Постанова
Іменем України
06 вересня 2023 року
м. Київ
Справа № 187/579/20
провадження № 61-11289св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, державний реєстратор департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Дніпропетровської області Конопляник Вадим Михайлович, Петриківська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2022 року, ухвалене у складі судді Іщенко І. М., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області), державного реєстратора департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Дніпропетровської області Коноплянки В. М. (далі - державний реєстратор), Петриківської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області (далі - Петриківська селищна рада) про скасування державної реєстрації земельних ділянок, припинення права власності на земельні ділянки із закриттям розділів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та зобов`язання вчинити певні дії.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що він, починаючи з 20 березня 2013 року, є власником будинку АДРЕСА_1 . У вересні 2019 року він вирішив оформити право власності на земельну ділянку за вказаною адресою і звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гео-Промінь" (далі - ТОВ "Гео-Промінь") для виготовлення документації. Для погодження меж земельної ділянки він звернувся до ОСОБА_2, який набув права власності на свою суміжну земельну ділянку, але відповідач відмовився від підпису погодження меж, розпочав оформлення технічної документації на свою земельну ділянку.
Позивач вказував, що у грудні 2019 року ОСОБА_2 змістив свій паркан у його сторону на 2,20 м зі сторони сусіда ОСОБА_3, відміряючи від вже перенесеного паркану 54,30 м з фасаду двору, тим самим вийшов за межові знаки. Акт встановлення меж до цього часу не підписаний.
27 січня 2020 року державний кадастровий реєстратор здійснив державну реєстрацію земельних ділянок ОСОБА_2, присвоївши їм кадастрові номери: 1223783100:03:006:0554 та 1223783100:03:006:0555, що дало змогу ОСОБА_2 30 січня 2020 року зареєструвати право власності на земельну ділянку.
Позивач стверджував, що його земельна ділянка виявилась у межах земельної ділянки ОСОБА_2 на 3,2944 % відповідно рішення від 31 січня 2020 року державного кадастрового реєстратора, яким йому відмовлено у внесенні відомостей до державного земельного кадастру про його земельну ділянку.
18 лютого 2020 року він звернувся до Петриківської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області для врегулювання спору і листом від 02 березня 2020 року йому направлено відповідь про те, що межові знаки між ним та відповідачем встановлені, чого насправді не сталося.
Позивач вказував, що внаслідок зміщення відповідачем паркану на 2, 20 м у його сторону, він був позбавлений можливості отримати у власність земельну ділянку згідно з технічною документацією, виготовленою ТОВ "Гео-Промінь".
Збільшивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:
- скасувати державну реєстрацію земельних ділянок які належать ОСОБА_2 за кадастровими номерами: 1223783100:03:006:0554 та 1223783100:03:006:0555, які розташовані на АДРЕСА_1, проведену 27 січня 2020 року державними кадастровими реєстраторами;
- припинити право власності ОСОБА_2 на земельні ділянки кадастрові номери: 1223783100:03:006:0554 та 1223783100:03:006:0555, які розташовані на АДРЕСА_1 із закриттям розділів державного реєстратору речових прав на нерухоме майно та реєстраційних справ;
- зобов`язати відповідача демонтувати паркан з сітки-рабиці та європлит шириною близько 2,20 м у сторону земельної ділянки, що знаходиться на АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної інстанцій
Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що відповідач на законних підставах та в установленому порядку став власником земельних ділянок: площею 0,25 га за кадастровим номером 1223783100:03:006:0554 та площею 0,2968 га за кадастровим номером 1223783100:03:006:0555 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 квітня 2000 року, що підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також відсутні підстави припинення права власності на ці ділянки відповідно до статті 140 ЗК України.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги позивача про припинення права власності сторони з посиланням на те, що відповідач змістив паркан з европлит зі сторони протилежного сусіда ОСОБА_3 в його бік на 2,20 м, не мають правового значення для вирішення матеріально-правового спору, з урахуванням його характеру та юридично значимих фактів, а позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки позивачем у суді не заявлялись. У зв`язку з тим, відсутні підстави для припинення права власності на земельні ділянки відповідача, скасування державної реєстрації вказаних ділянок не може бути проведено в судовому порядку.
Спростовуючи доводи представника позивача про те, що згідно з висновком експерта земельно-технічної експертизи від 15 січня 2021 року та пояснень експерта в судовому засіданні щодо невідповідності фактичного користування земельних ділянок відповідача, та про те, що технічна документація за 2019 рік на земельні ділянки колишнього власника ОСОБА_4 не відповідає вимогам земельного законодавства, теж не має юридичного значення для вирішення спору про припинення права власності на земельні ділянки ОСОБА_2, оскільки позивач не оспорив дійсність державного акта на землю як ОСОБА_4 (першого землевласника), так і відповідача.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2022 року залишено без змін.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції послався на положення статті 140 ЗК України, статей 15, 16 ЦК України, вказав, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах не є ефективним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
16 листопада 2022 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_5 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
19 грудня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Петриківського районного суду Дніпропетровської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
17 липня 2023 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази щодо неналежного оформлення відповідачем права власності на земельну ділянку, придбану за договором купівлі-продажу від 28 квітня 2000 року, визнання ним факту вчинення дій з перенесення паркану, що мали наслідком порушення прав позивача на приватизацію земельної ділянки під власним домоволодінням, невідповідності технічної документації відповідача вимогам законодавства.
Заявник вважає, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі недопустимих доказів установив обставини законності дій інших відповідачів у справі щодо державної реєстрації земельних ділянок ОСОБА_2 з подальшою державною реєстрацією речових прав на них.
Крім того, заявник вказує, що у матеріалах справи відсутній державний акт про право приватної власності на землю, який мав бути виданий ОСОБА_2 згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 28 квітня 2000 року. Це свідчить, про те, що хоча відповідач і придбав земельну ділянку за договором купівлі- продажу, проте належним чином не оформив своє право власності на земельну ділянку за ним.
Заявник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме частини другої статті 12 та частини першої статті 13 Закону України "Про власність", частини першої статті 128, статті 224 ЦК Української РСР, частин третьої-п`ятої статті 18, статті 22, частини першої статті 23 ЗК України 1990 року, які підлягають до застосування у межах цієї справи для вирішення питання моменту набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку за договором купівлі-продажу.
Вважає, що висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) є найбільш релевантним у цьому відношенні, оскільки в питанні визначення моменту виникнення права власності на земельну ділянку враховує приписи земельного законодавства.
Крім того, підставами касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій заявник зазначає необхідність відступити від правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188цс20).
Відзив на касаційну скаргу у визначений судом строк не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 квітня 2000 року відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, останній придбав земельну ділянку загальною площею 0,5468 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка належала на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі державного акта, виданого 11 березня 2000 року (том 1, а. с. 72, 93 ).
20 березня 2013 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька - ОСОБА_6 на житловий будинок загальною площею 28,8 кв. м, який розташований у АДРЕСА_1 на неприватизованій земельній ділянці, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом та витягом із Державного реєстру прав на нерухоме майно (том 1, а. с. 9, 10).
23 вересня 2019 року ОСОБА_1 уклав договір із ТОВ "Гео-Промінь" на складання технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1, площа земельної ділянки становила 0, 2500 га, у тому числі 0,1898 га виділено під малоповерхову забудову, 0,0602 га під ріллю. Згідно завдання до договору №220/09/19 від 23 вересня 2019 року, який виконав інженер-землевпорядник ОСОБА_7, обмеження у використання земельної ділянки відсутні (том 1, а. с. 13).
Із плану земельної ділянки, яка належала позивачу на праві користування, встановлено, що її загальна площа складала 0,2500 га, частина земельної ділянки від літ. "Б" до літ. "В" має кадастровий номер 1223783100:03006:0550, частиною земельною ділянки від літ. "В" до літ. "Г" користувався ОСОБА_1, а частиною ділянки від літ. "Г" до літ. "А" користувався ОСОБА_2 (том 1, а. с.17).
Межі земельної ділянки із відповідачем ОСОБА_2 не були погоджені, що підтверджується відсутністю його підпису в акті погодження меж земельної ділянки від 11 жовтня 2019 року (том 1, а. с. 17), тому Петриківська селищна рада 19 грудня 2019 року прийняла рішення, яким доручила голові селищної ради ОСОБА_8 підписати акт погодження меж та акт приймання межових знаків без підпису сусіда ОСОБА_2 (том 1, а.с.23).
30 січня 2020 року державний реєстратор зареєстрував право приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,25 га за кадастровим номером № 1223783100:03:006:0554 та земельну ділянку площею 0,2968 га із кадастровим номером № 1223783100:03:006:0555 відповідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 квітня 2000 року, що підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том 1, а. с. 38, 46).
Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2020 року задоволено клопотання представника позивача та призначено судову земельно-технічну експертизу та експертизу з питань землеустрою, проведення якої доручено експертам Дніпровського науково-дослідного інститут судових експертиз.
З висновку експерта від 15 січня 2021 року, складеного за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою, встановлено, що:
- відповідно до схеми накладання (перетину) земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та земельних ділянок за кадастровими номерами: 1223783100:03:006:0554 та 1223783100:03:006:0555, виготовленої ТОВ "Гео-Промінь", фактична площа земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 на території Петриківської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області становить 0,2295 га. Фактичне користування земельних ділянок за кадастровими номерами: 1223783100:03:006:0554 та 1223783100:03:006:0555 не відображене;
- відповідно до схеми накладання (перетину) земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 та земельних ділянок за кадастровими номерами: 1223783100:03:006:0554 та 1223783100:03:006:0555, виготовленої ТОВ "Гео-Промінь", площа накладання (перетину) земельної ділянки за кадастровим номером 1223783100:03:006:0554, що становить 0,0123 га та земельної ділянки за кадастровим номером 1223783100:03:006:0555, що становить 0,0082 га на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 на території Петриківської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області. Розміри накладання зазначеної земельної ділянки не відображені;
- надана на дослідження технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_4 КВЦПЗ 02.01 - Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1223783100:03:006:0554) та технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_4 КВЦПЗ 01.03 - Для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1223783100:03:006:0555), виготовлена ТОВ "Авалон - Бізнес-Консалтинг" 2019 року, не відповідає вимогам щодо складу, змісту та правил оформлення відповідної нормативно-технічної документації з питань здійснення землеустрою, а саме статті 55 Закону України "Про землеустрій", пункту 30 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, підпункту 3.3.2 пункту 3.3 глави 3 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Держкомзему від 03 грудня 2004 року № 391, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2004 року № 1618/10217, а отже не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 у частині вимог про припинення права власності ОСОБА_2 на земельні ділянки з кадастровими номерами: 1223783100:03:006:0554 та 1223783100:03:006:0555, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач на законних підставах та в установленому порядку став власником земельних ділянок площею 0,25 га за кадастровим номером 1223783100:03:006:0554 та площею 0,2968 га із кадастровим номером 1223783100:03:006:0555 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 квітня 2000 року, що підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому відсутні підстави припинення права власності на ці ділянки згідно зі статтею 140 ЗК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками, з огляду на таке.
Статтею 244 ЦК УРСР 1963 року, який діяв на час спірних правовідносин, визначено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог статті 128 ЦК УРСР 1963 року право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.