ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року
м. Київ
справа № П/811/724/17
касаційне провадження № К/9901/48837/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Гончарової І.А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - Управління) на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.11.2017 (суддя Кармазина Т.М.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 (головуючий суддя - Олефіренко Н.А., судді - Шальєва В.А., Юрко І.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санолта" (далі - Товариство) до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У квітні 2017 Товариство звернулось до суду із позовом до Управління, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.01.2017 № 0000041405, № 0000051405, № 0000031405 та № 0000021405.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що під час проведення перевірки, результати якої оформлені актом від 03.01.2017 № 1/11-04-14-00/38401364, на підставі висновків якої, а також з урахуванням рішення ДФС України від 11.04.2017 № 7540/6/99-99-11-01-02-25 "Про результати розгляду скарги", Управлінням були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, перевіряючим були надані належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи на придбання товару (насіння соняшника) у ФГ "Прогрес", які відповідають встановленим законодавством вимогам, містять несуперечливу і достовірну інформацію, підтверджують виконання сторонами відповідних господарських операцій, з урахуванням того, що придбаний у зазначеного контрагента товар був реалізований позивачем в процесі здійснення господарської діяльності іншим суб`єктам господарювання, що також підтверджено відповідними договорами та первинними бухгалтерськими документами, з огляду на види діяльності, які здійснює Товариство, тоді як висновки податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та ФГ "Прогрес" ґрунтуються на припущеннях.
Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 22.11.2017, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 20.01.2017 № 0000041405, № 0000051405, № 0000031405 та № 0000021405.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, суди виходили з того, що господарські операції між позивачем та ФГ "Прогрес" були реально (фактично) здійснені, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та регістрами бухгалтерського обліку, операції пов`язані з господарською діяльністю Товариства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю, а висновок Управління про безтоварність зазначених господарських операцій є таким, що не відповідає дійсності, не ґрунтується на нормах законодавства України та не підтверджений будь-якими доказами.
Управління оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 03.05.2018 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, що призвело до постановлення рішень, які суперечать вимогам закону. Зокрема, скаржник вказує на те, що в ході проведення перевірки встановлено відсутність реальної можливості отримання та відвантаження товарів (робіт, послуг) контрагентом позивача - ФГ "Прогрес", а саме: відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Решта доводів контролюючого органу зводиться до цитування норм Податкового кодексу України та змісту акту перевірки.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.09.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 20.09.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Управління провело позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин із ФГ "Прогрес" за лютий і травень 2015 року, результати якої оформлені актом від 03.01.2017 № 1/11-04-14-00/38401364, за висновками якого Товариством були порушені вимоги: пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 887694,58 грн., в тому числі: за лютий 2015 року - на 56804,85 грн., за травень 2015 року - на 830889,73 грн., в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 355334,00 грн., в тому числі: за лютий 2015 року - 56805,00 грн., за травень 2015 року - 298529,00 грн. та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24 декларації) за травень 2015 року на 533361,00 грн.; підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України внаслідок неправомірного визначення показників податкової декларації з податку на прибуток підприємств, а також віднесення до складу витрат згідно звіту про фінансові результати витрат у сумі 4438473,00 грн., пов`язаних із придбанням насіння соняшника невідомого походження у ФГ "Прогрес", в результаті чого Товариством було завищене від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на суму 125730,00 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму 671943,00 грн.
Зокрема, у акті перевірки вказано, що ФГ "Прогрес" не могло фактично здійснити господарські операції з поставки товару (зокрема, насіння соняшника врожаю 2014 року) згідно договорів поставки товару на умовах DAP від 16.02.2015 № П15С69 та від 15.05.2015 №П15С179 у зв`язку з відсутністю необхідних умов для здійснення господарської діяльності (відсутність працюючих і основних фондів), оскільки: згідно довідки ФГ "Прогрес" (вх. № 799/10 від 27.04.2015) на початку 2014 року господарством було укладено низку договорів оренди сільськогосподарських земель, загальною площею більше, ніж 30000 га на території Херсонської області, тоді як на запити Любашівської ОДПІ до сільських та селищних рад, на території яких ФГ "Прогрес" орендувалися земельні ділянки, відповіді щодо розміру орендованих земельних ділянок не надійшли та/або надійшли відповіді, що вказане господарство не орендує землі на території відповідних сільських та селищних рад, що свідчить про те, що відсутня інформація, яка б підтверджувала те, що ФГ "Прогрес" має в користуванні земельні ділянки, на яких би господарство виростило реалізовану ним сільськогосподарську продукцію, тобто продана господарством протягом лютого - червня 2015 року сільськогосподарська продукція не може вважатися власновирощеною відповідно до вимог пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України; ФГ "Прогрес" в податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий - червень 2015 року відображає реалізацію власновирощеної продукції (пшениця, соя та інше), яка вирощена у 2014 році, при цьому у господарства у 3 та 4 кварталах 2014 року відсутні наймані працівники, а з березня 2015 року у господарства обліковується лише 2 найманих працівника і директор.
На підставі висновків вказаного акта перевірки Управління прийняло податкові повідомлення-рішення від 20.01.2017: №0000041405, яким зменшено Товариству розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 533336,00 грн. та застосовано суму штрафних санкцій (штраф) у розмірі 53336,10 грн.; №0000051405, яким зменшено Товариству суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 125730,00 грн.; №0000031405, яким збільшено Товариству суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 839928,75 грн., у тому числі: за основним платежем - на 671943,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 167985,75 грн.; №0000021405, яким збільшено Товариству суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 442917,50 грн., у тому числі: за основним платежем - на 354334,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 88583,50 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку.
За результатами розгляду скарги ДФС України було прийняте рішення №7540/6/99-99-11-01-02-25 від 11.04.2017 "Про результати розгляду скарги", яким скаргу Товариства задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення №0000051405 та №0000031405 від 20.01.2017 в частині донарахувань по операціях за період 2015 року щодо яких контролюючим органом підтверджено здійснення оплати скаржником на користь ФГ "Прогрес" та відсутність дебіторської заборгованості за 2015 рік, штрафних санкцій з податку на прибуток за 2015 рік, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення від 20.01.2017 №0000041405 та №0000021405 були залишені без змін.
Також, судом першої інстанції інстанцій було встановлено та, зокрема, підтверджено представником Управління у судовому засіданні, що податкові повідомлення-рішення від 20.01.2017 №0000051405 та №0000031405 є чинними, будь-яких інших рішень податковим органом не приймалося. Крім того, судом першої інстанції згідно ухвали від 23.10.2017 було зобов`язано відповідача надати належним чином завірені копії податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами розгляду скарги позивача, на підставі рішення ДФС України від 11.04.2017 року №7540/6/99-99-11-01-02-25 та у відповідності до Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року №1204, на виконання вимог якої Управлінням було надано відповідь, що податкові повідомлення-рішення, копії яких надані позивачем та містяться в матеріалах справи, є чинними, інші податкові повідомлення-рішення за результатами перевірки та розгляду скарги не приймались.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Абзацом першим пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.