ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 926/3514/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Краснов Є. В., Міщенко І. С.,
секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 (колегія суддів у складі: Скрипчук О. С. - головуючий, Кордюк Г. Т., Матущак О. І.) та рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.02.2023 (суддя Байталюк В. Д.)
за позовом Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу
до Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області
за участю прокурора Чернівецької обласної прокуратури
про скасування рішення державного реєстратора та визнання права державної власності
за участю:
позивача: Жуков Д. О. (адвокат)
прокурора: Шапка І. М. (посвідчення)
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Державне підприємство Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу звернулося з позовом до суду до Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області, у якому просило:
- скасувати рішення державного реєстратора Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області Дворнічена С. В. № 63054273 від 26.01.2022 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку 7322087200:02:003:1974 (далі - земельна ділянка 1) за відповідачем (форма власності - комунальна);
- визнати право державної власності на земельну ділянку 1 за Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області;
- скасувати рішення державного реєстратора Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області Дворнічена С. В. № 63056573 від 26.01.2022 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку 7322087200:02:003:1975 (далі - земельна ділянка 2) за відповідачем (форма власності - комунальна);
- визнати право державної власності на земельну ділянку 2 за Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є правонаступником Кельменецької державної сортодослідної станції (далі - станції) - постійного користувача спірними земельними ділянками, але станція 28.10.2013 припинила своє існування шляхом приєднання до позивача, тобто позивач набув все майно, права та обов`язки станції. В той же час, позивач не перетворювався у комунальне підприємство, тому перехід форми власності земельних ділянок у комунальну власність відбувся незаконно, що є підставою для задоволення позову.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 21.02.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023, позов задоволено повністю.
2.2. Судові рішення мотивовані тим, що позивач є правонаступником станції і до нього перейшло право постійного землекористування, а відповідач реєструючі спірні земельні ділянки, як землі комунальної власності вийшов за межі наданих йому повноважень передбачених законодавством та безпідставно припинив право державної власності на ці ділянки. Відтак, відповідач розпорядився спірним земельними ділянками, розпорядником яких він в силу закону не є, за відсутності повноважень, чим позбавив позивача права постійного користування земельними ділянками.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вищевказані судові рішення та прийняти нове, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
3.2. На обґрунтування касаційної скарги заявник послався на те, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що суди: прийняли рішення про права та інтереси державного реєстратора Кельменецької селищної ради Дворнічена С. В., який не був залучений до участі у справі, незважаючи на заяву відповідача про його залучення до участі у справі, позовна заява підписана адвокатом Жуковим Дмитром Олександровичем, який діє на підставі довіреності від 01.02.2022, яку підписав Т.в.о керівника позивача Віталій Лазаренко, що не відповідає вимогам статуту, так як ним не передбачено такої посади Т.в.о., тому позовна заява має бути залишена без розгляду, оскільки вона підписана неуповноваженою особою; не з`ясували чи припинено право постійного користування на спірні земельні ділянки у Кельменецької державної сортодослідної станції та її правонаступника в особі позивача внаслідок їх реорганізації; не встановили обсяг майнових прав, які перейшли від попередника до правонаступника стосовно земельних ділянок; не дослідили акт приймання-передачі спірних земельних ділянок та передавальний акт на земельну ділянку 1, який мав бути складений відповідно до вимог пункту 5.4 наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 30.12.2011 № 807; не встановили чи вживалися заходи щодо переоформлення спірних земельних ділянок у постійне користування позивачу. Відповідач не брав участі у розгляді справи № 926/2083/21 та у ній не досліджувалося питання про земельну ділянку 1, тому суди безпідставно поклали в основу своїх висновків це рішення суду. У позивача не виникло право постійного користування земельними ділянками, оскільки він не зареєстрував їх за собою у встановленому законом порядку. При цьому відповідач вказує, що суди безпідставно визнали право власності за ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області, оскільки воно брало участь у справі лише як третя особа і своїх самостійних вимог не заявляло.
3.3. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить вирішити питання щодо закриття касаційного провадження та відхилити касаційну скаргу відповідача.
3.4. Перший заступник керівника Чернівецької обласної прокуратури у відзиві на касаційну скаргу просить залишити без змін вказані судові рішення, посилаючись на те, що судами у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи, викладені у касаційній скарзі, їх не спростовують.
4. Мотивувальна частина
4.1. Суди встановили, що згідно з державними актами на право постійного користування земельними ділянками, серії ЯЯ № 851563, ЯЯ № 851599 від 23.02.2012, виданими на підставі розпорядження Кельменецької районної державної адміністрації від 14.07.2011 № 229, земельна ділянка площею 31,1208 га, кадастровий номер 7322087200:02:003:1974, земельна ділянка площею 72,1730 га кадастровий номер 7322087200:02:003:1975 передані станції на праві постійного землекористування.
4.2. Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 807 від 30.12.2011 станцію реорганізовано шляхом приєднання до позивача, який є правонаступником прав і обов`язків станції.
4.3. Відповідно до пункту 1.1 статуту позивача він є державним унітарним підприємством, що діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та належить до сфери управління Фонду державного майна України.
4.4. Згідно з пунктом 1.3 статуту, позивач відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 30.12.2011 № 807 "Про реорганізацію державних сортодослідних станцій" є правонаступником майнових прав і обов`язків реорганізованої шляхом приєднання станції.
4.5. Також встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Новоселицька" у червні 2021 року звернулося з позовом до Дністровської районної державної адміністрації та Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в якому просило суд визнати протиправним та скасувати розпорядження Кельменецької районної державної адміністрації № 229 від 14.07.2011 в частині надання Кельменецькій державній сортодослідній станції в постійне користування земельної ділянки площею 72,1730 га з цільовим призначенням 01.09 для дослідних і навчальних цілей; визнати недійсним та скасувати державний акт серії ЯЯ № 351599 на право постійного користування земельною ділянкою площею 72,1730 га кадастровий номер 7322087200:02:003:1975 цільове призначення 01.09 для дослідних і навчальних цілей, що виданий станції правонаступником якої є позивач.
4.6. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 22.10.2021 у справі № 926/2083/21, яке набрало законної сили 12.11.2021, відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Новоселицька" у задоволені позовних вимог.
4.7. Господарським судом Чернівецької області у вказаній справі № 926/2083/21 встановлено, що правонаступником станції, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців є Державне підприємство "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", внаслідок чого до нього перейшли усі права і обов`язки станції, у тому числі і право постійного користування земельною ділянкою 2. Право постійного користування цією земельною ділянкою не було припинено у встановленому законом порядку, а земельна ділянка не вилучалась.
4.8. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним реєстратором Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області Дворнічен С.В. 26.01.2022 прийняті рішення за № 63054273 та № 63056537 про реєстрацію за відповідачем права комунальної власності на земельні ділянки 1, 2.
4.9. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Щодо позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора
4.10. Згідно статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до суду.
4.11. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на таке. Спір щодо державної реєстрації права чи обтяження має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку або на інший об`єкт нерухомості особою, на користь якої державним реєстратором прийняте оспорюване рішення, або щодо державної реєстрації права якої вимагається внесення запису до Державного реєстру. Юрисдикційність такого спору не залежить від того, чи дотримано державним реєстратором вимог законодавства. Та обставина, що позивач не може досягти внесення відомостей до Державного реєстру власними діями, оскільки не має до нього самостійного доступу, а тому може діяти виключно через посередництво державного реєстратора в установленому законом порядку, не змінює цивільно-правового характеру відносин. Належним відповідачем у такій справі є особа, на користь якої державним реєстратором прийняте оспорюване рішення, або щодо державної реєстрації права якої вимагається внесення запису. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) не змінює цивільно-правового характеру цього спору. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункт 36), від 28.01.2020 у справі № 917/259/19 (пункт 5.18).
4.12. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98).
4.13. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (заява № 30210/96, § 158), від 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України" (заява № 20390/07, § 29)).
4.14. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. ЄСПЛ у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (заява № 22414/93, § 145) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
4.15. Засіб захисту, що вимагається законом або договором, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02, § 75)).
4.16. Отже, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
4.17. У даній справі, судові рішення у якій переглядаються у касаційному порядку, оскільки у відповідача були відсутні правові підстави для державної реєстрації права власності на земельні ділянки, так як за даними Головного управління Держкомзему у Чернівецькій області рішення про передачу у комунальну власність цих ділянок не приймалося, акт не складався, у позивача відсутні можливості захистити свої права іншим способом, ніж просити суд скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на земельні ділянки, щоб забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
4.18. За вказаних обставин суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення таких позовних вимог.
Щодо права постійного користування земельними ділянками
4.19. Земельний кодекс України, прийнятий 25.10.2001, визначає право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина 1 статті 92 Земельного кодексу України). Підстави припинення права користування земельними ділянками наведено у статті 141 цього Кодексу.
4.20. Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право. При цьому положення про обов`язок переоформити право користування земельною ділянкою у відповідний строк, передбачений у пункті 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, визнано неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (у справі № 1-17/2005) за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками).