ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 691/848/21
провадження № 51 - 3874 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
обвинуваченого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу судді Черкаського апеляційного суду від 17 березня 2023 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 14 лютого 2023 року стосовно ОСОБА_7 та повернення апеляційної скарги.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Шполянський районний суд Черкаської області вироком від 14 лютого 2023 року визнав ОСОБА_7 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 15 - ч. 5 ст. 185 КК України (далі - КК) та виправдав за недоведеністю наявності в його діянні складу інкримінованого кримінального правопорушення.
Ухвалою від 14 лютого 2023 року Шполянський районний суд Черкаської області звернув в дохід держави внесену ТОВ "ВП "Імпульс Плюс" стосовно ОСОБА_7 заставу в розмірі 744 300,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу.
17 березня 2023 року суддя Черкаського апеляційного суду відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 з тих підстав, що ухвала Шполянського районного суду Черкаської області від 14 лютого 2023 року про звернення застави в дохід держави не підлягає окремому апеляційному оскарженню та повернув апеляційну скаргу.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, не погоджуючись із ухвалою судді суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги він мотивує тим, що суддя апеляційного суду неправомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції про звернення застави в дохід держави, оскільки вона постановлена після ухвалення виправдувального вироку та закінчення розгляду кримінального провадження, що не передбачено КПК України (далі - КПК), а відтак може бути оскаржена в суді апеляційної інстанції. Крім того, захисник вказує на необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, так як ОСОБА_7 не порушував покладених на нього під час обрання запобіжного заходу обов`язків, і матеріали провадження не містять протилежного. Зазначає про те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з грубим порушенням КПК, без дослідження обставин, які, на думку суду, були достатніми для звернення застави в дохід держави.
Позиції учасників судового провадження
Захисник і обвинувачений підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника та просив залишити без зміни оскаржуване судове рішення.
Мотиви Суду
За змістом ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Положенням ч. 1 ст. 438 КПК визначено, що підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, тобто таке порушення, яке згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 цього Кодексу перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Доводи касаційної скарги захисника про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою, колегія суддів касаційного суду вважає слушними з огляду на таке.
Відповідно до п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право особи на апеляційне оскарження спрямовано насамперед на реалізацію права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенції). Його забезпечення є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.
Проте "право на суд", одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, накладення яких дозволено за змістом, особливо щодо умов прийнятності скарги. При цьому обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним з п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не має законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю мети, яку прагнуть досягти.
Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 12 червня 2012 року №13-рп/2012 зазначено, що, встановлюючи обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним.