1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року

м. Київ

справа №804/16537/15

касаційне провадження № К/9901/37914/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2016 (головуючий суддя - Уханенко С.А., судді - Богданенко І.Ю., Дадим Ю.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Олімпія" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Олімпія" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.12.2015 №0009741501 (форми "В1"), №0009751501 (форми "В4"), №0009761501 (форми "Р").

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ТД Олімпія" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по податковій декларації з ПДВ за серпень 2015 року, за наслідками якої встановлено заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1, який є нерезидентом та якому позивачем відвантажувався товар на підставі вантажно - митних декларацій. З такими доводами податкового органу позивач категорично не погоджується та наполягає на тому, що вказані взаємовідносини були реальними та місце реєстрації вказаної особи на території вільної економічної зони "Крим" підтверджені паспортом із відповідною відміткою про реєстрацію місця проживання останнього. Крім того, суми податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ "ТД Омега" і ТОВ "Круг А", придбаного позивачем у ТОВ "Комплекс Агромарс" філія "Гаврилівський птахівничий комплекс", ПАТ "Агропромислова компанія", ТОВ "Агро Овен", ТОВ "Агро Рось", ТОВ "Курганівський бройлер", Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, які належним чином відображені у податковому та бухгалтерському обліках Товариства на підставі відповідних первинних документів, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 05.05.2016 у задоволенні позову відмовив з підстав того, що позивач не використовував товар, придбаний у ТОВ "Комплекс Агромарс" філія "Гаврилівський птахівничий комплекс", ПАТ "Агропромислова компанія", ТОВ "Агро Овен", ТОВ "Агро Рось", ТОВ "Курганівський бройлер" у власній господарський діяльності. Придбані у вказаних підприємств тушки попередньо проходили обробку у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, відносно якої встановлено неможливість фактичного надання вказаною особою зазначених послуг, що свідчить про відсутність у позивача права на податковий кредит та бюджетне відшкодування за наслідками таких операцій.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 29.11.2016 скасував рішення суду першої інстанції, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 14.12.2015 №0009741501 (форми "В1"), №0009751501 (форми "В4"), №0009761501 (форми "Р").

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Товариством правомірно сформований податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями з вказаними вище контрагентами, оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків та сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.

Інспекція, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195, статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" від 12.08.2014 №1636-VІІ (далі - Закон №1636-VІІ). Зазначає, що позивачем безпідставно застосовано нульову ставку оподаткування податком на додану вартість за операціями з продажу позивачем придбаної ним продукції на територію вільної економічної зони "Крим", оскільки такі операції не є вивезенням товарів за межі митної території України до території вільної економічної зони "Крим", а є постачанням товару покупцю-резиденту на митній території України. Стверджує про не підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентом з підстав відсутності деяких документів в підтвердження здійснення таких господарських операцій, наявності недоліків у первинних документах, наявності негативної податкової інформації відносно контрагентів позивача, неможливості здійснення такого об`єму робіт.

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, які викладені в акті перевірки та якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судового рішення апеляційної інстанції, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13.03.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.10.2023 прийняв касаційну скаргу до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 04.10.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2015 року, за результатами якої складено акт від 30.11.2015 №1223/04-66-15-01-10/38299385 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог:

пункту 194.1 статті 194, пункту 187.1 статті 187 ПК України, в наслідок чого позивачем занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1137564,00 грн;

пункту 198.3 статті 198 ПК України, в наслідок чого платником занижено податковий кредит у розмірі 501400,00 грн, що призвело до: завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість всього у сумі 1400000,00 грн по податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2015 року; завищення залишку від`ємного значення податку на додану вартість (р. 24 декларації) в декларації з податку на додану вартість за серпень 2015 року в сумі 24568,00 грн; заниження податку на додану вартість до сплати по податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2015 року в сумі 214396,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 14.12.2015:

№0009741501 (форми "В1"), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1400000,00 грн, застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 350000,00 грн;

№0009751501 (форми "В4"), яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 24568,00 грн;

№0009761501 (форми "Р"), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 267995,00 грн, з яких за основним платежем в сумі 214396,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 53599,00 грн.

Фактичною підставою для висновків контролюючого органу про зазначені вище порушення слугували висновки контролюючого органу про безпідставне застосування позивачем нульової ставки оподаткування податком на додану вартість за операціями з продажу позивачем придбаної ним продукції на територію вільної економічної зони "Крим", оскільки такі операції не є вивезенням товарів за межі митної території України до території вільної економічної зони "Крим", а є постачанням товару покупцю-резиденту на митній території України та безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту сум за господарськими операціями з вказаним вище контрагентами, які, на думку контролюючого органу, не відбулися з підстав відсутності реального характеру господарських операцій. До таких висновків відповідач дійшов на підставі відсутності деяких первинних документів в підтвердження здійснення таких операцій, наявності недоліків у первинних документах, наявності негативної інформації відносно контрагентів позивача, неможливості здійснення такого об`єму робіт.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 №1207-VІІ (далі - Закон №1207-VІІ)

За правилами статті 13 цього Закону особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території визначаються законом.

Відповідно до Преамбули Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" від 12.08.2014 №1636-VІІ (далі - Закон №1636-VІІ), цей Закон є спеціальним законом, що визначає особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України згідно із статтею 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", створює вільну економічну зону "Крим" (далі - ВЕЗ "Крим"), та врегульовує інші аспекти правових відносин між фізичними і юридичними особами, які знаходяться на тимчасово окупованій території або за її межами.

Згідно з підпунктом 2 пункту 12.4 статті 12 Закону №1636-VІІ митне оформлення товарів, що були ввезені з території ВЕЗ "Крим" на іншу територію України та вивозяться за межі митної території України як товари українського походження, здійснюється відповідно до Митного кодексу України на іншій (крім окупованої) території України з обов`язковим наданням митниці документів, що підтверджують походження товарів з України, передбачених розділом II Митного кодексу України та/або відповідною міжнародною угодою. Перевірка даних, зазначених у поданій документації, може бути здійснена митними органами України в порядку та у випадках, передбачених Митним кодексом України та/або відповідною міжнародною угодою.

Підпунктом 5 пункту 12.4 статті 12 Закону №1636-VІІ визначено, що поставка товарів з території ВЕЗ "Крим" на іншу територію України з метою їх вільного обігу здійснюється у митному режимі імпорту із застосуванням норм законодавства України про державний санітарно-епідеміологічний, ветеринарно-санітарний, фіто-санітарний, екологічний, радіологічний контроль, інших заходів тарифного і нетарифного регулювання, з урахуванням положень статті 6 цього Закону. Поставка товарів, що мають митний статус українських товарів, з іншої території України на територію ВЕЗ "Крим" прирівнюється до митного режиму експорту, в тому числі для цілей тарифного та нетарифного регулювання.

Відповідно до статті 82 Митного кодексу України експорт (остаточне вивезення) - це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов`язань щодо їх зворотного ввезення.

Частиною 1 статті 255 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред`явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами поставки, комісії, доручення та агентськими договорами.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

За правилами підпункту "г" пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: вивезення товарів за межі митної території України.

Місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені (пункт 186.1 статті 186 ПК України).

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (Україна) (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладений контракт купівлі - продажу від 01.04.2015 №34, предметом якого є постачання покупцю м`яса птиці. Умови постачання товару вказуються в інвойсах (рахунках), які є невід`ємною частиною контракту (пункт 4.1 контракту).

Вантажовідправник товару та країна призначення по даному контракту визначається за Інструкцією на відвантаження "Покупця". Інструкції передаються продавцем шляхом факсимільного зв`язку або іншими видами зв`язку (пункт 4.2. контракту).

У розділі 11 означеного контракту зазначені реквізити покупця: ОСОБА_3, АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Євпаторійським ГОГУ МВД України в Криму 25.05.2005, і.н. НОМЕР_2 .

Відвантаження товару відбувалось на умовах постачання EXW м. Дніпропетровськ, зі складу позивача до АР Крим. Згідно з наданими вантажно-митними деклараціями позивачем відвантажено ОСОБА_3 продукцію всього на суму 4283674,88 грн. Факт постачання товару на територію Криму підтверджується вантажно-митними деклараціями, товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, рахунками-фактури, специфікації, товарно-транспортні накладні, пакувальні листи, митні декларації.

Позивачем оподаткування експортних операцій з ОСОБА_3 здійснено за нульовою ставкою, на підставі положень підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПК України, за результатами чого позивачем заявлено суму бюджетного відшкодування у складі рядку 23 декларації з податку на додану вартість за серпень 2015 року.

Згідно з пунктом 194.1 статті 194 ПК України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Податок становить 20 відсотків, 7 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг (підпункт 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 ПК України).


................
Перейти до повного тексту