ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року
м. Київ
справа №360/3258/20
адміністративне провадження № К/990/20409/23; К/990/20831/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Губської О.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Луганської обласної прокуратури на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року (суддя: Тихонов І.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2023 року (судді: Блохін А.А., Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Чотирнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора України, Луганської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора України про визнання протиправним та скасування рішення кадрової комісії № 14 від 17 липня 2020 року № 2, наказу прокурора Луганської області від 19 серпня 2020 року № 1231к, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування
01 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернуся до суду з адміністративним позовом до Чотирнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 1), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач -2), Прокуратури Луганської області (далі - відповідач -3), в якому, з урахуванням уточнення до позовної заяви просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Чотирнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 17 липня 2020 року № 2 про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Прокуратури Луганської області від 19 серпня 2020 року № 1231-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область Прокуратури Луганської області та органів прокуратури;
-поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Луганської обласної прокуратури або на рівнозначній посаді з 01 вересня 2020 року зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України.
- стягнути з Прокуратури Луганської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за періоди: з 01 вересня 2020 року по 10 вересня 2020 року в розмірі 15749,2 грн.; з 11 вересня 2020 року по день фактичного поновлення на посаді, виходячи із середньоденного розміру заробітку (з урахуванням коефіцієнту підвищення) 9 386 грн 52 коп.
На думку позивача, рішення кадрової комісії та наказ про звільнення є незаконними, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки порушують права позивача, передбачені Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначив, що в даному випадку ні реорганізація, ні ліквідація Прокуратури Луганської області, де він був працевлаштований не відбувалось, оскільки вона не припинила виконувати свої функції, передбачені Конституцією України та не поклала їх виконання на інший орган.
Станом на день його звільнення відділ організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область Прокуратури Луганської області, в якому працював, не ліквідовані, накази про скорочення штатної чисельності не видавалися.
Зазначив, що під час проведення співбесіди Кадровою комісією не дотримано положення пунктів 12, 13, 15 розділу IV Порядку проходження прокурорами атестації затверджено наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221, оскільки питання виконаного його практичного завдання взагалі не обговорювалось, що свідчить про порушення самої процедури III етапу атестації.
Крім того, згідно з оскаржуваним рішенням, однією з підстав для його прийняття стало те, що 12 вересня 2017 року стосовно нього були складені протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 122-2, 124, частиною 1 статті 126, частиною 1 статті 130, статті 185 КУпАП.
Зазначив, що постановами Рубіжанського міського суду Луганської області від 01 грудня 2017 року у справі № 425/2492/17 та Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року у справі № 425/2378/17, які набрали законної сили, вказані провадження про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 122-2, 124, частиною 1 статті 126, частиною 1 статті 130, статті 185 КУпАП закриті за відсутністю в його діях події та складу адміністративних правопорушень.
Натомість, кадрова комісія у оскаржуваному рішенні надала протилежну оцінку обставинам, викладеним у зазначених протоколах про адміністративні правопорушення ніж ту, яку надав суд у своїх рішеннях щодо його невинуватості. На переконання позивача, кадрова комісія поставила під сумнів вищевказані постанови судів, посилаючись на формальні підстави їх складання та на неправдоподібність доказів його невинуватості, якими суд обґрунтовував свої рішення.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Позивач проходив службу в органах прокуратури України, з 22 січня 2020 року по 01 вересня 2020 року на посаді начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область Прокуратури Луганської області.
Наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації, а наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 233 затверджено Порядок роботи кадрових комісій.
Позивач взяв участь у проходженні атестації з метою надання оцінки його професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурора.
Наказом Генерального прокурора від 02 червня 2020 року № 256 створено Чотирнадцяту кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур, у тому числі військових прокуратур регіонів України і об`єднаних сил.
Позивач успішно пройшов перші два етапи атестації - іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.
На засіданні Чотирнадцятої кадрової комісії 17 липня 2020 року, згідно з протоколом голова комісії поставив на голосування пропозицію ухвалити рішення про неуспішне проходження атестації позивачем, враховуючи результати проведення співбесіди з метою виявлення відповідності вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
За вказану пропозицію проголосували "За" - 2 члени, "Проти" - 3 члени комісії. Вирішили ухвалити рішення про неуспішне проходження атестації позивачем. Рішенням Чотирнадцятої кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації від 17 липня 2020 року № 2 встановлено, що на підставі досліджених матеріалів атестації, Чотирнадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур встановлено обставини, які свідчать про невідповідність позивача вимогам професійної етики та доброчесності.
Зокрема, кадровою комісією встановлено факт складання стосовно позивача протоколів про вчинення адміністративного правопорушення - керування транспортним засобом (автомобілем) у стані алкогольного сп`яніння, порушення Правил дорожнього руху, невиконання водієм вимог закону про зупинку, керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки.
Рішенням Рубіжанського районного суду Луганської області від 01 грудня 2017 року у справі № 425/2492/17, справу щодо позивача закрито за відсутності події складу адміністративних правопорушень, передбачених статтею 122-2, статтею 124, частиною 1 статті 130 КУпАП, а також рішенням Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року у справі № 425/2378/17, якою скасовано постанову про його притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП.
Згідно висновку Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 02 лютого 2018 року № 11/2/4-977дс-315дп-17 та доданих матеріалів встановлено факт грубого порушення позивачем правил прокурорської етики, оскільки прокурор вживав нецензурну лексику щодо працівників поліції, ображав їх, і демонстрував неетичну поведінку. Наведені обставини стали підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.
Крім того, в порушення вимог наказу Генеральної прокуратури України від 16 червня 2016 року № 205, яким передбачено обов`язок та порядок заповнення та подачі прокурорами анкет доброчесності прокурора, прокурор ОСОБА_1 впродовж 2018-2020 років не зазначив вищенаведені факти як такі, що можуть порочити звання прокурора та можуть зашкодити репутації прокуратури в цілому, хоча, на думку членів кадрової комісії, повинен був це зробити.
17 липня 2020 року Чотирнадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур, відповідно до пунктів 13, 17 розділу II Закону №113-ІХ, та пунктом 6 розділу І, пунктом 16 розділу IV Порядку №221 прийнято рішення № 2 про неуспішне проходження позивачем атестації.
Рішення Чотирнадцятої кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації від 17 липня 2020 року № 2 підписано всіма членами комісії.
Наказом прокурора Луганської області від 19 серпня 2020 року № 1231к звільнено позивача з посади начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область прокуратури Луганської області та органів прокуратури, на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 31 серпня 2021 року. Вказаний наказ прийнято на підставі рішення кадрової комісії.
Вважаючи рішення кадрової комісії та наказ про звільнення незаконним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2023 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора від 17 липня 2020 року № 2 про неуспішне проходження атестації начальником відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідувань, яке здійснюється слідчим територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область, Прокуратури Луганської області ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ прокуратура Луганської області № 1231-к від 19 червня 2020 року про звільнення позивача з посади начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область, Прокуратури Луганської області та органів прокуратури. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область, Прокуратури Луганської області та органів прокуратури з 01 вересня 2020 року. Стягнуто з Луганської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 01 вересня 2020 року по 08 грудня 2021 року в розмірі 505 549,32 грн з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що рішення Чотирнадцятої кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації, не містить підтвердженого факту недоброчесності позивача, а наведені в рішенні обставини, що кадрова комісія виявила факт складення відносно ОСОБА_1 протоколів про вчинення адміністративного правопорушення, грубого порушення ОСОБА_1 правил прокурорської етики та те, що прокурор Цибуля О.М. впродовж 2018-2020 років не зазначив вказані факти як такі, що можуть порочити звання прокурора та можуть зашкодити репутації прокуратури в цілому, хоча, на думку членів кадрової комісії повинен був це зробити, не свідчать про невідповідність позивача вимогам доброчесності, оскільки не ґрунтуються на належних доказах.
Також суди попередніх інстанцій зазначили, що висновки щодо невідповідності позивача вимогам професійної етики, за умови того, що його в 2018 році притягнуто до дисциплінарного стягнення у виді заборони на строк один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, яке за приписами частини 2 статті 49 Закону України "Про прокуратуру" вважається погашеним, без встановлення будь-якого іншого порушення, не можуть бути правомірними.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг
Касаційна скарга Офісу Генерального прокурора подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Касаційна скарга Луганської обласної прокуратури подана на підставі пунктів 1,3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Скаржники вказують, що судом апеляційної інстанції в цій справі не враховано висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2020 року у справі № 826/26007/15 щодо дискреційних повноважень кадрових комісій прийняття рішень про неуспішне проходження атестації та про відсутність у судів повноважень на перевірку оцінки якостей, здібностей та характеристик прокурорів під час атестації, проведеної кадровою комісією та висновку викладеного у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 640/1787/20, від 14 липня 2022 року у справі №640/1083/20, від 30 серпня 2022 року у справі № 420/7408/20.
Скаржники стверджують, що суд не наділений повноваженнями здійснювати переоцінку щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, та, відповідно, встановлювати відповідність прокурора цим вимогам, оскільки такі дискреційні повноваження мають виключно члени кадрової комісії.
Також касаційна скарга обласної прокуратури подана на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 9, 11, 12, 13, 15, 17 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ на підставі якого затверджено Порядок № 221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим порядком, щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів, а також щодо вирішення питання про межі дискреційних повноважень кадрових комісій для ухвалення рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
На переконання скаржників, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про протиправність рішення Чотирнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора та, як наслідок, наявність підстав для скасування наказу прокурора Луганської області про звільнення позивача, як такого, що прийнятий на підставі зазначеного рішення.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу обласної прокуратури позивач просив, залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суддів попередніх інстанцій без змін. Також у відзиві просив закрити касаційне провадження за касаційною скаргою обласної прокуратури на підставі пунктів 4,5 частини 1 статті 339 КАС України.
У відзиві на касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора позивач просив, залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суддів попередніх інстанцій без змін. Також у відзиві просив закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу генерального прокурора на підставі пункту 5 частини 1 статті 339 КАС України.
Рух касаційної скарги
Ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Губська О.А.) відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора та Луганської обласної прокуратури на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2023 року у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про закриття касаційних проваджень.
Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року справу призначено до розгляду.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Суд касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 341 КАС України переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання щодо правильності застосування судами норм чинного законодавства, а також щодо обґрунтованості поданих касаційних скарг, Верховний Суд виходить з такого.
Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації та звільнення з посади в органах прокуратури на підставі такого рішення.
Верховний Суд враховує, що на час розгляду справи вже було сформовано правовий висновок щодо застосування приписів Закону №113-ІХ, Порядку №221, Порядку №233, який викладено, зокрема, у постановах від 21 вересня 2021 року у справах №200/5038/20-а та №160/6204/20, від 24 вересня 2021 року у справах №160/6596/20 та №280/4314/20, від 29 вересня 2021 року у справах №440/2682/20 та №640/24727/19, від 17 листопада 2021 року у справі №540/1456/20, від 25 листопада 2021 року у справі №160/5745/20, від 22 грудня 2021 року у справі №640/1208/20, від 28 грудня 2021 року у справі №640/25705/19, від 29 грудня 2021 року у справі №420/4777/20, та багатьох інших, та який є застосовним і до обставин цієї справи.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України від 2 червня 2016 року №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" Конституцію України доповнено статтею 131-1, відповідно до якої в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Стаття 131-1 Конституції України вказує зокрема на те, що за новим українським конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя.
У Рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-р (ІІ)/2020 зазначено, що не лише структурне положення статті 131-1 Конституції України визначає нове місце прокуратури в системі державної влади України. Те, що прокуратура належить до української системи правосуддя, опосередковано випливає також із того припису Конституції України, відповідно до якого саме в системі правосуддя згідно із законом утворюються та діють органи та установи, що провадять стосовно суддів і прокурорів рівнозначно - їх добір, професійну підготовку, оцінювання та розгляд справ щодо їх дисциплінарної відповідальності (частина десята статті 131). Річ у тім, що прокурор, діючи від імені суспільства загалом, як і суддя, діючи від імені держави, при виконанні своїх професійних обов`язків на посаді має чинити справедливо й безсторонньо. Прокуророві, подібно судді, не належить виконувати професійні обов`язки за наявності приватного інтересу. На прокурора, як і на суддю, поширюються певні обмеження, обумовлені потребою забезпечити його безсторонність і доброчесність. Із професійних обов`язків прокурора випливає потреба в доборі на цю посаду таких осіб, що відповідають особливим кваліфікаційним вимогам. Вимоги до осіб, які мають намір обійняти посаду прокурора, мають бути подібними до тих, що їх висунуто до кандидатів на посаду професійного судді. Подібність професії прокурора за правилами, що застосовуються до професії судді, має поширюватись і на запровадження механізмів та процедур у питаннях професійної підготовки, оцінювання, призначення, кар`єрного зростання, дисциплінарної відповідальності, звільнення прокурорів тощо. У цьому аспекті Венеційська Комісія зазначала: "Є цілком очевидним, що система, за якої прокурори нарівні з суддями чинять відповідно до найвищих стандартів доброчесності й безсторонності, надає більшого захисту людським правам, ніж система, що покладається лише на суддів" (Доповідь про європейські стандарти щодо незалежності судової системи: частина ІІ - служба обвинувачення, CDL-AD(2010)040, § 19).
19 вересня 2019 року прийнято Закон №113-ІХ, яким внесено зміни до кодексів та законів України не скільки щодо форми чи змісту діяльності прокуратури, а скільки щодо реформи органів прокуратури в частині кадрових питань.
Відповідно до пункту 7 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (пункт 9 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ).
Згідно з пунктом 11 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Відповідно до пункту 15 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX для проведення співбесіди кадрові комісії вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі інформацію про:
1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів та їх результати;
2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг;
3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора;
4) зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.
За пунктом 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав:
1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;
3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
За текстом пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.