ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2023 року
м. Київ
справа №640/16003/22
провадження № К/990/25027/23, №К/990/25930/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, треті особи: Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Львів), Національний банк України, про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, провадження в якій відкрито
за касаційними скаргами Національного банку України і Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2022 року (у складі головуючого судді - Васильченко І.П.), постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2023 року та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року (у складі: головуючого судді - Файдюка В.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Собківа Я.М.),
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Арбітражний керуючий ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач-1, Мін`юст), Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (далі - Дисциплінарна комісія, відповідач-2), треті особи: Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) (далі - третя особа-1), Національний банк України (далі - третя особа-2), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, оформлене протоколом засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 12.09.2022 №113/09/22, в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого;
- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України №3995/5 від 21.09.2022 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що оскаржуваними рішеннями було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого на підставі подання від 04 серпня 2022 року №1641, які позивач вважає протиправними та такими, що суперечать нормам Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ). Позивач зазначав, що Висновки Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та Дисциплінарної комісії про виявлення порушень в діяльності ОСОБА_1, як арбітражного керуючого, не відповідають вимогам чинного законодавства та були спростовані наданими ним поясненнями, запереченнями, підтверджуючими документами по кожному порушенню під час проведення перевірки.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2023, позов задоволено.
4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив зокрема з того, що Дисциплінарною комісією не розглянуто ступінь вчиненого проступку, не з`ясовано питання завдання діями арбітражного керуючого шкоди будь-яким фізичним чи юридичним особам, не надано правової оцінки поясненням ОСОБА_1 щодо виявлених порушень, а частина вказаних порушень вже усунута позивачем до складання Акту перевірки, про що було повідомлено перевіряючий орган.
5. Суди попередній інстанцій дійшли висновків, що притягнення арбітражного керуючого ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого є безпідставним, оскільки вчинення ним під час виконання повноважень ліквідатора ПрАТ "Росава" грубого порушення прав та законних інтересів боржника чи кредиторів є недоведеним, а висновки Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та Дисциплінарної комісії про виявлення порушень в діяльності ОСОБА_1, як арбітражного керуючого, не відповідають встановленим обставинам справи та були спростовані наданими позивачем поясненнями.
6. Суди першої та апеляційної інстанцій зауважили, що підставою для притягнення арбітражного керуючого ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є висновки, викладені в Акті №8, однак, у вказаному Акті не зазначено, яке порушення визнано територіальним органом Мін`юсту грубим, а лише перелічено норми КузПБ, які порушено ОСОБА_1, та вказано, що на думку комісії, усі встановлені недоліки є грубим порушенням арбітражним керуючим вимог законодавстві під час виконання його повноважень; після перевірки Дисциплінарною комісією даного Акту №8, рішення, оформлене Протоколом, стало підставою для винесення спірного Наказу.
7. Суди попередніх інстанцій вважали, що дії, описані в спірних рішеннях, не можуть кваліфікуватись як грубе порушення законодавства про банкрутство, що тягне за собою позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого; Дисциплінарною комісією не було враховано ступінь вини арбітражного керуючого, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, а накладене дисциплінарне стягнення не є пропорційним; наявність виключної дискреції щодо притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності не спростовує ті обставини, що реалізація цих повноважень має відбуватись у межах та спосіб, визначений законом та з урахуванням усіх істотних обставин, уникаючи безпідставного порушення прав особи.
8. Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 заяву Арбітражного керуючого ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з Національного банку України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Арбітражного керуючого ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.
Стягнуто з Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Арбітражного керуючого ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.
9. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідне клопотання про розподіл судових витрат заявлено позивачем у відзивах на апеляційні скарги, а докази понесення таких витрат надано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
10. Суд апеляційної інстанції встановив, що стороною позивача у відповідності до вимог КАС України були надані всі встановлені та необхідні документи для стягнення витрат на правову допомогу.
11. Водночас, колегія суддів апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України та Національного банку України на користь Арбітражного керуючого ОСОБА_1 судових витрат на оплату правничої допомоги у розмірі 8 000,00 грн, понесення позивачем яких підтверджується наявними у матеріалах справи документами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї та позиція сторін
12. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями у цій справі, Національний банк України (далі також - касатор-1) звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2023, якою залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2022 у справі № 640/16003/22 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 ; скасувати додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 та прийняти нове рішення, яким залишити без розгляду клопотання про винесення додаткового рішення у справі № 640/16003/22.
13. Підставою касаційного оскарження у цій справі касатор-1 зазначає пункт 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №806/2421/16, у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2021 року №620/2525/19.
14. Касатор-1 зазначає, що рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, оформлене протоколом засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 12.09.2022 №113/09/22 не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 17 (19) КАС України, та саме по собі не зумовлює виникнення, зміну чи припинення прав і обов`язків для позивача, робота (діяльність) якого перевірялися. На переконання скаржника, у разі застосування судами попередніх інстанцій висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 травня 2020 року по справі №8062421/16, така вимога позивача не могла бути предметом розгляду у даній справі.
15. Поряд з цим, касатор-1 зазначає, що під нормою права, застосування якої має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, слід розуміти абзац 5 пункту 1 розділу VII Порядку здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих, затвердженим наказом Міністерства юстиції від 06.12.2019 № 3928/5 (далі - Порядок № 3928/5). Скаржник покликається на висновки у справі №340/2214/21 (постанова від 06.04.2023), у якій Верховний Суд за аналогічних обставин дійшов протилежних висновків аніж суди попередніх інстанцій у цій справі щодо визначення поняття "грубе порушення", наслідком вчинення кого є накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення шляхом припинення його діяльності.
16. Посилаючись на порушення норм процесуального права, касатор-1 зазначає, що суд першої інстанції помилково відніс цю справу до справ незначної складності тощо.
17. Щодо порушень норм процесуального права під час постановлення судом апеляційної інстанції додаткової постанови, касатор-1 зазначає, що суд апеляційної інстанції, покладаючи судові витрати на третю особу у справі, належним чином не обґрунтував додаткове судове рішення та не вказав підстави для відступу від положень 134, 139 КАС України щодо розподілу судових витрат між сторонами. Скаржник вказує також на відсутність відповідної заяви (клопотання) позивача, що передбачено частиною 7 статті 139 КАС України, як передумову для можливої реалізації права на подання доказів протягом п`яти днів з дати ухвалення відповідного судового рішення.
18. До Верховного Суду від Арбітражного керуючого ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Національного банку України, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
19.1. Позивач, поряд з іншим, зазначає, що суд першої інстанції правомірно розглянув цю справу в порядку спрощеного позовного провадження, а третя особа-2 клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження не подала, та в матеріалах справи відсутні докази, що Мін`юст та НБУ, оскаржуючи рішення суду першої інстанції, включили заперечення на ухвалу про відкриття провадження у справі.
19.2. Позивач вказує, що правова позиція, яка викладена у змісті постанови Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 340/2214/21, зроблена за інших обставин, а правовідносини у такій справі не підпадають у критерії подібних.
19.3. Щодо доводів касаційної скарги в частині оскарження додаткової постанови, позивач зазначає, що НБУ, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, виступав також апелянтом і незалежно від відповідачів оскаржував рішення суду першої інстанції; а тому, право, передбачене КАС України щодо стягнення на користь третіх осіб судових витрат підтверджує той факт, що третя особа, як учасник справи також користується правами та обов`язками щодо розподілу судових витрат.
20. Від Національного банку України до Верховного Суду надійшли також додаткові пояснення, в яких третя особа-2, зокрема зазначає, що приймаючи оскаржувані судові рішення, судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права (статті 242 та 246 КАС України) щодо нездійснення оцінки доказів у справі, а саме відзиву відповідачів, додаткових пояснень та наданих документів щодо проведення перевірки діяльності арбітражного керуючого тощо.
21. Окрім того, не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями у цій справі, Міністерство юстиції України (далі також - касатор-2) звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2023 у справі №640/16003/22 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити повністю; скасувати додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі №640/16003/22 та прийняти нове рішення про залишення без задоволення клопотання щодо ухвалення додаткового рішення.
22. Підставою касаційного оскарження у цій справі касатор-1 зазначає пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, а саме застосувння норми права (абзац 5 пункту 1 Розділу VII Порядку № 3928/5) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №340/2214/21.
23. Із посиланням на зазначене судове рішення касатор-2 зазначає, що під поняттям "грубе порушення" слід розуміти, зокрема, невиконання або неналежне виконання арбітражним керуючим своїх обов`язків, яке призвело до порушення прав та законних інтересів боржника та/або кредиторів, без настання при цьому незворотних істотно-негативних наслідків та заподіяння матеріальної шкоди.
24. Окрім вказаного, підставою для касаційного оскарження Мін`юст зазначає пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу). Касатор-2 вказує, що судами попередніх інстанцій не досліджено зібраних у справі доказів (пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України, а суд першої інстанції розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 2 частини 2 статті 353 КАС України).
25. Касатор-2 зазначає, що суди попередніх інстанцій задовольнили позовні вимоги у повному обсязі без належного дослідження наявних у справі доказів, а також встановлення у діях арбітражного керуючого порушень, наявність яких підтверджується обставинами справи; без наведення жодної норми матеріального права, яка на думку судів була порушена Мін`юстом, як суб`єктом владних повноважень при винесенні рішення щодо застосування дисциплінарного стягнення відносно арбітражного керуючого.
26. Мін`юст також вказує про втручання у дискреційні повноваження Дисциплінарної комісії, оскільки законодавець не визначає конкретної послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем строгості таких, а вид стягнення визначається в залежності від конкретних обставин дисциплінарного проступку.
27. Щодо протиправності оскаржуваної додаткової постанови касатор-2 зазначає, що позивачем та його представником на стадії апеляційного розгляду справи № 640/16003/22 до ухвалення постанови суду не було заявлено жодних клопотань чи заяв щодо стягнення витрат на правничу допомогу, як і не було заявлено про те, що докази на підтвердження таких витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.
28. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Міністерства юстиції України, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
29. Касаційна скарга Національного банку України до Верховного Суду надійшла 17.07.2023.
30. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Соколов В.М., Мартинюк Н.М.
31. Ухвалою Верховного Суду від 31.07.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Національного банку України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2022, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2023 та на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі №640/16003/22 (провадження №К/990/25027/23).
32. Касаційна скарга Міністерства юстиції України до Верховного Суду надійшла 24.07.2023.
33. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.07.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Соколов В.М., Мартинюк Н.М.
34. Ухвалою Верховного Суду від 03.08.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2022, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2023 та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі №640/16003/22 (провадження №К/990/25930/23).
35. Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2023 касаційні скарги Національного банку України і Міністерства юстиції України об`єднано в одне касаційне провадження, а справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
36. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в Західному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Львів) була розглянута скарга Національного банку України від 14.02.2022 №18-0013/13631, скерована листом Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України від 14.04.2022 № 30172/34037-10-22/21.1, щодо діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання ним повноважень ліквідатора у справі № 911/2498/18 про банкрутство ПрАТ "Росава".
37. ОСОБА_1 було надано письмові пояснення щодо скарги НБУ та документальні підтвердження дотримання ним, як ліквідатором ПрАТ "Росава", вимог КУзАБ та виконання належним чином своїх повноважень, зокрема, формування ліквідаційної маси ПрАТ "Росава", задоволення вимог кредиторів у справі №911/2498/18, а також виявлення, повернення та збереження майна боржника.
38. В подальшому від Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) надійшла Довідка про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 13.07.2022 № 8, в якій повідомляється, що за результатами проведеної перевірки було виявлено порушення вимог:
1) абзаців 4, 7 частини 1 статті 61, частини 1 статті 63 КУЗПБ, а саме: арбітражним керуючим ОСОБА_1 не забезпечено проведення інвентаризації майна банкрута та не сформовано ліквідаційної маси банкрута з метою її подальшої реалізації, відтак передчасно направлено умови продажу майна банкрута членам комітету кредиторів ПрАТ "Росава" та заставним кредиторам у справі. Дане порушення підлягає усуненню.
2) частини З статті 12, частини 1 статті 63 КУЗПБ, а саме: арбітражний керуючий ініціює продаж майна банкрута як цілісного майнового комплексу (оцінка здійснюється згідно Національного стандарту № 3 "Оцінка цілісних майнових комплексів" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2006 року № 1655), проте оцінка майна банкрута проведена відповідно до Національного стандарту №2 "Оцінка нерухомого майна", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1442. З наданих арбітражним керуючим ОСОБА_1 документів неможливо встановити, чи усунені недоліки звітів № 1027/08/21-2 та № 1027/08/21-1, про які вказано у рецензіях, наданих Національним банком України, та чи проведено їх у відповідність до чинного законодавства. Дане порушення підлягає усуненню.
3) частини 3 статті 12, частини 1 статті 63 КУЗПБ, а саме: надані арбітражним керуючим ОСОБА_1 документи містять суперечливі відомості щодо виправлення звітів про оцінку майна ПрАТ "Росава", оскільки у листі Національному банку України від 31 січня 2022 року №02-31/2353 зазначається про те, що процес виправлення звітів про оцінку майна ПрАТ "Росава" ще тривав, а у листі Національному банку України від 16 травня 2022 року №02-31/2423 зазначено, що 09 листопада 2021 року доопрацьовано Звіти про оцінку та Висновки про вартість майна. Дане порушення не підлягає усуненню.
4) частини 4 статті 9, пункту 1 частини 2 статті 12, частини 3 статті 12, частини 1 статті 61 КУЗПБ, а саме: не вжито заходів щодо збереження та повернення орендованого майна банкрута - власнику. Окрім цього, у Договорі №10-07/2020 Ф про надання послуг з фізичної охорони об`єктів від 10 липня 2020 року, відповідно до якого ПрАТ "Росава" в особі ліквідатора ОСОБА_1 (Замовник), ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (Плтаник) в Таблиці (Додаток № 2 до Договору №10-07/2020 Ф від 10 липня 2020 року) не відображено переліку та реального стану споруд, об`єктів та майна, що передано під охорону; у Додатку №3 до Договору №10-07/2020 Ф від 10 липня 2020 року не відображено, що Виконавець прийняв під охорону. Дане порушення підлягає усуненню.
5) частини 2 статті 12 КУЗПБ, частини 6 статті 30 КУЗПБ, а саме: не представлено комісії з проведення перевірки письмового підтвердження звітування ліквідатора перед комітетом кредиторів та заставним кредитором у справі №911/2498/18 про банкрутства ПрАТ "Росава" з дня призначення ліквідатором (червень 2020 року). Дане порушення підлягає усуненню.
39. ОСОБА_1 було надано заперечення № 02-31/2490 від 19 липня 2022 року разом з документами, що підтверджують усунення виявлених порушень.
40. 12 вересня 2022 року відбулось засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, на якому розглядалось подання від 04 серпня 2022 року № 1641 про притягнення арбітражного керуючого ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності на підставі листа-пропозиції Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 26 липня 2022 року № 8756/0/1-22/07-09,8756/1/1-22/07-09.
41. За результатом заслуховування пояснень арбітражного керуючого ОСОБА_2, вивчення матеріалів подання від 04 серпня 2022 року № 1641 (акта позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 22 липня 2022 року № 8 та усіх документів, що є його невід`ємною частиною), беручи до уваги висновок щодо відповідності висновків акта позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 законодавству з питань банкрутства, дослідивши матеріали судової справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в якій арбітражний керуючий здійснює повноваження, інформацію з Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, Дисциплінарною комісією вирішено застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого на підставі подання від 04 серпня 2022 року № 1641.
42. 21 вересня 2022 року Міністерством юстиції України прийнято Наказ №3995/5 "Про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва".
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
43. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
44. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України в чинній редакції).
45. Перевіривши за матеріалами справи доводи і вимоги касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційних проваджень, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
Щодо касаційної скарги Національного банку України в частині оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2022 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2023 у цій справі.
46. Як видно зі змісту касаційної скарги Національного банку України, скаржник вказує про неврахування висновків, що були висловлені Великою Палатою Верховного Суду та Верховним Судом у справах №806/2421/16 та №620/2525/19 відповідно.
47. Колегія суддів зауважує, що умовою для перегляду судом касаційної інстанції судових рішень в адміністративних справах з указаної підстави (пункт 1 частини 4 статі 328 КАС України) є їхня невідповідність викладеному у постанові Верховного Суду висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
48. Невідповідність правозастосовному висновку Верховного Суду (висловленому за наслідками розгляду (іншої) справи у касаційному порядку) матиме місце тоді, коли суд (суди) попередніх інстанцій, розглядаючи справу за схожих предмета спору, підстав позову, обставин справи та правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо суті заявлених вимог, застосувавши норму права по-іншому, аніж це роз`яснив суд касаційної інстанції (в іншій подібній справі).
49. Спірні правовідносини у наведених скаржником справах склались, зокрема, з приводу визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень щодо складання висновків про наявність порушень під час виконання повноважень ліквідатора, що викладені в акті, складеному за результатами планової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого, де суд касаційної інстанції зауважив, що акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні статті 19 КАС України, а дії службової особи щодо включення до акта певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді.
50. Так, закриваючи провадження у справі в частині визнання протиправними дій щодо складання висновків про наявність порушень під час виконання повноважень ліквідатора, що викладені в акті, складеному за результатами планової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого, суди касаційної інстанції дійшли подібних за своїм змістом висновків, що акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору; відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту; акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення діяльності арбітражного керуючого, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта тощо.
51. Повертаючись до змісту касаційної скарги, фактично ототожнюючи акт перевірки та висновки, викладені в такому акті із оскаржуваним у цій справі рішенням Дисциплінарної комісії, касатор-1 вважає, що останнє не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 17 (19) КАС України, та саме по собі не зумовлює виникнення, зміну чи припинення прав і обов`язків для позивача, робота (діяльність) якого перевірялися.
52. Колегія суддів вказує на помилковість таких доводів та нерелевантність наведених висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у справах №806/2421/16 та №620/2525/19 до застосування у спірних правовідносинах, оскільки очевидним є той факт, що акт перевірки арбітражного керуючого та рішення Дисциплінарної комісії про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення - є різними за своєю правовою природою рішеннями суб`єкта владних повноважень.
53. Більше того, у випадку справи, що розглядається має місце оскарження рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, оформлене протоколом засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 12.09.2022 №113/09/22, в частині застосування дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та Наказу Міністерства юстиції України №3995/5 від 21.09.2022 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва.
54. А тому, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Національного банку України в частині оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2022 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2023 у цій справі на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України.
Щодо касаційної скарги Міністерства юстиції України в частині оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2022 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2023 у цій справі.
55. Однією із підстав для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України також слугував пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України. Так, касатор-2 указує на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норми права (абзац 5 пункту 1 Розділу VII Порядку № 3928/5), висловлених у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №340/2214/21.
56. З приводу наведеного колегія суддів Верховного Суду зазначає, що 21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (КУзПБ) від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII, який замінив собою Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Цей кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
57. За наведеними у статті 1 КУзПБ визначеннями, арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України; банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури.
58. Відповідно до статті 10 КУзПБ арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності. Арбітражний керуючий з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника. Одна й та сама особа може здійснювати повноваження арбітражного керуючого на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог цього Кодексу. Право на здійснення діяльності арбітражного керуючого надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому цим Кодексом, та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.
59. Частиною 3 статті 12 КУзПБ під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено).
60. Відповідно до статті 19 КУзПБ підставою для притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком є: 1) факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю арбітражного керуючого; 2) порушення правил професійної етики арбітражного керуючого; 3) невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків; 4) невиконання статуту та рішень саморегулівної організації арбітражних керуючих.
61. Як обумовлено статтею 21 КУзПБ, Арбітражні керуючі несуть за свої дії та бездіяльність цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, встановлених законом. Арбітражні керуючі несуть дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Кодексом. Державний орган з питань банкрутства за поданням дисциплінарної комісії застосовує до арбітражних керуючих дисциплінарні стягнення. Рішення про застосування дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення вноситься запис до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.
62. Відповідно до частини 1 статті 22 КУзПБ Дисциплінарна комісія утворюється у встановленому державним органом з питань банкрутства порядку для розгляду питань щодо притягнення арбітражних керуючих до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку.
63. Відповідно до частини 4 статті 22 КУзПБ Дисциплінарна комісія: розглядає подання державного органу з питань банкрутства, саморегулівної організації арбітражних керуючих про притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності; у разі надходження звернень фізичних і юридичних осіб щодо діяльності арбітражних керуючих направляє відповідні звернення на перевірку до державного органу з питань банкрутства чи саморегулівної організації арбітражних керуючих; приймає рішення на підставі подання державного органу з питань банкрутства чи саморегулівної організації арбітражних керуючих про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення.
64. Рішення дисциплінарної комісії приймаються на її засіданні шляхом голосування простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Дисциплінарна комісія вважається повноважною у разі присутності на засіданні не менше п`яти членів комісії. Рішення дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени комісії (частини 5 та 6 статті 22 КУзПБ).
65. Згідно з приписами статті 23 КУзПБ, до арбітражного керуючого застосовуються такі дисциплінарні стягнення: 1) попередження; 2) догана; 3) тимчасове зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого; 4) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, а також те, чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення.
66. Пунктом 2 розділу І Порядку здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 06 грудня 2019 року №3928/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2019 року за №1228/34199 (далі - Порядок №3928/5), передбачено, що контроль за діяльністю арбітражних керуючих відповідно до цього Порядку здійснюють Мін`юст як державний орган з питань банкрутства та міжрегіональні управління Мін`юсту (далі - територіальні органи Мін`юсту) за згодою Мін`юсту. Мін`юст та його територіальні органи є органами контролю.
67. Види дисциплінарних стягнень, що накладаються на арбітражного керуючого, наведені у п. 4 Розділу VII Порядку, а саме: попередження; догана; тимчасове зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого; позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.
68. За частиною 1 статті 26 КУзПБ підставою для припинення діяльності арбітражного керуючого є: 1) письмова заява арбітражного керуючого; 2) неможливість виконувати повноваження за станом здоров`я; 3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо арбітражного керуючого; 4) невідповідність арбітражного керуючого вимогам, встановленим статтею 11 цього Кодексу; 5) застосування дисциплінарного стягнення у виді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого; 6) подання неправдивих відомостей, необхідних для отримання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого; 7) смерть арбітражного керуючого.
69. В розділі VII Порядку №3928/5 визначено, що підставами для внесення до Дисциплінарної комісії подання про притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності є: вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення Припису чи Розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому; невиконання арбітражним керуючим Розпорядження в терміни, визначені органом контролю; відмова арбітражного керуючого в проведенні перевірки; грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до порушення прав та законних інтересів боржника та/або кредиторів боржника; встановлення за результатами перевірки факту зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю арбітражного керуючого; встановлення за результатами моніторингу осіб, які пройшли підвищення кваліфікації, факту непроходження арбітражним керуючим підвищення кваліфікації в порядку, встановленому Мін`юстом.
70. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 26 КУзПБ підставою для припинення діяльності арбітражного керуючого є застосування дисциплінарного стягнення у виді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого. У разі припинення діяльності арбітражного керуючого його свідоцтво анулюється.