ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 580/1605/21
адміністративне провадження № К/990/3649/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції
касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року (головуючий суддя - Кульчицький С.О.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року (головуючий-суддя: Мельничук В.П., судді: Лічевецький І.О., Оксененко О.М.)
у справі № 580/1605/21
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1. Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач, скаржник) звернувся з позовною заявою до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську (далі - ТУ ДБР у місті Краматорську, відповідач), в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу відповідача від 26 лютого 2021 року № 32-ОС "Про звільнення ОСОБА_1" в частині звільнення позивача з посади слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, 01березня 2021 року в зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненням державної служби на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу";
- поновити позивача з 02 березня 2021 року в Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську або іншому державному органі, який є його правонаступником, на посаді, що є аналогічною посаді слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 березня 2021 року по день прийняття рішення судом у справі.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що наказ ТУ ДБР у місті Краматорську від 26 лютого 2021 року №32-ОС прийнято на підставі, яка не визначена статтею 87 Закону України "Про державну службу". Відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 03 грудня 2019 року № 305-ІХ, з дня набрання чинності цим Законом ДБР як державний правоохоронний орган є правонаступником ДБР як центрального органу виконавчої влади, працівники ДБР, які перемогли у конкурсах для призначення на посади слідчих, оперуповноважених продовжують здійснювати свої повноваження до їх звільнення з посади або припинення повноважень на посаді відповідно до Закону України "Про Державне бюро розслідувань" з урахуванням внесених цим Законом змін, у тому числі у разі визначення цих посад посадами рядового і начальницького складу ДБР. Отже, на думку позивача, вказані зміни гарантують залишення на посадах усім працівникам ДБР. Вказує, що напрями діяльності слідчого та його повноваження визначені Кримінальним процесуальним кодексом України та Законом України "Про Державне бюро розслідувань", отже звільнення позивача у звязку зі зміною штатного розпису та необхідність заміщення даної посади особами рядового та начальницького складу прямо суперечить підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 03 грудня 2019 року №305-ІХ. В порушення трудового законодавства не запропоновано вакантну посаду. Позивач посилається на фактичну відсутність скорочення посади та скорочення штатної чисельності працівників, та вважає, що в даному випадку відбулось лише перейменування посади.
Разом з цим, вважає, що до нього не може застосовуватись частина третя статті 87 Закону України "Про державну службу" (в редакції від 13 лютого 2020 року), яка всупереч статті 22 Конституції України звужує обсяг існуючого у позивача права, визначеного цією ж нормою в редакції, яка діяла до 25 вересня 2019 року та визначала процедуру вивільнення державних службовців із застосуванням законодавства про працю.
3а вказаних обставин вважає, що оскаржений наказ підлягає скасуванню, а він - поновленню на рівнозначній посаді слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що після внесення Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" від 14 січня 2020 року № 440-1X (далі - Закон № 440-ІХ) змін у Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ (далі - Закон № 889-VIII), положення статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в частині обов`язку власника або уповноваженого ним органу запропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на державних службовців не поширюються. Зазначив, що трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини, або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми КЗпП України, у якому визначено основні трудові права працівників.
Положеннями частини третьої статті 5 Закону № 889-УІІІ визначено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців в частині відносин, не врегульованих цим законом. Оскільки положеннями спеціального законодавства, а саме нормами Закону № 889-УІІІ на час існування спірних правовідносин було врегульовано процедуру звільнення державного службовця у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників, то в даному випадку саме норми спеціального законодавства підлягають застосуванню, а тому доводи позивача про невиконання відповідачем обов`язку щодо працевлаштування позивача суди вважали помилковими.
Щодо доводів позивача про відсутність скорочення посади та змін в організації праці та скорочення штатної чисельності працівників ТУ ДБР у м. Краматорську суди вказали, що у зв`язку зі зміною правового статусу Державного бюро розслідувань (з центрального органу виконавчої влади на державний правоохоронний орган) була скорочена посада державної служби, яку обіймав позивач, внаслідок змін штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську. Судами враховано, що накази Державного бюро розслідувань від 20 жовтня 2020 року №199 ДСК та від 30 грудня 2020 року № 303 ДСК є чинними, відтак підстави для їх неврахування у спірних правовідносинах у судів відсутні.
Щодо доводів позивача про порушення гарантії, передбаченої підпунктом 4 пункту З розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 305-ІХ, суд першої інстанції зазначив, з чим погодився й суд апеляційної інстанції, що слідчі після набрання чинності Законом № 305-ІХ не продовжують здійснювати свої повноваження навіть у разі визначення посади слідчого як посади рядового і начальницького складу, а лише здійснюють свої повноваження до дня їх звільнення або припинення повноважень на посаді; зайняття посади особи рядового і начальницького складу в ДБР здійснюється за результатом відповідного конкурсу.
Оцінюючи доводи позивача про відсутність повноважень керівника державної служби у Директора ТУ ДБР у м. Краматорську на підписання спірного наказу, судами зазначено, що останній є найвищою посадовою особою у відповідному ТУ ДБР, яка законом уповноважена призначати на посади і звільняти з посад працівників управління, окрім тих, яких призначає Директор ДБР, та суб`єктом призначення у розумінні пункту 7 частини першої статті 2 Закону № 889-VІІІ. Таким чином, Директор ТУ ДБР у м. Краматорську мав повноваження на підписання оскаржуваного наказу.
За наведених вище мотивів суди дійшли висновку про те, що спірний наказ є таким, що прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, а тому підстави для його скасування відсутні. У зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення позову в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема, норм Закону України "Про державну службу", Кодексу законів про працю України, Закону України від 03 грудня 2019 року № 305- ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань" тощо, та порушення норм процесуального права, зокрема, статті 90, 242, 322 КАС України, просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року, ухваливши у справі нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Так, скаржником зазначено, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах:
- підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань" (звільнення слідчого ДБР переможця конкурсу, посада якого відноситься до категорії державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" у редакції Закону № 440-ІХ від 14 січня 2020 року, при віднесенні посади слідчого ДБР до категорії рядового і начальницького складу ДБР);
- пункту 7 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року № 414 (звільнення державного службовця, у якого наявний допуск до державної таємниці за ініціативою суб`єкта призначення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" у редакції Закону № 440-ІХ від 14 січня 2020 року без застосування переважного права залишення на роботі);
- ст. 43 Конституції України, ст. 4 Конвенції Міжнародної організації праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року (ратифікована 04 лютого 1994 року) та пункту а) ст. 24 Європейської соціальної хартії (переглянутої), вчинена 3 травня 1996 року (ратифікована 14 вересня 2006 року), статей 19, 21, 23 Рекомендацій щодо припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця №166 Генеральної конференції Міжнародної організації праці від 22 червня 1982 року у їх системному взаємозв`язку (звільнення державного службовця за ініціативою суб`єкта призначення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" у редакції Закону № 440-ІХ від 14 січня 2020 року).
Також позивач посилається на пункт 4 ч. 4 ст. 328, пункт 1 ч. 2 ст. 353 КАС України - суд не дослідив зібрані у справі докази.
Скаржник зазначає, що судами не досліджені докази, які ним надані до суду першої інстанції (вимога в.о. Директора ДБР Сухачова О. від 28 вересня 2020 року №10-13-02-21751 та Річна програма діяльності на IV квартал 2020 року - 2021 рік ТУ ДБР у м. Краматорську), які, на думку позивача, свідчать про незаконність звільнення.
Також, на думку позивача, факт наявності у нього доступу до державної таємниці, дає останньому переважне право залишення на роботі.
Однак, як зауважує скаржник, суди попередніх інстанцій наведеного не врахували і в порушення норм процесуального права відповідний доказ не дослідили, оцінки не надали, що не дало змоги встановити фактичні обставини справи для її правильного вирішення.
До суду касаційноїінстанції від ТУ ДБР у м. Краматорську надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
На момент прийняття оскаржуваного наказу про звільнення редакція статті 87 Закону України "Про державну службу" встановлювала, що суб`єкт призначення не зобов`язаний був пропонувати позивачу іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.
Отже, наведена правова норма пов`язує припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення не лише зі скороченням чисельності або штату державних службовців, а й зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.
За штатним розписом, який діяв на час призначення позивача на посаду, усі без винятку посади слідчих Державного бюро розслідувань відносились до посад державної служби.
Визначення слідчого міститься у п. 17 ч. 1 ст. 3 Кримінального процесуального кодексу України та означає службову особу органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу Державного бюро розслідувань, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважену в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.
Отож чинним законодавством імперативно не встановлено, до якої категорії посад має належати посада слідчого.
У звязку із фактичною зміною посади державної служби (яка скорочена, оскільки не притаманна правоохоронним органам) іншою категорією посад - рядового і начальницького складу із присвоєнням відповідного звання, прийняття рішення про припинення державної служби лежить виключно в площині дискреційних повноважень суб`єкта призначення.
Також відповідач зазначає, що вимога в.о. Директора ДБР від 28 вересня 2020 року №10-13-02-21751 та витяг з Річної програми діяльності на IV квартал 2020-2021 роки ТУ ДБР у м. Краматорську не є належними та допустимими доказами відповідно до статтей 73, 74 КАС України, оскільки ДБР затверджено Порядок зміни категорії посад, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу.
На підставі вищенаведеного відповідач уважає, що доводи касаційної скарги, які були підставою для відкриття касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, оскаржувані рішення є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки судами всебічно перевірено обставини справи, вирішено спір відповідно до норм матеріального права та при належному дотриманні норм процесуального права.
12 січня 2023 року та 18 липня 2023 року від ТУ ДБР розташованого у м. Краматорську надійшли додаткові пояснення, в яких останній зауважує про сформованість практики Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 87 Закону № 889-VІІІ. Так, суд касаційної інстанції, розглядаючи спори за участю колишніх працівників як центрального апарту ДБР, так і його територіальних управлінь, за обставинами, подібними обставинам справи, що переглядається, дійшов висновку, що заміщення посад державної служби посадами рядового і начальницького складу свідчить про скорочення чисельності державних службовців в державному органі, тобто про скорочення таких посад, а не про зміну істотних умов праці.
В обумовлених обставинах справи, скорочення чисельності посад державної служби є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".
Ураховуючи наведене, відповідач просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року залишити без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року з підстав, визначених пунктами 3,4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 27 листопада 2023 року визначено наступний склад колегії суддів: Мацедонська В.Е. (головуючий-суддя), Білак М.В., Губська О.А.
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2023 року закінчено підготовчі дії та призначено розгляд даної справи в попереднє судове засідання на 30 листопада 2023 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1 наказом ТУ ДБР розташованого у м. Краматорську від 23 листопада 2018 року № 39-ОС призначено на посаду слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, як обраного за конкурсом, з 27 листопада 2018 року, з випробувальним строком шість місяців.
20 жовтня 2020 року в.о. Директора Державного бюро розслідувань виданий наказ №199ДСК "Про затвердження змін до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську", згідно з яким, з 1 лютого 2021 року скорочується посада державної служби слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську.
16 листопада 2020 року позивачу вручено попередження про наступне вивільнення від 13 листопада 2020 року вих. № 10-13-34/343 за підписом Директора ТУ ДБР у м. Краматорську підполковника Державного бюро розслідувань Романа Богданова, у якому зазначено, що у зв`язку зі скороченням посади державної служби 01 лютого 2021 року внаслідок затверджених змін до штатного розпису ТУ ДБР у м. Краматорську попереджено про наступне скорочення посади слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, позивача буде звільнено на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" з виплатою згідно з частиною четвертою цієї статті вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.
Наказом від 30 грудня 2020 року №303ДСК "Про затвердження змін до наказів Державного бюро розслідувань" до наказу в.о. Директора Державного бюро розслідувань від 20 жовтня 2020 року №199ДСК "Про затвердження зміни до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську" внесено зміни, згідно з якими з 01 березня 2021 року скорочується посада слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську.
20 січня 2021 року позивачу під підпис вручене попередження про наступне вивільнення від 19 січня 2021 року вих. №13-09-38/16 за підписом Директора ТУ ДБР у м. Краматорську підполковника Державного бюро розслідувань Романа Богданова, згідно з яким позивача попереджено про наступне скорочення посади слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідувань злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління ТУ ДБР у м. Краматорську, яку він обіймає, у звязку зі скороченням посади державної служби 01 березня 2021 року внаслідок затвердження змін до штатного розпису ТУ ДБР у м. Краматорську.
Наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську від 26 лютого 2021 року № 32-ОС позивача звільнено з посади слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську 01 березня 2021 року в зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненням державної служби на підставі пункту 1 частини першої, частини четвертої статті 87 Закону України "Про державну службу".
Вказаний наказ 01 березня 2021 року вручений позивачу під підпис.
Підставою видання вказаного наказу визначено: наказ Державного бюро розслідувань від 20 жовтня 2020 року № 199дск та попер`едження про наступне вивільнення від 19 січня 2021 року № 13-09-38/16.
Незгода із вказаним наказом про звільнення зумовила його звернення до суду з цим адміністративним позовом.
III. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Кодекс законів про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою вказаної статті встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з частиною другою статті 49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Частиною шостою вказаної статті встановлено, що вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:
про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;
у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;
не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 01 грудня 2015 року "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII).
Згідно з частинами другою, третьою статті 5 Закону № 889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
У силу пункту 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
Приписами частини першої статті 87 Закону № 889-VIII визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:
1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;
1-1) ліквідація державного органу;
2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;
3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;
4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
За змістом частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.
Державне бюро розслідувань відповідно до статті 1 Закону України від 12 листопада 2015 року № 794-VIII "Про Державне бюро розслідувань" (далі - Закон № 794-VIII; далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
Згідно зі статтею 9 вказаного Закону систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі Державного бюро розслідувань діють слідчі, оперативні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю та інші підрозділи.
Організаційна структура Державного бюро розслідувань визначається Президентом України.
За приписами статті 12 Закону № 794-VIII визначено, що Директор Державного бюро розслідувань, з-поміж іншого: координує і контролює діяльність центрального апарату та територіальних управлінь Державного бюро розслідувань (пункт 3); затверджує структуру та штатну чисельність центрального апарату та територіальних органів Державного бюро розслідувань (пункт 4); визначає відповідно до законодавства в межах граничної чисельності переліки посад у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами (пункт 5); призначає на посади та звільняє з посад працівників центрального апарату Державного бюро розслідувань, директорів та заступників директорів територіальних управлінь Державного бюро розслідувань (пункт 9); присвоює у встановленому законодавством порядку ранги державних службовців працівникам Державного бюро розслідувань та спеціальні звання особам рядового і начальницького складу (пункт 14); здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами, у тому числі має право в межах своєї компетенції особисто реалізовувати повноваження Державного бюро розслідувань, визначені цим Законом (пункт 20).
Повноваження, передбачені пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, щодо діяльності територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Директор Державного бюро розслідувань здійснює за поданням директорів відповідних територіальних управлінь.
Згідно зі статтею 14 вказаного Закону до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.
Трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України "Про державну службу". Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством (частина 5 статті 14 Закону).
Статтею 14-3 Закону № 794-VIII передбачено, що державні службовці можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади, у порядку, визначеному Законом України "Про державну службу".
Особи рядового і начальницького складу можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань, у тому числі з територіального управління до центрального апарату Державного бюро розслідувань, за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади.
Переведення осіб рядового і начальницького складу може здійснюватися за їхньою ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи Державного бюро розслідувань, які порушили питання про переведення.
Порядок зміни категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу, затверджений наказом ДБР від 28 грудня 2019 року № 343 "Про організацію проведення заходів на виконання вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань" (зі змінами, внесеними наказами від 02 січня 2020 року № 1 та від 03 січня 2020 року № 2) (далі також - Порядок № 343).
Для забезпечення ефективності та безперервності виконання завдань, покладених на Державне бюро розслідувань як державний правоохоронний орган, Директор Державного бюро розслідувань або особа, яка виконує його повноваження, визначає в межах граничної чисельності перелік посад у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами, передбачених пунктом 5 частини першої статті 12 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" (пункт 2 Порядку № 343).
Відповідно до пункту 4 вказаного Порядку служба в Державному бюро розслідувань на посадах рядового і начальницького складу передбачає відповідність кваліфікаційним вимогам та особливим критеріям професійної придатності (зокрема щодо стану здоров`я, застосування зброї та спецзасобів, здатності витримувати додаткові фізичні та психологічні навантаження, понаднормову роботу тощо), які є відмінними від вимог служби в ДБР на посадах державної служби.
Пунктом 6 Порядку № 343 визначено, що зміна категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу, здійснюється за рішенням Директора Державного бюро розслідувань або особи, яка виконує його повноваження.
Зміна категорії посад передбачає виведення із штатного розпису та скорочення посади державного службовця (відповідно до статті 87 Закону України "Про державну службу") та введення до штатного розпису посади рядового і начальницького складу.
З прийняттям рішення Директором Державного бюро розслідувань або особою, яка виконує його повноваження, про зміну категорії посади, Управління кадрової роботи та державної служби готує проекти наказів:
"Про затвердження Переліку посад у центральному апараті (територіальних управліннях) Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами" - щодо внесення відповідних змін до Переліку посад;
"Про внесення змін до штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідувань" та відповідні зміни, погоджує з заінтересованими самостійними структурними підрозділами та подає на підпис Директору ДБР.
Після затвердження штатного розпису Державного бюро розслідувань (змін до штатного розпису) щодо працівників, посади яких скорочуються, видається наказ про їх персональне попередження про наступне звільнення на підставі Закону України "Про державну службу" у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
На введені до штатного розпису посади, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, оголошується конкурс.
Після проведення етапів конкурсного відбору, проведення психофізіологічного дослідження з використанням поліграфа, співбесіди та визначення переможців, кандидати на посади рядового та начальницького складу проходять військово-лікарську комісію для визначення придатності до служби за станом здоров`я. Кандидати на посади у спеціальний підрозділ Державного бюро розслідувань додатково проходять тестування з фізичної підготовки.
За умови успішного проходження всіх етапів відбору та за результатами спеціальної перевірки (для визначення категорії персоналу), стосовно переможців конкурсного відбору видається наказ про призначення на відповідні посади.
Відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань" від 03 грудня 2019 року № 305-ІХ працівники Державного бюро розслідувань, які перемогли у конкурсах для призначення на посади слідчих, оперуповноважених, продовжують здійснювати свої повноваження до їх звільнення з посади або припинення повноважень на посаді відповідно до Закону України "Про Державне бюро розслідувань" з урахуванням внесених цим Законом змін, у тому числі у разі визначення цих посад посадами рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань.
ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість вимог поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.