ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 201/1077/17
провадження № 61-12851св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Пророка В. В., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Дніпропетровська обласна організація Українського товариства охорони природи,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Південно-Східне міжрегіональне управління юстиції Міністерства юстиції (м. Дніпро)
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги:
- ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В.;
- ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2023 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В.;
- ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2020 року у складі судді Ткаченко Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому, уточнивши свої позовні вимоги, просив визнати нелегітимними та незаконними засідання обласної ради Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи (далі - ДОО УКРТОП) від 22 січня 2016 року та від 06 лютого 2016 року; визнати недійсними повністю та скасувати рішення, прийняті на засіданні обласної ради ДОО УКРТОП від 22 січня 2016 року; визнати недійсними повністю та скасувати рішення, прийняті на засіданні обласної ради ДОО УКРТОП від 06 лютого 2016 року; визнати нелегітимною та незаконною ХІІ позачергову конференцію ДОО УКРТОП від 27 лютого 2016 року; визнати недійсними повністю та скасувати рішення, прийняті ХІІ позачерговою конференцію ДОО УКРТОП від 27 лютого 2016 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що він є членом ДОО УКРТОП, яка, на його думку, є відокремленим підрозділом Громадської організації "Українське товариство охорони природи" і входить до її складу. У своїй діяльності ДОО УКРТОП керується Статутом Українського товариства охорони природи, а в період з 1993 до 2009 року мала власний Статут.
Йому стало відомо, що 27 лютого 2016 року проведено ХІІ позачергову конференцію ДОО УКРТОП. На його думку, ця конференція була скликана та проведена з порушенням Статуту і Положення Про Дніпропетровську обласну раду Українського товариства охорони природи, затвердженого ХІ конференцією організації від 21 квітня 2011 року. Так, рішення про скликання позачергової конференції на 27 лютого 2016 року прийнято на засіданні обласної ради організації, яке відбулось 22 січня 2016 року чи 06 лютого 2016 року (протокол № 1). При цьому це засідання обласної ради організації не скликалось уповноваженими особами, на засіданні були присутні лише ті її члени із загальної кількості 39 осіб, президія обласної ради ДОО УКРТОП не приймала рішення ні про скликання цього засідання обласної ради, ні про проведення ХІІ позачергової конференції товариства 27 лютого 2016 року, не затверджувались матеріали та пропонований порядок денний конференції. Сама ХІІ позачергова конференція організації від 27 лютого 2016 року є нелегітимною, оскільки згідно з протоколом конференції у ній взяли участь 56 осіб, проте лише троє з цих осіб є членами ДОО УКРТОП, а інші - сторонніми особами.
Таким чином, і засідання обласної ради організації, і ХІІ позачергова конференція від 27 лютого 2016 року проведені з порушеннями, є незаконними і порушують як його конституційне право, так і права інших членів товариства, на свободу об`єднання у громадські організації для здійснення та захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, що передбачено статтею 36 Конституції України. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.
У квітні 2017 року третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, - ОСОБА_2 також звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсними рішення засідання обласної ради ДОО УКРТОП від 17 березня 2016 року, рішення ХІІ звітно-виборчих зборів уповноважених від 15 квітня 2016 року та рішення ХІІ звітно-виборчої конференції від 24 червня 2016 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 посилався на те, що з 2006 року він є членом ДОО УКРТОП, а з 2011 року також є членом обласної ради цієї організації.
Рішенням обласної ради ДОО УКРТОП від 26 березня 2009 року відроджено Дніпропетровську міську організацію товариства охорони природи, згідно зі Статутом якої члени вказаної організації є членами ДОО УКРТОП. Рішенням обласної ради ДОО УКРТОП від 04 березня 2010 року затверджено положення про порядок виборів делегатів конференції. Згідно з цим положенням встановлено квоти для обрання делегатів конференції ДОО УКРТОП - 50 делегатів від Дніпропетровської міської організації товариства охорони природи, по 2 делегати від інших місцевих осередків товариства та додатково по 1 делегату на кожну повну тисячу індивідуальних членів в такому осередку.
За зверненням Дніпропетровської міської організації товариства охорони природи, її відокремлених підрозділів та районних організацій обласною радою ДОО УКРТОП було скликано позачергову ХІІ конференцію товариства на 27 лютого 2016 року. У лютому 2016 року відбулися засідання районних та міських організацій, на яких обрали делегатів на обласну конференцію (по 2 делегати від кожної організації, а разом - 20 делегатів). 27 лютого 2016 року відбулась ХІ звітно-виборча конференція ДОО УКРТОП, на якій було обрано 50 делегатів на обласну конференцію від імені міської організації. 27 лютого 2016 року проведено ХІІ позачергову конференцію ДОО УКРТОП. Усього в ХІІ позачерговій конференції ДОО УКРТОП брали участь 56 із 70 делегатів.
Рішенням ХІІ позачергової конференції ДОО УКРТОП від 27 лютого 2016 року було достроково припинено повноваження обласної ради товариства та її президії, обрано новий склад ради та виконувача обов`язків керівника організації - ОСОБА_2
17 березня 2016 року відбулося засідання попереднього складу обласної ради ДОО УКРТОП, оформлене протоколом, який має дві редакції.
На засіданні було прийнято рішення про виключення ОСОБА_2 зі складу товариства, про переобрання заступника голови ДОО УКРТОП та про скликання 15 квітня 2016 року ХІІ звітно-виборчих зборів уповноважених вказаної організації (перша редакція протоколу) чи про скликання 24 червня 2016 року ХІІ звітно-виборчої конференції цієї організації (друга редакція протоколу).
Вказані рішення вважає незаконними, оскільки на час проведення засідання повноваження цього складу обласної ради товариства вже були припинені рішенням ХІІ позачергової конференції від 27 лютого 2016 року, крім того, не було будь-яких підстав для його виключення з членів організації. 15 квітня 2016 року відбулися ХІІ звітно-виборчі збори уповноважених ДОО УКРТОП, які, на його думку є незаконними, оскільки діяльність такого органу управління організацією взагалі не передбачена Статутом товариства.
Щодо ХІІ звітно-виборчої конференції ДОО УКРТОП від 24 червня 2016 року вказував, що вона була скликана неповноважним органом - Всеукраїнською радою Українського товариства охорони природи, яка є керівним органом іншої організації, не уповноваженої на такі дії згідно зі Статутом ДОО УКРТОП. До участі в цій конференції не була допущена більшість членів товариства. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень ухвалених у справі
Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 28 липня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Визнано недійсним рішення засідання обласної ради Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи від 17 березня 2016 року.
Визнано недійсним рішення ХІІ звітно-виборчих зборів уповноважених Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи від 15 квітня 2016 року.
Визнано недійснимрішення ХІІ звітно-виборчої конференції Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи від 24 червня 2016 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що ОСОБА_1 не довів факт порушення його прав. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що рішення обласної ради ДОО УКРТОП від 17 березня 2016 року визнані недійсними у зв`язку з їх прийняттям неуповноваженим органом (повноваження цього складу обласної ради товариства були припинені позачерговою конференцією від 27 лютого 2016 року), та у зв`язку з порушенням права ОСОБА_2 на членство в товаристві.
Рішення ХІІ звітно-виборчих зборів уповноважених ДОО УКРТОП від 15 квітня 2016 року підлягають визнанню недійсними у зв`язку з тим, що існування такого органу і прийняття ним рішення з приводу обрання керівних та контрольних органів ДОО УКРТОП не передбачене статутними документами товариства, а рішення ХІІ позачергової конференції ДОО УКРТОП від 26 червня 2016 року - у зв`язку з тим, що вони були скликані неуповноваженим органом, склад делегатів конференції був визначений з порушенням Статуту.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 28 липня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Постановою Верховного Суду від 29 липня 2021 року скасовано постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції було те, що суд апеляційної інстанції порушив право ОСОБА_1 знати про час і місце судових засідань, що є порушенням права на доступ до правосуддя та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2020 року скасовано, а провадження у справі закрито.
Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що із первісного та зустрічного позовів випливає наявність спору щодо порядку скликання, проведення позачергових конференцій (засідань обласної ради ДОО УКРТОП) та правомочності рішень, прийнятих за результатами їх проведення. Отже, у цій справі, між юридичною особою та її учасниками (членами) виник спір, який пов`язаний з діяльністю та управлінням цією юридичною особою, а вирішення спору за такими вимогами належить до юрисдикції господарського суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2023 року задоволено заяву ОСОБА_2 про направлення справи до Господарського суду Дніпропетровської області. Передано справу № 201/1077/17 до Господарського суду Дніпропетровської області, як суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд цієї справи.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У грудні 2022 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У лютому 2023 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2023 року в частині направлення до Господарського суду Дніпропетровської області справи за позовними вимогами ОСОБА_1 .
У травні 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені ним позовні вимоги, а позовні вимоги ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
1. Касаційна скарга ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року мотивована тим, що рішення у справі ухвалено апеляційним судом без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (стаття 255 ЦПК України), викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 916/978/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявник вважає, що необхідно здійснити відступ від правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17, якою керувався апеляційний суд, в частині твердження про абсолютну неможливість оскарження особою рішення будь-яких органів громадської організації (в тому числі нелегітимних) про виключення особи з громадської організації, з метою приведенні її у відповідність до пункту 1 статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішення ЄСПЛ у справі Лавріч проти Хорватії (заява 38458/15) від 04 квітня 2017 року, а тому просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
ОСОБА_2 вважає, що спірні правовідносини стосуються захисту цивільних прав учасників спору, а тому спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, заявник вказує про те, що справу апеляційним судом розглянуто за його відсутності.
2. Касаційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2023 року мотивована тим, що апеляційний суд вийшов за межі клопотання про передачу позовних вимог за підсудністю, чим порушив принцип диспозитивності.
Заявник зазначає про те, що після закриття провадження у справі, він звернувся до апеляційного суду із заявою про направлення справи до Господарського суду Дніпропетровської області у частині його позовних вимог. Разом з тим, суд апеляційної інстанції, на власний розсуд та з власної ініціативи передав для розгляду в порядку господарського судочинства також і позовні вимоги ОСОБА_1, який такого волевиявлення не робив, про готовність підтримувати свої вимоги в господарському суді та нести судові витрати не заявляв (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
3. Касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року мотивована тим, що рішення у справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 10 січня 2020 року у справі № 461/7012/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявник вважає, що апеляційний суд не у повному обсязі з`ясував всі обставини у справі та дійшов помилкового висновку про те, що спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
Провадження у суді касаційної інстанції
18 січня 2023 року ухвалою Верховного Суду поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року. Відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року.
13 березня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2023 року.
28 липня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року.
11 жовтня 2023 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Доводи відзивів на касаційні скарги
ДОО УКРТОП у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року, частково погоджуючись із доводами ОСОБА_1, просить касаційну скаргу задовольнити частково - скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Дніпропетровська обласна організація Українського товариства охорони природи була зареєстрована Управлінням юстиції Дніпропетровської обласної державної адміністрації 18 липня 1993 року.
Згідно свідоцтва про реєстрацію Статуту громадського об`єднання від 18 липня 1993 року цього дня зареєстровано Дніпропетровську обласну організацію Українського товариства охорони природи, територія на яку поширюється діяльність об`єднання - Дніпропетровська область, керівний орган об`єднання - обласна рада УТОП, м. Дніпропетровськ, Набережна Перемоги, 38, основна мета діяльності - здійснення практичних природоохоронних заходів, участь в розробці екологічних програм Придніпров`я, попередження екологічних порушень.
Відповідно до Статуту Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи Дніпропетровське обласне товариство охорони природи (далі - товариство):
є благодійною добровільною благодійною організацією, що має на меті розробку програм та проведення комплексу заходів по збереженню та відтворенню сприятливого для життя оточуючого природного середовища, збереження здоров`я мешканців Дніпропетровщини, здійснення просвітньої діяльності, захист екологічних прав громадян, участь у заходах по охороні природи, раціональному використанню природних багатств, реалізації екологічної політики України, сприяння розвитку творчої ініціативи і використанню науково-технічного потенціалу суспільства для здійснення його екологічних пріоритетів, виховання дбайливого відношення громадян до природи у сфері виробництва і побуту (пункт 1);
товариство має відокремлене майно і самостійний баланс, користується правами юридичної особи, має печатку і штамп зі своїм найменуванням, рахунок у банку (пункт 4);
товариство здійснює свою діяльність у межах Дніпропетровської області. Місцезнаходження центральних органів Товариства - місто Дніпропетровськ (зараз - міста Дніпро) (пункт 5);
вищим керівним органом товариства є конференція, яка скликається Обласною радою один раз на п`ять років (абзац 1 пункту 17);
ліквідація товариства здійснюється на підставі рішення конференції або рішення суду (пункт 30);
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про те, що Дніпропетровська обласна організація Українського товариства охорони природи є окремою юридичною особою, яка має організаційно-правову форму - громадська організація та код ЄДРПУ - код ЄДРПОУ 03920310.
Обласною радою Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи рішенням від 04 березня 2010 року було затверджено положення про порядок виборів делегатів конференції Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи, яка встановлювала порядок обрання делегатів на чергові та позачергові конференції.
Відповідно до вказаного положення встановлено квоти для обрання делегатів конференції Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи - 50 делегатів від Дніпропетровської міської організації товариства охорони природи, по 2 делегати від інших місцевих осередків товариства та додатково по 1 делегату на кожну повну тисячу індивідуальних членів в такому осередку.
06 лютого 2016 року відбулося засідання обласної ради Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи, оформлене протоколом № 1, на якому було ухвалено рішення скликати ХІІ позачергову конференцію Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи на 27 лютого 2016 року о 14 годині 30 хвилин за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 9/Б, запропонувати наступний порядок денний конференції: "1. Про відновлення демократичних засад управління Дніпропетровською обласною організацією Українського товариства охорони природи. 2. Про внесення змін до складу керівних органів Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи". Вказаним рішенням також визначено, що делегати ХІІ позачергової конференції обираються за нормами представництва, визначеними Положенням про порядок виборів делегатів конференції Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи, затвердженим рішенням обласної ради товариства від 04 березня 2010 року.
Про проведення ХІІ позачергової конференції Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи 26 лютого 2016 року було повідомлено шляхом публікації у всеукраїнській громадській газеті "Європейський Час" № 1 за 2016 рік від 11 лютого 2016 року.
25 лютого 2016 року відбулося позачергове засідання президії обласної ради Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи під головуванням ОСОБА_3 . На цьому засіданні прийнято рішення про проведення внутрішнього розслідування обставин скликання позачергової ХІІ конференції 27 лютого 2016 року, про проведення наступного засідання президії 26 лютого 2016 року та про призупинення членства в Дніпропетровській обласній організації Українського товариства охорони природи ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5
27 лютого 2016 року відбулася ХІІ позачергова конференція Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи, в якій взяли участь 56 із 70 делегатів.
Відповідно до рішення цієї ХІІ позачергової конференції Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи достроково припинено повноваження обласної ради товариства та її президії, обраний у 2011 році, обрано новий склад ради та виконувача обов`язків керівника організації - ОСОБА_2 . Крім того, прийнято рішення провести ХІІІ звітно-виборчу конференцію Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи не пізніше 21 квітня 2016 року.
17 березня 2016 року обласною радою Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи у складі, обраному ХІ звітно-виборчою конференцією 21 квітня 2011 року, було проведене засідання. На цьому засіданні прийнято рішення про скликання ХІІ звітно-виборчих зборів уповноважених на 15 квітня 2016 року та затверджено їх пропонований порядок денний, виведено третю особу ОСОБА_2 зі складу обласної ради товариства та виключено з числа членів товариства.
На засіданні обласної ради товариства 24 березня 2016 року затверджено уточнену редакцію протоколу від 17 березня 2016 року. Згідно з уточненою редакцією ухвалено рішення про проведення 24 червня 2016 року ХІІ звітно-виборчої конференції Дніпропетровської обласної організації Українського товариства хорони природи та затверджено її пропонований порядок денний. Встановлено, що у зв`язку з відсутністю у Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи місцевих осередків делегатами конференції є всі члени товариства у складі 56 осіб.
15 квітня 2016 року відбулися ХІІ звітно-виборчі збори уповноважених Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи, які затвердили доповідь президії обласної ради та ревізійної комісії товариства, обрали новий склад обласної ради та ревізійної комісії товариства.
24 червня 2016 року відбулась ХІІ звітно-виборча конференція Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи, в якій згідно з протоколом взяли участь 48 делегатів. Рішенням цієї конференції затверджено доповідь президії обласної ради та ревізійної комісії товариства, обрано новий склад обласної ради та ревізійної комісії товариства. 28 липня 2016 року на підставі цих документів було проведено державну реєстрацію змін до складу керівних органів Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
За положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від
висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Щодо юрисдикції спору
Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що розгляд цього спору належить до юрисдикції господарського суду.
У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Разом із тим, стаття 20 ГПК України визначає коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, до якого віднесено справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
При визначенні підвідомчості (предметної та суб`єктної юрисдикції) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з таких міркувань.
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною.
Поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність
(пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви № 29458/04 та
№ 29465/04)).
Доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
У своїх рішеннях ЄСПЛ указав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії", рішення від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії").
У розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції право на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом.
У своїй практиці ЄСПЛ наголошує на тому, що право на розгляд справи означає як право особи звернутися до суду, так і право на те, що її справа буде розглянута та вирішена судом. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.
У пункті 52 рішення "Меньшакова проти України" (заява № 377/02) від 08 квітня 2010 року ЄСПЛ виклав конвенційні стандарти щодо доступу до суду: Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі "право на суд", яке, згідно з практикою ЄСПЛ, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на "розгляд" спору судом (пункт 25 рішення у справі "Кутіч проти Хорватії", заява № 48778/99).
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
У статті 124 Конституції України у редакції на час звернення позивачів до суду передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року
у справі № 9-зп щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124, частини першої
статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права порушені.
Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, що відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене (пункт 2 цього Рішення).
Єдине обмеження, встановлене Конституцією України, полягає у прямій вказівці закону про обов`язковий досудовий порядок урегулювання такого спору.
Разом з тим, відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 09 липня 2002 року у справі № 1-2/2002 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
У разі відсутності такої вказівки будь-які обмеження доступу до суду є недопустимими і суперечать як міжнародним зобов`язанням України, яка ратифікувала Конвенцію, так і конституційним засадам.
Обмеження можливості звернення до суду й отримання судового захисту може свідчити про порушення основоположних прав людини.
Крім того, згідно з пунктом 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого, п`ятого статті 248-3 ЦПК України та за конституційними зверненнями громадян ОСОБА_6 і ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положення абзацу четвертого статті 248-3 ЦПК України (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України) відповідно до положення частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Аналіз цього положення у взаємозв`язку з положеннями частин першої, другої статті 55 Конституції України дає підстави дійти висновку, що судам підвідомчі будь-які звернення фізичної особи щодо захисту своїх прав і свобод. Тому суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушено чи порушуються, або створено чи створюються перешкоди для їх реалізації, або має місце інше ущемлення прав і свобод.