Постанова
Іменем України
28 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 756/4688/19
провадження № 61-10666св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Святошинський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції в м. Києві,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Алпатьєвої Наталі Юріївни на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 листопада 2020 року, ухвалене у складі судді Луценко О. М., та постанову Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Березовенко Р. В., Лапчевської О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2, третя особа - Святошинський районний
у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції в м. Києві (далі - Святошинський районний у м. Києві ВДРАЦС ГТУЮ в м. Києві), про оспорювання батьківства та виключення відомостей про особу батька дитини з актового запису про її народження.
Позовна заява мотивована тим, що у червні 2006 року ОСОБА_1 познайомився з ОСОБА_2, деякий час вони зустрічалися, однак восени 2006 року відповідач поїхала до своєї матері до російської федерації. Через деякий час ОСОБА_2 повернулася.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина, в зв`язку з чим відповідачка звернулась до нього з проханням, щоб його записати батьком дитини, на що він погодився. Був зроблений відповідний актовий запис № 1370 від 31 травня 2007 року про народження ОСОБА_4, батьком зазначений ОСОБА_1 .
Позивач вказує, що потім з`ясувалось, що він не є батьком дитини, оскільки зустрічаючись з ним, ОСОБА_2 перебувала в інтимних відносинах з іншим чоловіком, який можливо і є батьком дитини.
У зв`язку з вищевикладеним, ОСОБА_1 просив суд:
- виключити запис про те, що він, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є батьком дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, з актового запису про народження № 1370, який зроблений відділом РАЦС Святошинського районного управління юстиції в м. Києві від 31 травня 2007 року;
- зобов`язати Святошинський районний у м. Києві ВДРАЦС ГТУЮ в м. Києві виключити відомості про ОСОБА_1 як батька дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з актового запису про її народження № 1370 від 31 травня 2007 року.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 06 листопада
2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Святошинський районний у м. Києві ВДРАЦС ГТУЮ в м. Києві, про оспорювання батьківства та виключення відомостей про особу батька дитини з актового запису про її народження відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що
позивачем не надано жодного доказу відсутності кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.
Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що ОСОБА_1, будучи ініціатором цього судового провадження, обізнаний про розгляд справи, - не сприяв своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та не проявив зацікавленості у проведенні судової експертизи (її оплаті), яка призначалася судами за його клопотаннями чотири рази. Зокрема, ухвала Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року про призначення судово-генетичної експертизи була повернута без виконання саме у зв`язку з непроведенням оплати експертизи позивачем, а не через ухилення відповідачки від проведення експертизи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
17 липня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Алпатьєва Н. Ю. засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року (надійшла до суду 18 липня 2023 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення, направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не дотримано норми законодавства, неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, складено висновки, які не відповідають матеріалам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
Представник заявника зазначає, що ОСОБА_2 ухилилася від проведення судово-генетичної експертизи, тобто проявила активний супротив щодо своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного установлення усіх обставин справи.
Представник заявника вказує, що ОСОБА_1 було сплачено проведення судово-генетичної експертизи, однак, у зв`язку з неявкою відповідача експертиза вкотре не була проведена.
Також представник заявника зазначала, що підставами касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права
у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду
від 12 лютого 2020 року у справі № 527/938/18 (провадження
№ 61-9355св19), від 06 травня 2020 року у справі № 201/11183/16-ц (провадження № 61-23601св18), від 25 серпня 2020 року у справі
№ 478/690/18 (провадження № 61-18333св19); суд не дослідив зібрані
у справі докази.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
24 липня 2023 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Комунарського районного суду м. Запоріжжя.
08 серпня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження від 25 жовтня 2008 року виданого ВРАЦС Святошинського РУЮ м. Києва, згідно якого батьками дитини є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
В актовому записі про народження дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1370 від 31 травня 2007 року, складеному Святошинським районним у м. Києві ВДРАЦС ГТУЮ у м. Києві, є відмітка про позбавлення батька батьківських прав на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 листопада 2010 року, справа № 2/7371/10.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з додержанням норм матеріального права та без порушень процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право
в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно частиною першою статті 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.
Відповідно до частини другої статті 136 СК України у разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" зазначено, що предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.
Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи - один із доказів, які суд повинен оцінювати разом з іншими доказами, і є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест
є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення Європейського суду з прав людини від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05).
Відповідно до пункту 2.5. Правил проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України № 6 від 17 січня 1995 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 26 липня 1995 року за № 252/788, експертизи спірного батьківства проводяться з метою встановлення можливості чи неможливості походження дитини від передбачених осіб на підставі законів наслідування властивостей людського організму методом геномної дактилоскопії, або шляхом дослідження групового поліморфізму антигенів, білків, ферментів тощо.
Експертиза спірного батьківства проводиться в такій послідовності:
а) ознайомлення з наданими документами;
б) збір анамнезу (перенесені захворювання, трансфузії крові тощо);
в) відбір крові і слини;
г) аналіз крові, а при необхідності і слини;
д) складання підсумку.
Забір крові і слини в осіб, які проходять у справі, здійснюється тільки при одночасному їх прибутті до відділення.
Відповідно до пункту 3.3.1. Правил проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи у експертизах спірного батьківства залишок зразків біологічного матеріалу знищується у відділенні одразу після закінчення експертизи.
Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що умовою для визнання факту, для з`ясування якого призначалася судово-генетична експертиза,