ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 808/323/17
адміністративне провадження № К/9901/5187/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.07.2017 (головуючий суддя - Семененко М.О., судді - Батрак І.В., Татаринов Д.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 (головуючий суддя - Коршун А.О., судді - Панченко О.М., Чередниченко В.Є.) у справі за позовом Приватного підприємства "Донметпостач" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Запорізькій області, третя особа: Запорізька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Донметпостач" (далі - позивач, Підприємство, платник) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Управління), третя особа: Запорізька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - третя особа, ОДПІ), в якому, з урахуванням уточнень до позову, просило: визнати протиправними дії інспекції, що виразились в односторонньому розірванні договору про визнання електронних документів від 29.02.2016 №230220161, укладеного з Підприємством; визнати протиправними дії Інспекції, що виразились у встановленні автоматичної заборони в автоматизованій системі контролюючого органу на прийняття електронних документів від Підприємства; визнати протиправними дії ДФС України з відмови у прийнятті податкових накладних Підприємства від 01.06.2016 №13, №14, від 26.08.2016 №15, №16, від 27.10.2016 №17, №18, від 25.11.2016 №19, від 26.12.2016 №20, від 28.12.2016 №21, від 29.12.2016 №22 до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН); зобов`язати ДФС України зареєструвати в ЄРПН складені Підприємством податкові накладні від 01.06.2016 №13, №14, від 26.08.2016 №15, №16, від 27.10.2016 №17, №18, від 25.11.2016 №19, від 26.12.2016 №20, від 28.12.2016 №21, від 29.12.2016 №22 днем їх фактичного отримання ДФС України; скасувати податкове повідомлення-рішення Управління від 16.03.2017 №0002431201.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем 1 протиправно в односторонньому порядку заблоковано прийняття податкових накладних на підставі укладеного між позивачем та ДПІ у Печерському районі м. Києва договору про визнання електронних документів. У зв`язку з таким протиправним блокуванням, направлені позивачем податкові накладні не були прийняті ДФС України та відповідно не зареєстровані в ЄРПН. Відповідно до квитанцій №1, отриманих за результатами опрацювання вказаних податкових накладних, зазначено причину неприйняття податкових накладних як можливе розірвання Договору про визнання електронної звітності. При цьому, про підстави блокування реєстрації податкових накладних ДПІ у Печерському районі м. Києва позивача не повідомляла, направлені запити з даного питання залишились без відповіді. Позивач зазначає, що ним не вчинялось жодних дій, які б надавали підстави для розірвання Договору про визнання електронних документів. Зазначає, що після зміни місцезнаходження Підприємства та переходу на податковий облік до ОДПІ за заявою позивача вказані податкові накладні частково прийняті, проте з пропуском законодавчо встановленого терміну. Зазначене призвело до того, що за результатами проведеної Управлінням камеральної перевірки встановлено порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН, та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 17.07.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017, позов задовольнив частково, визнав протиправними дії Інспекції щодо зупинення дії договору про визнання електронних документів від 29.02.2016 №230220161, укладеного з Підприємством. Податкові накладні Підприємства від 01.06.2016 №13, №14, від 26.08.2016 №15, №16, від 27.10.2016 №17, №18, від 25.11.2016 №19, від 26.12.2016 №20, від 28.12.2016 №21, від 29.12.2016 №22 вважати поданими та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних днем їх фактичного отримання ДФС України. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 16.03.2017 №0002431201. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з протиправності дій відповідача щодо відмови у реєстрації податкових накладних, оскільки у період надання податкової звітності та податкових накладних, що не були прийняті контролюючим органом, діяв договір про визнання електронних документів від 29.02.2016 №230220161, що свідчить про протиправність оскаржуваних дій відповідача. Відповідно і позовні вимоги щодо визнання податкових накладних такими, що подані датою їх фактичного подання до контролюючого органу, є обґрунтованими.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, Інспекція звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог Інспекція посилається на неврахування судовими інстанціями, що позивачем порушено строк реєстрації спірних накладних, що не було спростовано позивачем під час розгляду справи.
У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального і процесуального права, водночас не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних рішень.
Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не подав, що не перешкоджає її розгляду.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.01.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.08.2023 визнав за можливим розгляд справи у попередньому судовому засіданні та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 15.08.2023.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі і правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Як установлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та Інспекцією 29.02.2016 укладено договір про визнання електронних документів №230220161, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналу. Про те, що договір доставлено до ДФС України та збережено на центральному рівні, свідчать квитанції №1, №2.
Позивачем засобами телекомунікаційного зв`язку направлено до органів ДФС податкові накладні: від 01.06.2016 №13, №14, дата направлення 16.06.2016; від 26.08.2016 №15, №16, дата направлення 09.09.2016, від 27.10.2016 №17, №18, дата направлення 09.11.2016; від 25.11.2016 №19, дата направлення 10.12.2016, від 26.12.2016 №20, дата направлення 11.01.2017; від 28.12.2016 №21, дата направлення 12.01.2017; від 29.12.2016 №22, дата направлення 13.01.2017.
Позивачем отримано квитанції №1 про відмову в прийняті вищевказаних податкових накладних та зазначено про порушення вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, можливо, розірвано договір про визнання електронної звітності.
27.07.2016 в Єдиному державному реєстрі було проведено державну реєстрацію зміни місцезнаходження позивача з адреси 01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 33б, н/п №27 на адресу - 69035,м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, буд. 38.
Після зміни податкової адреси Підприємство перебувало за неосновним місцем обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, де сплачувало податки і збори (окрім місцевих) до кінця 2016 року, а в Запорізькій ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області обліковувалось з ознакою "підприємство є платником податків з наступного року".
23.08.2016 внаслідок зміни податкової адреси між позивачем та Запорізькою ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області було укладено договір про визнання електронних документів №230820163. Про те, що договір доставлено до ДФС України та збережено на центральному рівні, свідчать квитанції №1 та №2.
У подальшому податкова накладна від 26.08.2016 №15 зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 25.01.2017, податкова накладна від 26.08.2016 №16 зареєстрована 30.01.2017, податкова накладна від 27.10.2016 №17 зареєстрована 19.01.2017, податкова накладна від 27.10.2016 №18 зареєстрована 01.02.2017, податкові накладні від 25.11.2016 №19, від 26.12.2016 №20, від 28.12.2016 №21, від 29.12.2016 №22 зареєстровані 18.01.2017, при цьому доказів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних від 01.06.2016 №13 та №14 матеріали даної справи не містять, проте, як встановлено судом під час розгляду справи, у реєстрації вказаних податкових накладних відмовлено внаслідок спливу законодавчо встановленого граничного строку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
27.02.2017 Управлінням проведено камеральну перевірку даних Підприємства, задекларованих у податковій звітності, своєчасності подання податкової звітності, сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, за результатами якої складено акт від 27.02.2017 №62/08-29-12-01/30968656 (далі - акт перевірки), яким встановлено несвоєчасну реєстрацію податкової накладної від 28.12.2016 №21, дата фактичної реєстрації 18.01.2017; від 25.11.2016 №19, дата фактичної реєстрації 18.01.2017; від 29.12.2016 №22, дата фактичної реєстрації 18.01.2017; від 26.12.2016 №20, дата фактичної реєстрації 18.01.2017; від 27.10.2016 №17, дата фактичної реєстрації 19.01.2017; від 26.08.2016 №15, дата фактичної реєстрації 25.01.2017, що є порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України, яке полягає у перевищенні 15-ти денного терміну реєстрації податкової накладної, що підлягає наданню покупцю - платнику податку на додану вартість, в Єдиному реєстрі податкових накладних, за яке статтею 120-1 ПК України передбачена відповідальність.
На підставі висновків акта перевірки Управлінням прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.03.2017 №000243, яким до позивача застосовано штраф у загальному розмірі 196640,83 грн.
Надаючи оцінку правомірності діям відповідача щодо відмови у реєстрації поданих декларації та податкових накладних, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.
За правилами пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Положеннями пункту 74.2. статті 74 ПК України встановлено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до пункту 74.3 статті 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.
Згідно з пунктом 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (надалі - Порядок №1246) податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Відповідно до пункту 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1. статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1. статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16. статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.