кошти, що надійшли з примусової реалізації майна боржника, розділені на користь стягувача. На підставі частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем було винесено постанови про закінчення примусового виконавчого провадження № НОМЕР_3 та № 51105071 за виконавчими листами саме у справі № 205/2166/14, видані 19 листопада 2014 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська, у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчими документами.
Стосовно виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису № 7201, виданого 08 грудня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Бондар І. М., винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у зв`язку з тим, що відсутнє майно у боржника. Саме виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису № 7201 було зупинено і лише 08 жовтня 2018 року поновлено.
В ухвалі Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська від 20 січня 2017 року чітко зазначив, що зупинення виконавчого провадження та заборона вчиняти дії щодо примусової реалізації майна стосується тільки виконавчого провадження по виконавчому напису. Ухвала винесена судом у справі, яка стосується визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, і не може бути підставою для зупинення виконання рішення від 08 квітня 2014 року у справі № 2/205/2166/2014 (у справі щодо стягнення заборгованості за кредитом). Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2014 року у справі № 2/205/2166/2014 набрало законної сили, а отже підлягає обов`язковому виконанню.
Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Оскільки позивач не посилається на будь-які порушення організатором торгів норм Порядку, а обґрунтовує свої вимоги діями державного виконавця, які мають самостійний спосіб оскарження. Будь-яких аргументів з приводу порушень підготовки та проведення електронних торгів позовна заява не містить.
У жовтні 2022 року АТ "КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Касаційну скаргу мотивовано тим, щоправова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, який діяв на час проведення оспорюваних електронних торгів. Для визнання судом електронних торгів недійсним необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Отже, підставою для пред`явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Сукупність вказаних обставин позивачем, долученими до матеріалів справи доказами не доведено, оскільки нічим не підтверджено, що зазначені ним порушення вплинули на результат електронних торгів, а також не доведено обставин, які б свідчили про порушення його прав і законних інтересів при проведенні електронних торгів.
У постанові від 15 січня 2020 році у справі № 367/6231/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку, що порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом. Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції щодо неврахування державним виконавцем, що в ухвалі Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2018 року про залишення позову без розгляду не було вирішено питання про скасування заходів забезпечення позову, є підставою для оскарження дій державного виконавця за іншим позовом, а в цьому випадку не має жодного відношення до предмета оскарження у цій справі щодо недійсності електронних торгів. Реалізація арештованого майна мала місце при зверненні стягнення в рамках зведеного виконавчого провадження, до якого окрім виконавчого напису, входили виконавчі листи видані на підставі судового рішення. Постановами державного виконавця від 21 грудня 2018 року ВП № НОМЕР_3 виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2/205/2166/2014, виданого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська 19 листопада 2014 року, виведено із зведеного виконавчого провадження, а виконавче провадження закінчено у зв`язку із повним виконанням. Таким чином, грошові кошти, отримані внаслідок примусового виконання зведеного виконавчого провадження, шляхом реалізації квартири належної ОСОБА_1 спрямовано саме на виконання виконавчого листа № 2/205/2166/2014, виданого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська 19 листопада 2014 року.
Електронні торги з реалізації квартири АДРЕСА_3, яка належить на праві власності ОСОБА_1, відбулися 12 жовтня 2018 року, переможцем електронних торгів визнано ОСОБА_2 . З цим позовом ОСОБА_1 звернулася до суду в листопаді 2018 року і такої підстави позову як визнання виконавчих написів нотаріуса, на підставі яких проводилась примусова процедура продажу предмета іпотеки на електронних торгах, такими, що не підлягають виконанню, вона не заявила. Разом з тим, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 200/326/17, яким задоволено позов ОСОБА_1 до АТ "КБ "ПриватБанк", третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, ухвалено 24 червня 2019 року, тобто значно пізніше, ніж відбулися електронні торги з реалізації квартири.
У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ВДВС на касаційні скарги АТ "КБ "ПриватБанк", ОСОБА_2, у якому зазначає, що касаційні скарги є обґрунтованими, а судові рішення прийняті усупереч вимог закону.
У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційні скарги АТ "КБ "ПриватБанк", ОСОБА_2, ВДВС, у якому просить залишити касаційні скарги без задоволення, судові рішення - без змін.
Зазначає, що у проваджені виконавчої служби знаходилось три виконавчі провадження по двом справам: на підставі рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором (ВП № НОМЕР_3) та стягнення судового збору по цій же справі (ВП № 51105071); а також на підставі виконавчого напису (ВП № НОМЕР_1), які фактично дублюють одну і ту саму заборгованість, але за виконавчим написом (який у подальшому було визнано таким, що не підлягає виконанню) ця заборгованість збільшилась майже вдвічі за період менший, ніж два роки. Фактично виходить, що за кредитним договором з ОСОБА_1 двічі стягнуто заборгованість за одним і тим же зобов`язанням. Вказана ситуація суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Як свідчать дані з протоколу № 362438 проведення електронних торгів вказано, що торги відбулись саме у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 (виконавче провадження з виконання виконавчого напису), яке повинно бути зупинено на підставі ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у цивільній справі № 200/326/17-ц від 20 січня 2017 року за позовом ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Зазначене також підтверджується Актом про проведені електронні торги від 23 жовтня 2018 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1 та встановлено рішеннями судів. Отже, електронні торги відбулось у межах саме виконавчого провадження НОМЕР_1, що підтверджується протоколом та актом, а тому посилання скаржників на наявність інших виконавчих проваджень є нічим не обґрунтованими.
Торги відбулись безпідставно та незаконно, оскільки законних підстав для поновлення виконавчих дій не було. Це свідчить про порушення норм закону та порушення прав і законних інтересів позивача, що також було встановлено постановою Верховного Суду від 24 березня 2021 року.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ВДВС, АТ "КБ "ПриватБанк", ОСОБА_2 . У задоволенні клопотання ВДВС про зупинення дії рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2022 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року відмовлено.
В ухвалі зазначено, що ВДВС у касаційній скарзі, обґрунтовуючи неправильність застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в аспекті підстав та випадків касаційного оскарження, посилається на: неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12 від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 22 лютого 2017 року у справі № 2677цс17, від 12 жовтня 2016 року у справі
№ 6-1981цс16, від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1193цс15, від 14 грудня 2016 року у справі № 486/1383/13-ц, від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 08 червня 2018 року у справі № 910/856/17, від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12, від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 21 березня 2018 року у справі № 725/3212/16-ц, постановах Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 295/6608/19, від 23 жовтня 2021 року № 922/3537/17, від 08 вересня 2021 року у справі № 644/7232/17, від 27 жовтня 2021 року у справі № 202/7377/16, від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17, від 22 червня 2021 року у справі № 206/606/18, від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, від 01 вересня 2021 року у справі № 442/4240/14, від 24 січня 2018 року у справі № 910/8052/17, від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14, від 10 липня 2019 року у справі № 462/2232/16, від 24 січня 2018 року у справі № 910/8052/17, від 02 травня 2018 року у справі № 910/10136/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 712/10407/17; відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статей 16, 215, 650, 656 ЦПК України у правовідносинах щодо визнання торгів недійсними, визнання протоколу торгів недійсними як належного способу захисту в разі неотримання переможцем торгів свідоцтва про право власності та у випадку, якщо право власності до переможця торгів не перейшло.