РІШЕННЯ
Іменем України
м. Київ
09 жовтня 2023 року
справа №9901/195/21
адміністративне провадження № П/9901/195/21
Верховний Суд у складі колегії суддів касаційного адміністративного суду:
головуючої судді - Ханової Р. Ф.,
суддів: Бившевої Л. І., Гончарової І. А., Олендера І. Я., Хохуляка В. В.,
за участі:
секретаря судового засідання Пугач Д. С.,
представника позивача - Гойдик Т. Л. на підставі Ордеру серії АІ №1123013
представника відповідача - Мовіле О. С. в порядку самопредставництва,
представника Ради національної безпеки та оборони України - не з`явився,
представника Служби безпеки України - Осипова Д. О. в порядку самопредставництва,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Газ Альянс" до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Рада національної безпеки та оборони України, Служба безпеки України, про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 25 березня 2021 року №123/2021 в частині введення в дію пункту 5 додатку до Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 березня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", -
УСТАНОВИВ:
І. ПРОЦЕДУРА
1. 26 травня 2021 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Газ Альянс" (далі - позивач, Товариство, ТОВ "Еко Газ Альянс"), подана директором Товариства - Лупето Віталієм Євгенійовичем до Президента України Зеленського Володимира Олександровича (далі - відповідач, Президент України), в якій позивач просить Суд визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 25 березня 2021 року №123/2021 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 березня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", (далі - Указ №123/2021, оскаржуваний Указ) в частині введення в дію персональних спеціальних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Газ Альянс", код за ЄДРПОУ 42673742 (пункт 5 додатку до Рішення).
2. Відповідно до частин першої та другої статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема, щодо законності (крім конституційності) указів і розпоряджень Президента України.
3. Адміністративні справи, зазначені у пунктах 1- 3 частини першої цієї статті, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п`яти суддів.
4. Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
5. Верховний Суд ухвалою від 28 травня 2021 року відкрив провадження в цій справі та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 11.00 14 червня 2021 року. Цією ухвалою суд залучив до участі у справі Раду національної безпеки і оборони України (далі - РНБО), Службу безпеки України (далі - СБУ), у якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача, зобов`язав відповідача надати до суду належним чином засвідчену копію Указу Президента України від 25 березня 2021 року №123/2021 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 березня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", зобов`язав Раду національної безпеки і оборони України надати до суду належним чином засвідчену копію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 березня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".
6. 08 червня 2021 року на адресу Верховного Суду від Президента України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
7. 16 червня 2021 року від РНБО надійшли пояснення, в яких цей орган наголошує на відсутності у нього адміністративної процесуальної правосуб`єктності.
8. 17 червня 2021 року представник позивача надіслав відповідь на відзив відповідача, яка надійшла на адресу Суду 18 червня 2021 року.
9. 13 липня 2021 року до Верховного Суду надійшли пояснення СБУ на позов.
10. Верховний Суд ухвалою від 06 вересня 2021 року за власної ініціативи Суду витребував:
- від Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Газ Альянс" результати фінансово-господарської діяльності Товариства в період з грудня 2018 року до березня 2021 року; інформацію щодо засновників (учасників) Товариства в період з грудня 2018 року до березня 2021 року;
- від Служби безпеки України інформацію стосовно кримінального провадження №42014000000000367 (суб`єкт притягнення до кримінальної відповідальності, результати його розгляду, інформацію щодо об`єднання цього кримінального провадження з іншими кримінальними провадженнями та/або щодо виділення кримінального провадження);
- від Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів та Державної служби геології та надр України інформацію щодо реалізації Указу Президента України від 25 березня 2021 року №123/2021 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 березня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", в частині введення в дію персональних спеціальних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Газ Альянс", код за ЄДРПОУ 42673742 (пункт 5 додатку до Рішення), зокрема в частині анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, в тому числі, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами.
11. На виконання зазначеної ухвали Державна служба геології та надр України надала до Суду копію наказу Державної служби геології та надр України від 26 березня 2021 року №228 "Про анулювання спеціальних дозволів на користування надрами" щодо анулювання спеціального дозволу на користування надрами №4841 від 22 серпня 2017 року, наданого позивачу, та копію листа від 02 квітня 2021 року до Товариства, яким повідомлено про прийняття зазначеного наказу.
12. 23 вересня 2021 року на адресу Суду надійшов лист Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, яким повідомлено Суд про відсутність у даного органу інформації про анулювання Державною службою геології та надр України спеціального дозволу на користування надрами, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Еко Газ Альянс".
13. 30 вересня 2021 року на адресу Суду надійшла заява Товариства на виконання ухвали Верховного Суду від 26 липня 2021 року, до якої додано: низку договорів зі спеціалізованими підприємствами на виконання тематичних робіт, фінансову звітність за період з грудня 2018 року до березня 2021 року, розширений витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в якому відображені всі зміни, які відбувалися з Товариством з моменту його створення.
14. Листом СБУ №16/5827, який надійшов на адресу Верховного Суду 05 жовтня 2021 року, повідомлено Суд, що Головним слідчим СБУ та слідчим органів безпеки не розслідується та не розслідувалося кримінальне провадження №42014000000000367.
15. Верховний Суд ухвалою від 19 жовтня 2021 року за власної ініціативи Суду повторно витребував від СБУ інформацію стосовно кримінального провадження №42014000000000367 (суб`єкт притягнення до кримінальної відповідальності, результати його розгляду, інформацію щодо об`єднання цього кримінального провадження з іншими кримінальними провадженнями та/або щодо виділення кримінального провадження).
16. При цьому Суд вказав, що вважає за необхідне повторно витребувати від СБУ інформацію стосовно кримінального провадження №42014000000000367, яке розслідується Державним бюро розслідувань (суб`єкт притягнення до кримінальної відповідальності, результати його розгляду, інформацію щодо об`єднання цього кримінального провадження з іншими кримінальними провадженнями та/або щодо виділення кримінального провадження), у зв`язку з тим, що СБУ не позбавлена можливості звернутися до Державного бюро розслідувань для обміну оперативною інформацією. Окрім того, цією ухвалою витребувано від Президента України інформацію стосовно кримінального провадження №42014000000000367 (суб`єкт притягнення до кримінальної відповідальності, результати його розгляду, інформацію щодо об`єднання цього кримінального провадження з іншими кримінальними провадженнями та/або щодо виділення кримінального провадження).
17. 29 жовтня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов лист від Президента України, в якому зазначається, що у відповідача відсутня витребувана судом інформація.
18. Листом СБУ №16/6688, який надійшов на адресу Верховного Суду 09 листопада 2021 року, повідомлено Суд, що Головним слідчим СБУ та слідчим органів безпеки не розслідується та не розслідувалося кримінальне провадження №42014000000000367.
19. Верховний Суд ухвалою 27 червня 2022 року відмовив в задоволенні заяви Служби безпеки України про зупинення провадження у справі.
20. Верховний Суд ухвалою 27 червня 2022 року витребував від СБУ належним чином засвідчені копії документів, що містять пропозиції СБУ про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Газ Альянс", що були внесені до Ради національної безпеки і оборони України, а також належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують фактичні дані та обставини, які стали підставою для внесення пропозицій та прийняття рішення про застосування обмежувальних заходів (санкцій). Строк надання цих документів було продовжено за заявою СБУ під час судового засідання 07 липня 2022 року до 29 липня 2022 року.
21. 29 липня 2022 року від СБУ до Суду надійшли документи, що містять службову інформацію.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
22. Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко Газ Альянс" (код ЄДРПОУ 42673742) є юридичною особою, створеною і зареєстрованою у встановленому законодавством України порядку, видами діяльності якої є: розвідувальне буріння (основний вид) (43.13); добування сирої нафти (06.10); добування природного газу (06.20); будівництво інших споруд, н.в.і.у. (42.99); діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (71.12); торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи (35.23). Країна резиденства: Україна, місцезнаходження: Україна, 04123, місто Київ, вулиця Западинська, будинок 13, літера А.
23. Учасниками Товариства є дві юридичні особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Авант Трейд Лімітед" (код ЄРДПОУ 39532861), яке є резидентом України та власником частки у розмірі 40% та Товариство з обмеженою відповідальністю "ПСП ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 41582487), яке є резидентом України та власником частки у розмірі 60%. Єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСП ІНВЕСТ" є Товариство з обмеженою відповідальністю "Авант Трейд Лімітед", а бенефіціаром фізична особа - громадянин України ОСОБА_1 .
24. ОСОБА_1, країна громадянства: Україна, місцезнаходження: АДРЕСА_1, тип бенефіціарного володіння - непрямий, частка 60%.
25. Указом Президента України від 25 березня 2021 року №123/2021 введено в дію рішення РНБО від 19 березня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".
26. Указ Президента України набрав чинності 26 березня 2021 року з дня опублікування в офіційному виданні - "Офіційний вісник Президента України", № 8.
27. РНБО відповідно до статті 5 Закону України "Про санкції" вирішила підтримати пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), внесених СБУ.
28. Відповідно до пункту 5 Додатку до рішення РНБО від 19 березня 2021 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Газ Альянс" безстроково застосовано обмежувальні заходи відповідно до Закону України "Про санкції" у вигляді: 1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; 2) обмеження торговельних операцій; 3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України; 4) запобігання виведенню капіталів за межі України; 5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; 7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 8) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом; 9) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України; 10) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом; 11) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави; 12) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; 13) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність; 14) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю; 15) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони; 16) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності; 17) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
29. Обґрунтовуючи позов, представник позивача зазначив, що введені проти нього санкції є протиправними та істотно порушують його права та інтереси, охоронювані законом. Позивач вважає, що оскаржуваний Указ не відповідає критеріям законності, обґрунтованості та іншим вимогам, які передбачені для акта суб`єкта владних повноважень, а також передбачає непропорційне втручання у права та інтереси позивача, які фактично рівнозначні повному припиненню його діяльності.
30. Позивач зазначає, що рішення та пропозиції, що ухвалювалися (вносилися) щодо Товариства органами державної влади (зокрема рішення РНБО) до прийняття Указу не носили обов`язкового характеру, не тягнули за собою юридичних наслідків щодо позивача, та не могли бути оскаржені окремо від Указу.
31. Товариство, покликаючись на Конституцію України та Закон України "Про Раду національної безпеки і оборони України" вказує на те, що РНБО є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. Такий статус РНБО, яка функціонує при Президентові України, свідчить про допоміжний статус цього органу та підтверджує, що його завданням є сприяти Президентові України в реалізації його конституційних повноважень, однак жодним чином не впливати на зміст та порядок реалізації таких повноважень.
32. Президент України, видаючи оскаржуваний Указ, певною мірою перебирає на себе відповідальність за законність та обґрунтованість рішення про введення санкцій і зазначене рішення не може розглядатися лише як формальне підписання ним відповідного указу, а є саме результатом волевиявлення Президента України, зробленого за результатами оцінки як фактичних, так і юридичних підстав для застосування обмежувальних заходів (санкцій).
33. Зазначаючи про волевиявлення Президента України, Товариство покликалось на пункт 71 постанови Великої палати Верховного Суду у справі № 9901/405/19 від 13 січня 2021 року, в якій зазначається, що таке формулювання як "введення в дію" та, більш того, необхідність видання із цього приводу спеціального акта - указу Президента, означає, по-перше, що без таких дій Президента рішення РНБО саме собою чинності не набирає; по-друге, що Президент має дискрецію у питанні введення чи не введення такого рішення в дію, видання чи не видання відповідного указу. Необхідність розсуду з боку Президента при реалізації цього повноваження власне означає здійснення ним аналітичної діяльності у вигляді оцінки доцільності, законності й обґрунтованості прийняття такого рішення.
34. Відтак, на думку Товариства, перевірці судом підлягає саме Указ № 123/2021, а рішення РНБО та пропозиції СБУ щодо застосування до позивача обмежувальних заходів (санкцій) мають розглядатися у контексті наявності у Президента України достатніх фактичних і правових підстав для застосування до позивача таких санкцій. При цьому реалізація Президентом України таких повноважень не виключає можливості здійснення судового контролю за його актами.
35. Проаналізувавши рішення Конституційного Суду України від 24 червня 2020 року №6-р(ІІ)/2020, Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи, документи Копенгагенської наради ОБСЄ, рішення Європейського суду з прав людини, представник позивача дійшов до висновку, що Указ № 123/2021 може бути предметом судового розгляду, при цьому суд має перевірити не лише формальні питання наявності у Президента України повноважень на видання такого акту, але й дослідити питання запровадження обмежувальних заходів (санкцій) по суті, встановити, чи були у Президента України достатні фактичні підстави для їх запровадження, тобто провести повну перевірку акта суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям, закріпленим у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
36. Товариство вважає оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень таким, що не відповідає вимогам законності. Покликаючись на положення Конституції України, Кодекс адміністративного судочинства України, рішення Конституційного суду України від 28 жовтня 2009 року №28-рп/2009, позивач зазначає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
37. У цьому контексті позивач зауважує, що відповідно до статті 3 Закону України "Про санкції" підставами для застосування санкцій є:
1) дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод;
2) резолюції Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки Організації Об`єднаних Націй;
3) рішення та регламенти Ради Європейського Союзу;
4) факти порушень Загальної декларації прав людини, Статуту Організації Об`єднаних Націй.
38. Позивач вважає, що жодна із перелічених підстав не мала місця в його діяльності, в тому числі відсутні відповідні рішення міжнародних організацій щодо нього.
39. Товариство акцентує увагу на тому, що у тексті Указу №123/2021 та рішенні РНБО від 19 березня 2021 року відсутні посилання на будь-які конкретні правові (в тому числі й на вказану вище статтю 3 Закону України "Про санкції") та фактичні підстави застосування до позивача відповідних обмежувальних заходів. У зазначених рішеннях відсутні посилання на будь-які конкретні обставини, які б, з одного боку, свідчили про наявність достатніх та обґрунтованих підстав для застосування санкцій, а з іншого - дозволили б позивачу зрозуміти суть порушень, які ним могли бути допущені, а також відповідні докази, які підтверджують існування таких порушень; також відсутнє посилання і на конкретний пункт, частину статті закону, яке б прямо вказувало або давало змогу ідентифікувати, на якій саме з юридичних підстав, передбачених статтею 3 Закону України "Про санкції", базуються відповідні рішення.
40. При цьому Товариство покликалось на рішення Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі № 9901/259/19, в якому сформульовані такі висновки: "підставами для застосування санкцій мають бути дійсні, наявні в об`єктивній дійсності факти, підтверджені доказами, які достовірно свідчать про вчинення таких дій, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави тощо. Санкції застосовуються виключно за наявності достатніх фактичних і правових підстав для цього. Більш того, за приписами частини другої статті 3 Закону України "Про санкції" застосування санкцій ґрунтується на принципах законності, прозорості, об`єктивності, відповідності меті та ефективності".
41. Позивач зазначив, що, застосовуючи обмежувальні заходи (санкції), відповідний суб`єкт владних повноважень повинен чітко зазначити підставу для ухвалення рішення, яке обмежує права, свободи чи інтереси особи, навести обставини, які підтверджують її існування, а також вказати на докази, які підтверджують відповідні висновки. Інакше кажучи, рішення суб`єкта владних повноважень повинно не лише бути спрямованим на захист "національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальній цілісності" та інших цінностей, передбачених у частині першій статті 1 Закону України "Про санкції", а й обґрунтовувати, в чому конкретно полягає загроза таким цінностям, яким чином її існування залежить від рішень, дій чи бездіяльності особи, чи є така загроза реальною, які конкретні докази свідчать про її існування та яким чином запроваджувані заходи обмеження усуватимуть відповідну загрозу.
42. Водночас, на думку Товариства, ні Указ №123/2021, ні рішення РНБО, як уже зазначалося вище, не містять будь-яких юридичних і фактичних підстав його прийняття, а також переконливих і зрозумілих мотивів, які б свідчили, що відповідні рішення суб`єктів владних повноважень не є свавільними, а базуються на достатній правовій та фактичній основі, яка дозволяє будь-якій сторонній та неупередженій особі констатувати їх обґрунтованість. Єдина згадка у рішенні РНБО про пропозиції СБУ також не дозволяє зрозуміти необхідність застосування до позивача обмежувальних заходів (санкцій), оскільки відповідне рішення РНБО не містить будь-яких даних, а сам позивач не отримував від СБУ будь-яких офіційних документів, які б свідчили, що ним вчиняються чи були вчинені дії, які є підставою для запровадження персональних санкцій. Відсутність чітких посилань на конкретні юридичні та фактичні обставини, що використані для застосування санкцій, свідчить не лише про незаконність та необґрунтованість Указу №123/2021, а й позбавляє позивача права на ефективний судовий захист, зокрема можливості доводити те, що таких обставин не існувало. Адміністративний акт повинен містити мотиви його ухвалення, оскільки вони є основою для перегляду такого рішення компетентним судом.
43. Позивач акцентує увагу на тому, що він не належить до числа суб`єктів, щодо яких можуть бути застосовані обмежувальні заходи (санкції). Зазначає, що Законом України "Про санкції" встановлено 6 категорій осіб, до яких можуть бути застосовані санкції: 1) іноземні держави; 2) іноземні юридичні особи; 3) юридичні особи, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента; 4) іноземці; 5) особи без громадянства; 6) суб`єкти, які здійснюють терористичну діяльність.
44. Товариство зазначило, що в Указі №123/2021 та рішенні РНБО не зазначено до якої з категорій суб`єктів, щодо яких Закон дозволяє застосовувати санкції, було віднесено позивача під час прийняття рішення РНБО та Указу № 123/2021.
45. Єдиним поясненням застосування санкцій, яке вдалося виявити позивачу, є розміщена на сайті РНБО інформація такого змісту: "На основі пропозицій, внесених Службою безпеки України, застосовано персональні економічні санкції, зокрема блокування активів, обмеження торговельних операцій та транзиту ресурсів, а також анулювання та зупинка ліцензій і спецдозволів на видобуток та користування надрами України щодо 19 компаній. Які, на думку правоохоронців, отримали ці ліцензії за заниженою ціною, завдавши державі великих збитків. І які, на думку спецслужб, імовірно, пов`язані з громадянином держави-агресора".
46. Водночас відсутність в оскаржуваному Указі та відповідному рішенні РНБО будь-яких підстав не дозволяє позивачу однозначно стверджувати, що саме такі дані є виключними підставами для застосування санкцій, а тому пояснення позивача полягають в тому, що він не належить до будь-якої категорії суб`єктів, щодо яких можна застосовувати обмежувальні заходи (санкції).
47. По-перше, представник Товариства звертає увагу на те, що, оскільки кінцевим бенефіціарним власником позивача є громадянин України, а структура його власності не передбачає будь-якого контролю з боку іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, то відповідно позивач не може бути суб`єктом накладення персональних санкцій, з огляду на критерій приналежності до такої групи як "юридичні особи, які знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента".
48. По-друге, позивач не може розглядатися і як суб`єкт, який здійснює терористичну діяльність, оскільки відповідно до статей 23, 24 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" особи, винні у терористичній діяльності, притягуються до кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому законом, а організація, відповідальна за вчинення терористичного акту і визнана за рішенням суду терористичною, підлягає ліквідації, а належне їй майно конфіскується. Кримінальна відповідальність за терористичну діяльність для фізичних та юридичних осіб передбачена нормами Кримінального кодексу України.
49. За відсутності обвинувального вироку суду, встановлення Верховним Судом у процесі розгляду цієї адміністративної справи, що обмежувальні заходи (санкції) щодо позивача можуть бути накладені як на особу, яка належить до категорії "суб`єкти, які здійснюють терористичну діяльність", буде фактично констатацією у порядку адміністративного судочинства факту причетності позивача до вчинення кримінального правопорушення і судове рішення про правомірність застосування персональних санкцій до позивача фактично презюмуватиме вчинення позивачем діянь, які мають ознаки злочину і за вчинення яких до позивача не застосовувалися заходи кримінально-правового характеру.
50. Суд у порядку адміністративного судочинства не може досліджувати докази та встановлювати ознаки кримінально-караних діянь.
Крім того, відповідно до пункту 7 частини другої статті 25 Закону України "Про Службу безпеки України" у разі проведення заходів щодо боротьби з тероризмом і фінансуванням терористичної діяльності Служба безпеки України, її органи і співробітники мають право ініціювати в судовому порядку згідно із законом питання про включення (виключення) фізичних або юридичних осіб та організації до (з) переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності. Процедура судового розгляду таких справ передбачена статтею 284 Кодексу адміністративного судочинства України.
51. З урахуванням викладеного, Товариство констатує, що певна особа може розглядатися як "суб`єкт, що здійснює терористичну діяльність" лише за наявності або обвинувального вироку суду (якщо її діяння підпадають під ознаки кримінальних правопорушень) або ж рішення адміністративного суду про її включення до переліку осіб, пов`язаних із провадженням терористичної діяльності (оскільки окремі дії, пов`язані з терористичною діяльністю можуть не охоплюватися положеннями кримінального закону). На думку позивача, лише такі судові рішення, з огляду на викладені вище положення чинного законодавства України, є допустимими доказами у тлумаченні статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки обставини справи, які відповідно до закону мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
52. Крім того, позивач вважає, що Закон України "Про санкції" в цілому не допускає можливості його застосування до позивача як юридичної особи, яка зареєстрована та провадить свою діяльність в Україні.
53. Також позивач звертає увагу Суду на те, що обмежувальні заходи (санкції), які підлягають застосуванню до позивача, не є передбачуваними та юридично визначеними.
54. Застосовані до позивача обмежувальні заходи (санкції) не дають можливості зрозуміти, чи запроваджуються санкції у вигляді анулювання або ж зупинення ліцензій та інших дозволів; які саме застосовуються обмеження щодо позивача відносно транзиту ресурсів, польотів та перевезень - обмеження, часткове чи повне припинення; яка саме заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів застосовується - повна або часткова.
55. Включення до переліку застосованих до позивача санкцій пункту "інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом" означає, що рішення про запровадження персональних санкцій допускає можливість застосування невичерпного переліку санкцій. При цьому відсутня вказівка хто ж визначатиме, які конкретно санкції ще потрібно запровадити, хто буде суб`єктом їх запровадження та реалізації, яким буде механізм реалізації таких санкції та хто встановлюватиме відповідність цих санкцій принципам застосування, встановленим Законом України "Про санкції".
56. Подібний підхід суперечить принципу правової визначеності, оскільки не дозволяє позивачу зрозуміти, які конкретно та яким чином щодо нього застосовуватимуться обмежувальні заходи (санкції).
57. Крім того, Товариство зазначає, що подібні, невизначені за своєю суттю, формулювання є абсолютно неприйнятними у тексті правозастосовних рішень. Якщо Закон України "Про санкції" у статті 4 і передбачає певні альтернативи при формулюванні видів санкцій, в тому числі допускаючи можливість запровадження "інших санкцій", то відповідне рішення РНБО як правозастосовний акт повинно чітко вказувати, яка персональна санкція підлягає застосуванню до особи.
58. Товариство звертає увагу на невідповідність Указу №123/2021 вимогам пропорційності та "необхідності у демократичному суспільстві".
59. У оскаржуваному Указі Президента України та відповідному рішенні РНБО не міститься будь-яких відомостей, які б дозволили зрозуміти:
- у чому полягає необхідність застосування до позивача обмежувальних заходів (санкцій), тобто яка мета їх застосування - усунення загроз національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності чи іншим інтересам, необхідність захисту яких виправдовує застосування санкцій;
- яка конкретно діяльність позивача створює загрозу таким інтересам і виправдовує застосування обмежувальних заходів (санкцій), тобто які обставини підтверджують існування "нагальної суспільної потреби" у запровадженні санкцій;
- яким чином саме відповідний набір обмежувальних заходів (санкцій) дозволить досягнути мети застосування санкцій;
- які обставини свідчать, що досягнення відповідної мети не могло бути досягнуто шляхом застосування інших санкцій, в тому числі менш суворих, інакше кажучи, що саме застосовані санкції пропорційні ступеню існуючої загрози та її усунення було б неможливе без застосування саме такого набору санкцій.
60. Єдиним поясненням, яке вдалося знайти позивачу у контексті застосування до нього персональних санкцій, є відомості на сайті Президента України та РНБО, які пов`язують такі санкції із інформацією правоохоронців про отримання спецдозволів на користування надрами за заниженою ціною, що заподіяло державі великих збитків.
61. Якщо мета запровадження обмежувальних заходів (санкцій) певним чином пов`язана нібито із збитками, які були заподіяні державі, то у цьому контексті позивач вважає за потрібне зазначити:
1) заподіяні збитки (якщо вони мали місце) пов`язуються виключно із фактом придбання спецдозволів, тобто з діями, які вже завершилися. Санкції ж можуть застосовуватися державою виключно для усунення реальної та/або потенційної загрози (частина перша статті 1, пункт 1 частини першої статті 3 Закону України "Про санкції"), коли держава, не маючи інших способів захисту своїх інтересів, повинна оперативно реагувати на такі загрози;
2) оскільки збитки (якщо вони мали місце) вже настали, то застосування санкцій жодним чином не сприяє їх відшкодуванню, тобто санкції не є тим засобом, який дозволяє досягнути бажаної мети у вигляді компенсації державі збитків, заподіяних заниженням вартості продажу спецдозволів на користування надрами. У цьому випадку у держави наявні інші інструменти (цивільні позови, кримінальні провадження з подальшим стягненням з винних осіб заподіяних збитків).
3) застосування відповідного переліку обмежувальних заходів (санкцій) до позивача жодним чином не дозволяє відшкодувати таку шкоду, тобто немає будь-якого взаємозв`язку між метою та застосованими заходами. Більше того, окремі із застосованих персональних санкцій виглядають абсолютно необґрунтованими і такими, що не мають будь-якого зв`язку із діяльністю позивача, як, наприклад, заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України; запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю тощо.
62. Також Товариство звертає увагу на те, що у випадку якщо запровадження обмежувальних заходів (санкцій) до позивача дійсно пов`язується із нібито заниженою у минулому вартістю спеціального дозволу, то фактично санкції до позивача застосовуються не за його дії, а за дії органів державної влади, які в минулому визначали плату (збір) за видачу спеціального дозволу.
63. Позивач акцентує увагу на тому, що ТОВ "Еко Газ Альянс" має право на користування надрами на підставі спеціального дозволу № 4841 від 22 серпня 2017 року, який первинно був оформлений за плату, розмір якої визначався компетентним органом державної влади, а відтак позивач не повинен зазнавати негативних наслідків, якщо сьогодні такі дії органу влади розглядаються як помилкові.
64. Крім того, у контексті пропорційності, позивач звертає увагу і на той факт, що обмежувальні заходи (санкції) передбачено застосовувати до позивача безстроково.
65. Покликаючись на частину п`яту статті 5 Закону України "Про санкції", відповідно до якої рішення щодо застосування санкцій повинно містити строк їх застосування, крім випадків застосування санкцій, що призводять до припинення прав, та інших санкцій, які за змістом не можуть застосовуватися тимчасово, Товариство звернуло увагу на те, що із 17-ти санкцій, які до нього застосовуються, лише анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами (п. 6) та припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони (п. 15), є за своєю суттю санкціями, що призводять до припинення прав позивача. Всі інші санкції, на думку Товариства, пов`язані із обмеженням можливостей позивача набувати певних прав та обов`язків і не є за своїм змістом такими, що не можуть застосовуватися тимчасово.
66. Позивач вказує, що оскаржуваним Указом передбачено застосування таких санкцій як "блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном" чи "зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань", які навіть у разі буквального прочитання змісту акта не можуть бути безстроковими.
67. Фактично обсяг застосованих до позивача обмежувальних заходів (санкцій) призводить до повного блокування його діяльності як юридичної особи, що з огляду на безстроковий характер таких санкцій матиме наслідком її ліквідацію.
68. На думку позивача, застосовані до нього обмежувальні заходи (санкції) є непропорційними та суперечать частині першій статті 1 Закону України "Про санкції", практиці Європейського суду з прав людини, та критеріям законності рішення, передбаченим пункту 8 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, призводять до істотного обмеження прав та інтересів позивача, без наявності будь-яких встановлених фактів загрози національній безпеці, громадському порядку чи іншим охоронюваним інтересам, без наведення будь-яких доказів та без будь-якого обґрунтування необхідності застосування саме таких жорстких та безстрокових обмежень.
69. Товариство зауважує на тому, що невідповідність положень Указу №123/2021 та рішення РНБО щодо запровадження персональних санкцій полягає також у тому, що зміст таких санкцій та положення щодо необхідності їх реалізації не узгоджуються із правовим статусом окремих суб`єктів, які уповноважуються їх застосовувати.
70. Аналізуючи положення законів України "Про санкції", "Про внесення змін до Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України" щодо вдосконалення координації і контролю у сфері національної безпеки і оборони", який набрав чинності 31 грудня 2014 року, "Про національну безпеку України" Товариство доводить, що законодавством чітко окреслено коло суб`єктів для яких є обов`язковим виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України, а саме, центральними та місцевими органами виконавчої влади, правоохоронними органами, військовими формуваннями.
71. При цьому, в позові зазначено, що пунктом 3 відповідного рішення РНБО доручено Кабінету Міністрів України разом зі Службою безпеки України та Національним банком України забезпечити реалізацію і моніторинг ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), передбачених пунктом 2 цього рішення. Таким чином, Національний банк України зобов`язано реалізовувати спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), тобто відповідне рішення РНБО визначено обов`язковим для виконання зазначеним органом.
72. Водночас, на думку позивача, Національний банк України за своїм правовим статусом не є органом виконавчої влади, правоохоронним органом чи військовим формуванням, а відтак не належить до кола суб`єктів виконання рішень РНБО, окресленого частиною четвертою статті 10 та пунктом 8 частини першої статті 13 Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України" та не може бути зобов`язаний виконувати будь-яке рішення РНБО, незалежно від його предмету та змісту.
73. Зазначене вище також виключає можливість застосування до позивача окремих видів санкцій, які передбачені додатком до відповідного рішення РНБО та за своєю суттю передбачають пряму чи опосередковану участь у їх застосуванні Національного банку України, зокрема:
- блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном;
- заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;
- припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави.