ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
10 жовтня 2023 року
справа № 280/75/22
адміністративне провадження № К/990/28969/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Олендера І. Я., Хохуляка В. В.,
за участі секретаря судового засідання Пугач Д. С.,
представник позивача - Ситника О. П., адвоката на підставі ордера,
представник відповідача - Смикової А. В. в порядку самопредставництва,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року (суддя - Прасов О. О.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року (судді: Коршун А. О., Чепурнов Д. В., Сафронова С. В.),
у справі №280/75/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаватера-1"
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
УСТАНОВИВ:
Рух справи
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаватера-1" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 грудня 2021 року №00198520706, яким Товариству зменшено суму від`ємного значення на 131 779 грн, №00198510706, яким Товариству збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 73 801 083,75 грн, з яких: 59 040 867 грн - за основним платежем, 14 760 216,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, з мотивів безпідставності їх прийняття.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року у справі №280/75/22, позов задоволено повністю.
22 серпня 2023 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга відповідача на зазначені судові рішення, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2023 року на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребувано справу з суду першої інстанції.
05 вересня 2023 року справа №280/75/22 надійшла до Верховного Суду.
Доводи касаційної скарги
Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанції застосували норму пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), без врахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 квітня 2021 року у справі №200/7209/19-а, від 16 червня 2020 року у справі № 400/987/19, від 21 лютого 2023 року у справі №640/21164/20, від 19 червня 2018 року у справі № 804/15389/15, від 26 березня 2019 року у справі №925/291/18. Крім того, податковий орган посилається на порушення судами норм процесуального права.
Відповідач вважає, що всупереч висновкам Верховного Суду, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податків на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язано з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податку, а тому неправильно застосували норми пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України.
Скаржник цитує висновок Верховного Суду, висловлений в постанові від 16 червня 2020 року у справі №400/987/19, в якій суди прийняти доводи податкового органу про обґрунтованість сумнівів не тільки про факт руху товару (сої) по ланцюгу, а й взагалі джерела походження придбаної позивачем такої кількості сільськогосподарської продукції саме у даного контрагента. Суд не встановив по ланцюгу легальне джерело походження придбаної позивачем сільгосппродукції, що, в свою чергу, свідчить про порушення податкового законодавства та залучення суб`єкта до схеми штучного податкового кредиту для покупців.
Згідно позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21 лютого 2023 року у справі № 640/21164/20 (провадження № К/9901/44109/21) будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, платіжні доручення, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Суд зазначає, що перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність первинних документів не є підставою для висновків про здійснення господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів не відбувався. Суд встановив відсутність складських документів на зерно, документів (сертифікатів) щодо проходження карантинного, санітарного, ветеринарного контролю, сертифікатів відповідності за нормам Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", що суперечить умовам вказаних договорів.
Відповідач наголошує, що суди першої та апеляційної інстанцій проігнорували той факт, що позивач до матеріалів справи не долучив договір поставки №С/20/08 від 20 серпня 2021 року, який укладався із контрагентом ФГ "СФГ Нічепорук Р. М." на придбання соняшника врожаю 2021 року, разом із специфікацією, що є невід`ємною частиною Договору та яка містить розшифровку інформації про товар, що придбавався за договором.
Також, за позицією скаржника, у позивача відсутні документи (сертифікати) щодо проходження карантинного, санітарного, ветеринарного контролю, сертифікатів відповідності за нормам Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", крім того позивач жодним чином не підтвердив факт перевірки якості соняшника врожаю 2021 року на відповідність його ДСТУ 4694:2006 "Соняшник. Олійна сировина. Технічні умови" (гранульований чи негранульований, або тестований чи універсальний, низько протеїновий чи високо протеїновий та інше).
Касаційна скарга обґрунтована доводами відповідача щодо відсутності у ФГ "СФГ Нічепорук Р. М." технічної можливості вирощувати соняшник у 2021 році, можливості придбання ФГ "СФГ Нічепорук Р. М." соняшника врожаю 2021 року у виробника. Відповідач наголошує, що як в акті перевірки, так і у відзиві на позовну заяву, в апеляційній скарзі неодноразово зазначав, що ФГ "СФГ Нічепорук Р. М." почало подавати звітність з ПДВ з не нульовими показниками лише з червня 2021 року, що свідчить про неможливість вирощування соняшника в 2021 року, оскільки посівні роботи, культивацію землі, необхідно починати з лютого 2021 року - березня 2021 року. Аналізом ЄРПН та податкової звітності з ПДВ (червень-жовтень 2021) ФГ "СФГ Нічепорук Р. М." не придбавав посівні матеріали, добрива, придбання послуг оренди нерухомості та спецтехніки також не зареєстровано. Відсутність таких витрат є одним з свідчень неможливості фактичного здійснення вирощування зернових культур. Аналізом ЄРПН та податкової звітності з ПДВ, також встановлено, що ФГ "СФГ Нічепорук Р. М." не придбавало соняшник врожаю 2021 року, який було реалізовано на ТОВ "Лаватера-1". Податкові декларації із земельного податку та з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності не подавались, інформація про наявність основних засобів відсутня. Податковий кредит ФГ "СФГ Нічепорук Р. М." (червень-жовтень 2021) сформовано за рахунок придбання мотоблоків (використовуються для обробки ґрунту на невеликих ділянках (сад, теплиця, клумба від 10 до 40 соток)), запасних частин до мотоблоків, газу скрапленого, цукру білого кристалічного II категорії з цукрових буряків, палива дизельного, м`ясних курячих частин, продуктів харчування, побутової хімії, тощо. Отже, наведеним вище ланцюгом постачання соняшника вражаю 2021 року ТОВ "Лаватера-1" від ФГ "СФГ Нічепорук Р. М." не можливо встановити її походження, виробника не встановлено.
Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не прийняли зауваження та доводи контролюючого органу щодо недоліків у ТТН, які були виписані на перевезення соняшнику врожаю 2021 року.
Аналізуючи в касаційній скарзі господарські відносини позивача з ТОВ "Саноіл - Трейдінг" та ТОВ "Био - Агро" - покупцем, ПАТ "Пологівський ОЕЗ", відповідач акцентує увагу на тому, що договором №770/21 від 01 вересня 2021 року жодним чином не передбачено зберігання товару, яке перейшло у власність ТОВ "Саноіл - Трейдінг" та ТОВ "Био - Агро" на території ПАТ "Пологівський ОЕЗ". Інших договорів, зокрема договорів зберігання з ПАТ "Пологівський ОЕЗ", до матеріалів справи не долучено. Товар придбаний позивачем у ФГ "СФГ Нічепорук Р. М." впродовж вересня та жовтня перевозився на територію ПрАТ "Пологівський олійноекстракційний завод" для подальшої переробки й тими ж датами, що оформлені ТТН, товар одразу згідно видаткових накладних переходив у власність ТОВ "Саноіл - Трейдінг".
Відповідач зазначає, що пунктом розвантаження товару, придбаного у ТОВ "Еко Гіродакшен", ТОВ "Роверлайн- Моторс", ТОВ "Мото Вектор Ют", ТОВ "Паллада Трейд", ТОВ "Ділвін Ревард", ТОВ "Пром. Стандарт", ТОВ "Койпер", ТОВ "Лонгфорд Фандс", зазначений в ТТН є: м. Запоріжжя, вул. Верхня, буд.4. За даною адресою ТОВ "Лаватера-1" орендує складські приміщення загальною площею 156,7 кв. м. (це приміщення лише розміром 12,5м* 12,5 м), що не є достатнім для зберігання: 10 567 рулонів сітки з скловолокна, 10 шаф, 719 комплектів столів зі стільцями, 4 диванів, 36 339 кг самоклеючої стрічки, 22 109 кг плівки, та 11 532 кг фарби; 2 125 рулонів та 1 094 кг тканини; 19 894 пог. м. та 11 126 кг тканин; 6 728 електричних приборів; 752 бензопил, 111 тримерів, 1 369 верстатів та інших придбаних ТМЦ.
Скаржник, аналізуючи в касаційній скарзі умови договору оренди №105 щодо оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, що обліковується на балансі комунального підприємства "Універс" Запорізької обласної ради від 09 серпня 2021 року (том 2 стор. 1 - 6), доводить відсутність можливості використовувати ТОВ "Лаватера-1" у своїй господарській діяльності склад за адресою м. Запоріжжя, вул. Верхня, буд.4 у вересні 2021 року - жовтні 2021 року. Вказує, що судами було проігноровано викладені доводи контролюючого органу щодо неможливості позивача зберігати велику кількість придбаних у різноманітному асортименті товару у такому маленькому за площею складі, до того ж термін оренда вищевказаного складу сплив ще 31 серпня 2021 року, тоді як господарські операції з поставки товару відбувались у вересні - жовтні 2021 року.
Також відповідач зазначає, що позивач жодним чином не пояснив навіщо йому придбавати таке велике різноманіття товарів, які мають різне призначення та по різному використовуються у господарській діяльності, як - от: різноманітні тканини, мотоблоки, біогумус, насоси, замки, верстати, бензопили, стрічки світлодіодні, пожежні шланги у рулонах, ПВХ, полотно, сітки, дивани, шафи. Тоді як придбання даних видів товару у значних обсягах не пов`язано з фактичним видом діяльності ТОВ "Лаватера-1" (виробництво олії на давальницьких умовах).
Крім того, відповідач стверджує, що позивач жодним чином не пояснив та не надав жодного підтверджуючого документа з приводу того, де зберігався придбаний у значних обсягах товар та як у подальшому він був використаний або у власній господарській діяльності, або здавався в оренду, або продавався далі по ланцюгу. Зазначає, що листом від 26 листопада 2021 року №7 (вх. №97185/6 від 26.11.2021) підприємством у проведенні інвентаризації контролюючими органами було відмовлено. Таким чином неможливо підтвердити фактичну наявність придбаних товарів, які згідно первинних документів, даних бухгалтерського та податкового обліку, єдиного реєстру податкових накладних не були реалізовані, а, отже, повинні бути в наявності. Проте, суди попередніх інстанцій, всупереч правовій позиції Верховного Суду, висловленій зокрема у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року №804/15389/15 та від 26 березня 2019 року №925/291/18, не прийняли до уваги, що доказами реального здійснення господарської операції є не лише первинні документи, які підтверджують фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, але й документи, що підтверджують факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності покупця.
Відповідач просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року у справі №280/75/22, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Позивач не надав суду відзив на касаційну скаргу податкового органу.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Обставини справи
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у період з 26 листопада 2021 року по 02 грудня 2021 року податковий орган провів документальну позапланову виїзну перевірку Товариства щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено акт №11932/08-01-07-06/43160397 від 07 грудня 2021 року (далі - акт перевірки, а. с. 105-174 том 1).
Перевіркою встановлено порушення Товариством положень пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 ПК України, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) за жовтень 2021 року на загальну суму 131 779,00 грн та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету за період вересень-жовтень 2021 року на загальну суму 59 040 867,00 грн.
Порушення Товариством наведених норм податковий орган зробив з огляду на нереальність здійснення позивачем господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) із контрагентами - ФГ "СФГ Нічепорук P. M.", ТОВ "Еко Продакшен", ТОВ "Ровєрлайн-Моторс", ТОВ "Мото Вектор Юг", ТОВ "Паллада Трейд", ТОВ "Ділвін Ревард", ТОВ "Пром.Стандарт", ТОВ "Цаперс Груп", ТОВ "Фанавуна", ТОВ "Філібуд", ТОВ "Койпер", ТОВ "Бункер Юг", ТОВ "Руд Логістік", ТОВ "Лонгфорд Фандс", оскільки операції позивача із цими контрагентами не підтверджені рухом товару по усьому ланцюгу постачання, контрагенти позивача не мали матеріально-технічної бази, транспорту, персоналу необхідного для здійснення господарських операцій з позивачем, господарські операції не мали ділової мети і спрямовані на безпідставне завищення витрат для зменшення фінансового результату з податку на прибуток та завищення податкового кредиту.
23 грудня 2021 року на підставі акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:
- №00198520706, яким зменшено від`ємне значення по податку на додану вартість на суму 131 779 грн. (а. с. 197-198 том 1);
- №00198510706, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі на 73 801 083,75 грн (а. с. 199-201 том 1).
Правове регулювання та висновки Верховного Суду
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі- ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з пунктом 198.1. статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.3. статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За змістом пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.
Відповідно до пункту 200.1. статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктами 44.1. статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено: господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Частиною першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до частини другої цієї статті первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. Тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій повинні були встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання робіт (послуг), обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінити такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.