Постанова
Іменем України
30 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 752/21315/15-ц
провадження № 61-9453св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду
м. Києва від 28 лютого 2019 року у складі судді Шевченко Т. М. та постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Махлай Л. Д., Немировської О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), про захист прав споживача, визнання недійсними кредитного договору і договору застави майна та виключення запису про заставу рухомого майна.
Позов обґрунтований тим, що 07 травня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_2 укладено договір кредиту № 380/473/07-А, згідно з яким банк надав позичальнику у тимчасове користування грошові кошти в сумі 24 501,00 дол. США зі сплатою 10,5 % річних, строком повернення до 06 травня 2014 року відповідно до графіку погашення кредиту.
В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 07 травня 2007 року між АКБ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_2 укладено договір застави майна № 04/3-667, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П., відповідно до якого позивач передав в заставу банку автомобіль "Hyundai Tucson", реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Позивач вважає, що зміст договору кредиту суперечить пунктам 2, 4 глави 3 розділу ІІІ Інструкції "Про касові операції в банках України", затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 (далі - Інструкція), що встановлює порядок видачі готівки національної та іноземної валюти з каси банку.
Всупереч нормам законодавства зобов`язання у спірному кредитному договорі визначене в іноземній валюті - доларах США. Жодних умов щодо визначення зобов`язання у національній валюті України - гривні, або у гривні із визначенням грошового еквіваленту зобов`язання в іноземній валюті, у спірному договорі немає. Також зміст кредитного договору суперечить частині другій статті 11, статті 21 Закону України "Про захист прав споживачів" (далі - Закон), оскільки відповідач не повідомив позичальника ОСОБА_2 у письмовій формі про умови надання кредиту та не надав в повному обсязі інформації про умови кредитування, як того вимагає Закон, а саме: про орієнтовну сукупну вартість кредиту та детального розпису загальної вартості кредиту. Відсутність вказаної інформації у кредитному договорі призвело до того, що відповідач на власний розсуд зараховував фактично сплачену позивачем суму кредиту на будь-які рахунки та на невідомих позичальнику умовах, на власний розсуд визначав розподіл фактично сплачених коштів на тіло кредиту та проценти.
Посилаючись на вказане, позивач просив суд визнати недійсними договір кредиту від 07 травня 2007 року № 380/473/07-А з усіма додатковими угодами до нього, укладений між ОСОБА_2 та АКБ "Укрсоцбанк", договір застави майна від 07 травня 2007 року № 04/3-667, укладений між ОСОБА_2 та АКБ "Укрсоцбанк", виключити з державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про заставу рухомого майна, а саме транспортного засобу "Hyundai Tucson", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та зняти заборону на його відчуження.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28 лютого 2019 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року, у позові відмовлено.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, врахував, що сторони, підписуючи кредитний договір, дійшли згоди щодо його укладання на зазначених у ньому умовах, тому, з власної ініціативи визначили для себе правила подальшої поведінки. Докази того, що під час підписання оспорюваного кредитного договору ОСОБА_2 був обмежений у праві вибору кредитної установи, умов кредитування чи інших умов, у матеріалах справи відсутні. Договір підписаний сторонами без будь-яких застережень та зауважень, що свідчить про вільне волевиявлення сторін при його укладанні. Належних та допустимих доказів того, що банк та/або ОСОБА_2 в момент підписання кредитного договору не дотримали вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, матеріали справи не містять. Крім того, немає жодного доказу того, що під час укладення оспорюваного правочину ОСОБА_2 звертався до банку з приводу роз`яснення йому положень договору, які б були йому незрозумілі або за додатковою інформацією щодо умов кредитування. Також ОСОБА_2 не скористався своїм правом, передбаченим пунком 1
статті 11 Закону (в редакції чинній на момент укладення оспорюваного правочину) щодо можливості відкликання згоди на укладення кредитного договору протягом 14 календарних днів з моменту отримання примірника укладеного договору без пояснення причин.
Кредитний договір містить, зокрема, суму кредиту, розмір процентної ставки та щомісячного платежу, строк повернення грошових коштів.
Вимоги про визнання недійсним договору застави майна від 07 травня 2007 року № 04/3-667та виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про заставу автомобіля і зняття заборони на його відчуження, є похідними від основних, тому суди дійшли висновку про відмову у їх задоволенні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
28 вересня 2022 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 лютого 2019 рокута постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року поновлено строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 лютого 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року відмовлено.
У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями Верховного Суду від 08 серпня 2023 року, у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_3, суддею доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_2 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17, від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 2-6315/11, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 16 грудня 2015 року у справі
№ 6-2766цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питань застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Зазначає, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Вважає, що суд апеляційної інстанції, не застосувавши правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17, внаслідок чого під час встановлення процесуального правонаступництва АТ "Альфа-Банк" щодо AT "Укрсоцбанк", не визначив підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах, а саме щодо кредиторських вимог банку до
ОСОБА_2 за спірним договором кредиту.
Вказує, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів: копії передавального акта
від 11 жовтня 2019 року, затвердженого рішенням єдиного акціонера
AT "Укрсоцбанк" від 15 жовтня 2019 року, копії рішення єдиного акціонера
AT "Укрсоцбанк" від 15 жовтня 2019 року № 5/2019; копії протоколу загальних зборів акціонерів АТ "Альфа-Банк"від 15 жовтня 2019 року № 4/2019.
Ухвалу у вигляді окремого документу про заміну сторони у справі її правонаступником суд апеляційної інстанції не постановляв, а рішення щодо правонаступництва прийняв протокольною ухвалою суду 30 січня 2020 року.
Позивача не було належним чином повідомлено про заміну кредитора у зобов`язанні.
Банк не надав документів на підтвердження переходу обсягу прав та обов`язків кредиторських вимог банку до ОСОБА_2 за спірним договором кредиту до правонаступника, чим проігнорував вимоги ухвали суду про витребування документів.
У порушення вимог законодавства представник банку не направив на адресу позивача копію своєї заяви про залучення до участі у справі правонаступника від 20 грудня 2019 року з доданими до неї документами, що є порушенням вимог статті 83 ЦПК України.
Звертає увагу, що у ОСОБА_4 відсутні повноваження адвоката, оскільки згідно з ордером про надання правничої (правової) допомоги АТ "Альфа-Банк" від 20 грудня 2019 року, який він додав до своєї заяви, правнича (правова) допомога надається на підставі договору від 01 квітня
2018 року № б/н. Разом з тим, вказаний договір до заяви не доданий, внаслідок чого неможливо встановити яка сама правнича (правова) допомога надається за цим договором і чи стосується вона цієї справи. Отже, заява про залучення як правонаступника подана неуповноваженою особою.
Зазаначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо відповідності умов спірного договору кредиту положенням пунктів 2, 4 глави З розділу III Інструкції, що встановлюють порядок видачі готівки національної та іноземної валюти з каси банку, та щодо відповідності умов спірного договору кредиту положенням абзаців першого, другого пункту 3 глави 2 розділу III Інструкції, що встановлюють порядок приймання готівки іноземної валюти від клієнтів до каси банку, оскільки законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачено такого способу видачі іноземної готівкової валюти який зазначено у спірному договорі кредиту. Крім того, такий спосіб видачі іноземної готівкової валюти суперечить законодавству, чинному на момент виникнення спірних правовідносин.
Суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у позові, оскільки він не заявляв вимог про те, що кредитний договір є недійсним з підстав неотримання ним готівкової іноземної валюти. Підставою позову є невідповідність умов спірного договору кредиту положенням Інструкції.
Суд апеляційної інстанції вийшов за межі розгляду справи, чим порушив статтю 367 ЦПК України, оскільки питання отримання чи не отримання позивачем кредитних коштів за спірним договором кредиту не належить до предмета доказування у цій справі, та не є підставою заявлених ОСОБА_2 вимог про визнання договору кредиту недійсним.
Суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, зокрема квитанцію від 07 травня 2007 року № ав\5638947, форма 377-К, щодо валютообмінної касової операції, яка була надана представником відповідача 30 січня 2020 року разом з іншими копіями матеріалів кредитної справи на вимогу суду. Ця квитанція не підписана ОСОБА_5, а у графі "Підпис клієнта" - підпис ОСОБА_2 відсутній.
Отже, іноземна валюта за спірним договором кредиту ОСОБА_2 фактично не видавалась та, відповідно, не здійснювався її обмін (конвертація) на гривню, а ОСОБА_2 були видані кошти у національній валюті, про що свідчить перерахування 121 770,00 грн на поточний рахунок ТОВ "Паритет-Моторс" на виконання умов договору купівлі-продажу автомобіля на умовах банківського кредиту від 23 квітня 2007 року № 23/4/2007-М-1, а також відповідний порядок видачі готівки національної валюти прописаний у спірному договорі кредиту.
Суди, встановивши факт видачі іноземної валюти ОСОБА_2 з каси банку, з наступним їх обміном на гривню і перерахуванням на встановлені договором цілі, дійшли помилкового висновку про те, що під час надання кредиту в доларах США банк здійснив його конвертацію (обмін) через операційну касу Київської обласної філії АКБ Укрсоцбанк в гривню та повністю дотримався вимог пункту 2.1 кредитного договору від 07 травня 2007 року № 380/473/07-А, чим порушили статтю 18 Закону щодо несправедливих умов договору.
Суди не встановили фактичні обставини справи та не дослідили докази, якими ці обставини підтверджуються, а саме: лист ОСОБА_2 від 18 вересня 2012 року (Вих. № 18-09/12) на ім`я голови правління ПАТ "Укрсоцбанк" з описом вкладення та повідомленням про вручення поштового відправлення 21 вересня 2012 року; копію квитанції про нібито здійснення обміну іноземної валюти від 07 травня 2007 року № ав\5638947, яку ОСОБА_2 не підписував; копію меморіального ордеру від 07 травня 2007 року № 202 про перерахування банком суми у розмірі 121 770,00 грн на поточний рахунок ТОВ "Паритет Моторс" (автосалон) за придбання автомобіля; копію квитанції від 07 травня 2007 року № 201 на суму 121 770,00 грн.
Крім того, суд апеляційної інстанції необгрунтовано відхилив два питання, що мають суттєве значення для встановлення фактичних обставин справи, які були заявлені позивачем у клопотанні про призначення судової економічної експертизи від 04 вересня 2019 року, що є підставою для направлення справи на новий розгляд.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У квітні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до Київської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" з проханням про видачу кредиту для придбання автомобіля "Hyundai Tucson". Відповідно до висновку служби банківської безпеки Київської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" від 25 квітня 2007 року погоджено видачу кредиту в сумі 24 501,00 дол. США ОСОБА_2, який займає посаду юрисконсульта ПП "Євроклідон", має документально підтверджений дохід, вносить аванс 10 % вартості автомобіля при його придбанні, має право власності на 1/3 частини квартири у м. Києві.
26 квітня 2007 року кредитний комітет Київської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" прийняв рішення щодо надання ОСОБА_2 для придбання автомобіля кредит на суму 24 501,00 дол. США в готівковій формі з подальшим прийомом платежу на користь юридичної особи, строк кредитування - 84 місяці, відсоткова ставка - 10,5 % (партнерська програма); компенсація відсоткової ставки - 2,1 % від суми кредиту по курсу НБУ на день видачі кредиту; комісія за відкриття позичкового рахунку - 151,00 грн, щомісячне погашення кредиту та відсотків; розмір авансового внеску - 10 % від вартості автомобіля.
Про прийняте рішення банк листом від 26 квітня 2007 року повідомив ТОВ "Паритет Моторс", яке 23 квітня 2007 року надало рахунок-фактуру про вартість зазначеного автомобіля.
Згідно зі змістом преамбули договору кредиту від 07 травня 2007 року № 380/473/07-А договір укладено на підставі отриманої позичальником до укладення цього договору повної та достовірної інформації від кредитора про умови кредитора останнім.
Відповідно до пункту 1.1 договору кредиту кредитор надає, а позичальник отримує на умовах цього договору грошові кошти в сумі 24 501,00 дол. США з обов`язком виплати 10,5 % річних та повернення кредиту до 10 числа кожного місяця згідно з графіком, що наведений у цьому пункті договору. Згідно графіку сума щомісячного платежу за тілом кредиту становить
292,00 дол. США, а останній платіж, який має бути здійснено не пізніше 06 травня 2014 року - 265 дол. США.
Згідно із пунктом 1.2 договору, кредит надається позичальнику на купівлю транспортного засобу марки "Hyundai" моделі "Tucson", випуску 2007 року, відповідно до договору купівлі-продажу від 23 квітня 2007 року № 23/4/2007-М-1, укладеним між позичальником та ТОВ "Паритет Моторс".
Відповідно до пунктів 1.4 та 1.4.2 договору кредиту позичальник свідчить та гарантує, що на момент укладення цього договору він отримав від кредитора повну та достовірну інформацію про його особу та місцезнаходження, а також про умови отримання кредиту на придбання транспортного засобу, в тому числі на умовах цього договору.
Згідно із пунктом 2.1 договору кредиту надання кредиту має здійснюватись з позичкового рахунку № НОМЕР_2, відкритого у Київській обласній філії кредитора, шляхом видачі позичальнику готівкових грошових коштів в межах суми кредиту з наступною їх конвертацією (обміном) на гривні та перерахуванням отриманої суми на зазначені цілі. Моментом (днем) надання позичальнику кредиту необхідно вважати день першого надання йому грошових коштів кредиту. Моментом (днем) повернення позичальником його заборгованості за цим договором (строкової та/або простроченої), а також погашення вимог кредитора, що випливають з цього договору, необхідно вважати день зарахування сум: кредиту чи відповідної його частини на рахунок № НОМЕР_2 в Київській обласній філії кредитора; нарахованих процентів на рахунок № НОМЕР_3 в Київській обласній філії кредитора.
Відповідно до пункту 2.1 договору кредиту нарахування процентів має здійснюватись кредитором в валюті кредиту на фактичну щоденну суму заборгованості за кредитом і за фактичну кількість днів її використання у періоді (28-29-30-31/360) останнього робочого дня кожного поточного місяця використання кредиту, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повному обсязі в день такого повернення. При розрахунку процентів має враховуватись день надання та не враховуватись день повернення кредиту.
Додатковою угодою про внесення змін до договору кредиту від 07 травня 2007 року № 38-0/473/07-А сторони погодили, що з 10 листопада 2008 року встановлюється процентна ставка за користування кредитом на рівні
13,5 %.
28 квітня 2009 року між сторонами укладено договір про внесення змін до договору кредиту від 07 травня 2007 року, доповнено договір кредиту пунктом 1.1.1, згідно з яким при погашенні позичальником заборгованості за кредитним договором, пріоритетними є його зобов`язання за договором відновлювальної кредитної лінії від 28 квітня 2009 року.
29 липня 2010 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладена додаткова угода до договору кредиту від 07 травня 2007 року, в якій сторони дійшли згоди про зміну графіку погашення основного боргу, у зв`язку з цим внесли відповідні зміни до графіку погашення тіла кредиту. Згідно з цим графіком із серпня 2010 року до квітня 2011 року щомісячний платіж за тілом кредиту становить 64,00 дол. США, з травня 2011 року до квітня 2014 року - 347,00 дол. США, а останній платіж - 335,95 дол. США, що підлягає сплаті до 06 травня 2014 року.
26 липня 2011 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду про внесення змін до договору кредиту № 380/473/07-А, якою сторони підтвердили, що залишок заборгованості за кредитом станом на дату укладання цієї додаткової угоди становить 12 955,95 дол. США. Погашення залишку кредитної заборгованості передбачено новим графіком, відповідно до якого з серпня 2011 року до квітня 2012 року щомісячний платіж становить 150,55 дол. США, з травня 2012 року до травня
2014 року - 464,04 дол. США.
Відповідно до пункту 4 додаткової угоди детальний розпис сукупної вартості кредиту, зазначення реальної процентної ставки, абсолютне значення подорожчання кредиту наведено у додатку 1 до цієї додаткової угоди, що є її невід`ємною частиною.
Згідно з детальним розписом сукупної вартості кредиту, що підписана позичальником та представником банку, залишок заборгованості за кредитом становить 12 955,95 дол. США, процентна ставка - 13,5 % річних, сума процентів, які підлягають сплаті за користування
кредитом - 2 917,81 дол. США, реальна процентна ставка - 14,55 %.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Предметом спору є визнання недійсними кредитного договору, договору застави майна та виключення запису про заставу рухомого майна.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента, визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частин другої, третьої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Аналізуючи частину третю статті 215 ЦК України можна дійти висновку, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню статті 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист порушеного цивільного права.
Недійсність - це така ознака правочину, який його сторони мали намір укласти чи уклали, яка має бути притаманна цьому юридичному факту на момент його вчинення. Якщо недійсність обґрунтовується обставинами, які на момент його вчинення не існували, це не може бути підставою для рішення суду про визнання його недійсним.