ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 359/8156/19
провадження № 61-12425св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Бориспільська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головне управління Держгеокадастру у Київській області,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Гуриненко Олег Миколайович, на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2021 року, ухвалене у складі судді Журавського В. В., та постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2021 року, прийняту колегією у складі суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Нежури В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (далі - Бориспільська РДА), ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на земельні ділянки та договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування записів і державної реєстрації права власності на земельні ділянки, зобов`язання вчинити дії.
В обґрунтування позову вказувала, що її чоловік ОСОБА_5 працював у колективному сільськогосподарському підприємстві пайовиків (далі - КСПП) "Ревне" та був членом цього підприємства як новий працівник.
Протоколом № 5 розподільчих зборів пайовиків КСПП "Ревне" від 18 лютого 2000 року прийнято рішення про виділення ОСОБА_5 земельної частки (паю) із земельного резерву. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, сертифікат на право на земельну частку (пай) за життя не отримав.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2007 року у справі № 2-2225/07 за позивачем як за спадкоємцем першої черги за законом після ОСОБА_5 визнано право на земельну частку (пай) на землях резервного фонду Ревненської сільської ради Бориспільського району Київської області (далі - Ревненська сільська рада).
Зазначала, що розпорядженням Бориспільської РДА від 27 березня
2008 року № 2055 їй надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку на території Ревненської сільської ради. 3 липня 2008 року вона уклала з Державним підприємством (далі - ДП) "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" договір на розроблення технічної документації із землеустрою щодо оформлення права власності на земельну ділянку.
Під час розроблення вказаної технічної документації встановлено, що у межах земельної ділянки, яка відводилась у власність позивачу, сформовані інші земельні ділянки з кадастровими номерами 3220886200:06:001:0228
(яка належить ОСОБА_3 ) та 3220886200:06:001:0227 (яка належить ОСОБА_4 ), тому реєстрація права власності за позивачем на набуту нею земельну ділянку неможлива. У подальшому ОСОБА_3 відчужив земельну ділянку на користь ОСОБА_2 .
За таких обставин ОСОБА_1 просила:
- визнати недійсним розпорядження Бориспільської РДА № 1432 від 5 березня 2008 року в частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельних ділянок площею по 2 га ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;
- визнати недійсним розпорядження Бориспільської РДА № 274 від 25 травня
2016 року щодо зміни цільового призначення земельних ділянок
ОСОБА_4 з кадастровим номером 3220886200:06:001:0227 та
ОСОБА_3 з кадастровим номером 3220886200:06:001:0228;
- визнати недійсними державний акт на право власності на земельну ділянку
серії ЯЖ № 220206, який посвідчує право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220886200:06:001:0228, та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 220205, який посвідчує право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220886200:06:001:0227;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 7 лютого
2017 року, укладений ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Гадуп`яком С. М. та зареєстрований за № 52;
- скасувати записи №№ 1137162232208 та 1137291832208 про реєстрацію об`єктів нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- скасувати державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 3220886200:06:001:0227 та 3220886200:06:001:0228 у Державному земельному кадастрі;
- зобов`язати Головне управління Держагеокадастру у Київській області протягом одного робочого дня з моменту набрання судовим рішенням законної сили та його отримання виправити за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру помилкову інформацію про державну реєстрацію земельних ділянок 3220886200:06:001:0227 та 3220886200:06:001:0228, видаливши інформацію з Державного земельного кадастру щодо державної реєстрації вказаних земельних ділянок.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2021 року відмовлено у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанцій зазначив про недоведення обставин роботи ОСОБА_5 у КСПП "Комунар" як на час прийняття рішення про розпаювання земель товариства, так і у будь-який інший час, та набуття спадкодавцем права на земельну частку (пай) саме за рахунок земель КСПП "Комунар". Також суд зазначив про відсутність підстав вважати, що позивач набула в порядку спадкування після свого чоловіка право на земельну частку (пай) на землях колишнього КСПП "Комунар", що свідчить про недоведення обставин щодо порушення відповідачами її прав.
Крім того, місцевий суд зазначив, що позивач у цій справі, не будучи власником земельної ділянки, право на яку вона просить захистити, пред`явила негаторний позов, однак з таким позовом може звернутись лише власник або титульний володілець майна. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обрання позивачем неправильного способу захисту права, що вважав окремою підставою для відмови у задоволенні позову.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану її представником - ОСОБА_6, залишено без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2021 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав його недоведення та з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту права, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У липні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гуриненко О. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2021 року і направити справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи, на підставі недопустимих доказів, а саме листа ТОВ "Ревне" № 01-12/20-1 від 1 грудня 2020 року, який не долучався до матеріалів справи у порядку, визначеному ЦПК України, і не є доказом у розумінні цього Кодексу. Таке порушення норм процесуального права суперечить висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 438/978/17 (провадження № 61-2665св19).
Заявник вказує про неврахуванням судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24 квітня 2018 року
у справі № 920/590/17, про те, що "передача (вилучення) земельних ділянок державної власності за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні, відбувається шляхом прийняття відповідного рішення власника землі за погодженням із користувачем".
Крім того, суди не врахували висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 904/6059/19, згідно з якими, вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК України. Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному у рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня
2005 року № 5-рп/2005. Наведений правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 5 листопада 2019 року
у справі № 906/392/18 (провадження № 12-57гс19), від 23 червня 2020 року
у справі № 922/989/18 (провадження № 12-205гс19). Крім того, висновки
щодо підстав припинення права користування земельною ділянкою,
які не враховані судами у цій справі, викладені Верховним Судом
у постановах від 4 травня 2020 року у справі № 816/1331/17
(провадження № К/9901/44447/18), від 12 червня 2020 року
у справі № 480/303/19 (провадження № К/9901/24347/19), та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17 (провадження № 12-89гс18).
Заявник вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12 січня 2021 року
у справі № 908/1947/19, про те, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду. Такі висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 914/839/18 та від 10 жовтня 2018 року
у справі № 907/916/17.
Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 2 квітня 2019 року
у справі № 921/710/17-г/6 колегія суддів відхилила доводи касаційної скарги про те, що право постійного користування земельною ділянкою не може переходити в порядку правонаступництва від однієї особи до іншої у разі зміни організаційно-правової форми господарювання чи форми власності, зазначивши, що право користування земельною ділянкою, як і будь-яке інше право юридичної особи (яка припиняється в результаті реорганізації), переходить до її правонаступника (постанови Верховного Суду від 10 січня 2018 року
у справі № 922/2310/16, від 6 лютого 2018 року у справі № 911/46/15, від 2 квітня 2018 року у справі № 910/3561/16, від 19 квітня 2018 у справі 910/9322/16,
від 26 квітня 2018 року у справі № 914/1874/17, від 8 травня 2018 року
у справі № 926/2346/16 та від 27 червня 2018 року у справі № 920/676/17).
На думку заявника, суд попередніх інстанцій висновок Верховного Суду, викладений у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року
у справі № 323/323/17 (провадження № 61-9871св18), про те, що відповідно до пункту 17 розділу X "Перехідні положення" ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Помилковими вважає заявник висновки судів попередніх інстанцій про обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права, оскільки такий висновок суперечить висновкам Верховного Суду України, викладеним
у постановах від 15 травня 2017 року у справі № 2/1005/4/2012, від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13, від 23 листопада 2016 року
у справі № 594/153/16-ц, від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152цс14; висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 3 березня 2021 року
у справі № 619/1883/17 (провадження № 61-5197св19), від 16 жовтня 2020 року
у справі № 910/12787/17, і висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (провадження № 14-703цс19).
Позиція інших учасників справи
У лютому 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Власенко С. П. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначив про безпідставність її доводів та відповідність висновку судів попередніх інстанцій обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права. Просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2021 року - без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження були доводи заявника про:
- неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17 (провадження № 12-89гс18), від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (провадження № 14-703цс19), у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року
у справі № 910/12787/17, у постановах Верховного Суду від 3 березня 2021 року
у справі № 619/1883/17 (провадження № 61-5197св19), від 20 червня 2018 року
у справі № 323/323/17 (провадження № 61-9871св18), від 12 червня 2020 року
у справі № 480/303/19 (провадження № К/9901/24347/19), від 4 травня 2020 року у справі № 816/1331/17 (провадження № К/9901/44447/18), від 2 квітня
2019 року у справі № 921/710/17-г/6, від 12 січня 2021 року
у справі № 908/1947/19, від 18 листопада 2020 року у справі № 904/6059/19,
від 24 квітня 2018 року у справі № 920/590/17, від 15 квітня 2020 року
у справі № 438/978/17, у постановах Верховного Суду України від 29 жовтня
2014 року у справі № 6-152цс14, від 23 листопада 2016 року
у справі № 594/153/16-ц, від 15 травня 2017 року у справі № 2/1005/4/2012
(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- недослідження судами першої та апеляційної інстанції зібраних
у справі доказів і встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що розпорядженням голови Бориспільської районної державної адміністрації від 8 липня 1997 року № 310 зареєстровано КСПП "Ревне".
Пунктом 1.2 статуту вказаного товариства визначено, що КСПП "Ревне" засновано в процесі реорганізації КСП "Комунар" з одночасним утворенням трьох підприємств КСПП "Ревне", КСПП "Мартусівка" та КСПП "Проців". Вказані товариства є правонаступниками майнових прав та обов`язків КСП "Комунар" (пункт 1.3 статуту).
Розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації
від 23 березня 2000 року № 139 КСПП "Ревне" перереєстровано у сільськогосподарський виробничий кооператив (далі - СВК) "Ревне", який став правонаступником усіх прав та обов`язків КСПП "Ревне".
Зі змісту статуту Товариства за обмеженою відповідальністю (далі -
ТОВ) "Ревне" суди встановили, що вказане товариство є правонаступником
СВК "Ревне".
Судами встановлено, що рішення про розпаювання земель КСП "Комунар" та виготовлення сертифікатів про право на земельну частку (пай) прийнято
14 серпня 1996 року. Вказана обставина підтверджується витягом з протоколу зборів уповноважених товариства покупців радгоспу "Комунар" від 14 серпня 1996 року.
Рішенням Ревненської сільської ради народних депутатів Бориспільського району від 5 грудня 1996 року КСП "Комунар" передано у колективну власність 2 162,9 га земель.
Пунктом б) розділу ІІ протоколу № 5 розподільчих зборів пайовиків
КСПП "Ревне" від 18 березня 2000 року вирішено виділити земельні частки (паї) із земельного резерву працюючим у КСПП з 1997 року до 2000 рік працівникам, у тому числі і ОСОБА_5 .
Зі змісту листа ТОВ "Ревне" від 1 грудня 2020 року № 01-12/20-1 суди встановили, що оригінал протоколу № 5 розподільчих зборів пайовиків
КСПП "Ревне" від 18 березня 2000 року, згідно з яким ОСОБА_5 працював у КСПП "Ревне" з 1997 року до 2000 рік у ТОВ "Ревне", відсутній. Місце знаходження оригіналу цього протоколу ТОВ "Ревне" невідомо. У ТОВ "Ревне" відсутні будь-які відомості та документи, що підтверджують факт роботи ОСОБА_5 в КСПП "Ревне" на умовах трудового договору на момент прийняття рішення про розпаювання земель, переданих у колективну власність, як і взагалі відсутні будь-які документи, що підтверджували б факт його роботи у КСПП "Ревне".
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2007 року у справі № 2-2225/07 за ОСОБА_1 як за спадкоємцем першої черги за законом після ОСОБА_5 визнано право на земельну частку (пай) на землях резервного фонду Ревненської сільської ради.
З листа ДП "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 1 квітня 2019 року № 0-0.21-318/2-19 суди встановили, що вказаним підприємством на замовлення позивача виготовлена технічна документація на підставі договору від 3 липня 2008 року № 6444. Зі змісту вказаної технічної документації суди встановили, що вона розроблялася на замовлення ОСОБА_1 як власника сертифіката на земельну частку (пай) в межах Ревненської сільської ради; підставою для її складання вказано розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 27 березня 2008 року № 2055.