ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 917/201/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Багай Н.О., Зуєва В.А.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Офісу Генерального прокурора - не з`явився,
Полтавської обласної державної адміністрації - не з`явився,
Кременчуцької районної державної адміністрації - не з`явився,
Приватного акціонерного товариства "Дніпровська хвиля" - Зогаля О.М.,
Горішньоплавнівської міської ради - не з`явився,
Головного управління Держеокадастру у Полтавській області - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпровська хвиля"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 (у складі колегії суддів: Стойка О.В. (головуючий), Попков Д.О., Істоміна О.А.)
та рішення Господарського суду Полтавської області від 08.09.2022 (суддя Солодюк О.В.)
у справі № 917/201/21
за позовом Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації
до Кременчуцької районної державної адміністрації, Приватного акціонерного товариства "Дніпровська хвиля",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Горішньоплавнівської міської ради, Головного управління Держеокадастру у Полтавській області,
про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2021 року Заступник керівника Кременчуцької місцевої прокуратури Полтавської області (ухвалою суду від 26.08.2021 замінено Кременчуцьку місцеву прокуратуру Полтавської області на Кременчуцьку окружну прокуратуру Полтавської області; далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації (далі - Полтавська ОДА) до Кременчуцької районної державної адміністрації (далі - Кременчуцька РДА), Приватного акціонерного товариства "Дніпровська хвиля" (далі - ПрАТ "Дніпровська хвиля"), у якому (з урахуванням заяви вх.№ 6302) просив:
- визнати незаконним та скасувати розпорядження Кременчуцької РДА від 21.08.2010 № 657, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ПрАТ "Дніпровська хвиля" для ставкового господарства по вирощуванню товарної риби і риборозплідника та надано в оренду, терміном на 25 років земельну ділянку загальною площею 343,18 га (кадастровий номер 5322482000:02:000:0001), з них: 265,00 га - під ставками; 1,70 га - під штучними водотоками (канал); 27,10 га -відкриті заболочені землі; 6,97 га - пасовища; 3,42 га - не вкритих лісовою рослинністю, 38,99 га - під гідротехнічними спорудами, за межами населених пунктів Келебердянської сільської ради (пункт 1 розпорядження) та надано земельну ділянку ПрАТ "Дніпровська хвиля" в дострокову оренду терміном на 25 років для ставкового господарства по вирощуванню товарної риби і риборозплідника загальною площею 343,18 га (кадастровий номер 5322482000:02:000:0001), з них: 265,00 га - під ставками; 1,70 га - під штучними водотоками (канал); 27,10 га - відкриті заболочені землі; 6,97 га - пасовища; 3,42 га - не вкритих лісовою рослинністю, 38,99 га - під гідротехнічними спорудами, за межами населених пунктів Келебердянської сільської ради (пункт 3 розпорядження);
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5322482000:02:000:0001, загальною площею 343,18 га, яка розташована за межами населених пунктів Келебердянської сільської ради Кременчуцького району, укладений 14.10.2010 між Кременчуцькою РДА та ПрАТ "Дніпровська хвиля", зареєстрований у Кременчуцькому міжрайонному відділі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК 14.10.2010 за № 041056700533;
- зобов`язати ПрАТ "Дніпровська хвиля" повернути Полтавській ОДА земельну ділянку кадастровий номер 5322482000:02:000:0001, загальною площею 343,18 га, розташовану за межами населених пунктів Келебердянської сільської ради Кременчуцького району, шляхом підписання акта приймання-передачі земельної ділянки.
Позовні вимоги обґрунтовано, зокрема тим, що оспорюване розпорядження Кременчуцької РДА щодо затвердження технічної документації із землеустрою та надання земельної ділянки загальною площею 343,18 га, що розташована за межами населених пунктів, ПрАТ "Дніпровська хвиля" в довгострокову оренду для ставкового господарства з вирощування товарної риби і риборозплідника, прийнято всупереч вимогам законодавства та з перевищенням наданих законом повноважень, тому таке розпорядження є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом із тим прокурором зазначено, що оспорюваний договір оренди, укладений між відповідачами на підставі розпорядження Кременчуцької РДА від 21.08.2010 № 657, суперечить вимогам законів України "Про оцінку земель", "Про оренду землі", "Про плату за землю" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), а також інтересам держави, оскільки його укладено без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов`язковим при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Водночас прокурор послався на те, що незаконне утримання та використання ПрАТ "Дніпровська хвиля" спірної земельної ділянки, порушує встановлений законодавством порядок набуття прав на землю, порядок використання водних об`єктів та відповідно майнові інтереси держави щодо володіння та розпорядження такими об`єктами.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.09.2022, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023, позов задоволено.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у липні 2023 року ПрАТ "Дніпровська хвиля" подало касаційну скаргу, у якій (із урахуванням нової редакції касаційної скарги), посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову прокурора відмовити. Також у касаційній скарзі наведено орієнтовний розрахунок сум судових витрат.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С., від 26.09.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 917/201/21 за касаційною скаргою ПрАТ "Дніпровська хвиля" з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 08.11.2023.
Прокурор у відзиві на касаційну скаргу зазначив про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2023 справу № 917/201/21 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючий, Багай Н.О., Зуєв В.А., у зв`язку із перебуванням судді Міщенка І.С. у відпустці.
Учасники справи, окрім ПрАТ "Дніпровська хвиля", у судове засідання своїх представників не направили.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.
Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
За змістом статті 43 ГПК учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок сторони, і відповідно до положень статті 202 ГПК справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає розгляду справи по суті.
Ураховуючи наведене, положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, відсутність клопотань учасників справи про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, у тому числі відповідно до частини 4 статті 197 ГПК, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ПрАТ "Дніпровська хвиля", дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до державного акта на право постійного користування землею І-ПЛ № 001017 від 29.06.1998, Келебердянською сільською радою народних депутатів Кременчуцького району Полтавської області в адміністративних межах Келебердянської сільської ради надано Колективному сільськогосподарському риболовецько-промисловому підприємству "Дніпровська хвиля" (далі - КСРПП "Дніпровська хвиля") у постійне користування 367,76 га землі в межах згідно з планом землекористування для ставкового господарства з вирощування торгової риби і риборозплідника 363,16 га (ставкове господарство - 156,66 га, риборозплідник - 206,5 га), риболовецької виробничої бази - 2,23 га, виробничого цеху - 0,27 га, контори КСРПП - 0,81 га, гаражів - 0,84 га, столярного цеху 0,45 га.
Відповідно до статуту ПрАТ "Дніпровська хвиля", зареєстрованого 06.05.2010, засновниками товариства є члени КСРПП "Дніпровська хвиля" (пункт 1.2); ПрАТ "Дніпровська хвиля" є правонаступником ЗАТ "Дніпровська хвиля" (пункт 2.3); предметом діяльності товариства є, зокрема, вирощування рибопосадкового матеріалу і товарної риби; вилов риби та добування інших водних живих ресурсів у р. Дніпро, внутрішніх водоймах, її переробка та виготовлення готової продукції (пункт 3.2).
Розпорядженням голови Кременчуцької РДА від 08.07.2010 № 511 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ПрАТ "Дніпровська хвиля" на території Келебердянської сільської ради" ПрАТ "Дніпровська хвиля" як правонаступнику ЗАТ "Дніпровська хвиля" надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку загальною площею 343,18 га для ставкового господарства з вирощування товарної риби і риборозподільника за межами населених пунктів Келебердянської сільської ради.
Розпорядженням голови Кременчуцької РДА від 21.08.2010 № 657 "Про надання земельної ділянки ПрАТ "Дніпровська хвиля" в оренду на території Келебердянської сільської ради" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ПрАТ "Дніпровська хвиля" для ставкового господарства з вирощування товарної риби і риборозплідника за межами населених пунктів Келебердянської сільської ради; припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 343,18 га КСРПП "Дніпровська хвиля" за межами населених пунктів Келебердянської сільської ради; надано земельну ділянку ПрАТ "Дніпровська хвиля" в довгострокову оренду терміном на 25 років для ставкового господарства по вирощуванню товарної риби і риборозплідника загальною площею 343,18 га, з них: 265,00 га - під ставками; 1,70 га - під штучними водотоками (канал); 27,10 га - відкриті заболочені землі; 6,97 га - пасовища; 3,42 га - не вкритих лісовою рослинністю; 38,99 га - під гідротехнічними спорудами, за межами населених пунктів Келебердянської сільської ради, запропоновано ПрАТ "Дніпровська хвиля" посвідчити право оренди земельної ділянки договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
14.10.2010 між Кременчуцькою РДА (орендодавець) та ПрАТ "Дніпровська хвиля" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець на підставі розпорядження голови Кременчуцької РДА від 21.08.2010 № 657 надає, а орендар приймає в довгострокове платне користування земельну ділянку загальною площею 343,18 га, кадастровий номер 5322482000:02:000:0001 для рибогосподарських потреб (ставкового господарства по вирощуванню товарної риби і риборозподільника), розташовану за межами населених пунктів Келебердянської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області; договір укладено терміном на 20 років; орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 200 грн за 1 га на рік, що становить 68 636,00 грн за 343, 18 га на рік. Цей договір зареєстровано у Кременчуцькому міжрайонному відділі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.10.2010 за № 041056700533.
Факт передачі земельної ділянки підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки.
У витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованому 08.03.2021 НВ-5317815562021, наведено таку інформацію: земельна ділянка з кадастровим номером 5322482000:02:000:0001; місце розташування: Полтавська область, Кременчуцький район, Келебердянська сільська рада; цільове призначення: 13.03 Для розміщення та експлуатації інших технічних засобів зв`язку; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання земельної ділянки: розведення та вирощування риби.
У листі Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області Державного агентства водних ресурсів України від 16.10.2020 № 2545/01-05 зазначено, що відповідно до акта обстеження та інвентаризації штучно створених водних об`єктів та гідротехнічних споруд, комісією, створеною за розпорядженням в.о. голови Кременчуцької РДА від 19.03.2019 № 65, на земельній ділянці кадастровий номер 5322482000:02:000:0001 обліковується 23 ставки. З урахуванням положень та вимог статті 4 Водного кодексу України (далі - ВК) та статті 58 Земельного кодексу України (далі - ЗК) землі зайняті цими ставками, їх гідротехнічними спорудами та прибережними захисними смугами, каналами, належать до земель водного фонду.
Також у цьому листі зазначено, що Полтавське обласне виробниче управління водного господарства "Полтававодгосп" (нині - Офіс) у 2009 році при попередньому погодженні матеріалів із землеустрою, що посвідчують право на земельну ділянку ЗАТ "Дніпровська хвиля" для ставкового господарства з вирощування товарної риби, у листі від 30.12.2009 № 02-2/1846 наголошувало на необхідності внести відповідні зміни і доповнення до технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ПрАТ "Дніпровська хвиля", з визначенням земель водного фонду та оформити її відповідно до існуючого земельного законодавства, нормативно-правових актів, оформити договір оренди на землі водного фонду та інше. Проте ПрАТ "Дніпровська хвиля" не виконало умови, викладені у цьому листі.
Судами установлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5322482000:02:000:0001, загальною площею 343,18 га, яка Кременчуцькою РДА передана в оренду ПрАТ "Дніпровська хвиля", належить до земель водного фонду.
21.05.2020 Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства Кременчуцькою РДА при передачі в оренду земельної ділянки на території Келебердянської сільської ради та складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 21.05.2020 № 301-ДК/0207/АП/09/01/-20.
За результатами зазначеної перевірки встановлено факт прийняття розпорядження головою Кременчуцької РДА від 21.08.2010 № 657, за яким ПрАТ "Дніпровська хвиля" передано в довгострокове платне користування земельну ділянку загальною площею 343,18 га кадастровий номер 5322482000:02:000:0001 для рибогосподарських потреб, та укладення договору оренди з порушенням законодавства, зокрема вимог статей 122, 124 ЗК (у відповідній редакції).
Прокурор, звертаючись до суду із позовом про визнання незаконним і скасування розпорядження Кременчуцької РДА від 21.08.2010 № 657, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки, обґрунтував вимоги тими обставинами, що виділення та передача земельної ділянки для рибогосподарських потреб (Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548, підрозділ 10.7) не є веденням водного господарства, а відтак Кременчуцька РДА розпорядилася спірною земельною ділянкою з порушенням визначеної законом компетенції, оскільки такі повноваження належали Полтавській ОДА. Також прокурором зазначено про те, що оспорюваний договір оренди зазначеної земельної ділянки суперечить вимогам законодавства, оскільки на момент укладення договору нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки не проводилася, а розмір орендної плати, як істотної умови договору оренди, визначено без проведення такої оцінки, що є порушенням вимог статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі", статті 2 Закону України "Про плату за землю", пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України (далі - ПК), статей 1, 13 Закону України "Про оцінку земель".
Апеляційний господарський суд залишив без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову та мотивував таке рішення тим, зокрема, що розпорядження Кременчуцької РДА від 21.08.2010 № 657 є незаконним, оскільки прийняте з порушенням визначеної законом компетенції (такі повноваження належали Полтавській ОДА); договір оренди земельної ділянки є недійсним, як такий, що суперечить вимогам закону, оскільки його укладено особою (орендодавцем), яка не мала права на його укладення, а також з огляду на визначення орендної плати у цьому договорі без проведення нормативної грошової оцінки, що є основою для визначення розміру орендної плати, як істотної умови договору, для земель державної та комунальної власності. Водночас, за висновками суду, незаконне утримання та використання ПрАТ "Дніпровська хвиля" спірної земельної ділянки порушує встановлений законодавством порядок набуття прав на землю та порядок використання водних об`єктів, та відповідно майнові інтереси держави щодо володіння та розпорядження такими об`єктами.
ПрАТ "Дніпровська хвиля" у поданій касаційній скарзі послалося, зокрема на те, що:
- судами попередніх інстанцій при вирішенні спору в порушення статей 2, 13, 236 ГПК неправильно надано оцінку обставинам справи та письмовим документальним доказам, не застосовано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, щодо правомірності подання позовної заяви прокурором;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у правовідносинах, зокрема, стосовно того, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; оскільки законодавством закріплено презумпцію законності в діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, то кожен, хто вступає з ними у правові відносини, вправі розраховувати на законність рішень та дій таких органів; таке "належне урядування" пов`язане з реалізацією принципу юридичної визначеності;
- прокурор безпідставно визначив, що Полтавська ОДА як суб`єкт владних повноважень не здійснює захист інтересів держави у цих правовідносинах та не надав відповідних доказів, які підтверджують наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі цього органу, зазначене є підставою для залишення позову прокурора без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК;
- судами не враховано, що відповідно до положень статей 122, 124 ЗК Кременчуцька РДА розпорядилася спірною земельною ділянкою в межах повноважень та компетенції, визнаних законом;
- суди попередніх інстанцій належним чином не встановили, у віданні якого державного органу знаходилася спірна земельна ділянка на час виникнення спірних правовідносин, при цьому не було враховано висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06.10.2021 у справі № 911/2488/19, щодо необхідності встановлення таких обставин при вирішенні спору у подібних правовідносинах;
- оскільки в діях посадових осіб Кременчуцької РДА, Держкомзему у Кременчуцькому районі відсутні дисциплінарні проступки, адмінправопорушення, кримінальні правопорушення, тобто їхні дії правомірні, тому на час укладення договору дотримано норми законодавства з визначення розміру орендної плати за відсутності нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, не проведеної державним органом;
- за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 09.10.2019 у справі № 917/1997/17, в орендних правовідносинах за обставин формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, присвоєння їй кадастрового номера, встановлення меж тощо та відсутності доказів проведення нормативної грошової оцінки землі із зазначенням всіх необхідних даних відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, позивач зобов`язаний довести розмір орендної плати та надати нормативно-грошову оцінку;
- у матеріалах справи відсутні будь-які розрахунки та дані проведення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки позивачем чи на його замовлення ГУ Держгеокадастром, що є належним і допустимим доказом зміни орендної плати в розумінні статей 76, 77 ГПК;
- суди попередніх інстанцій безпідставно застосувати до спірних правовідносин Концепцію розвитку водного господарства України, затверджену постановою Верховної Ради України від 14.01.2000 № 1390-ХІV, Закон України "Про тваринний світ", Закон України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів";
- судами попередніх інстанцій допущено порушення статей 13, 162, 164, 177 ГПК щодо прийняття заяви прокурора про збільшення позовних вимог поза межами встановленого процесуальним законом порядку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення у межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.
У частині 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (такі висновки наведено у постановах від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18); під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
За змістом пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15.01.2009 у справі "Менчинська проти росії" (Menchinskaya v. russia), заява № 42454/02, § 35).
За змістом положень статті 53 ГПК у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частини 3, 4).
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" ).
Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено правовий висновок, за змістом якого відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
У справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції при перевірці аналогічних доводів ПрАТ "Дніпровська хвиля" щодо необхідності доведення підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, установлено, що на виконання положень статті 53 ГПК та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави Полтавською ОДА, яка, за наявності підстав та відповідних повноважень, не вжила заходів до захисту інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом звернення до суду з відповідним позовом, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, копіями листів прокурора від 18.09.2020, 16.10.2020, 16.12.2020 та 08.02.2021, адресованих позивачу, копією листа позивача від 30.12.2020 № 14816/1/01-52.
Тобто, як свідчать матеріали справи, у тому числі зміст позовної заяви, підставу для представництва інтересів держави прокурором обґрунтовано тим, що відсутність претензійно-позовної роботи з відповідачами у справі свідчить про нездійснення уповноваженим органом покладеного на нього законом обов`язку із захисту державних інтересів; при цьому підставу для звернення з позовом до суду прокурор обґрунтував обставинами допущення відповідачами порушень вимог законодавства щодо порядку набуття прав на землю, використання водних об`єктів і відповідно порушення інтересів держави щодо володіння та розпорядження такими об`єктами, щодо контролю за використанням і охороною земель водного фонду, ефективного використання земельних ресурсів. Отже, правовідносини, що пов`язані з позбавленням держави правомочностей володільця і, як наслідок, права розпорядника землі, становлять суспільний, публічний інтерес. Також прокурором зазначено, що у цьому випадку наявні інші суттєві порушення інтересів держави, оскільки через не проведення нормативної грошової оцінки землі, яка передавалася в оренду за оспорюваним договором, істотно знижено орендну плату за використання землі, що призводить до ненадходження значних коштів до бюджету.
Також судом апеляційної інстанції установлено, що Полтавська ОДА, надаючи відповідь прокурору щодо встановлених прокуратурою фактів, не виявила наміру вживати заходів на захист порушених інтересів держави. Такі дії було оцінено прокурором як бездіяльність уповноваженого органу.
З огляду на обставини повідомлення прокурором у встановленому законом порядку відповідний уповноважений орган щодо здійснення представництва інтересів держави у суді в особі цього органу разом з доказами надіслання такого повідомлення, наявними у матеріалах справи, обґрунтування прокурором обставин бездіяльності уповноваженого органу, у сукупності з обставинами відсутності заперечень позивача щодо поданого прокурором позову, як і щодо здійснення у суді представництва інтересів держави в особі позивача, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для залишення позову прокурора без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК.
Такі висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, наведеним у постановах Верховного Суду, на які здійснено посилання скаржником в касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК.
З урахуванням установлених фактичних обставин у справі доводи ПрАТ "Дніпровська хвиля" про ненаведення прокурором у цій справі підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді є безпідставними.
Водночас відсутні підстави вважати, що судами попередніх інстанцій застосовано норми матеріального права, про які зазначено скаржником у касаційній скарзі, без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, що наведено у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, оскільки такі висновки було враховано при вирішенні цієї справи.
Щодо інших доводів касаційної скарги суд касаційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до положень частини 2 статті 16 ЦК способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним (пункт 2); визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10).
Згідно з приписами частини 1 статті 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Отже, підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і, одночасно, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Разом із тим статтею 203 ЦК унормовано, зокрема, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1).
Згідно зі статтею 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3).