Постанова
Іменем України
28 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 290/353/22
провадження № 61-2297св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Романівська селищна рада Житомирської області,
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Павицької Т. М., Трояновської Г. С.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Романівської селищної ради Житомирської області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування рішення Романівської селищної ради Житомирської області, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у травні 2022 року звернувся до суду з позовом до Романівської селищної ради Житомирської області (далі - Романівська селищна рада), в якому просив визнати нечинним та скасувати рішення Романівської селищної ради № 130-4/21 четвертої сесії восьмого скликання від 26 січня 2021 року "Про розгляд заяв громадянина ОСОБА_1 та громадянина ОСОБА_3" в частині надання дозволу громадянину ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для безоплатної передачі у власність із земель запасу та земель комунальної власності площею 0,20 га для ведення особистого селянського господарства за межами села Романівка, що була надана в постійне користування згідно з державним актом його батьку - ОСОБА_4, спадкоємцем якого він є.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що після смерті батька він постійно користується земельними ділянками площею 2 га та 0,40 га, які належали його батьку на праві постійного користування на підставі державного акта.
Рішенням Романівської селищної ради № 130-4/21 четвертої сесії восьмого скликання від 26 січня 2021 року йому та ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для безоплатної передачі у власність із земель запасу та земель комунальної власності площею по 0,20 га для ведення особистого селянського господарства.
Вважає таке рішення протиправним, оскільки відповідачем незаконно частина земельної ділянки, що належала його батьку, єдиним спадкоємцем якого він є, передана третім особам.
Романівський районний суд Житомирської області ухвалою від 04 серпня 2022 року залучив до участі у справі як третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Романівський районний суд Житомирської області рішенням від 25 жовтня 2022 року відмовив у задоволенні позову.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивач має право на 1/2 частку спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4, його права, як спадкоємця, при прийнятті оскаржуваного рішення Романівської селищної ради порушені не були, оскільки згідно з вказаним рішенням ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення 1/2 частки земельної ділянки, яка знаходилася в користуванні спадкодавця. Оспорюване рішення не порушує прав позивача.
Житомирський апеляційний суд постановою від 21 грудня 2022 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Романівського районного суду Житомирської області від 25 жовтня 2022 року скасував та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у даному випадку позов заявлений не до всіх належних відповідачів та відсутні визначені процесуальним законом підстави для залучення співвідповідача у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 у березні 2023 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і постановити нове рішення по суті позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суд безпідставно залучив як третіх осіб на стороні відповідача ОСОБА_2, яка не претендує на спадщину та не може претендувати як і ОСОБА_3, які не є спадкоємцями у справі спадкодавця ОСОБА_4 (як зазначено у постанові Сьомого апеляційного суду у справі № 240/11653/21) та не можуть претендувати згідно з законом та відмовив йому у витребуванні доказів у справі.
Суди не взяли до уваги встановлений у суді той факт, що відповідач всупереч частини третьої статті 13 ЦПК України приймаючи рішення з корисливих мотивів передав частину спадкової земельної ділянки "підставній особі".
Суд не взяв до уваги норму статті 1277 ЦК України, яка вказує на той факт, що відповідач навіть не оспорював того факту, що він є єдиним спадкоємцем першої черги на земельну ділянку, передану у постійне користування на підставі державного акта його батьку.
Згідно із спадковим реєстром він є єдиним спадкоємцем ОСОБА_4 .
Апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (провадження № 14-63цс20), Розділі Х Перехідних положень ЗК України, рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5, Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року, статей 1219, 1277 ЦК України.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 28 березня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Романівського районного суду Житомирської області.
Справа № 290/353/22 надійшла до Верховного Суду 11 квітня 2023 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_4 на підставі рішення Романівської сільської ради народних депутатів Дзержинського району Житомирської області від 04 травня 1996 року № 4 було надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,40 га із цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ЖТ-341.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно із свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцями ОСОБА_4 у рівних частках є його син ОСОБА_1 та дружина ОСОБА_5 .
Відповідно до повідомлення нотаріуса, адресованого ОСОБА_1, останньому неможливо видати свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку земельної ділянки, яка знаходилася у постійному користуванні ОСОБА_4, у зв`язку із відсутністю документів, які підтверджують право власності спадкодавця на вказану земельну ділянку.
Рішенням Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 26 січня 2021 року № 130-4/21 надано дозвіл ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для безоплатної передачі у власність із земель запасу та земель комунальної власності площею по 0,20 га для ведення особистого селянського господарства. При прийняті вищевказаного рішення Романівська селищна рада взяла до уваги, що заявники претендують на одну й ту ж земельну ділянку, яка була надана у користування ОСОБА_4 .
Також апеляційним судом встановлено, що обґрунтовуючи заявлені в цій справі позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на порушення своїх прав як спадкоємця після смерті батька.
Разом із ОСОБА_1 до спадщини була закликана і дружина померлого - мати позивача ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На спадщину після смерті ОСОБА_5 претендує позивач та його сестра ОСОБА_2, що також є третьою особою у справі.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.